Рішення № 105324820, 30.06.2022, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2022 року м. Черкаси Справа № 925/73/22

Господарський суд Черкаської області у складі судді Гладуна А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Військова частина НОМЕР_2, про усунення перешкод в користуванні майном та стягнення 5889,94 грн

Секретар судового засідання ОСОБА_2 .

Представники учасників справи:

Позивач - Грабчак О.Г. , за довіреністю;

Відповідач - Дем`яненко О.А. , адвокат за ордером,

Третя особа - ОСОБА_5, за довіреністю.

Обставини справи.

До Господарського суду Черкаської області звернувся Квартирно-експлуатаційний відділ міста Біла Церква, ідентифікаційний код 08167863, адреса місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярмакова, 1, з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 :

- про зобов`язання відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні приміщенням площею 43,12 кв. м, що знаходиться в будівлі за інв. №133, військового містечка АДРЕСА_2, шляхом вивільнення приміщення від майна та повернути зазначене майно Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква, на балансі якого воно перебуває;

- про стягнення 5889,94 грн заборгованості за фактичне користування майном за договором оренди нерухомого військового майна, розташованого в Черкаському районі за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Білозір`я, військового містечка №2, нежитлове приміщення в будівлі інв. №133 площею 43,12 кв. м, від 07.09.2015 №53.

У позові позивач просив стягнути з відповідача сплачений ним судовий збір в розмірі 4962,00 грн.

Ухвалою від 27 січня 2022 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №925/73/22. Справу вирішив розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 22 лютого 2022 року о 10 год. 00 хв.

У встановлений судом строк від відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив: 1) відмовити в задоволенні позову про усунення перешкод в користуванні майном та стягнення коштів за безпідставністю та недоведеністю вимог; 2) витребувати у позивача посвідчені копії рішень (наказів, директив) Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України про необхідність у використанні орендованого нерухомого майна для потреб Збройних Сил України, стягнути з позивача понесені судові витрати по оплаті судового збору та правничої допомоги адвоката.

21.02.2022 представник відповідача адвокат Дем`яненко О.А., подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та вирішення питання щодо об`єднання справ № 925/73/22 та № 911/242/22 в одне провадження після відкриття провадження у справі № 911/242/22.

Ухвалою суду від 22.02.2022 відкладено підготовче судове засідання на 01.03.2022 о 15 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 01.03.2022 відкладено підготовче судове засідання на 24.03.2022 о 12 год. 00 хв.

23.03.2022 представник відповідача адвокат Дем`яненко О.А. подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та продовження строку підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 24.03.2022 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче судове засідання на 12.04.2022 на 11 год. 30 хв.

28.03.2022 позивач подав до суду клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Військову частину НОМЕР_2 та Міністерство оборони України. В обґрунтування клопотання про залучення третіх осіб позивач зазначає, що предметом спору у цій справі є усунення перешкод в користуванні приміщенням площею 43,12 кв. м, що знаходиться в будівлі за інв. №133, військового містечка АДРЕСА_2, шляхом вивільнення приміщення від майна та повернути зазначене майно Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква, на балансі якого воно перебуває. Балансоутримувачем спірного приміщення є позивач - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Біла Церква, а власником - Міністерство оборони України. Тому рішення суду у даній справі може вплинути на права або обов`язки третіх осіб - Військової частини НОМЕР_2 та Міністерства оборони України.

Ухвалою суду від 12.04.2022 оголошено перерву у судовому засіданні до 26.04.2022 до 13 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 26.04.2022 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 16.05.2022 о 12 год. 00 хв.; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Військову частину НОМЕР_2; відмовлено у задоволенні клопотання про залучення третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Міністерство оборони України.

Ухвалою суду від 16.05.2022 оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 25.05.2022 до 14 год. 00 хв.

20.05.2022 Військова частина НОМЕР_2 подала до суду пояснення до позову, у якому просила суд позовні вимоги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква задовольнити у повному обсязі.

25.05.2022 та 27.05.2022 Міністерство оборони України подало до суду письмові пояснення.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з частини 1 та 2 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, які подали апеляційну чи касаційну скаргу на відповідне рішення, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії судових рішень в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України

у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. При розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з частиною 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Отже, правом подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду наділені виключно учасники справи - сторони та треті особи.

