Рішення № 105340766, 20.07.2022, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/1324/22

Провадження №2/463/954/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2022 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Грицка Р.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Романської І.В.,

розглянувши в залі суду у м.Львові у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання цивільну справу за позовом Львівського комунального підприємства «Господар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.01.2015 року по 01.10.2021 року у розмірі 8129,64 гривень; центрального опалення за період з 01.01.2015 року по 01.10.2021 року у розмірі 1986,09 гривень; холодної води за період з 01.01.2015 року по 01.10.2021 року у розмірі 1473,34 гривень, а всього заборгованості у розмірі 11589,07 гривень та стягнення судового збору.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що згідно рішеннявиконавчого комітетуЛьвівської міськоїради №365від 08.06.2007року «Провизначення виконавцяжитлово-комунальнихпослуг ум.Львові»Львівські комунальніпідприємства визначеновиконавцями житлово-комунальнихпослуг ум.Львові. Зокрема, на балансі ЛКП «Господар» перебуває будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , остання користується житлово-комунальними послугами, які надаються позивачем. Послуги надаються вчасно та належної якості, однак відповідач не оплачує житлово-комунальні послуги в повному обсязі. Заборгованість за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, центрального опалення та холодної води становить 11589,07 гривень. Дану суму позивач просить стягнути з відповідача в примусовому порядку. Враховуючи наведене, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких в силу вимог ч.1 ст.174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору не надходило.

Позовна заява поступила до суду 17.02.2022 року.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 15.04.2022 року, прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено таку до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за наявними у ній матеріалами. Визначено сторонам строк та черговість подання заяв по суті справи.

Разом з ухвалою про відкриття провадження суд надіслав сторонам інформаційне повідомлення про права та обов`язки.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, сторони отримали ухвалу про відкриття провадження та інформацію про права та обов`язки.

Ухвалами суду від 18.05.2022 року та 23.06.2022 року розгляд справи було відкладено у зв`язку з відсутністю даних про належне повідомлення сторін про дату розгляду справи та відсутністю підтвердження про отримання повідомлення про вручення поштового відправлення.

17 травня 2022 року представником позивача ОСОБА_2 та 20 липня 2022 року представником позивача ОСОБА_3 подано заяви відповідно до яких сторона позивача не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Суд у відповідності до вимог ч.5 ст.12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Разом з тим, у відповідності до вимог ч.7 ст.81 ЦПК України суд розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь-якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів, якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч.3 ст.367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім`ї і прописки від 14.02.2022 року № 523 (а.с.8).

Житлово-комунальні послуги мешканцям вказаного будинку надаються позивачем.

Згідно розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 01.01.2015 року по 01.10.2021 року заборгованість відповідача за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території становить 8129,64 гривень (а.с.5).

Згідно розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 01.01.2015 року по 01.10.2021 року заборгованість відповідача за центральне опалення становить 1986,09 гривень (а.с.6).

Згідно розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 01.01.2015 року по 01.10.2021 року заборгованість відповідача за надані послуги з холодної води становить 1473,34 гривень (а.с.7).

З метою стягнення зазначеної заборгованості з відповідача позивач звернувся до суду з цим позовом.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 року набрав чинності 10 грудня 2017 року та був введений в дію 1 травня 2019 року. До цього часу чинним був Закон України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІV від 24.06.2004 року.

Отже, при вирішенні питання про стягнення заборгованості, яка утворилась до 1 травня 2019 року суд має керуватися загальними актами цивільного законодавства та положеннями Закону № 1875-IV, а після 1 травня 2019 року - тими ж актами та положеннями Закону № 2189-VIII.

Так згідно зі ст.13 Конституції України власність зобов`язує.

Вказана норма кореспондується зі статтею 322 ЦК України, відповідно до якої власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1 Закону № 1875-IV, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Такі послуги надаються споживачу - фізичній чи юридичній особі, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Частиною 1 ст.19 Закону № 1875-IV встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

При цьому, відповідно до п.1 ч.3 ст.20 Закону № 1875-IV споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Враховуючи наведене, обов`язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.

Матеріали справи не містять доказів про існування між сторонами договірних відносин.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду (справа № 210/5796/16-ц) від 18 березня 2019 року, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15 та підтверджено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц.

Отже, відсутність між сторонами договірних відносин не є перешкодою для стягнення з відповідачів заборгованості, яка утворилась до 01.05.2019.

Аналогічно, на думку суду вказана обставина не є перешкодою для стягнення заборгованості, яка утворилась після 01.05.2019.

Зокрема, поняттю житлово-комунальних послуг положення пункту 5 частини першої статті 1Закону №2189-VIII надано те ж саме смислове і юридичне значення, що й Законом № 1875-IV.

Крім того, за змістом пункту 1 частини першої статті 7Закону №2189-VIII споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Так само як і в попередньому випадку, такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7Закону №2189-VIII обов`язок індивідуального споживача надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Зрештою, так само як і виконавець індивідуальний споживач в силу вимог пункту 1 частини другої статті 7Закону №2189-VIII зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Тому, відсутність договірних відносин з 01.05.2019 року теж не звільняє споживача від обов`язку оплачувати житлово-комунальні послуги.

Надаючи виниклим між сторонами по справі відносинам належну правову оцінку, суд звертає увагу, що згідно з частинами першою та другою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, між позивачем та відповідачем виникли відносини, що породжують цивільні права та обов`язки, оскільки позивач надає житлово-комунальні послуги, а відповідач ними користується.

Позивач зі свого боку продовжує виконувати свої обов`язки, та забезпечує надання відповідачу житлово-комунальних послуг, відповідачем борг за надані житлово-комунальні-послуги не погашено.

У справі, яка розглядається ніщо не свідчить про те, що проведені позивачем розрахунки заборгованості є невірними. Крім того, ніщо не свідчить про ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості житлово-комунальних послуг, оскільки доказів протилежного відповідачем не представлено.

Таким чином, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, зважаючи на те, що відповідач за отримані житлово-комунальні послуги не сплачував, у зв`язку з чим виникла заборгованість, суд приходить до висновку про те, що відповідач, отримавши за спірний період послуги належної якості, зобов`язаний був оплатити їх вартість у повному розмірі, розрахованому на підставі діючих тарифів. А тому, позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення шляхом стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 11589,07 гривень.

Крім того, в даній справі відповідач жодних заперечень щодо позовних вимог не заявив та доказів на підтвердження таких до суду не подав, відповідно саме на нього суд покладає ризик настання наслідків, пов`язаних із задоволенням позову.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2481,0 гривень, сплата якого підтверджується відповідною квитанцією (а.с.4).

Керуючись ст.ст. 76, 81, 82, 83, 89, 95, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 280-284, 288-289, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позов Львівського комунальногопідприємства «Господар» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського комунальногопідприємства «Господар» заборгованість за житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 8129,64 гривень; центрального опалення у розмірі 1986,09 гривень; холодної води у розмірі 1473,34 гривень, а всього заборгованості у розмірі 11589,07 гривень (одинадцять тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 07 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського комунальногопідприємства «Господар» судовий збір у розмірі 2481,0 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Львівське комунальне підприємство «Господар», місцезнаходження стягувача: 79011, м.Львів, вул.Личаківська,75, код ЄДРПОУ 20822324.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - інформація відсутня.

Суддя Грицко Р.Р.