Рішення № 105346455, 18.07.2022, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2022м. ДніпроСправа № 904/138/22

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця", м. Дніпро

до Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення збитків за пільгові перевезення громадян

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Головаха К.К.

Представники:

від позивача: Русанова В.В.;

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА

Акціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради про стягнення збитків за пільгові перевезення пасажирів залізничним транспортом у розмірі 3 849 090, 44 грн.

Ухвалою суду від 17.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 07.02.2022.

Ухвалою суду від 07.02.2022 відкладено підготовче засідання на 09.03.2022.

11.02.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

12.04.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 13.04.2022 призначено справу по суті на 16.05.2022.

12.05.2022 від позивача надійшло клопотання про долучення докуменів.

Ухвалою суду від 16.05.2022 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 20.06.2022.

Ухвалою від 20.06.2022 задоволено клопотання Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради про відкладення розгляду справи. Відкладено судове засідання на 18.07.2022.

Відповідач участі свого представника у судових засіданнях не забезпечив; подав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Тож, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Суд наголошує на тому, що сторони скористались своїм правом на подання заяв по суті справи із посиланням на конкретні докази та нормативне обґрунтування своїх правових позицій.

В ході судового засідання 18.07.2022 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.

В судовому засіданні 18.07.2022 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.

Позиція позивача викладена у позовній заяві

Позовні вимоги обґрунтовані необхідністю стягнення збитків за пільгові перевезення пасажирів залізничним транспортом, утворених внаслідок покладання на відповідача обов`язку компенсувати підтверджені обліковими формами недоотримані кошти за перевезення пільгової категорії населення у повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.

Департамент соціальної політики виконкому Криворізької міської ради не вважає себе належним відповідачем, оскільки збитки за пільгові перевезення громадян залізничним транспортом підлягають відшкодуванню за рахунок держави (а не територіальних громад).

Відповідач зазначає. що протягом 2019 року Департаментом прийняті фінансові зобов`язання від АТ «Укрзалізниця» в повному обсязі, тобто в обсязі встановленому договором. Ці фінансові зобов`язання зареєстровані в управлінні Державної казначейської служби України у м. Кривому Розі згідно з плановими асигнуваннями, виділеними на 2019 рік, тобто договірні зобов`язання у розмірі 2 213 566 грн Департаментом виконані в повному обсязі.

Також відповідач звертає увагу, що відповідно до вимог бюджетного законодавства Департамент, як головний розпорядник бюджетних коштів, має право приймати до реєстрації бюджетні зобов`язання з компенсаційних виплат за пільговий проїзд та здійснювати платежі виключно в межах планових призначень, встановлених кошторисом, на відповідний період, що можуть бути меншими ніж фактично надані послуги з перевезення пасажирів пільгової категорії.

Так, частиною 1 статті 48 БКУ визначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних, асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років, узятих на облік органами Державного казначейства України.

Таким чином, однією з головних підстав для здійснення розпорядником бюджетних коштів відшкодування підприємствам, установам, організаціям недоотриманих ними грошових коштів є наявність відповідних планових асигнувань та здійснення відповідного фінансування.

Отже, за умови відсутності у відповідача бюджетних асигнувань та відповідного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, порушення з боку відповідача в цій частині договору та приписів законодавства також відсутні.

Тому твердження позивача про наявність підстав для примусового стягнення понесених збитків залізниці за пільгове перевезення громадян саме з Департаменту є безпідставним.

Позиція позивача викладена у відповіді на відзив

Позивач зазначає, що функції із виконання державних програм соціального захисту населення покладено на Департамент, останній зобов`язаний проводити розрахунки з організаціями надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян, до яких також відноситься АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця», як надавач послуг з пільгового перевезення окремих категорій громадян.

Як стверджує позивач, що саме за рахунок коштів місцевого бюджету було здійснено фінансування компенсаційних виплат за пільговий проїзд в розмірі 2 213 566 грн, про що свідчить укладений між позивачем та відповідачем договір № 43ПР/ДН-2-1975/НЮдч від 18.01.2019 та додаткова угода № 1 від 29.05.2019 до договору.

Крім того, залізниця безперешкодно надає пільговий проїзд окремій категорії громадян, які мають право на відповідні пільги при користуванні залізничним транспортом. Жодним законодавчим актом не передбачено обмеження у пільговому перевезені осіб, які мають право на пільговий проїзд. Особа, яка мас право на пільговий проїзд, може скористатися такою пільгою щодня і без обмежень. Отже, перевезення пасажирів на пільгових умовах АТ «Українська залізниця» здійснено не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач, у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

18.01.2019 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі позивач, постачальник) та Департаментом соціальної політики виконкому Криворізької міської ради (далі відповідач, платник) було укладено договір № 21 ПР/ДН-2-1975/НЮдч на відшкодування наданих пільг населенню (далі договір).

Відповідно до пункту 1.3 договору, сума цього договору складає 3 000 000 грн 00 коп (три мільйони грн. 00 коп) з ПДВ (в т.ч. ПДВ 500 000 грн).

