Вирок № 105370676, 20.07.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/813/21

Провадження № 1-кп/127/46/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2020 місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Курбатової І.Л.,

при секретарі Коваль О.В.,

за участю прокурора Безпалюк Я.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Кобзіної А.С.,

представника потерпілої Красномовець Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці об`єднане кримінальне провадження, відомості про які внесені 08 жовтня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020020110000085, 04 лютого 2021 року за №12021025020000125 та 09 лютого 2021 року за №12021025020000150 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Бронниця Могилів-Подільського району Вінницької області, офіційно не одруженого, з неповною середньою освітою, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ст. 126-1, ч. 1 ст. 186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з 2010 до 2017 року перебував у зареєстрованому шлюбі та проживав однією сім`єю з ОСОБА_2 , з якою вони, спільно проживаючи у АДРЕСА_3 , виховували їх спільних малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Під час спільного із ОСОБА_2 проживання ОСОБА_1 у присутності їх дітей умисно систематично вчиняв щодо ОСОБА_2 психологічне та фізичне насильство, що призвело до фізичних та психологічних страждань ОСОБА_2 та погіршення якості її життя. Вказані дії ОСОБА_1 виражались у майже щоденному, постійному вчиненні щодо ОСОБА_2 , в тому числі у присутності неповнолітніх дітей, погроз нанесення шкоди її здоров`ю та погроз фізичною розправою. Вказані протиправні дії продовжили своє існування і після розлучення вказаних осіб та припинення спільного проживання.

Так, 15.03.2019, точний час не встановлено, ОСОБА_1 , перебуваючи у квартирі, належній на праві власності ОСОБА_2 , що за адресою: АДРЕСА_3 , безпричинно, у присутності неповнолітніх дітей, почав висловлювати ОСОБА_2 погрози фізичною розправою та побиттям, здійснюючи таким чином відносно останньої психологічне насильство, а також вдаючись до фізичного насильства, що полягало у нанесенні хаотичних ударів та штовхання ОСОБА_2 . Вказана протиправна поведінка ОСОБА_1 спричинила емоційне пригнічення та погіршення психологічного самопочуття ОСОБА_2 .

Продовжуючи свої протиправні систематичні дії, ОСОБА_1 23.09.2019, точний час не встановлено, перебуваючи у квартирі, належній на праві власності ОСОБА_2 , що за адресою: АДРЕСА_3 , безпричинно, у присутності неповнолітніх дітей, з метою здійснення психологічного тиску на потерпілу, розпочав висловлювати погрози ОСОБА_2 щодо завдання шкоди її здоров`ю та здоров`ю їхніх спільних дітей, а також підпаленням будинку потерпілої. Вказана протиправна поведінка ОСОБА_1 спричинила емоційне пригнічення та погіршення психологічного самопочуття ОСОБА_2 .

Окрім того, 15.04.2020, точний час не встановлено, ОСОБА_1 , перебуваючи у квартирі, належній на праві власності ОСОБА_2 , що за адресою: АДРЕСА_3 , безпричинно, у присутності неповнолітніх дітей, з метою здійснення психологічного тиску на потерпілу, розпочав висловлювати погрози ОСОБА_2 фізичною розправою, що спричинило емоційне пригнічення та погіршення психологічного самопочуття ОСОБА_2 .

Продовжуючи свої систематичні дії, 02.11.2020 в невстановлений час, ОСОБА_1 , перебуваючи в квартирі АДРЕСА_4 , знову почав умисно вчиняти відносно ОСОБА_2 , фізичне та психологічне насильство, а саме: застосовуючи фізичне насильство у виді спричинення ударів долонями по голові ОСОБА_2 . Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №1182 від 05.11.2020 у ОСОБА_2 були виявлені тілесні ушкодження - синці та садно на голові. Вказані ушкодження у ОСОБА_2 належать до легких тілесних ушкоджень, виникли від травматичної дії (удару, тертя) тупого твердого предмета (предметів), давністю утворення, можливо, в строк, вказаний в постанові про призначення експертизи - 02.11.2020.

Продовжуючи свої систематичні дії, 20.12.2020 о 17 год. 00 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи на вулиці Замостянській в місті Вінниці поблизу будівлі 34а, знову почав умисно вчиняти відносно ОСОБА_7 , фізичне та психологічне насильство, а саме: застосовуючи фізичне насильство у виді спричинення одного удару долонею лівої руки по голові ОСОБА_7 та стискання її шиї долонями своїх рук. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №1342 від 21.12.2020 у ОСОБА_2 були виявлені тілесні ушкодження - синці на обличчі справа, на задній поверхні шиї справа. Вказані ушкодження у ОСОБА_2 належать до легких тілесних ушкоджень, виникли від травматичної дії (удару) тупого твердого предмета (предметів), давністю утворення, можливо, в строк, вказаний в постанові про призначення експертизи 20.12.2020.

Крім того, ОСОБА_1 приблизно об 11:00 год. 03.02.2021, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , де спільно з неповнолітніми дітьми проживає його колишня дружина ОСОБА_2 , вживав спиртні напої, в ході чого почав словесно ображати ОСОБА_2 , після чого почав штовхати її та тягнути за одяг.

Далі, ОСОБА_1 , діючи з мотивів особистих неприязних відносин, маючи умисел на спричинення шкоди здоров`ю своїй колишній дружині, усвідомлюючи, що він діє у присутності неповнолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , наніс ОСОБА_2 декілька ударів по обличчю, в результаті чого вона впала на підлогу, а ОСОБА_1 взяв обома руками ОСОБА_2 за шию та почав її стискати, далі засунувши пальці їй у ротову порожнину, почав тягнути за язик. Після чого, намагався викрутити ОСОБА_2 обидві руки.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 , згідно висновку експерта № 108 від 04.02.2021, спричинив ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді синців на обличчі, крововилив та садна в ділянці язика, садно на шиї справа, синці на задній поверхні грудної клітки зліва, в ділянці лівого плечового суглоба, на боковій поверхні грудної клітки справа, синець та садно в ділянці лівого ліктьового суглобу, що належать до легких тілесних ушкоджень.

Крім того, ОСОБА_1 03.02.2021 близько 00.30 год., перебуваючи неподалік адреси проживання своєї колишньої дружини, ОСОБА_2 , яка спільно з дітьми проживає за адресою: АДРЕСА_3 , помітив її на вулиці та почав вигукувати до неї нецензурними висловлюваннями та створювати конфліктну ситуацію. Із метою уникнення конфлікту ОСОБА_2 , спільно зі своїм сином, ОСОБА_3 , зайшли до будинку, після чого взяла до рук мобільний телефон, так як їй зателефонувала подруга та продовжила розмовляти по телефону. У цей час до будинку зайшов ОСОБА_1 , побачив у руках ОСОБА_2 , мобільний телефон, після чого у нього виник злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення майна, належного ОСОБА_7 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на протиправне відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_1 , застосувавши погрози, висловив вимогу надати йому мобільний телефон, на що остання відмовилась та з метою збереження майна, а саме мобільного телефону, передала його своєму синові, ОСОБА_3 , який в цей час перебував разом з ними у кімнаті, щоб він його сховав.

