Ухвала суду № 105355568, 20.07.2022, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

Справа №338/505/22

20 липня 2022 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Решетова В. В.,

з участю секретаря Остапишин І. Р.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представників позивачки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

відповідача ОСОБА_5 ,

представника відповідача ОСОБА_6 ,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Богородчанської селищної ради, ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення, встановлення опіки та призначення опікуна, відібрання дитини,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась в суд із позовною заявою до виконавчого комітету Богородчанської селищної ради, ОСОБА_5 , в якій просить ухвалити рішення, яким визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Богородчанської селищної ради №566-28/2022 від 15 червня 2022 року про влаштування малолітнього ОСОБА_7 під опіку ОСОБА_5 ; встановити опіку над малолітнім ОСОБА_7 та призначити його опікуном її ( ОСОБА_1 ); відібрати малолітнього ОСОБА_7 у ОСОБА_5 та передати їй (позивачці).

Ухвалою від 01 липня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено у ній підготовче засідання.

15 липня 2022 року представник позивачки адвокат Бандура В. О. подав до суду уточнену позовну заяву.

20 липня 2022 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_5 про забезпечення доказів шляхом здійснення невідкладного виклику для дачі показань свідка в наступне судове засідання до початку стадії судового розгляду справи - громадянина ОСОБА_8 . Заяву обґрунтовує тим, що згідно з наявною у нього інформацією (з телефонної розмови) останній має намір в найкоротший термін залишити територію України та виїхати за її межі на тривалий час.

В підготовчому засіданні відповідач ОСОБА_5 та його представник вимоги заяви про забезпечення доказів підтримали, просили її задовльнити.

Позивачка та її представники в підготовчому засіданні заперечували щодо задоволення заяви. Позивачка пояснила, що знає ОСОБА_8 , оскільки проходила разом із ним службу в ЗСУ. Він має двох дітей, не є інвалідом, під час воєнного стану не вправі виїхати за межі України.

Представник відповідача ОСОБА_4 в підготовчому засіданні підтримав заяву відповідача ОСОБА_5 про забезпечення доказів.

Заслухавши думку учасників підготовчого засідання, вивчивши заяву, ознайомившись з матеріалами справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

При цьому вст. 116 ЦПК Українивизначаються такі способи забезпечення доказів, якдопит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів.

Отже, обов`язковою умовою для вжиття судом заходів щодо забезпечення доказів є встановлення обставин, які дають підстави для висновку, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Обов`язок доведення таких обставин покладається на особу, яка звертається до суду із заявою про забезпечення доказів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №9901/845/18 зазначила, що забезпечення доказів - це механізм не лише здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, а й насамперед запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Таким чином, враховуючи вищенаведені положення, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення доказів шляхом здійснення невідкладного виклику для дачі показань свідка в наступне судове засідання до початку стадії судового розгляду справи не відповідає критеріям, визначеним у ч. 1 ст.116 ЦПК України, оскільки не містить належних обґрунтувань та доказів на підтвердження наявності реальних ризиків чи загроз того, що докази, про забезпечення яких просить відповідач ОСОБА_5 , можуть бути втрачені або їх збирання чи подання стане згодом неможливим або утрудненим. Зокрема, враховуючи запровадження в Україні воєнного стану, з огляду на заперечення позивачки щодо наявних підстав для перетину ОСОБА_8 кордону, оскільки стороною відповідача

ОСОБА_5 не надано жодного доказу на підтвердження обставин виїзду ОСОБА_8 за кордон, підстав і можливості такого виїзду, у задоволені заяви слід відмовити.

Крім того, зазначений в заяві спосіб забезпечення доказів не передбачений ч. 2 ст. 116 ЦПК України.

Керуючись ст.116,117,118,260,261,353,354 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_5 про забезпечення доказів шляхом здійснення невідкладного виклику для дачі показань свідка відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів до Івано-Франківського апеляційного суду.

Суддя В. В. Решетов