Додатковою угодою № 1 від 29.05.2019, запланована сума договору зменшена на 786 434 грн 00 коп і складає 2 213 566 грн 00 коп (два мільйони двісті тринадцять тисяч п`ятсот шістдесят шість грн 00 коп), з ПДВ (в т.ч. ПДВ 368 927, 67 грн), в тому числі КПКВКМБ.

Запланована сума на відшкодування пільг населенню, може збільшуватися або зменшуватись в залежності від розміру наданих пільг і сплачується постачальнику платником по факту їх надання згідно з п. 1.3 розділу 1 Договору.

Відповідно до облікових форм сума за фактичну кількість перевезених пільговиків за період січень-грудень 2019 року склала 6 062 656, 44 грн, а саме: за січень 2019 року -327 036, 02 грн, за лютий 2019 року 213 653, 99 грн, за березень 2019 року 451 854, 64 грн, за квітень 2019 року 483 792, 38 грн, за травень 2019 року 604 099, 74 грн, за червень 2019 року 594 481, 70 грн, за липень 2019 року - 590756, 65 грн, за серпень 2019 року 618 516, 77 грн, за вересень 2019 року 588 237, 35 грн, за жовтень 2019 року 598 392, 12 грн., за листопад 2019 482 271, 10 грн, за грудень 2019 року 410 563, 98 грн.

Згідно Довідки про відшкодування збитків від перевезень пільгової категорії громадян у приміському сполученні (додається) в 2019 році Департаментом компенсовано 2213 566 грн.

Таким чином, сума збитків складає: 6 062 656, 44 грн - 2 213 566 грн. = 3 849 090, 44 грн.

Отже, за період січень-грудень 2019 року пільгової категорії громадян було перевезено на суму більшу, ніж відповідачем прийнято до сплати.

Позивач неодноразово звертався до Управління з листами щодо компенсації пільгового проїзду окремих категорій громадян та відшкодування залізниці суми збитків, проте станом на день подання позовної заяви коштів на адресу позивача не надходило (копії листів №№ 291 від 11.07.2019 (арк с. 32), №№ 556/ДН-2, 557/ДН-2 від 25.10.2019 (арк. с. 33-34), № 6/06/4836 від 11.11.2019 (арк. с. 35), № 490/ДН від 17.08.2019 (арк. с. 36-37), № 15/06/2968 від 20.09.2021 (арк. с. 38)).

Враховуючи те, що Управління праці та соціального захисту населення Криворізької районної державної адміністрації збитки в розмірі 3 849 090, 44 грн (за перевезення пасажирів пільгової категорії в 2019 року) не відшкодовані, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Статтею 19 вказаного закону визначено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, Міжурядовою Угода про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12 березня 1993 року, Законами України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам", «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про охорону дитинства", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Відповідно до пункту 6 Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом, затвердженим Постановою КМ України від 19.03.1997 № 252, суб`єкти господарської діяльності, які займаються перевезенням та обслуговуванням пасажирів, повинні забезпечити надання пільг особам, які мають на це право згідно із законодавством України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету визначений Постановою Кабінету міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", відповідно до пункту 3 якого головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об`єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Пунктом 2 Порядку встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктом 3 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 256, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Згідно пункту 5 цього Порядку, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад.

Відповідно до пункту 8 Порядку, головні розпорядники здійснюють у 5-денний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік компенсаційних виплат за пільговий проїзд категорій громадян.

Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюється за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, а також субвенцій з державного або місцевого бюджетів, визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1359 "Про затвердження Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян".

Згідно пункту 3 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1359, облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформленні та видачі пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки).

Відповідно до пункту 4 цього Порядку сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг.

Пунктом 5 Порядку визначено, що інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності.

Відповідно до пункту 7 Прядку сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток).

Згідно пункту 9 Порядку на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевого бюджетів.

Виходячи з положення пункту 10 Порядку, залізниця щомісяця не пізніше, ніж 15 числа місяця, наступного за звітним, подає відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, облікові форми.

Отже, виходячи з положень пунктів 3-5, 7, 9, 10 Порядку, затвердженого Постановою КМ України № 1359, облік пільгових категорій на залізничному транспорті здійснюється за виданими безкоштовними (пільговими) проїзними документами, які оформляються на підставі відповідного посвідчення за кожною категорією. Видача проїзних документів здійснюється через автоматизовану систему керування пасажирськими перевезеннями (АСК ПП УЗ) та реєстратори розрахункових операцій "СПЕККА-00".

Сума недоотриманих доходних надходжень розраховується автоматизовано за кожним пільговим (безкоштовним) квитком у залежності від маршруту прямування згідно з діючими тарифами та формується в місячну звітність.

На підставі звітності залізниці формують облікові форми, відповідно до яких головним розпорядникам коштів виставляються рахунки.