Помітивши дану дію, ОСОБА_1 попрямував за ОСОБА_3 до його кімнати та, пригрозивши, наказав віддати мобільний телефон, який йому передала ОСОБА_2 , інакше він забере у нього ще й телефон, яким користується ОСОБА_3 , після чого, переслідуючи мету легкої матеріальної наживи, ОСОБА_1 відкрито, умисно, попри заборони власниці, заволодів мобільним телефоном марки «ZTE» моделі «Blade А7 2020», вартість якого відповідно до висновку експерта №3430/21-21 від 24.06.2021 становить 2335,70 гривень та в подальшому залишив місце вчинення кримінального правопорушення, а викраденим розпорядився на власний розсуд.

Своїми злочинними діями ОСОБА_1 завдав потерпілій ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 2335,70 гривень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 від надання показань відмовився на підставі ст. 63 Конституції України.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 суду повідомила, що в 2010 році вона одружилась з ОСОБА_1 . В 2017 році вони розлучилися. Однак після розлучення, ОСОБА_1 продовжував проживати разом з нею та спільними дітьми. Під час спільного проживання, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 постійно виникали конфлікти. Ініціатором конфліктів завжди був ОСОБА_1 . Крім того, останній постійно принижував та ображав дітей, застосовував щодо них нецензурну лайку. Через те, що ОСОБА_1 постійно її ображав, принижував, погрожував та бив, ОСОБА_2 неодноразово викликала працівників поліції.

Так, 02.11.2020 року ОСОБА_2 знаходилась в дома та спілкувалась з братом по телефону. ОСОБА_1 почав ревнувати, так як вона не приділяє йому уваги, внаслідок чого почав ображати її нецензурною лайкою. Коли вона закінчила розмову з братом, ОСОБА_1 підійшов до неї та почав шарпати за куртку, внаслідок чого порвав куртку. Після чого, ОСОБА_1 вдарив її правою рукою по лицю та по голові. Потім зняв з неї куртку, так як не хотів щоб вона кудись пішла. На наступний день, ОСОБА_2 звернулась до лікаря для того що зняти побої.

Крім того, 15.04.2020 року ОСОБА_1 прийшов в квартиру, де проживала ОСОБА_2 та почав ображати та погрожувати останній. Внаслідок вказаних дій, старший син викликав працівників поліції.

Щодо подій 20.12.2020 року ОСОБА_2 повідомила наступне. Перебуваючи на роботі, їй зателефонував ОСОБА_1 та повідомив, що їм необхідно зустрітись. Однак ОСОБА_1 не мав права до неї наближатись, так як був заборонний припис. Проте, направляючись додому, біля магазину «АТБ», вона зустріла ОСОБА_1 , який почав слідувати за нею. По дорозі він вимагав дати її телефон. Через деякий час, внаслідок того, що ОСОБА_2 не виконувала вимоги, виник конфлікт. ОСОБА_1 схопив останню за шию та вдарив рукою по лиці. Внаслідок удару у ОСОБА_2 впали та розбились окуляри. Після вказаного, ОСОБА_2 побігла додому. Підійшовши до будинку, ОСОБА_2 схопила цеглу, якою хотіла вдарити ОСОБА_1 . Однак останній повідомив, що чіпати її не буде, а просте зайде до квартири для того, щоб подивитись на дітей. Однак перебуваючи в квартирі постійно її ображав, внаслідок чого ОСОБА_2 викликала працівників поліції. Потім поїхала до лікарні та зняла побої. Внаслідок дій ОСОБА_1 в неї був синець на шиї.

Вночі, 03.02.2021 році о 00:30 вона перебувала на вулиці зі своїм сином, так як вони разом пішли по воду. На вулиці вони зустріли ОСОБА_1 . В цей час, ОСОБА_2 говорила по телефону зі своєю знайомою. Коли ОСОБА_2 зайшла додому то до будинку разом з нею зайшов також ОСОБА_1 . Після телефонної розмови, ОСОБА_1 вимагав надати йому їй мобільний телефон. Вона передала телефон своєму синові. Побачивши вказане, ОСОБА_1 почав погрожувати синові та вимагав віддати телефон, який йому передала ОСОБА_7 . Внаслідок погроз ОСОБА_1 , син злякався та віддав йому телефон. Останній почав тікати разом з телефоном. ОСОБА_2 схопила його за ногу, однак останній відштовхнув її та втік в невідомому напрямку.

Крім того, вранці 03.02.2021 року вона готувала сніданок. В цей час ОСОБА_1 розпивав спиртні напої. Покормивши сина та племінницю, вони продовжували сидіти та спілкуватись. Після того, як ОСОБА_1 допив алкогольний напій, останній почав шарпати ОСОБА_2 та штовхати її в груди. Внаслідок чого, вона впала. В цей час ОСОБА_9 почав завертати їй голову назад та душити. ОСОБА_2 якимось чином вирвалась, та переповзла в другу кімнату. Однак ОСОБА_1 продовжував здійснювати протиправні дії, а саме почав знову душити її, завдавав удари долонею. Потім ОСОБА_1 засунув їй пальці в ротову порожнину та почав виривати язик. Побачивши вказане, племінниця намагалась відірвати ОСОБА_1 від неї, однак в неї не вийшло розборонити їх. Потім племінниця викликала працівників поліції. До приїзду працівників поліції, ОСОБА_1 продовжував ображати її нецензурною лайкою. Побачивши працівників поліції, ОСОБА_1 втік через вікно, внаслідок чого зламав москітну сітку. Працівники поліції наздогнали його та затримали. Її забрали до лікарні. Після того як зробили знімок, її відправили назад додому. На наступний день, ОСОБА_2 стало знову погано. Старший син допоміг їй добратись до брата, де її забрала швидка медична допомога.

Щодо подій 23.09.2019 року повідомила наступне. Вона відпочивала разом з дітьми на річці Південний Буг. Коли вони повертались додому їй зателефонував ОСОБА_1 . В телефонній розмові ОСОБА_1 принижував її та погрожував. Прийшовши додому почався конфлікт, так як останній вимагав дати йому грошові кошти. Потім, ОСОБА_1 почав погрожувати спалити квартиру разом з сусідами. Внаслідок чого, ОСОБА_1 підпалив штору та кинув на ногу ОСОБА_7 .

