Ухвала суду № 105328731, 20.07.2022, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/3369/22

Провадження № 2/0274/1171/22

Ухвала

про повернення позовної заяви

20.07.2022 року Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Вдовиченко Т.М., розглянувши позовну заяву Керівника Бердичівської окружної прокуратури Віталія Шпака в інтересах держави в особі Бердичівської міської ради Житомирської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Відділ державного архітектурного-будівельного контролю виконавчого комітету Бердичівської міської ради про знесення самочинного будівництва,-

встановив:

Прокурор 18.07.2022 року звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить зобов`язати останнього, за власний рахунок, знести самовільно побудоване приміщення - будівлі, орієнтовною площею: загальною - 97,7 м2, забудови - 112, м2, в тому числі в охоронній зоні пам`ятки культурної спадщини - 201 м2, за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов мотивує тим, що в провадженні сектору дізнання Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження від 27.11.2020 за №12020065050000182 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст.356 Кримінального кодексу України. Під час досудового розслідування встановлено, що відповідно до акту складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності № 08- 30/19 від 11.09.2019 та припису про усунення порушень № 08/22-14 від 11.09.2019 на об`єкті самочинного будівництва по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 упродовж 2018-2019 років самочинно виконані будівельні роботи з будівництва будівлі, орієнтовною площею: загальною - 97,7 м2; забудови - 112 м2, у тому числі в охоронній зоні пам`ятки культурної спадщини - 20,1 м2. Частина самочинно збудованої будівлі (орієнтовною загальною площею 4,3 м2, площею забудови - 8,1 м2) розміщена в межах охоронної зони культурної спадщини та на земельній ділянці, яка не була відведена суб`єкту містобудування для користування, чим порушено законні права та інтереси користувачів прилеглої земельної ділянки. Інша частина будівлі (орієнтовною, загальною площею 93,4 м2, площею забудови - 103,9 м2) збудована на орендованій земельній ділянці, право користування якої було набуто відповідно до договору оренди землі від 05.12.2006, укладеного між Бердичівською міською радою та підприємцем ОСОБА_1 . Станом на момент проведення перевірки термін дії договору оренди землі не продовжено, Містобудівні умови та обмеження на здійснення будівництва за адресою по АДРЕСА_1 не видавалися. Затверджена встановленим порядком проектна документація до перевірки суб`єктом містобудування не надана.

Зазначає, що дозвільний документ на виконання будівельних робіт (клас наслідків (відповідальності) СС2) за адресою: АДРЕСА_1 суб`єктом містобудування не наданий, в реєстрі дозвільних документів - відсутній. Самочинно побудоване приміщення експлуатується без прийняття в експлуатацію в установленому законодавством порядку. Для усунення виявлених порушень ОСОБА_1 надано строк до 10.11.2019. Однак, відповідно до акта обстеження земельної ділянки від 27.01.2022 ОСОБА_1 порушення не усунув.

Вказує, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Бердичівська міська рада.

Також вказує, що 03.02.2022 Бердичівською окружною прокуратурою на адресу Бердичівськоїміської ради направлено повідомлення в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" для вжиття заходів щодо повернення вказаної земельної ділянки. Однак Бердичівською міською радою будь-які заходи не вжито, що свідчить про бездіяльність вказаного органу місцевого самоврядування щодо захисту інтересів територіальної громади.

Крім того, 08.09.2022 Бердичівська міська рада повідомила, що не заперечує щодо звернення Бердичівської окружної прокуратури до суду.

Оскільки Бердичівською міською радою та її виконавчим органом не вжито заходів щодо знесення самочинного будівництва по АДРЕСА_1 , вказане свідчить про її бездіяльність, а тому такий позов пред`являється прокурором в інтересах держави в особі Бердичівської міської ради Житомирської області

Дослідивши матеріали позовної заяви приходжу до наступного висновку.

Згідно із ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.2 ст.4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частиною 3 статті 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За змістом ч.4 ст.56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді урегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон).