Міністерство оборони України не є стороною чи третьою особою у цій справі, тобто не є учасником справи, а, отже, не наділене правом подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду.

Враховуючи викладене вище, суд не розглядає письмові пояснення Міністерства оборони України від 25.05.2022 та від 27.05.2022.

25.05.2022 відповідач подав до суду: 1) клопотання про розгляд справи без його участі, у якому просив суд провести розгляд справи 25.05.2022 о 14 год. 00 хв. без його участі та представника, заперечив проти позовних вимог, підтримав клопотання про зупинення провадження у справі; 2) клопотання про зупинення провадження у справі, у якому просив суд зупинити провадження у справі №925/73/22 до набранням законної сили рішення суду у справі №911/242/22. В обґрунтування клопотання про зупинення провадження у справі відповідач зазначив, що позовні вимоги у справах №925/73/22 та №911/242/22 стосуються одного й того ж правочину - договору оренди нерухомого майна №53 від 07 вересня 2015 року, а вимоги КЕВ м. Біла Церква про усунення перешкод у користуванні спірним майном у справі №925/73/22 є похідними щодо вимоги ФОП ОСОБА_1 про визнання договору продовженим. У разі задоволення позову ФОП ОСОБА_1 у справі №911/242/22, відпаде підстава та предмет позову у справі №925/73/22.

Ухвалою від 25.05.2022 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. Мотиви ухваленого рішення судом викладені в ухвалі суду.

В судовому засіданні 25.05.2022 вислухавши пояснення та доводи представника позивача, розглянувши клопотання відповідача про витребування у позивача посвідчених копій копій рішень (наказів, директив) Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України про необхідність у використанні орендованого нерухомого майна для потреб Збройних Сил України, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити. Мотиви ухваленого судом рішення викладені в ухвалі суду від 25.05.2022 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У підготовчому засіданні суд з`ясував у представника позивача КЕВ м. Біла Церква Грабчака О.Г., що наміру укласти мирову угоду, проведення позасудового врегулювання спору шляхом медіації, передати справу на розгляд третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді позивач та відповідач не мають, уточнень позовних вимог не має.

У судовому засіданні представник позивача КЕВ м. Біла Церква Грабчак О.Г. ствердив, що повідомив суду про всі обставини справи, які йому відомі та подав усі докази, на які позивач посилається у позові.

25.05.2022 суд ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 07.06.2022.

07.06.2022 у судове засідання з`явилися представники позивача КЕВ м. Біла Церква Грабчак О.Г., відповідача ФОП ОСОБА_1 адвокат Дем`яненко О.А. та третьої особи Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_5 . Суд розпочав розгляд справи по суті. У судовому засіданні оголошено перерву до 30.06.2022 до 14 год. 30 хв.

30.06.2022 у судове засідання з`явилися представники позивача КЕВ м. Біла Церква Грабчак О.Г., відповідача ФОП ОСОБА_1 адвокат Дем`яненко О.А. та третьої особи Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_5 .

У судовому засіданні представник позивача КЕВ м. Біла Церква Грабчак О.Г. ствердив, що позивач не подавав доказів розрахунку майнової вимоги про стягнення платежів за фактичне користування майном із зазначенням періоду, розміру та підстав такого нарахування.

Суд завершив розгляд справи по суті та видалився до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у справі. У судовому засіданні 30.06.2022 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши письмові докази, що містяться у справі, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ:

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Біла Церква звернувся з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .

Предметом позову є немайнова вимога про зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном шляхом вивільнення приміщення від майна, повернення майна позивачу та майнова вимога про стягнення неустойки за фактичне користування майном за час прострочення.

Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, зокрема закінчення строку дії договору оренди; повідомлення орендодавцем орендаря про не продовження строку дії договору після закінчення строку, на який його укладено, у зв`язку з необхідністю використання орендованого майна для потреб Збройних Сил України.

Спір виник у зв`язку з відмовою відповідача вивільнити приміщення від майна та повернути орендоване майно позивачу, оскільки на думку відповідача орендні правовідносини між сторонами не припинилися.

07.09.2015 Квартирно-експлуатаційний відділ міста Біла Церква (орендодавець, позивач) та Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (орендар, відповідач) уклали договір оренди нерухомого майна № 53, розташованого в Черкаському гарнізоні за адресою: АДРЕСА_2, нежитлове приміщення в будівлі за інв. №133 площею 43,12 кв.м (а.с. 12-16).