Зазначила, що з обвинуваченим в них четверо спільних дітей та протягом всього часу спільного проживання у шлюбі та після його розірвання, ОСОБА_1 постійно її принижував, бив, ображав, вона неодноразово в тому числі і 15.03.2019 року зверталась до поліції в зв`язку з діями ОСОБА_1 . Заяву на нього, подану 15.03.2019 вона забрала під тиском обвинуваченого. ОСОБА_1 тиснув на неї неодноразово з метою, щоб вона забрали і всі ці заяви.

Цивільний позов підтримала в повному обсязі. Моральну шкоду обґрунтувала тим, що внаслідок дій обвинуваченого, ОСОБА_2 отримала сильний стрес, постійно жила в страху та стресі, вимушена була проходити лікування внаслідок завданих тілесних ушкоджень обвинуваченим. Крім того, зазначила, що ОСОБА_1 не відшкодував шкоду за вкрадений ним телефон.

Свідок ОСОБА_10 суду повідомила, що знає потерпілу з дитинства, так як вони були сусідами. ОСОБА_1 знає близько 11 років. Після того, як вона повернулась на постійне місце проживання у місто Вінницю, вона спілкувалась з ОСОБА_1 та ОСОБА_7 . Однак ОСОБА_1 забороняв ОСОБА_2 спілкуватись з людьми, так як остання була постійно в синяках. Внаслідок чого, ОСОБА_2 боялась з кимось спілкуватись. Крім того, ОСОБА_1 постійно бив ОСОБА_2 , принижував та погрожував. Близько двох років назад до неї прибіг син ОСОБА_2 та попросив викликати мамі швидку медичну допомогу, так як її побив ОСОБА_1 та вона ледь дихала. В листопаді 2020 року ОСОБА_2 подзвонила до неї і повідомила, що ОСОБА_1 погрожує її зарубати разом з дітьми. Після цього ОСОБА_2 та її діти жили у ОСОБА_10 протягом 2 днів. В цей час ОСОБА_1 прийшов до них з ножем та переліз через паркан. Однак ОСОБА_10 спустила собаку та останній втік.

Свідок ОСОБА_3 ,який допитувавсяв присутностіпсихолога, суду повідомив, що він проживав разом з ОСОБА_2 , яка є його матір`ю, батьком ОСОБА_1 , двома братами та сестрою. Він є найстаршим із дітей. Батько працював, однак ким працював ОСОБА_1 , він не знає. Матір працює на двох роботах. Всім необхідним для життя забезпечує їх матір. ОСОБА_3 повідомив, що часто в сім`ї були конфлікти. Ініціатором конфліктів був батько. Батько застосовував відносно матері психологічне та фізичне насильство, а саме використовував нецензурну лайку та бив. Вказані дії виконував також в його присутності та присутності інших дітей. Крім того, ОСОБА_3 зазначив, що ОСОБА_1 також бив його і молодшого брата. Після одного з конфліктів під час якого батько наніс тілесних ушкоджень матері, молодший брат викликав швидку медичну допомогу. Після вказаного випадку, матір лежала в лікарні протягом 2 тижнів. Також ОСОБА_3 повідомив, що одного разу він з матір`ю пішли по воду. Коли їх побачив батько, то почав за ними слідкувати. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зайшли до квартири. Батько також зайшов до квартири. Батько, погрожуючи, намагався забрати телефон у матері. Тоді мама передала йому телефон та попросила його сховати. Помітивши вказане, батько почав шляхом погроз забирати телефон у нього. Після того, як ОСОБА_3 не віддавав вказаний телефон, батько видер телефон з рук та почав тікати. Мати взяла батька за ногу, тоді останній впав. Потім батько піднявся, штовхнув матір та втік разом з телефоном. На даний час він проживає разом з мамою ОСОБА_7 . На даний час, під час проживання з матір`ю без батька будь-яких конфліктних ситуацій не виникало.

Свідок ОСОБА_11 суду повідомила, що знайома з родиною ОСОБА_12 з весни 2018 року. Вона є родичкою обвинуваченого та проживала певний час з ними спільно. Повідомила, що під час спільного проживання з сім`єю ОСОБА_12 , у останніх часто виникали конфліктні ситуації. Ініціатором конфліктів завжди був ОСОБА_1 . Під час конфліктів, останній обзивав ОСОБА_2 нецензурною лайкою та застосовував психологічне, економічне насильство. Крім того, вживав нецензурну лайку відносно дітей. Також ОСОБА_2 розповідала ОСОБА_11 , що обвинувачений застосовував до неї фізичне насильство, однак свідком вказаного ОСОБА_11 не була. Крім того, ОСОБА_11 повідомила, що одного разу ОСОБА_2 отримала грошові кошти на дітей. В той час вона проживала у великій кімнаті, в якій стояла шафа, а сім`я ОСОБА_12 в меншій кімнаті. ОСОБА_1 зайшов в кімнату, в той час, коли всі спали та викрав грошові кошти з гаманця ОСОБА_2 , який знаходився в шафі. Також взимку 2021 року ОСОБА_2 прийшла до ОСОБА_11 додому, через те, що її побив ОСОБА_1 . На наступний день, ОСОБА_11 викликала швидку медичну допомогу, так як ОСОБА_2 стало дуже погано.

З досліджених в судовому засіданні доказів, що надані сторонами, вбачається наступне.

Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 08.10.2020 року, остання просила внести відомості до ЄРДР та розпочати кримінальне провадження за фактом умисного систематичного вчинення фізичного, психологічного та економічного насильства щодо неї, що впродовж 2018-2020 року вчиняє її колишній чоловік ОСОБА_1 .

Відомості за вказаним фактом зареєстровані за ст. 126-1 КК України у встановленому порядку 08.10.2020 року, що підтверджується витягом з ЄРДР.

В ході розслідування провадження, зареєстрованого за ст. 126-1 КК України, досудовим розслідуванням витребувано з Лівобережного ВП Вінницького ВП ГУНП матеріали перевірок звернень ОСОБА_2 до поліції, зареєстрованих за № Д-1234 від 05.04.2019, № Д-4311 від 25.09.2019, № Д-1462 від 15.04.2020 року.

Згідно них, 15.03.2019 року з заявою про вчинене кримінальне правопорушення звернулась ОСОБА_2 , яка просила прийняти міри відносно колишнього чоловіка ОСОБА_1 16.02.1988 року, який проживає з нею спільно та який систематично погрожує фізичною розправою, ображає нецензурною лайкою при цьому всі дані дії вчиняє у присутності їхніх спільних дітей ( реєстровий номер 3885 від 15.03.2019 року).

Вказана заява зареєстрована в ЖЄО Лівобережного ВП Вінницького ВП (матеріали № 1234). Матеріали, зібрані в ході перевірки зазначеної заяви, а саме заява, рапорт, пояснення та заява ОСОБА_2 від 25.03.2019 року згідно якої вона просила не розглядати її попередню заяву, оскільки всі спірні питання були вирішені мирним шляхом, претензій вона не має, досліджені судом в ході розгляду кримінального провадження.