Частина перша цієї статті Закону визначає, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абз.1, 2 ч.3 ст.23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз.1-3 ч.4 ст.23 Закону).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 зазначила, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Водночас тлумачення п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Разом із цим захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17 та від 18.08.2020 у справі №914/1844/18.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити, чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої ч.ч.3, 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 56, 185 ЦПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті.

При цьому прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, якими є бездіяльність компетентного органу або здійснення ним неналежного захисту прав. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Як вбачається з матеріалів позову, 03.02.2022 Бердичівською окружною прокуратурою на адресу Бердичівської міськоїради направлено повідомлення, в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", в якому вказало про факти порушення земельного законодавства та повідомило Бердичівську міську раду, що у випадку невжиття заходів для усунення встановлених порушень, органами прокуратури вирішуватиметься питання щодо ініціювання позовної заяви в суд в інтересах Бердичівської міської ради до ОСОБА_1 .

Листом від 21.02.2022 Виконавчий комітетБердичівської міськоїради повідомив Бердичівську окружну прокуратуру, що не заперечує щодо ініціювання позовної заяви в її інтересах до ОСОБА_1 .

Аналізуючи вищенаведене листування між прокуратурою та виконавчим комітетом Бердичівської міської ради ( позов подано в інтересах Бердичівської міської ради), вбачається, що прокуратурою у відповідності до ст.23 Закону України "Про прокуратуру" вживалися заходи для встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді.

Однак, останні такі заходи окружною прокуратурою вживались 03.02.2022, а з позовом до суду звернулись 18.07.2022, тобто понад п`ять місяців, не перевіривши чи змінились обставини, щодо встановлених порушень.

Крім того, до матеріалів справи не надано жодного доказу бездіяльності Бердичівської міської ради щодо звернення до суду з аналогічним позовом, оскільки строки позовної давності для звернення до суду у Бердичівської міської ради ще не спливли, в Україні з 24.04.2022 діє військовий стан, що може бути також перешкодою для звернення до суду.

Разом із цим суд враховує, що Бердичівська міська рада є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави, у судовому порядку.

Як зазначалось вище, уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

Висловлена в листі позиція виконавчого комітету Бердичівської міської ради не свідчить про відому Бердичівської міської ради звернутись до суду з відповідним позовом, оскільки виконавчий комітет і міська рада є різними юридичними особами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави (п.45 постанови).

Прокурор, звертаючись до суду з даним позовом, не довів підстави для представництва, якими є бездіяльність Бердичівськоїміської ради або здійснення органом місцевого самоврядування неналежного захисту прав.

За викладених обставин вбачаються підстави для висновку, що представництво прокуратурою інтересів держави в особі Бердичівської міської ради не можна вважати належно обґрунтованим і підтвердженим через його передчасність.

Таким чином, повноваження прокурора на подання цього позову в інтересах держави в особі Бердичівської міської ради не є належним чином підтверджені, як того вимагає ст.56 ЦПК України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру".

Зазначене у відповідності до ч.4 ст.56 ЦПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 ч.4 ст.185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Отже, з наведених процесуальних підстав позов належить повернути прокурору.

У зв`язку із даним судовим рішенням, сплачений за позовом судовий збір у відповідності до п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" повернути Житомирській обласній прокуратурі.

Керуючись ст.ст.56, 185, 260 ,354 ЦПК України, суддя -

ухвалив:

Позовну заявуКерівника Бердичівськоїокружної прокуратуриВіталія Шпакав інтересахдержави вособі Бердичівськоїміської радиЖитомирської областідо ОСОБА_1 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет спору:Відділ державногоархітектурного-будівельногоконтролю виконавчогокомітету Бердичівськоїміської радипро знесеннясамочинного будівництва повернути Керівнику Бердичівської окружної прокуратури.

Повернути Житомирській обласній прокуратурі сплачений відповідно до платіжного доручення № 1066 від 13.07.2022 судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2481,00 грн.

овідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Т.М.Вдовиченко