Відповідно до умов договору оренди сторони домовилися про таке:

п. 1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлове приміщення площею 43,12 кв.м. в будівлі за інв. №133, в/м №2 с. Білозір`я, що знаходиться на балансі та обліку Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква, розташоване за адресою АДРЕСА_2, вартість якого визначена згідно звіту про незалежну оцінку майна станом на 12.03.2015 та становить відповідно 21900,00 грн.

1.2. Назване в п.1.1. нерухоме військове майно передається орендарю для використання під розміщення кафе, барів, закусочних, буфетів, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи.

2.1. Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору (у разі оренди нерухомого майна на строк 3 (три) роки і більше - не раніше дати державної реєстрації Договору) та акта приймання-передачі Майна.

3.1. Орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць лютий 2015 року) на рівні 315,00 грн за результатами конкурсу, з урахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об`єктах оренди, але не нижче орендної плати визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (далі - Методика), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (лютий 2015 року) 273,75 (додаток № 5).

Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди.

3.3. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

3.4. У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з Методикою на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

3.7. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету у визначеному пунктом 3.6 Договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

3.9. Зобов`язання Орендаря за сплатою орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку в розмірі, не меншому ніж орендна плата за перший (базовий) місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за останній місяць оренди.

3.10. У разі припинення (розірвання) Договору Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла. У повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету.

5.2. Протягом місяця після підписання Договору внести завдаток, передбаче ний цим Договором. Завдаток стягується до державного бюджету у співвідношенні визначеному у пункті 3.6 цього Договору. Після закінчення основного строку До говору оренди здійснюється перерахування орендної плати за останній місяць (останні місяці) з урахуванням внесеного Орендарем завдатку. У разі порушення Орендарем зобов`язання зі сплати орендної плати він має відшкодувати державно му бюджету збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір завдатку. Якщо в разі дострокового припинення Договору за згодою Сторін сума сплачених орендних платежів і завдатку перевищить передбачені Договором платежі за період фактич ної оренди, то це перевищення розглядається як зайва сума орендної плати

6.2. Орендар, який належним чином виконує свої обов`язки за Договором оренди, після закінчення строку Договору має переважне право перед іншими особами, за умови рівних пропозицій щодо оренди, на укладення Договору на новий строк.

Умови Договору оренди па новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов Договору переважне право орендаря на укладення Договору припиняється.

10.1. Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 07 вересня 2015 року до 07 серпня 2018 року включно.

10.3. Зміни до умов цього Договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди Сторін. Зміни, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою Стороною.

10.4. У разі відсутності заяви Орендаря про припинення чи укладення Договору оренди на новий строк за місяць до закінчення строку оренди, дія Договору оренди припиняється після закінчення строку, на який його було укладено.

10.6.1. Сторони погоджуються, що цей Договір може бути достроково розірваний на вимогу Орендодавця, якщо Орендар:

- використовує Майно не відповідно до умов договору;

- не вніс плати протягом 3 місяців з дня закінчення строку платежу;

- не робить поточний та інші види ремонтів орендованого Майна згідно з умовами Договору;

- передає орендоване Майно (його частку) у суборенду;

- не застрахував орендоване Майно згідно п. 5.8 цього Договору;

- не переглядає орендну плату у разі внесення змін до Методики, яка передбачає збільшення розміру орендної плати;

- своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження майна.

10.7. Чинність цього Договору припиняється внаслідок:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- загибелі орендованого Майна;

- дострокового за взаємного згодою Сторін або за рішенням суду;

- банкрутства Орендаря;

- ліквідації юридичної особи, яка була Орендарем або Орендодавцем;

- у разі смерті Орендаря (якщо орендарем є фізична особа).

10.9. У разі припинення або розірвання цього Договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю. У разі, якщо Орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

10.10. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання передачі. Обов`язок щодо складання акта приймання передачі про повернення майна покладається на Орендаря.