Згідно наступного матеріалу (№ 4311), 24.09.2019 року з заявою звернулась ОСОБА_2 , яка просила прийняти міри до її колишнього чоловіка ОСОБА_1 , який постійно погрожує фізичною розправою їй та дітям. Постійно погрожує спалити будинок.

Вказаний матеріал ( № 4311) містить заяву, пояснення та копію термінового заборонного припису стосовно кривдника від 05.10.2019 року з якого вбачається, що ОСОБА_1 05.10.2019 року заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою, а саме ОСОБА_2 строком на 5 діб. За результатами розгляду зазначеної заяви відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення, вчинене 23.09.2019 року за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, копія якого міститься в матеріалах справи та оглянута судом. Згідно постанови Вінницького міського суду від 09.01.2020 року провадження у справі за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрито судом на підставі ст. 38 КУпАП.

Згідно наступного матеріалу ( № 1462), 15.04.2020 року з заявою про вчинене кримінальне правопорушення звернулась ОСОБА_2 , яка просила прийняти міри до її колишнього чоловіка ОСОБА_1 , який систематично вчиняє фізичне та психологічне насилля відносно неї та їхніх спільних неповнолітніх дітей.

В ході огляду судом матеріалів за вказаною заявою встановлено винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника від 15.04.2020 року. Згідно якого ОСОБА_1 15.04.2020 року заборонено на вхід на перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи, а саме ОСОБА_2 строком на 10 діб, складено відносно ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Згідно постанови Вінницького міського суду від 29.07.2020 року провадження у справі за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрито судом на підставі ст. 38 КУпАП.

07.12.2020 року з заявою про вчинене кримінальне правопорушення звернулась ОСОБА_2 , яка просила притягнути до кримінальної відповідальності її колишнього чоловіка ОСОБА_1 , який 02.11.2020 року перебуваючи за адресою по АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виникнувши неприязних відносин спричинив їй тілесні ушкодження.

Відомості за вказаним фактом зареєстровані у встановленому порядку 08.12.2020 року, що підтверджується витягом з ЄРДР.

З висновку експерта № 1182 від 05.11.2020 року слідує, що у ОСОБА_2 були виявлені тілесні ушкодження - синці та садно на голові. Вказані ушкодження у ОСОБА_2 належать до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, виникли від травматичної дії (удару, тертя) тупого твердого предмета (предметів), давністю утворення, можливо, в строк, вказаний в постанові про призначення експертизи 02.11.2020 року.

20.12.2020 року з заявою про вчинене кримінальне правопорушення звернулась ОСОБА_2 , яка просила прийняти міри до її колишнього чоловіка, який 20.12.2020 розу близько 17:00 год. перебуваючи на вулиці Замостянській в м. Вінниці ударив її один раз долонею в обличчя, внаслідок чого у неї впали окуляри на землю та побились. У її чоловіка ОСОБА_1 наявний заборонний припис приближатись до неї.

Відомості за вказаним фактом зареєстровані у встановленому порядку 20.12.2020 року, що підтверджується витягом з ЄРДР.

З висновку експерта № 1342 від 21.12.2020 року вбачається, що у ОСОБА_2 були виявлені тілесні ушкодження - синці на обличчі справа, на задній поверхні шиї справа. Вказані ушкодження у ОСОБА_2 належать до легких тілесних ушкоджень, виникли від травматичної дії (удару) тупого твердого предмета (предметів), давністю утворення, можливо, в строк, вказаний в постанові про призначення експертизи 20.12.2020 року.

В ході досудового розслідування витребувано з ТОВ «АТБ-Маркет» запис з камер відеоспостереження, який оглянутий, що вбачається з протоколу огляду документа від 22.12.2020 року, і змістом якого підтверджено факт зустрічі 20.12.2020 року обвинуваченого з потерпілою в приміщенні вказаного магазину та суперечку між ними.

З постанови про визнання документу речовим доказом від 22.12.2020 року вбачається, що DVD-R диск з відеозаписом з камер спостереження ТОВ «АТБ-маркет» визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Також судом досліджено довідку видану Вінницьким міським центром соціальних служб №01-07/1321 від 15.11.2021 року. Згідно неї ОСОБА_2 перебуває на обліку у Вінницькому міському центрі соціальних служб як така, що опинилась в складних життєвих обставинах зумовлених домашнім насиллям з 25.02.2021 року по теперішній час.

Також в судовому засіданні були досліджені психологічні характеристики ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно психологічної характеристики №01-07/1334 від 17.11.2021, виданої Вінницьким міським центром соціальних служб ВМР, ОСОБА_2 знаходиться на обліку в центрі з 13.06.2013 року, а з 19.12.2019 року знаходиться на обліку з питань психологічного та фізичного насильства у сім`ї. На момент звернення: емоційна незадоволеність та недостатньо висока оцінка з боку інших призвели до стресу та змусили до надмірного самоообмеження. Відчувала обмеження потреб та інтересів і сприймала їх як нестерпний тиск.

Згідно копій свідоцтв про народження дітей та копії посвідчення багатодітньої матері, потерпіла має з обвинуваченим чотирьох спільних неповнолітніх дітей.

Вищезазначені докази подані стороною обвинувачення на обґрунтування винуватості ОСОБА_1 за двома епізодами умисного заподіяння легких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , а саме подія від 02.11.2020 року та подія від 20.12.2020 року та вчинення ОСОБА_1 продовжуваного кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, а саме домашнього насильства.

Суд вважає за доцільне надати оцінку вказаним доказам зараз, оскільки надання такої оцінки у вказані частині вироку буде сприяти кращому розумінню судового рішення.

Так, судом з показань потерпілої, копії її посвідчення багатодітної матері, копії свідоцтв про народження дітей та показань свідків встановлено, що потерпіла та обвинувачений з 2010 року проживали спільно, спочатку в зареєстрованому шлюбі, а потім як колишнє подружжя, мали чотирьох спільних дітей. Факт того, що ОСОБА_1 є колишнім чоловіком потерпілої жодним з учасників процесу не оспорюється та є доведеним.

За показаннямипотерпілої,протягом всьогочасу проживанняз ОСОБА_1 як зчоловіком,так іяк зколишнім чоловіком,обвинувачений систематичновчиняв щодонеї домашнєнасильство,яке полягало у вчиненні фізичного, психологічного насильства, що призводило до фізичних, психологічних страждань, розладів здоров`я та погіршення якості життя потерпілої.

Згідно з показаннями потерпілої вона неодноразово зверталась до правоохоронних органів з заявами про вчинення відносно неї ОСОБА_1 домашнього насильства, зокрема щодо вчинення ОСОБА_1 вказаних дій 15.03.2019 року, 23.09.2019 року, 15.04.2020 року.

