Рішення № 105353559, 20.07.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2022 року Справа № 280/2612/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді МаксименкоЛ.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 ;

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником;

стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі двадцять тисяч гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 жовтня 2017 року по справі №335/10241/17 визнано протиправним рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя №26-2568/05.01 від 03.08.2017 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням страхового стажу, заробітної плати для обчислення пенсії та підвищення розміру пенсії згідно з ч.3 ст.29 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з дати звернення 21 липня 2017 року. Зазначає, що 14.04.2021р. представник ОСОБА_1 звернувся до відділу обслуговування громадян № 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та просив письмово на адресу представника повідомити підстави припинення виплати пенсії та поновити її виплату. Листами Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомлено, що виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності, а також, у поновленні виплати пенсії відмовлено та зазначено, що відповідно п. 1.1 Постанови правління ПФУ від 25.11.2005 р. про затвердження Порядку 22-1 заява про поновлення пенсії подається заявником особисто. Вважає дії відповідача щодо припинення виплати пенсії та бездіяльність щодо поновлення її виплати протиправними. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав. У письмовому відзиві від 31.05.2022 вх. № 19351 вказав, що саме пенсіонер із довіреністю, з дати вчинення якої пройшло більше року, повинен особисто звернутися до органу Фонду, у якому він перебуває на обліку, і надати заяву про виплату пенсії (продовження виплати пенсії) за довіреністю, до якої спеціалісти Пенсійного фонду долучають копію наданої довіреності, а також оригінали паспорта і довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру. Також вказує, що не має законодавчих та інших правових підстав щодо виплати з коштів Пенсійного фонду України будь-яких відшкодувань моральної шкоди, так як бюджетом Пенсійного фонду України, який кожного року затверджується Кабінетом Міністрів України, не передбачено витрат на зазначені цілі. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 16.05.2022 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/2612/22. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання протягом шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справ

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Приписами ч. 4 ст. 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала у АДРЕСА_2 , виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, де перебуває на консульському обліку посольства України в державі Ізраїль.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 жовтня 2017 року по справі № 335/10241/17 визнано протиправним рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя №26-2568/05.01 від 03.08.2017 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням страхового стажу, заробітної плати для обчислення пенсії та підвищення розміру пенсії згідно з ч.3 ст.29 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з дати звернення 21 липня 2017 року.

14.04.2021 представник ОСОБА_1 звернувся до відділу обслуговування громадян № 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та просив повідомити підстави припинення виплати пенсії ОСОБА_1 .

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 22.04.2021 року повідомлено, що виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності. У цьому разі пенсіонер із довіреністю з дати вчинення якої пройшло більше року повинен особисто звернутися до органу в якому перебуває на обліку і надати заяву про продовження виплати пенсії за довіреністю до якої спеціалісти ПФУ долучають копію наданої довіреності а також оригінал паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру.

15.12.2021 представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою та просив поновити виплату пенсії з дати припинення та здійснювати виплату на банківський рахунок відкритий в АТ «ОТП Банк».

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 30.12.2021 в поновленні виплати пенсії відмовлено. В обґрунтування прийнятого рішення управлінням зазначено, що відповідно п. 1.1 Постанови правління ПФУ від 25.11.2005 р. про затвердження Порядку 22-1 заява про поновлення пенсії подається заявником особисто.

Позивач, не погодившись з діями щодо припинення виплати пенсії, бездіяльністю щодо поновлення її виплати, звернувся до суду із вказаним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Частиною другоюстатті 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями статті 24 Конституції Українигромадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеї в чи обмеженьзаознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання,замовними або іншими ознаками.

Відповідно до частини другоїстатті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Суд зазначає, щопоновленняправа навиплату пенсії здійснюєтьсяне автоматично, а передбачає виконання ряду процедурних дій, пов`язаних з поновленням виплати, серед яких, у тому числі, поданнязаявипро наявність банківського рахунку для перерахування пенсійних виплат та його реквізити.