10.11. Якщо Орендар не виконує обов`язку щодо повернення Майна, Орендодавець вимагає від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

07.08.2018 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору оренди (а. с. 16-17), якою, зокрема, виклали п. 1.1, 3.1., 10.1. у новій редакції, зокрема у п. 10.1. сторони погодили, що цей договір укладено строком до трьох років, що діє з « 07» серпня 2018 року до « 07» липня 2021 року включно». Розділ 10 Договору доповнили пунктом 10.6.3. наступного змісту: сторони погоджуються, що цей договір розривається на вимогу Орендодавця у разі необхідності у використанні орендованого нерухомого майна для потреб Збройних Сил України (формуванні (передислокації) військових частин, закладів, установ Міністерства оборони України та Збройних Сил України на території Білоцерківського гарнізону, згідно рішень (наказів, директив та інше) Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, та за умови попереднього повідомлення Орендаря за 30 календарних днів.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частиною першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Наведеними вище нормами господарського законодавства врегульовано правові підстави виникнення господарських зобов`язань, до яких, зокрема, належить господарський договір.

Дослідивши зміст договору оренди нерухомого майна № 53 від 07.09.2015, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини строкового платного користування майном (оренди).

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 759 Господарського процесуального кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Отже, між сторонами у справі виникли майново-господарські зобов`язання на підставі договору оренди, за змістом яких позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно.

Відповідно до пункту 10.1. договору оренди у редакції додаткової угоди № 1 від 07.08.2018 до договору оренди сторони погодили, що цей договір укладено строком до трьох років, що діє з « 07» серпня 2018 року до « 07» липня 2021 року включно».

04.06.2021 року позивач звернувся до відповідача з листом № 1449 (а.с. 19), в якому повідомив, що за зверненням командира військової частини НОМЕР_2 частина нежитлового приміщення у АДРЕСА_2 (інв. № 133) загальною площею 43,12 кв.м., буде переобладнана під облаштування класу підготовки варти. Інших вільних приміщень для розміщення об`єкта оренди у військовій частині немає. Тому, відповідно до п. 10.6.3. договору оренди нерухомого військового майна № 53 від 07.09.2015 (зі змінами) попередив відповідача, що договірні відносини між позивачем та відповідачем продовжено не буде та просив у термін до 07.07.2021 звільнити займане приміщення разом з оформленням акта приймання передачі.

До позову позивач додав лист командира військової частини НОМЕР_2 від 19.05.2021 № 350/1143/471 (а.с. 18), за змістом якого командир військової частини звернувся до позивача з проханням не продовжувати строк дії договору оренди та передати орендоване приміщення у користування військовій частині для облаштування класу підготовки варти.

29.06.2021 відповідач, у відповідь на лист позивача від 04.06.2021, звернувся до позивача із заявою (а. с. 20), у якій повідомив позивачу, що за час користування приміщенням сумлінно виконував умови договору та вчасно сплачував орендну плату. Навів передбачені умовами договору (п. 10.6.1. 10.6.2., 10.6.3.) підстави для дострокового розірвання договору. Ствердив, що передумови для дострокового розірвання договору, і, зокрема, на підставі п. 10.6.3. договору - відсутні, оскільки відсутні рішення Міністерства оборони України та Генерального штабу, а звернення командира військової частини, не утворює підстави для дострокового розірвання договору. Просив позивач відкликати повідомлення про припинення договору оренди, продовжити договір на новий строк та не чинити перешкод у здійсненні господарської діяльності та не порушувати права відповідача як орендаря.

Спір між сторонами виник у зв`язку з відмовою відповідача вивільнити приміщення від майна та повернути орендоване майно позивачу, оскільки на думку відповідача орендні правовідносини між сторонами не припинилися.

Під час розгляду справи позивач стверджував, що договір оренди закінчився 07.07.2021, проте свої твердження обґрунтовував положеннями пункту 10.6.3. Договору (у редакції додаткової угоди № 1 від 07.08.2018), за змістом якого сторони погоджуються, що цей договір розривається на вимогу Орендодавця у разі необхідності у використанні орендованого нерухомого майна для потреб Збройних Сил України (формуванні (передислокації) військових частин, закладів, установ Міністерства оборони України та Збройних Сил України на території Білоцерківського гарнізону, згідно рішень (наказів, директив та інше) Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, та за умови попереднього повідомлення Орендаря за 30 календарних днів.

Відповідач у свою чергу стверджував, що передумови для застосування пункту 10.6.3. договору оренди відсутні, оскільки позивач не надав наказів, директив чи інших рішень Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, які б підтверджували необхідність у використанні орендованого нерухомого майна для потреб Збройних Сил України (формуванні (передислокації) військових частин, закладів, установ Міністерства оборони України та Збройних Сил України на території Білоцерківського гарнізону, як передумови для ініціювання дострокового розірвання договору оренди з ініціативи орендодавця.