Такі показання потерпілої повністю підтверджені змістом досліджених судом матеріалів поліції за результатом розгляду її заяв. З вказаних матеріалів судом встановлено, що дійсно потерпіла тричі зверталась до правоохоронних органів щодо вчинення відносно неї 15.03.2019 року, 23.09.2019 року та 15.04.2020 року ОСОБА_1 домашнього насильства.

Всі допитані свідки у справі, а саме дитина, родичка обвинуваченого та сусідка, підтвердили факт того, що потерпіла систематично зазнавала домашнього насильства через застосування до неї її колишнім чоловіком ОСОБА_1 фізичного та психологічного насильства. Син потерпілої повідомив, що батько неодноразово бив матір, внаслідок чого вона зверталась до лікарів, постійно погрожував та принижував, внаслідок чого вони звертались по допомогу до сусідів, сусідка вказала, що обвинувачений забороняв потерпілій спілкуватись з людьми через видимі сліди побоїв, постійно погрожував потерпілій, ображав її, а родичка обвинуваченого підтвердила постійні погрози, образи та сварки з боку обвинуваченого на адресу потерпілої.

Згідно психологічної характеристики №01-07/1334 від 17.11.2021, виданої Вінницьким міським центром соціальних служб ВМР, ОСОБА_2 знаходиться на обліку в центрі з 13.06.2013 року, а з 19.12.2019 року знаходиться на обліку з питань психологічного та фізичного насильства у сім`ї. Вказаною характеристикою зафіксовано погіршення психоемоційного стану потерпілої.

Кожна з вказаних подій домашнього насильства, що відбулись 15.03.2019 року, 23.09.2019 року та 15.04.2020 року не утворює окремого складу кримінального правопорушення, проте включена прокурором до обвинувачення ОСОБА_1 у вчинені єдиного продовжуваного злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України.

Також згідно обвинувального акту складовими тотожними діяннями єдиного продовжуваного злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України є події, що відбулись 02.11.2020 року та 20.12.2020 року в ході яких потерпіла не лише зазнала фізичного та психологічного насильства від колишнього подружжя ( обвинуваченого), яке призвело до фізичних та психологічних страждань, а й отримала легкі тілесні ушкодження від дій обвинуваченого.

Про доведеністьвказаних подійбеззаперечно свідчатьпоказання потерпілої,яка повідомила,що 02.11.2020 року ОСОБА_1 почав ображати її нецензурною лайкою, підійшов до неї, почав шарпати за куртку і порвав її, а потім вдарив її правою рукою по лицю та по голові. Такі показання потерпілої повністю узгоджуються та підтверджені висновком судово-медичного експерта, якими підтверджено, що у ОСОБА_2 були виявлені тілесні ушкодження - синці та садно на голові, які належать до легких тілесних ушкоджень та виникли від травматичної дії (удару, тертя) тупого твердого предмета (предметів) 02.11.2020 року.

Щодо подій 20.12.2020 року показання ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 переслідував її незважаючи на наявність заборонного припису, ображав, почав сварку в ході якої схопив її за шию та вдарив рукою по лиці, підтверджені записом з камер ТОВ «АТБ-Маркет» та висновком судово-медичного експерта. Так записом підтверджено факт зустрічі 20.12.2020 року обвинуваченого з потерпілою в приміщенні вказаного магазину, суперечку між ними, а висновком експерта факт того, що у ОСОБА_2 були виявлені тілесні ушкодження - синці на обличчі справа, на задній поверхні шиї справа, які відносяться легких тілесних ушкоджень, виникли від травматичної дії (удару) тупого твердого предмета (предметів), давністю утворення 20.12.2020 року.

Згідно диспозиції ст. 126- 1 КК України домашнім насильством є умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

Конструкція зазначеної норми, а саме пряме визначення диспозицією статті обов`язкової складової у виді систематичності вчинення тотожних дій свідчить, що вказане кримінальне правопорушення є продовжуваним кримінальним правопорушенням, тобто одиничним правопорушенням, що складається з двох або більше тотожних діянь. Об`єднаних єдиним злочинним наміром. Це є ускладнене одиничне кримінальне правопорушення, що має особливості у фактичному виконанні особою його єдиної об`єктивної сторони.

Таким чином, суд має оцінити доведеність вчинення обвинуваченим всієї сукупності тотожних дій, а не кожного з діянь як окремого епізоду кримінального правопорушення, оскільки кожне з діянь не є окремим складом кримінального правопорушення, що має самостійну кваліфікацію, а є складовою єдиної об`єктивної сторони продовжуваного кримінального правопорушення, яке складається із п`яти діянь розірваних між собою певним проміжком часу, проте об`єднаних єдиним умислом.

Згідно п.1ч.1ст.91КПК України,у кримінальномупровадженні підлягаютьдоказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Аналіз диспозиціїстатті 126-1КК України,поняття продовжуваногокримінального правопорушеннята вимогист.91КПК Українисвідчать,що доказуваннюв межахцього обвинуваченняпідлягає:1)систематичність умисноговчинення фізичного,психологічного насильства;2)вчинення вказаногощодо колишньогоподружжя;3)призведення вказаногодо фізичних,психологічних страждань,розладів здоров`я,погіршення життяпотерпілої.

Оцінюючи зазначене, суд приймає до уваги подані стороною обвинувачення докази. Такими доказами беззаперечно є показання потерпілої, яка чітко вказала на кількість фактів її звернення до правоохоронних органів, підстави для звернення, а саме вчинення її чоловіком домашнього насильства, застосування фізичного та психологічного насильства, наслідки у виді страждань, розладів здоров`я, погіршення життя. Вказані показання потерпілої як зазначалась вище підтверджені показаннями свідків та беззаперечно підтверджені письмовими документами, а саме матеріалами якими чітко підтверджено показання потерпілої, кількість її звернень до правоохоронних органів, підстави звернення до правоохоронних органів, висновками судово-медичних експертиз, даними про облік потерпілої як особи, що потерпає від домашнього насильства і щодо її психоемоційного стану. Всі зазначені докази в їх сукупності підтверджують всі обов`язкові складові складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, оскільки ОСОБА_1 систематично умисно вчиняв фізичне та психологічне насильство щодо колишнього подружжя, що призвело до фізичних, психологічних страждань, розладів здоров`я та погіршення якості життя потерпілої особи.

Суд звертає увагу на факт того, що диспозиція ст. 126-1 КК України не містить такої ознаки як обов`язкове встановлення окремим судовим рішенням факту вчинення домашнього насильства за кожною із заяв потерпілої.

Так, захист наголошував, що за заявою від 15.03.2019 року потерпіла заявою від 25.03.2019 року просила не розглядати її попередню заяву, оскільки всі спірні питання вирішені мирним шляхом, а за заявами щодо подій 23.09.2019 року та 15.04.2019 року провадження відносно ОСОБА_1 закриті судом на підставі ст. 38 КУпАП, тобто на думку сторони захисту відсутні докази вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства у вказані дати, що усуває наявність поняття систематичності.

