Ухвала суду № 105367350, 22.07.2022, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 619/4280/20

Провадження № 1-кп/535/67/22

УХВАЛА

22 липня 2022 року смт Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області у складі:головуючого - суддіБолибока Є.А.за участю:секретаря судового засіданняКотенко П.І. прокурораМоргай А.С. обвинуваченихОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 захисниківНауменка В.В. ОСОБА_4 Габор В.В.

розглянув у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12020220380000860 від 22.07.2020 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Башилове Близнюківського району Харківської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Донецьк, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця м. Лозова Харківської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ;

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України,

установив:

У провадженні Котелевського районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадженняу відношенні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за фактомвчинення злочинів,передбачених ч. 3 ст.146, ч. 4 ст. 189 КК України.

До суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинувачених на шістдесят діб, оскільки ризики, передбаченіст. 177 КПК України, які були встановлені при обранні обвинуваченим вказаного запобіжного заходу продовжують існувати, тому є необхідність у продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , зокрема з метою запобігання спробам останніх вчинити інші кримінальні правопорушення, переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні. Застосування інших більш м`яких запобіжних заходів не здатні усунути вищевказані ризики.

Також до суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_3 адвоката Габор В.В. про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого на заставу або цілодобовий домашній арешт. В обґрунтування клопотання адвокат зазначила, що в Україні скалася тяжка ситуація, тому відсутні перспективи завершення судового розгляду, проте ОСОБА_3 тривалий час перебуває під вартою. При цьому, ризики передбачені ст. 177 КПК України, значно зменшилися. З урахуванням вказаного та враховуючи особу обвинуваченого, його процесуальну поведінку просила задовольнити клопотання.

У судовому засіданні прокурор Моргай А.С. просила продовжити тримання під вартою обвинувачених, з підстав, які зазначені у клопотанні, та відповідно просила відмовити у задоволенні клопотання адвоката Габор В.В.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисники адвокати Остапенко С.В. та Науменко В.В. заперечували проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на його необґрунтованість та просили застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисники адвокати Остапенко С.В. та Науменко В.В. заперечували проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на його необґрунтованість та просили застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисники адвокати Остапенко С.В., Науменко В.В. та Габор В.В. заперечували проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на його необґрунтованість та просили задовольнити клопотання про зміну запобіжного заходу.

Заслухавши клопотання та думку присутніх осіб, оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі передбачені п.п. 1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України, суд дійшов висновку про продовження тримання під вартою обвинувачених з таких підстав.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що згідно з ухвалою суду від 06 червня 2022 року відповідно до частини п`ятої статті 615 КПК України вважається продовженим запобіжний західувиглядітримання підвартою обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на строк на два місяці, тобто до 05серпня 2022 року включно, до вирішення відповідного питання у підготовчому судовому засіданні.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченими ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останні з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого їм злочину можуть вдатися до відповідних дій.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

У п. 36 рішення «Москаленко проти України» № 37466/04 від 20.05.2010 Європейський Суд з прав людини нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Однак, Суд неодноразово встановлював, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою (див. рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Іlijkov v. Bulgaria), заява №33977/96, пункти 80-81, рішення від 26.07.2001).

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 умисного тяжкого та особливо тяжкого злочинів свідчать про підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу обвинувачених, вказують на необхідність продовження строку тримання під вартою обвинувачених.

Судом розглядалась можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам, проте, враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, буде недостатнім для запобігання існуючим ризикам.

Суд вважає, що наявні обставини, передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України, для продовження тримання під вартою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , оскільки є достатньо підстав вважати, що обвинувачені можуть ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).

До того ж, судове провадження не завершено, не досліджені всі докази, при цьому суд вважає, що існують ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, у зв`язку з цим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченим необхідно продовжити.

Також з метоюзабезпечення швидкого,ефективного іоб`єктивногосудового розглядусправи для реалізації обвинуваченими ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 процесуальних прав та обов`язків та участі в судових засіданнях у кримінальному провадженні за їх обвинуваченням, суд вважає за необхідне перевести обвинувачених до ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)».

При цьому суд враховує вимоги, сформульовані в рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Цихановський проти України» від 06 вересня 2007 року та «Коновалов проти України» від 18 жовтня 2007 року, в яких наголошується, що на національні суди покладено обов`язок створення умов для того, щоб провадження було швидким та ефективним.

Відповідно доч.1ст.534КПК Україниу разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

Частиною першою статі 7 КПК України визначено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься розумність строків.

Згідно з ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження суд (ч. 2 ст. 28 КПК України).

При цьому, частиною першою статті 318 КПК України визначено, що судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.

З метою проведення судового розгляду протягом розумного строку суд відповідно до частини першої статті 534 КПК України встановлює строк виконання даної ухвали суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 394 КПК України ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.

Частиною 2 статті 400 КПК України визначено, що подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Враховуючи викладенета керуючисьстаттями315, 316, 394, 400 ч. 2 КПК України, суд

постановив:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 адвоката Габор В.В. про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_3 .

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,до19 вересня 2022 року включно.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,до19 вересня 2022 року включно.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,до19 вересня 2022 року включно.

Перевести обвинувачених ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,які перебувають у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», до Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№23)» для участі в судових засіданнях з розгляду кримінального провадження № 12020220380000860від 22.07.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3ст.146,ч.4ст.189КК України.

Копію ухвали направити до ДУ «Харківський слідчий ізолятор» та ДУ «Полтавськаустанова виконанняпокарань (№23)»для організації виконання.

Виконання ухвали покласти на відповідний підрозділ Національної гвардії України.

Відповідно до частини першої статті 534 КПК України встановити строк виконання ухвали суду до 22 серпня 2022 року.

Про виконання ухвали повідомити Котелевський районний суд Полтавської області.

Ухвала вчастині продовженнястроку триманняпід вартоюобвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду захисниками,прокурором протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченими в той же строк з моменту вручення їм копії ухвали

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Суддя Є.А.Болибок