Відповідач також стверджував, що у відповідності до пункту 10.4. договору оренди за місяць до закінчення строку дії договору оренди звернувся до позивача з листом про укладення договору на новий строк, проте вказав, що доказів такого звернення надати не може.

За змістом пункту 10.4. договору оренди у разі відсутності заяви Орендаря про припинення чи укладення Договору оренди на новий строк за місяць до закінчення строку оренди, дія Договору оренди припиняється після закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до частини першої статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 4 статті 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно з частиною першою статті 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Отже, користування майном на підставі договору оренди є строковим. Строк, на який укладається договір, є істотною умовою договору оренди, та визначається за погодженням сторін.

Відповідно до пункту 10.1. договору оренди сторони погодили, що договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 07 вересня 2015 року до 07 серпня 2018 року включно.

Відповідно до пункту 10.1. договору оренди у редакції додаткової угоди № 1 від 07.08.2018 до договору оренди сторони погодили, що цей договір укладено строком до трьох років, що діє з « 07» серпня 2018 року до « 07» липня 2021 року включно».

Отже, сторони договору оренди погодили строк його дії та визначили день закінчення строку, на який договір укладено, - 07.07.2021.

Згідно з частиною 2 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди.

Відповідно до пункту 10.7. договору оренди чинність цього Договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Отже, закінчення строку дії договору оренди є підставою припинення договору у відповідності до частини 2 статті 291 Господарського кодексу України та пункту 10.7 договору оренди.

За змістом пункту 10.4 договору оренди у разі відсутності заяви Орендаря про припинення чи укладення Договору оренди на новий строк за місяць до закінчення строку оренди, дія Договору оренди припиняється після закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідач доказів звернення до позивача із заявою про укладення договору оренди на новий строк за місяць до закінчення строку оренди не подав.

Враховуючи вимоги статей 283, 284, 291 Господарського кодексу України, статей 759, 763 Цивільного кодексу України, умов договору оренди нерухомого майна № 53 від 07.09.2015, а саме: пункту 10.1. у редакції додаткової угоди № 1 від 07.08.2018, пунктів 10.4. та 10.7., суд дійшов висновку, що 07.07.2021 договір оренди нерухомого майна № 53 від 07.09.2015 припинився, у зв`язку з закінченням строку, на який його укладено.

Передумов та підстав для укладення договору на новий строк відповідач суду не довів. Доказів звернення до позивача із заявою про укладення договору оренди на новий строк за місяць до закінчення строку оренди, відповідач суду не подав.

Згідно з частиною 1 статті 764 Цивільного кодексу якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до частини 4 статті 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Виражаючи свою волю не продовжувати дію договору після закінчення строку, на який його укладено, позивач 04.06.2021 року звернувся до відповідача з листом № 1449 (а. с. 19), в якому попередив відповідача, що договірні відносини між позивачем та відповідачем продовжено не буде та просив у термін до 07.07.2021 звільнити займане приміщення разом з оформленням акта приймання передачі.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач належним чином у письмовій формі завчасно за місяць до закінчення строку дії договору попередив відповідача про свій намір не продовжувати дію договору після закінчення строку, на який його укладено.

Загальною засадою цивільного законодавства, відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України є свобода договору. Одним з елементів свободи договору є право учасника цивільних відносин укладати договір, або відмовитися від його укладення.

Відповідно до частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідач не довів, а суд не встановив, що укладення договору оренди на новий строк є обов`язком позивача і позивач не вправі відмовитися від його укладення.

Доказів порушення позивачем переважного права відповідача на укладення договору на новий строк відповідач суду не подав. Доказів пропонування чи укладення договору оренди з іншими орендарями учасники справи не подали, й свої вимоги чи заперечення такими обставинами не обґрунтовували.

Обґрунтування позивачем у листі від 04.06.2021 року № 1449 (а. с. 19) припинення договору з 07.07.2021 умовами пункту 10.6.3. договору оренди нерухомого військового майна № 53 від 07.09.2015, який вказує на підставу для дострокового розірвання договору, не змінюють характеру правовідносин між сторонами та підстави припинення договору, у зв`язку з закінченням строку, на який його укладено.