На переконання суду таке посилання захисту є підміною понять, оскільки захист ототожнює різні види відповідальності, безпідставно вважає їх одним видом та вважає, що недоведення винуватості за адміністративним правопорушенням впливає на наявність складу кримінального правопорушення.

Так, дійсно ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства і зміст диспозиції вказаної норми схожий на зміст диспозиції ст. 126-1 КК України. Так, за диспозицією ст. 173-2 КУпАП, домашнім насильством є насильство за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.

Порівняння вказаної норми з диспозицією ст. 126-1 КК України чітко свідчить, що одноразове діяння (домашнє насильство) тягне адміністративну відповідальність, а систематичність умисного вчинення фізичного, психологічного насильства є кримінально-караним діянням.

При цьому ч.2 ст. 173-2 КУпАП передбачає як кваліфікуючу ознаку спеціальну повторність, що свідчить про те, що вчинення одноразової дії або повторне її вчинення особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню, тягне адміністративну відповідальність і лише для кваліфікації дій особи за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП має значення зміст рішення про оцінку дій правопорушника, наданий судом, а саме накладення на особу стягнення.

Кримінально-каранним діянням є систематичні дії, тобто дії вчинені три і більше разів і кожна з вказаних дій має мати ознаки домашнього насильства, а їх кількість вказувати на систематичність. При цьому диспозиція ст. 126-1 КК України не містить жодного посилання про обов`язковість надання попередньої правової оцінки діям особи (наявність рішення суду про визнання винуватим за ст. 173-2 КУпАП). Вказані дії особи оцінюються судом в сукупності під час кримінального провадження в межах розгляду обвинувачення на підставі досліджених в межах кримінально провадження доказів і не пов`язуються з наданням оцінки зазначених дій як одиничних в порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Склад злочину утворює не систематичне вчинення адміністративних правопорушень, а систематичне вчинення умисних дій з фізичного, психологічного насильства, що в даному випадку підтверджено показаннями потерпілої, свідків, письмовими доказами.

Крім того, є слушним зауважити, що ні заява потерпілої про врегулювання мирним шляхом, ні рішення суду про закриття провадження з нереабілітуючих підстав, а за строками не є доказами невчинення ОСОБА_1 зазначених дій.

Оцінюючи доводи сторони захисту щодо подвійної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_13 за ч. 1 ст. 125 КК України ( епізоди від 02.11.2020 та 20.12.2020 року) і зазначення вказаних подій як складових обвинувачення за ст. 126-1 КК України суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Захист наголошував, що вказані події слід виключити з обвинувачення за ст. 126-1 КК України та виправдати обвинуваченого за зазначеною нормою через недоведення систематичності дій.

По-перше це є не окремо кваліфікований епізод за ст. 126-1 КК України, а окремі діяння, що увійшли до складу продовжуваного кримінального правопорушення, тобто сам тезис про подвійну окрему кваліфікацію не відповідає дійсності.

Як вже зазначалось ст. 126-1 КК України є одиничним продовжуваним кримінальним правопорушенням, яке складається з систематичного вчинення діянь, і твердження про окремий епізод за ст. 126-1 КК України є невірним.

По-друге, суд вважає за необхідне наголосити, що кримінальне право визначає поняття ідеальної сукупності кримінальних правопорушень, якою є така сукупність кримінальних правопорушень, при якій всі кримінальні правопорушення, що її складають, особа вчиняє одним діянням. Ідеальна сукупність має місце там, де одне й те саме діяння містить одночасно склади двох чи більше самостійних одиничних кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень кожне з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

Згідно п.10,11 Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.06.2010 року « Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», якщо у складі злочину передбачене діяння, окремі прояви якого у поєднанні з відповідними обставинами утворюють склад іншого злочину, то такі прояви, як правило, повинні отримувати окрему кваліфікацію. Якщо діяння враховано законодавцем у диспозиції відповідної статті (частини статті) Особливої частини КК, ці діяння окремої кваліфікації не потребують. Коли діяння виходить за межі складу певного злочину, воно має кваліфікуватись окремо і утворює сукупність злочинів

Якщо у складі злочину передбачене діяння, яке у поєднанні з іншими обставинами завжди утворює склад іншого злочину (наприклад, зміст діяння полягає у застосуванні фізичного насильства при вчиненні певного злочину), то питання про його кримінально-правову оцінку необхідно вирішувати з урахуванням того, наскільки охоплюється складом цього злочину таке діяння, а також з урахуванням змісту санкцій відповідних статей (частин статей) Особливої частини КК

У випадках, коли складом певного злочину охоплюється вчинене одночасно з цим злочином відповідне діяння і санкцією статті (частини статті) Особливої частини КК встановлене за цей злочин більш суворе максимальне основне покарання, ніж за відповідне діяння, таке діяння не утворює сукупності злочинів і окремої кваліфікації не потребує.

Згідно диспозиції ст. 126- 1 КК України домашнім насильством є умисне систематичне вчинення, зокрема, фізичного насильства. що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

Згідно Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Сукупність вказаного свідчить, що складом ст. 126-1 КК України (щодо дій з фізичного насильства) охоплюється вчинене одночасно з цим кримінальним правопорушенням діяння за ч. 1 ст. 125 КК України (заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження), а санкція ст. 126-1 КК України передбачає більш суворе максимальне основне покарання, ніж за ч. 1 ст. 125 КК України. Таким чином, таке діяння не утворює сукупності злочинів і окремої кваліфікації не потребує.

Вказане є підставою для виключення з кваліфікації дій обвинуваченого двох епізодів за ч. 1 ст. 125 КК України від 02.11.2020 року та від 20.12.2020 року як зайво кваліфікованих та кваліфікувати дії обвинуваченого за ст. 126-1 КК України як вчинення домашнього насильства, в тому числі, за ознакою умисного систематичного вчинення фізичного насильства 02.11.2020 та 20.12.2020 року, що призвело до фізичних страждань та розладів здоров`я.

За епізодом від 03.02.2021 року за ч. 1 ст. 125 КК України судом досліджено наступні письмові докази:

03.02.2021 року з заявою про вчинене кримінальне правопорушення звернулась ОСОБА_2 , яка просила вжити заходів до її колишнього чоловіка ОСОБА_1 , який 03.02.2021 року близько 11:10 год. наніс їй тілесних ушкоджень за адресою: АДРЕСА_3 .

Відомості за вказаним фактом зареєстровані у встановленому порядку 04.02.2021 року, що підтверджується витягом з ЄРДР.

Із виписки з медичної карти амбулаторного хворого №1838 від 03.02.2021 року вбачається, що ОСОБА_2 03.02.2021 року о 13:11 звернулась до Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. Діагноз забій шийного відділу хребта.

