Ухвала суду № 105346773, 14.07.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню

м. Київ

14.07.2022Справа № 910/13320/18

За позовом Національного банку України

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1

про визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності

Щодо розгляду заяви № 18-0013/30896 від 29.04.2022 року «Про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню» Національного банку України

Суддя Котков О.В.

Представники учасників справи: не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 року у справі № 910/13320/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 року, позов задоволено повністю; визнано недійсним договір № 036 від 30.09.2015 року про відступлення права вимоги (цесії), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" за кредитним договором № 11/21-70-КА від 15.09.2008 року; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" документи, отримані згідно договору № 036 від 30.09.2015 року про відступлення право вимоги (цесії), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" за кредитним договором № 11/21-70-КА від 15.09.2008 року; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" на користь Національного банку України судовий збір - 1762,00 грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" на користь Національного банку України судовий збір - 1762,00 грн.

16.01.2020 року на виконання вищезазначеного рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідні накази.

20.06.2022 року через відділ діловодства суду від Національного банку України надійшла заява № 18-0013/30896 від 29.04.2022 року «Про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню», в якій заявник просить визнати таким, що не підлягає виконанню наказ виданий на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 року у справі № 910/13320/18 в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" документи, та видати новий наказ із зазначенням в якості стягувача - Національний банк України.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.06.2022 року вказану заяву передано на розгляд судді Коткова О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2022 року розгляд заяви № 18-0013/30896 від 29.04.2022 року «Про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню» Національного банку України у справі № 910/13320/18 призначено на 14.07.2022 року.

Розглянувши заяву № 18-0013/30896 від 29.04.2022 року «Про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню» Національного банку України, суд дійшов висновку, що вказана заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За змістом ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч. 2 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України).

Частина 2 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, а саме: якщо його (наказ) видано помилково; якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Заявник вказує, що за таким наказом стягувачем має бути Національний банк України, оскільки рішення суду ухвалено на його користь, а отже і наказ необхідно було видавати Національному банку України. Однак наказ про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 року у справі № 910/13320/18 про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" документи помилково було видано Товариству з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М".

В рішенні Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 року у справі № 910/13320/18 судом була встановлена незаконність договору № 036 про відступлення права вимоги (цесії) від 30.09.2015 року за кредитним договором № 11/21-70-КА від 15.09.2008 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" в силу приписів ст. 216 Цивільного кодексу України, що свідчить про відсутність правових підстав володіння Товариством з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" переданими йому Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" документами на підтвердження спірних майнових прав.

Так, наказом Господарського суду міста Києва № 910/13320/18 від 16.01.2020 року зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" документи, отримані згідно договору № 036 від 30.09.2015 року про відступлення права вимоги (цесії), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" за кредитним договором № 11/21-70-КА від 15.09.2008 року.

Як вбачається з наказу Господарського суду міста Києва № 910/13320/18 від 16.01.2020 року стягувачем за вказаним наказом є Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М".

02.12.2009 року постановою правління Національного банку України № 713 "Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" прийнято рішення з 07.12.2009 року відкликати банківську ліцензію у АБ "Банк регіонального розвитку" та ініційовано процедуру ліквідації банку.

20.11.2013 року між Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку", Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Національним банком України було укладено договір про передавання в управління непроданих активів, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. та зареєстрований за № 3960.

Частиною 5 ст. 1033 Цивільного кодексу України встановлено, що управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.

Відповідно до ч. 2 ст. 316 Цивільного кодексу України, особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.

З огляду на викладені положення вбачається, що з укладенням договору управління майном (майновими правами) та переданням такого майна управителю відповідна особа набуває статусу фактичного тимчасового власника такого майна, однак з обмеженими положеннями договору та закону повноваженнями щодо володіння та розпорядження ним для досягнення мети укладення відповідного правочину управління.

Отже, власником майна є Національний банк України, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" (стягувач за наказом) є управителем такого майна та має діяти в інтересах власника.

Однак, як стверджує Національний банк України рішення суду залишається не виконаним в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" документи, отримані згідно акту приймання-передачі по договору № 036 від 30.09.2015 року, оскільки останнім не було пред`явлено наказ Господарського суду міста Києва № 910/13320/18 від 16.01.2020 року до виконання.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Положення ч.ч. 1, 2, 3 ст. 329 Господарського процесуального кодексу України встановлюють, що, у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Отже, оскільки наказ Господарського суду міста Києва № 910/13320/18 від 16.01.2020 року стягувачем не пред`являється до виконання, відповідно рішення суду в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" документи, залишається без виконання, що становить порушення прав та інтересів Національного банку України, з метою захисту яких було ініційовано спір у даній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 1008 Цивільного кодексу України, довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час, а пунктом 3 ч. 1 ст. 1006 Цивільного кодексу України визначено його обов`язок негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення.

Таким чином, враховуючи триваюче невиконання рішення суду, невжиття Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" заходів щодо забезпечення примусового виконання рішення суду, як стягувачем за наказом, приймаючи до уваги те, що саме Національний банк України є власником майна, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" є лише управителем такого майна (який має діяти в інтересах власника), а тому саме на користь Банку мають бути повернуті документи отримані згідно договору № 036 від 30.09.2015 року про відступлення права вимоги (цесії).

Тож, у даному випадку, суд дійшов висновку, що процесуальне право на пред`явлення наказу до виконання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" перейшло до Національного банку України, оскільки саме ця особа має безумовні права на одержання належних їй документів, відтак існують підстави для висновку про припинення права Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" на пред`явлення наказу до виконання.

Оскільки суд дійшов висновку про припинення права Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" на пред`явлення наказу до виконання, у зв`язку із переходом такого права до Національного банку України, відтак з метою належного виконання судового рішення суд вважає за доцільне видати такій особі новий наказ, оскільки дії, спрямовані на повернення чи вилучення попереднього наказу суду будуть неефективним.

За таких обставин, суд визнає подану заяву Національного банку України про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 328 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Заяву № 18-0013/30896 від 29.04.2022 року «Про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню» Національного банку України у справі № 910/13320/18 - задовольнити.

2. Визнати наказ Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 року у справі № 910/13320/18 про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" документи в частині, за якою стягувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" таким, що не підлягає виконанню.

3. Видати Національному банку України наказ про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 року, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 року, в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" документи із визначенням належного стягувача - Національного банку України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст. 255 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 21 липня 2022 року.

Суддя О.В. Котков