Розірвання договору є одним із способів припинення договору до закінчення строку, на який його укладено (достроково), з ініціативи однієї або обох сторін.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

Розірвання договору, за змістом статті 611 Цивільного кодексу України, слугує правовим наслідком порушення зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди.

Вказаною нормою права врегульовано підстави припинення договору оренди не пов`язані із його розірванням. У випадку припинення договору у зв`язку із закінченням строку, на який його укладено, договір припиняється в останній день строку дії договору. В інших випадках договір припиняється достроково, у зв`язку із викупом (приватизацію) об`єкта оренди; ліквідацією суб`єкта господарювання-орендаря; загибеллю (знищенням) об`єкта оренди.

Законом також врегульовано право сторін достроково розірвати договір з ініціативи обох сторін за взаємною згодою.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 3 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Вказаними нормами права врегульовано підстави та порядок розірвання договору до закінчення строку його дії як за згодою сторін, так і в односторонньому порядку на вимогу однієї із сторін. Підстави розірвання договору визначено Цивільним кодексом України, зокрема статтями 783, 784 ЦК України, а загальний порядок розірвання - статтею 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Укладаючи договір оренди сторони також погодили самостійні підстави для дострокового розірвання договору - п. 10.6.1, 10.6.2, 10.6.3., та підстави припинення договору - п. 10.7.

Отже, розірвання договору є способом припинення договору до закінчення строку, на який його укладено (достроково), з ініціативи однієї або обох сторін, на підставах врегульованих законом або договором. Загальний порядок розірвання господарського договору врегульовано статтею 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 2-4 статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отже, за умовами укладеного між сторонами договору оренди та характером правовідносин, що виникли між ними, відсутній спір щодо порядку та підстав розірвання договору в односторонньому порядку з ініціативи орендодавця, й зокрема на підставі пункту 10.6.3 договору. Договір оренди нерухомого майна № 53 від 07.09.2015 припинився 07.07.2021, у зв`язку з закінченням строку, на який його укладено, й не був поновлений сторонами у порядку, передбаченому пунктом 10.4. договору оренди.

Відповідно до частини 4 статті 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до пункту 10.9. договору оренди у разі припинення або розірвання цього Договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю. У разі, якщо Орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання передачі. Обов`язок щодо складання акта приймання передачі про повернення майна покладається на Орендаря. (п. 10.10. договору оренди).

Отже, після припинення 07.07.2021 договору оренди, у зв`язку з закінченням строку, на який його укладено, у відповідача виник обов`язок протягом трьох робочих днів повернути об`єкт оренди позивачу, про що скласти акт приймання-передачі.

Суд установив, що відповідач об`єкт оренди позивачу не повернув, акт приймання передачі не склав, що й послугувало підставою для звернення позивачем з позовом до відповідача, а вимога про повернення майна становить зміст позову позивача.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Невиконання відповідачем обов`язку протягом трьох робочих днів після припинення договору оренди повернути об`єкт оренди позивачу та скласти акт приймання-передачі є порушенням зобов`язання.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України.

Змістом позову є вимога про зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні майном шляхом вивільнення майна та повернення майна позивачу.

Обраний позивачем спосіб захисту у виді присудження до виконання (примусове виконання) обов`язку в натурі (п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України) кореспондує змісту порушеного права позивача та характеру його порушення, а, отже, є належним. Зобов`язання відповідача повернути майно (об`єкт оренди) позивачу призведе до ефективного відновлення порушеного права позивача.

Отже, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні майном шляхом вивільнення майна та повернення майна позивачу.

Відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Відповідно до пункту 10.11. договору оренди, якщо Орендар не виконує обов`язку щодо повернення Майна, Орендодавець вимагає від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

Змістом позову є також майнова вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 5889,94 грн платежів за фактичне користування майном (неустойки).

Суд установив, що 07.07.2021 договір оренди нерухомого майна № 53 від 07.09.2015 припинився, у зв`язку із закінченням строку, на який його укладено.

Після припинення договору оренди, у відповідач виник обов`язок протягом трьох робочих днів повернути об`єкт оренди позивачу, про що скласти акт приймання-передачі. Відповідач об`єкт оренди позивачу не повернув, акт приймання передачі не склав.

Водночас, із письмових доказів, доданих позивачем до позовної заяви (а. с. 25-27), суд установив, що комісією, склад якої затверджено наказом начальника КЕВ м. Біла Церква № 65 від 05.05.2021, складено акти від 10.08.2021 та від 30.08.2021 про те, що відповідач 10.08.2021 та 30.08.2021 не з`явився для складення акту-приймання передачі майна за договором оренди № 53 від 07.09.2015 за місцем розташування майна. Комісією у вказаних актах встановлено, що будь-яка підприємницька діяльність у приміщенні не здійснюється, а саме приміщення зачинено на замок. Відповідачу за рішенням керівництва військової частини НОМЕР_2 заборонено в`їзд на територію в/м, починаючи з 08.07.2021, у зв`язку з закінченням строку дії договору оренди 07.07.2021.

Із наданих позивачем письмових доказів суд установив, що з 08.07.2021 відповідачу заборонено в`їзд на територію військового містечка, де розташоване майно, що є об`єктом оренди. Підприємницьку діяльність відповідач в орендованому приміщенні не здійснює, орендоване майно не використовує.

Отже, суд дійшов переконання, що відповідач поза власною волею, а виключно у зв`язку із діями відповідача та третьої особи з 08.07.2021 після закінчення строку дії договору обмежений у доступі до орендованого приміщення, що позбавляє його можливості використовувати орендоване майно та не утворює підстави для нарахування і сплати неустойки за фактичне користування майном.

У судовому засіданні представник позивача КЕВ м. Біла Церква Грабчак О.Г. ствердив, що позивач не подавав доказів розрахунку майнової вимоги про стягнення платежів за фактичне користування майном із зазначенням періоду, розміру та підстав такого нарахування.

Позивач не подав суду доказів на підтвердження розміру неустойки у сумі 5889,94 грн за фактичне користування майном та порядку (способу) її нарахування, у відповідності до умов договору оренди.

Згідно з частиною 1, 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимоги до належності, допустимості та достовірності доказів визначені статтями 76-78 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Із наданих представником позивача пояснень у судовому засіданні та дослідивши зміст письмових доказів, долучених до позовної заяви, суд дійшов переконання про недоведеність позивачем підстав для нарахування неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення, а також недоведеність розміру такої неустойки, порядку та періоду її обчислення відповідно до умов договору.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову у позові в частині стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі 5889,94 грн за фактичне користування майном.

До позовної заяви позивач додав письмові докази, які на його думку, підтверджують підстави позову, зокрема, листи відповідачу від 03.08.2021 Вих. № 2103 та від 19.08.2021 Вих. № 2244, якими позивач пропонував відповідачу з`явитися 10.08.2021 та 31.08.2021 для складення акту приймання-передачі майна; претензію відповідачу № 1439 від 12.10.2021 Вих. № 2774, в якій позивач звертався до відповідача з вимогою розірвати договір оренди шляхом підписання акту приймання-передачі та сплатити неустойку за користування майном за час прострочення; повідомлення про розірвання договору оренди нерухомого військового майна та про нарахування неустойки від 12.10.2021 2775, в якому позивач просив розірвати договір оренди шляхом підписання додаткової угоди та акту приймання-передачі, та повідомив про нарахування неустойки за користування майном за час прострочення; претензію відповідачу № 16 від 08.12.2021 Вих. № 3422 та претензію відповідачу № 17 від 08.12.2021 Вих. № 3422, за змістом яких позивач стверджував про утворення заборгованості у розмірі 3763,79 грн та про нарахування неустойки у розмірі 5889,94 грн.

Дослідивши надані позивачем письмові докази, суд дійшов переконання, що вказані докази складені позивачем після припинення договору оренди, не змінюють характеру правовідносин, що виникли між сторонами, та не впливають на висновку суду за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки, позовні вимоги позивача задоволенні частково, до відшкодування йому за рахунок відповідача підлягає судовий збір у розмірі 2481 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов`язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) усунути перешкоди в користуванні приміщенням площею 43,12 кв. м, що знаходиться в будівлі за інв. №133, військового містечка АДРЕСА_2, шляхом вивільнення приміщення від майна та повернути зазначене майно Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква (ідентифікаційний код 08167863, адреса місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярмакова, 1), на балансі якого воно перебуває.

У решті позову відмовити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Квартирно-експлуатаційний відділ міста Біла Церква (ідентифікаційний код 08167863, адреса місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярмакова, 1) 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню) витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано 19.07.2022.

Суддя А.І. Гладун