Згідно висновку експерта № 108 від 04.02.2021 року, у ОСОБА_2 були виявлені тілесні ушкодження синці на обличчі, крововилив та садна в ділянці язика, садно на шиї справа, синці на задній поверхні грудної клітки зліва, в ділянці лівого плечового суглобу, на боковій поверхні грудної клітки справа, синець та садно в ділянці лівого ліктьового суглобу. Вказані ушкодження у ОСОБА_2 належать до легких тілесних ушкоджень, виникли від травматичної дії (удару, тертя) тупого твердого предмета (предметів), давністю утворення, можливо, в строк, вказаний в постанові про призначення експертизи 03.02.2021 року.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 23.02.2021 року здійсненого за участю ОСОБА_2 в присутності двох понятих, потерпіла на місці відтворила обставини нанесення їй тілесних ушкоджень обвинуваченим, які повністю відповідають її показанням в судовому засіданні.

Сукупність вказаних доказів беззаперечно підтверджує доведеність винуватості обвинуваченого в умисному заподіянні потерпілий легких тілесних ушкоджень.

Так, потерпіла в судовому засіданні повідомила, що у вказаний день 03.02.2021 року ОСОБА_1 штовхав її в груди, внаслідок чого вона впала. В цей час ОСОБА_1 почав завертати їй голову назад та душити, завдавав удари долонею, а потім засунув їй пальці в ротову порожнину та почав виривати язик.

Повідомлений потерпілою механізм отримання тілесних ушкоджень, спосіб їх заподіяння повністю підтверджуються висновком судово-медичного експерта, який виявив в ОСОБА_2 синці на обличчі, крововилив та садна в ділянці язика, садно на шиї справа, синці на задній поверхні грудної клітки зліва, в ділянці лівого плечового суглобу, на боковій поверхні грудної клітки справа, синець та садно в ділянці лівого ліктьового суглобу. При вказаному експерт визначив і час виникнення зазначених ушкоджень день події 03.02.2021 року.

Таким чином показання потерпілої є підтвердженими висновком експерта, який виявив тілесні ушкодження в потерпілої, їх характер та локалізацію саме у тих місцях про які вказує потерпіла ( обличчя, язик, шия, тулуб) та визначив спосіб їх отримання аналогічний до повідомленого потерпілою - травматичну дію (удар, тертя) тупого твердого предмета (предметів).

Механізм їх отримання, повідомлений потерпілою, а саме нанесення ОСОБА_1 ударів, цілеспрямованих дій з вивертання шиї, удушення, виривання язика, беззаперечно свідчить про умисність вказаних дій, а факт того, що зазначене вчинив ОСОБА_1 підтверджується послідовними показаннями потерпілої, яка з моменту написання заяви послідовно стверджувала про те, що зазначені дії щодо неї вчинені саме ОСОБА_13 .

За епізодом від 03.02.2021 року за ч. 1 ст. 186 КК України судом досліджено наступні письмові докази:

08.02.2021 року з заявою про вчинене кримінальне правопорушення звернулась ОСОБА_2 , яка просила прийняти міри до її колишнього чоловіка ОСОБА_1 , який 03.02.2020 року о 00:30 год. таємно шляхом вільного доступу вчинив крадіжку її телефону ZTE BLADE A-7 2020 року.

Відомості за вказаним фактом зареєстровані у встановленому порядку 09.02.2021 року, що підтверджується витягом з ЄРДР.

Відповідно до висновку експерта №3430/21-21 від 24.06.2021 року ринкова вартість мобільного телефону марки ZTE моделі «Blade А-7 2020», 3/64 ГБ, у корпусі синього кольору, бувшого у використанні, який був придбаний 01.01.2020, станом на момент вчинення злочину, а саме 03.02.2021 року становила 2335,70 грн. при умові робочого стану, правильного виконання вимог з його утримання, догляду, збереження, поточного ремонту та інших правилах, які передбачені в інструкції.

З протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.06.2021 року вбачається, що свідок ОСОБА_14 серед пред`явлених фотознімків впізнав особу, яка пропонувала йому здати мобільний телефон у ломбард взимку, а саме ОСОБА_1 .

З довідки ПТ «Найкращий ломбард» ОСОБА_15 і компанія» №450 від 30.06.2021 року вбачається, що ОСОБА_14 04.02.2021 року заклав смартфон ZTE A7020 5.5.

Дослідивши вказані докази суд вважає, що їх сукупність доводить винуватість обвинуваченого у відкритому заволодінні майном потерпілої ОСОБА_7 .

Так, в судовому засіданні потерпіла повідомила, що 03.02.2021 року обвинувачений заволодів її мобільним телефоном. Згідно її показань ОСОБА_1 намагався забрати її телефон та заволодіти ним. З метою збереження вказаного телефону, потерпіла передала його сину, який мав його сховати. Помітивши вказане, ОСОБА_1 почав забирати вказаний телефон у сина, погрожуючи йому. Син злякався та ОСОБА_1 , отримавши телефон, почав покидати місце події. В цей час потерпіла намагалась затримати ОСОБА_1 , проте він вирвався та втік. Таким чином потерпіла в судовому засіданні повідомила факти, які свідчать про відкрите заволодіння її майном обвинуваченим. Так нею повідомлено час, місце та спосіб вказаного, майно (телефон), що стало предметом злочинного посягання. Зазначений потерпілою спосіб вчинення кримінального правопорушення є відкритим, оскільки за її показаннями обвинувачений діяв прилюдно, в її та сина присутності та вони розуміли характер його дій, а саме відкрите заволодіння майном. При цьому дії потерпілої щодо передачі телефону сину для збереження, свідчать про те, що вона чітко усвідомлювала направленість умислу обвинуваченого заволодіти її майном.

Такі показання потерпілої повністю узгоджуються з показаннями допитаного свідка та очевидця події ОСОБА_3 , який суду підтвердив, що обвинувачений намагався заволодіти мобільним телефоном матері, погрожуючи їй. В ході цього потерпіла передала зазначеному свідку телефон, який він повинен був сховати. В цей момент обвинувачений почав погрожувати йому, вимагати віддати телефон, а потім вирвав його з рук та почав тікати.

Такі показання свідка є такими, що повністю підтверджують показання потерпілої щодо часу, місця та способу вчинення кримінального правопорушення та предмету посягання.

Висновком експерта підтверджено вартість викраденого телефону, а квитанцією з ломбарду спосіб розпорядження ним.

Вказане переконує суд у доведеності винуватості обвинуваченого за вказаним епізодом обвинувачення.