В облікових формах зазначено фактичну кількість оформлених пільгових проїзних квитків та відповідну недоотриману суму коштів за перевезення фактичної кількості пільговиків.

Таким чином, згідно з пунктами 9 - 11 вказаного порядку на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом; залізниці не пізніше ніж 15-го числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми; головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п`ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці.

Таким чином, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги пільговим категоріям громадян. При цьому зобов`язання сторін по даній справі виникають безпосередньо із актів цивільного законодавства.

Встановлення тарифів на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) у межах України здійснюється на підставі бюджетної, цінової та тарифної політики у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України. Тарифи на перевезення пасажирів і багажу в приміському сполученні встановлюються Акціонерним товариством "Укрзалізниця" за погодженням з місцевими органами виконавчої влади. При рівні тарифів, що не забезпечують рентабельності цих перевезень, збитки компенсуються з місцевих бюджетів. Розрахунки за роботи і послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу, пошти, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції (стаття 9 Закону України "Про залізничний транспорт").

До видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення (пункт 9 частини 1 статті 87 Бюджетного кодексу України).

До видатків, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян (підпункт ґ) пункту 3 частини 1 статті 91 Бюджетного кодексу України).

За змістом статей 89, 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто, в даному випадку головним розпорядником коштів є Управління соціальної політики Нікопольської міської ради.

Вищезазначені нормативні акти покладають на відповідача обов`язок компенсувати підтверджені обліковими формами недоотримані кошти позивачем за перевезення пільгової категорії населення в повному обсязі. При цьому, подання облікових форм за січень - грудень 2019 року відповідає п. 10 Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, а тому такі облікові форми повинні бути прийняті відповідачем та оплачені.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від використання пільгових тарифів відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Норми вказаних законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов`язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Обслуговуючи категорію громадян України, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом, залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення визначених категорій громадян.

Таким чином, забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, держава поклала на себе обов`язок відшкодовувати за рахунок державного або місцевого бюджетів збитки, понесені залізничним транспортом.

За змістом статей 89, 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків; причинного зв`язку між порушенням права та збитками; наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, визначений постановою Кабінету міністрів України №256 від 04.03.2002 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету".

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, який є розпорядником бюджетних коштів, не провів розрахунків за пільгові перевезення окремих категорій громадян, відповідно до вимог Порядку № 256, відповідно, зобов`язаний відшкодувати понесені позивачем збитки за перевезення пільговиків з січень-грудень 2019 року у розмірі 3 849 090, 44 грн.

Положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та статті 617 Цивільного кодексу України прямо передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Нормами діючого законодавства не передбачена залежність відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Закон України «Про залізничний транспорт» та "Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України», затверджені наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 27.12.2006 № 1196, не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Також, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі "Кечко проти України", ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Так, Європейський суд з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.2005) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.2004) вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.

Згідно з частиною 6 статті 48 Бюджетного кодексу України зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із Законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державної казначейської служби України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Суд зазначає, що подання облікових форм про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевого бюджетів, відповідає пункту 10 "Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян", а тому такі облікові форми повинні бути прийняті відповідачем та оплачені.

Вищезазначені нормативні акти покладають на відповідача обов`язок компенсувати підтверджені обліковими формами недоотримані позивачем кошти за перевезення пільгової категорії населення в повному обсязі. При цьому, подання облікових форм відповідає пункт 10 "Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян", а тому такі облікові форми повинні бути прийняті відповідачем та оплачені.

За наведених вище обставин, відповідач відповідає за своїми зобов`язаннями, що виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань.

Перевезення пасажирів на пільгових умовах виконано позивачем не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач, у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені позивачем витрати.

Зазначена позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 904/94/19.

Позиція відповідача, що між сторонами не передбачено відшкодування вартості пільгового перевезення залізничним транспортом за 2019 рік на спірну суму, відхиляються судом, оскільки відповідно до приписів статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Таким чином, відсутність у спірному випадку договору про відшкодування компенсаційних виплат за наданий пільговий проїзд у приміському сполученні не звільняє сторони від виконання господарського зобов`язання, оскільки зобов`язання сторін у цій справі виникає безпосередньо із законів України і не залежать від волевиявлення сторін.

З огляду на викладене, враховуючи той факт, що відповідач не провів розрахунків за пільгові перевезення окремих категорій громадян відповідно до вимог чинного законодавства - він зобов`язаний відшкодувати понесені позивачем витрати на перевезення пільговиків з січня по грудень 2019 року у сумі 3 849 090, 44 грн.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 3 849 090, 44 грн.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в розмірі 57 736, 36 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр-т Металургів, 36-Б; ідентифікаційний код 26136777) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 108, ідентифікаційний код 40081237) 3 849 090, 44 грн збитків за пільгове перевезення пасажирів за 2019 рік та витрати по сплаті судового збору у розмірі 57 736, 36 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст даного рішення складений 21.07.2022.

Суддя В.І. Ярошенко