Як визначено частиною першою статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця,заякий виплачується пенсія, виключно в грошовій формізазазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюютьвиплатуі доставку пенсій, абочерезустанови банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Частиною другоюстатті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»визначено, що пенсія може виплачуватисяза довіреністю,порядок оформлення і строкдіїякої визначаються законом.Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заявипровиплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності.

З аналізу положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вбачається, що припинення виплатипенсіїможливе лишеза умовиприйняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 цього Закону.

Так, позивачці припинено виплату пенсії, що не заперечується відповідачем.

Проте, суд зазначає, що матеріали справи не містять та до суду не надано належним чином засвідченої копії рішення стосовно припинення виплатипенсіїпозивачів з підстав, визначенихстаттею 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конституційним Судом України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважено, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йомупенсіїне може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чизаїї межами.

Також у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейським судом з прав людини вказано, що право на отриманняпенсії,яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу.

Як передбачено положеннями п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

З врахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що у даному випадку припинення виплати пенсій позивачубуло здійснено не у спосіб, передбачений Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та фактично призвело до втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Водночас, механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об`єднаними управліннями тощо шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачівпенсіїта грошової допомоги (в уповноважених банках визначений Порядком виплати пенсій та грошової допомогичерезпоточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1596 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року №662) (далі - Порядок №1596).

Згідно п. 4 Порядку №1596,виплатапенсій та грошової допомоги відповідно до цього Порядкуздійснюється зазазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувачів в населених пунктах у межах України, в яких функціонують вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) (далі - установи уповноважених банків).

Допомога на поховання, сумапенсії,грошової допомоги, недоотримана у зв`язку із смертю одержувача, пенсія, грошова допомога в разі виїзду одержувача на постійне місце проживаннязакордон та у випадках, що потребують термінових виплат, виплачуються органами Пенсійного фонду, органами соціального захисту населення шляхом зарахування на поточний рахунок одержувача (особи, яка має право на отримання виплат у зв`язку із його смертю) в уповноваженому банку. У разі відсутності в одержувача поточного рахунка такі виплати можуть проводитися органами Пенсійного фонду шляхом переказу коштів одержувачу без відкриття рахункачерезбанк, який є уповноваженим на провадження розрахунково-касових операцій з коштами Пенсійного фонду України, визначений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 січня 2004 р. № 25 Про визначення уповноваженого банку, який провадить розрахунково-касові операції з коштами Пенсійного фонду України (Офіційний вісник України, 2004 р., № 3, ст. 127), а також органами соціального захисту населення -черезуповноважений банк, з яким передбачено такий спосіб виплати договором, зазначеним у пункті 3 цього Порядку.

Проте, оскільки місце фактичного проживання позивачів є країна Ізраїль, зазначений пункт не розповсюджується на позивача.

Згідно пункту 6 Порядку №1596 одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.

Відповідно до пункту 10 Порядку №1596 заява провиплату пенсіїабо грошової допомоги (додаток 1) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду чи органу соціального захисту населеннязазазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України або приймається органом Пенсійного фонду чи органом соціального захисту населення від установи уповноваженого банку.

Заявиприймаютьсяза умовипред`явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа, визначеного законодавством, для з`ясування місця її проживання, і реєструються в установленому порядку.

На підставі пунктів 12,13 Порядку №1596 органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення на підставі заяв, передбачених пунктом 10 цього Порядку, складають:списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки згідно з додатком 2 у двох примірниках; опис списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки згідно з додатком 3 у трьох примірниках.

Списки та описи складаються окремозапенсіями та грошовою допомогою, що фінансуютьсязарахунок коштів Пенсійного фонду України, ізагрошовою допомогою та іншими грошовими виплатами, що фінансуються органами соціального захисту населеннязарахунок відповідних бюджетів. Перший примірник списків формуєтьсязадатою виплати в порядку зростання номерів поточних рахунків, другий -задатою виплати в порядку зростання номерів пенсійних (особових) справ. Дати і виплатний період визначаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення. Списки у двох примірникахзаодин день до початку кожного виплатногоперіоду, заякий виплачується пенсія та грошова допомога, подаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення відповідним установам уповноважених банків разом з двома примірниками описів.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що підставою для виплатипенсії черезпоточні рахунки в банках є заява провиплату пенсії,яка складена згідно додатку 1 Порядку № 1596 та може бути подана до пенсійного органу відповідно до п. 10 Порядку №1596 двома шляхами, а саме:

- особистопенсіонеромдо органу Пенсійного фонду, його представником;

- заява надходить до пенсійного органу від установи уповноваженого банку.

Аналогічні положення закріплені у пункті 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (надалі - Порядок № 22-1), яким передбачено, щозаявипровиплату пенсіїреєструються в журналі вхідної кореспонденції. Заява провиплату пенсії черезбанківський рахунок подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомогизазгодою пенсіонерів та одержувачів допомогичерезїхні поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (зі змінами).

Як свідчать матеріали справи, представником позивача подана до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій областізаявапровиплату пенсіїна банківський рахунок, що не заперечується відповідачем.

Проте, відповідач посилається на те, що заява про поновлення пенсії подається заявником особисто.

Суд зауважує, що відповідно до пункту 1.5 Порядку № 22-1, заява про переведення з одного видупенсіїна інший, про перерахунокпенсії,провиплату пенсіїу зв`язку з виїздом на постійне місце проживаннязакордон,поновленнявиплатипенсії,про припинення перерахуванняпенсіїна банківський рахунок та отриманняпенсії замісцем фактичного проживання, провиплатучастинипенсіїна непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, провиплату пенсії за довіреністю,терміндіїякої більше одного року,через кожний рік дії такої довіреності,подаєтьсяпенсіонеромособисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію,замісцем перебування на обліку як одержувачапенсії.

Отже, пунктом 1.5 Порядку 22-1 передбачено можливість подачізаявияк особистопенсіонером,так і його уповноваженим представником.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №501/28/17 від 05.02.2020 року.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем була дотримана вимога щодо особистої подачізаявипровиплату пенсіїна банківський рахунок.

Інших підстав відмови у поновленні виплати пенсії відповідачем не зазначено.

Як передбачено ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеного у рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Враховуючи те, що підстави для відмови у поновленні виплати позивачупенсіїу відповідача були відсутні на момент звернення представника позивача із заявою про поновлення виплати пенсії, то суд приходить до висновку, що відмова у поновленні виплат є порушенням прав позивача на отриманнятакої пенсії,яке є об`єктом захистузаст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов`язання відповідача відновити виплату пенсії позивачу з моменту припинення виплат.

Щодо вимоги позивача про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 , 20000грн. відшкодування заподіяної моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України (ЦК України) моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно із положеннями ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно із п. п. 3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної шкоди позивач зазначає, що протиправні дії та бездіяльність спричинили порушення прав людини та призвели до напруження, розчарування та незручностей.

В ході судового розгляду справи судом дійсно встановлена протиправність дій та бездіяльності відповідача щодо припинення та не поновлення виплати пенсії позивачці.

Проте, представник позивача не надала суду жодних переконливих доказів на підтвердження завдання моральної шкоди (у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, приниження людської гідності, психологічних переживань тощо) та причинного зв`язку між завданою шкодою та протиправними діями відповідача, з яких міркувань вона виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо.

Водночас, на думку суду, сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.

Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені факти заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення моральної шкоди є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення,діїчи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору ухвалою суду від 16.05.2022 судові витрати на оплату судового збору розподілу у порядку ст. 139 КАС України не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 .

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії завіком з моменту припинення виплат, як непрацюючому пенсіонеру та виплатити пенсію на визначений банківський рахунок.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 20.07.2022.

Суддя Л.Я. Максименко