Оцінивши сукупність доказів у справі та надавши юридичну оцінку діям ОСОБА_1 , суд кваліфікує дії обвинуваченого:

за ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження (епізод від 03.02.2021 року);

за ст. 126-1 КК України, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного насильства щодо колишнього подружжя, що призводить до фізичних, психологічних страждань, розладів здоров`я, погіршення якості життя потерпілої особи;

за ч. 1 ст. 186 КК України, як грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна.

Окремо кваліфіковані епізоди за ч. 1 ст. 125 КК України (подія від 02.11.2020 року та 20.12.2020 року) суд з обвинувачення виключає як зайво кваліфіковані.

При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_1 покарання суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», приймає до уваги ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

З характеристики виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради № 02-22/2480 від 15.12.2020 року вбачається, що скарг від мешканців на ОСОБА_1 не надходило.

З характеристики квартального комітету «Привокзальний» №71 від 09.02.2021 року вбачається, що ОСОБА_1 веде антигромадський спосіб життя, не працює, вживає алкоголь. Неодноразово помічений в конфліктах побутового характеру. Зі слів колишньої дружини, не сплачує елементи та не приймає участь у вихованні дітей.

Відповідно до довідки КНП «ВОКПЛ ім. акад. Ющенка ВОР» № 29/5655 від 16.11.2020 року обвинувачений ОСОБА_1 у вказаному закладі на обліку не перебуває.

З довідки КП ВОНД «Соціотерапія» № 3594 від 11.11.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 на диспансерному наркологічному обліку не перебуває.

З довідки КНП «Могилів-Подільська окружна лікарня інтенсивного лікування» Могилів-Подільської міської ради №01/01-05-3049 від 09.12.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває.

Згідно вимоги про судимість ОСОБА_1 раніше не судимий.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 раніше не судимий, вчинив сукупність з трьох умисних кримінальних правопорушень, вину не визнав, шкоду не відшкодував, не працює, негативно характеризується за місцем проживання, на обліках у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого суд визнає вчинення кримінального правопорушення у присутності дитини та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, а саме вчинення трьох умисних кримінальних правопорушень, доказів систематичності дій обвинуваченого, особи обвинуваченого, який не розкаявся, шкоду потерпілій не відшкодував, негативно характеризується за місцем проживання, вчинив два нових кримінальних правопорушення під час перебування кримінального провадження щодо нього в суді, зважаючи на систематичність вчинення кримінальних правопорушень, вчинення вказаних правопорушень в присутності дитини, суд вважає, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде остаточне покарання у виді позбавлення волі, оскільки інший вид покарання не зможе досягнути мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, щодо виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим.

Враховуючи, що ОСОБА_1 вчинено сукупність кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 70, 72 КК України та призначити остаточне покарання обвинуваченому за сукупністю кримінальних правопорушень.

При вирішенні цивільного позову потерпілої про відшкодування шкоди завданої кримінальними правопорушеннями, суд виходить з наступного.

Потерпілою ОСОБА_2 заявлено цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням. Згідно остаточних вимог потерпіла просить стягнути з обвинуваченого 2335,70 гривень матеріальної шкоди та 50000 гривень моральної шкоди.

Відповідно дост. 128 КПК України,ст. 1177 ЦК Україниособа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого та шкода завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

В судовому засіданні потерпіла, обґрунтовуючи суму майнової шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням, вказала, що суму матеріальної шкоди вона обґрунтовує вартістю мобільного телефону, яким заволодів ОСОБА_1 .

Вирішуючи цивільний позов, суд зазначає, що згідно обвинувального акту та висновку експерта вартість викраденого телефону становить 2335,70 гривень.

Таким чином, потерпілою доведено заподіяння їй кримінальним правопорушенням майнової шкоди на загальну суму 2335,70 гривень.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що цивільний позов потерпілої щодо стягнення майнової шкоди підлягає задоволенню зі стягненням з обвинуваченого на користь потерпілої 2335,70 гривень матеріальних збитків, завданих кримінальним правопорушенням.

Згідно ст. 23 ЦК України моральна шкода, серед іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відповідно до п. 9 ППВСУ № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру й обсягу заподіяних позивачеві моральних чи фізичних страждань, наявності інших негативних наслідків, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених зміну його життєвих стосунках.

Потерпілою на обґрунтування моральної шкоди зазначено, що вона тривалий час зазнавала фізичних та моральних страждань в зв`язку із вчиненням щодо неї кримінальних правопорушень, отримала тілесні ушкодження. Вказане спричинило їй фізичній біль, позбавило її можливості нормально жити, спричинило зміни у житті, негативні переживання.

Те,що потерпілійобвинуваченим булонеодноразово нанесенотілесні ушкодження,те,що вонатривалий чассистематично зазнаваладушевних,психологічних тафізичних стражданьвнаслідок домашньогонасильства,переконує суду тому,що потерпіла в зв`язку вчиненням щодо неї кримінальних правопорушень, одне з яких було триваючим у часі, зазнала душевних страждань, що зумовлює висновок суду про заподіяння потерпілій ОСОБА_2 моральної шкоди. При цьому суд вважає, що сума 50000,00 гривень, яку потерпіла просить стягнути на її користь з обвинуваченого є такою, що відповідає засадам розумності та справедливості.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що цивільний позов потерпілої щодо стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню зі стягненням з обвинуваченого на користь потерпілої 50000,00 гривень моральної шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями.

Також у відповідності до ст. 124 КПК України з обвинуваченого слід стягнути судові витрати у справі, які згідно із довідкою про витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні до висновку експерта становить 343,22 гривень та вирішити питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні відповідно до ст. 100 КК України.

Зважаючи на наявність ризиків, передбачених ст. 177, 194 КПК України, а саме можливості обвинуваченого переховуватися від суду в зв`язку з призначенням йому покарання у виді позбавлення волі та вчинення інших кримінальних правопорушень, враховуючи кількість епізодів та сукупність кримінальних правопорушень, суд приймає рішення про продовження відносно ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 65-67, 70, 125, 126-1, 186, 357 КК України, ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ст. 126-1, ч. 1 ст. 186 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді ста двадцяти годин громадських робіт.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ст. 126-1 КК України у виді двох років позбавлення волі.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 186 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70, 72 КК України визначити ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та призначити остаточне покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

Строк покарання ОСОБА_1 рахувати, починаючи з часу набрання вироком законної сили.

На підставі ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_1 в строк покарання строк попереднього ув`язнення з часу його затримання, тобто з 10 травня 2021 року до дня набрання вироком суду законної сили, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 залишити без змін тримання під вартою.

Цивільний позов ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2335,70 гривень матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 50000, 00 гривень моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати за проведення експертизи у кримінальному провадженні в сумі 343,22 гривень.

Речовий доказ, а саме DVD-R диск з відеозаписом з камер спостереження ТОВ «АТБ-маркет» залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення, а особою, що перебуває під вартою протягом 30 днів з моменту вручення копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суддя: