Рішення № 105324175, 19.07.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.07.2022Справа №910/3625/22

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон"

про стягнення 11 915,54 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2022 року Приватне акціонерне товариство "Просто-Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про стягнення 11 915,54 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Приватним акціонерним товариством "Просто-Страхування" на підставі Договору PVP.S №2100261 добровільного страхування наземних транспортних засобів від 09.02.2021 та внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля Mazda 6, державний номерний знак НОМЕР_1 , а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля MAN TGA 26.390, державний номерний знак НОМЕР_2 , водієм якого, на думку позивача, скоєно дорожньо-транспортну пригоду, станом на дату настання останньої була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Еталон" на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/204393549, а тому позивач вказує, що обов`язок з відшкодування спричинених збитків у розмірі 11 915,54 грн. покладається на відповідача.

У змісті позовної заяви Приватним акціонерним товариством "Просто-Страхування" викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач поніс витрати на оплату судового збору у розмірі 2 481,00 грн. та витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 5 000,00 грн., відшкодування яких просить покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 відкрито провадження у справі №910/3625/22; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвала суду від 19.05.2022 була надіслана Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Еталон" 23.05.2022 на адресу, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, будинок 33-Б, 2 під`їзд), рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, та згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105492310146 була вручена відповідачу 27.05.2022.

Згідно пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Таким чином, керуючись приписами п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 19.05.2022 є 27.05.2022 (день проставлення у поштовому повідомленні №0105492310146 відмітки про вручення судового рішення).

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 у справі №910/3625/22 встановлено Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Еталон" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Отже, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Еталон" повинне було подати відзив на позов у строк до 13.06.2022 включно (згідно ч. 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, оскільки останній день 15-денного строку на подання відзиву припадав на 11.06.2022 - вихідний день - суботу, в той час як розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 №1004-р, яким передбачено, що 13.06.2022 є вихідним днем, нівельоване 24.03.2022 з набранням чинності Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану").

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

Судом враховано, що з 24.02.2022 розпочалась повномасштабна військова агресія Російської Федерації проти України.

Проте, статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи), в той час з квітня 2022 року в м. Києві та Київській області (за місцезнаходженням сторін та суду) не ведуться активні бойові дії.

При цьому, від відповідача впродовж всього строку розгляду Господарським судом міста Києва справи №910/3625/22 не надходило будь-яких повідомлень щодо обставин неможливості подати відзив на позов.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

На думку суду, зважаючи на те, що відповідач з 27.05.2022 був обізнаний про розгляд справи №910/3625/22 Господарським судом міста Києва та про встановлений 15-денний строк на подання відзиву, то відповідно Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Еталон" не було позбавлене можливості протягом більш як півтора місяці до дати розгляду даного спору по суті проявити розумну зацікавленість щодо стану розгляду відповідної справи, подати відзив на позов чи повідомити суду обставини неможливості прийняти участь у розгляді справи.

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву у визначений судом у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України строк, в той час як згідно приписів Закону України "Про правовий режим воєнного стану" підстави для відкладення розгляду справи №910/3625/22 чи зупинення провадження у даній справі відсутні.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

09.02.2021 між Приватним акціонерним товариством "Просто-Страхування" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір PVP.S №2100261 добровільного страхування наземних транспортних засобів (надалі - Договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом Mazda 6, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 1.13 Договору строк його дії встановлено з 20.02.2021 по 19.02.2022.

24.07.2021 близько 10 год. 10 хв. по вул. Галицькій в м. Івано-Франківськ сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля Mazda 6, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля МAN TGA 26.390, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , а саме: ОСОБА_3 , керуючи автомобілем МAN TGA 26.390, під час зміни смуги руху та перестроюючись в праву смугу руху, не пересвідчився у безпечності свого маневру та здійснив зіткнення із автомобілем Mazda 6, який рухався в тому самому напрямку, але в іншій смузі, у зв`язку з чим обидва автомобілі зазнали механічних пошкоджень.

Дорожньо-транспортна пригода за взаємною згодою водіїв була оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколом).

Згідно з абзацу 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України "Про Правила дорожнього руху" №1306 від 10.10.2001, визначено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка, водії таких транспортних засобів після складення ними зазначеного повідомлення звільняються від обов`язків, передбачених підпунктами "д" - "є" пункту 2.10 цих Правил.

Відповідно до пункту 33.2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Судом встановлено, що наявне в матеріалах справи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А (Mazda 6, державний номерний знак НОМЕР_1 ) та транспортний засіб В (MAN TGA 26.390, державний номерний знак НОМЕР_2 ), зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, визначені обставини дорожньо-транспортної пригоди для пояснення цієї схеми. Крім того, у повідомленні міститься інформація про наявність полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №698 від 17.11.2011 "Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України", затверджено максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України: на період з дня набрання чинності цим розпорядженням до 31 грудня 2012 року в розмірі 10 000 гривень потерпілому; з 1 січня 2013 року - 25 000 гривень потерпілому, з 01 лютого 2016 року - 50 000 гривень потерпілому.

Отже, враховуючи викладене та беручи до уваги приписи законодавства, суд приймає повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду б/н від 24.07.2021 як належний доказ настання 24.07.2021 дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу Mazda 6, державний номерний знак НОМЕР_1 , та транспортного засобу MAN TGA 26.390, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Дослідивши схему та обставини дорожньо-транспортної пригоди, які вказані водіями у повідомленні, суд дійшов висновку про порушення Правил дорожнього руху водієм транспортного засобу MAN TGA 26.390, державний номерний знак НОМЕР_2 , та наявності вини водія автомобіля MAN TGA 26.390, державний номерний знак НОМЕР_2 , - ОСОБА_3 у вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

У зв`язку з зверненням ОСОБА_1 до страховика за Договором із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку від 26.07.2021, позивачем на підставі страхового акту №154276 від 27.08.2021, виконано свої зобов`язання за Договором та здійснено відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом виплати коштів страхувальнику у сумі 13 415,19 грн., що підтверджується платіжним дорученням №15146 від 27.08.2021 на суму 13 415,19 грн.

Тобто, фактично позивачем сплачено страхувальнику страхове відшкодування у загальному розмірі 13 415,19 грн.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як було встановлено судом, спірна ДТП, внаслідок якої було завдано шкоду автомобілю Mazda 6, державний номерний знак НОМЕР_1 , сталася з вини водія автомобіля MAN TGA 26.390, державний номерний знак НОМЕР_2 , - ОСОБА_3 .

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля MAN TGA 26.390, державний номерний знак НОМЕР_2 , станом на дату настання спірної ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Еталон" на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/204393549, що підтверджується інформацією з бази Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Наведеним договором (поліс №ЕР/204393549) передбачено, що франшиза становить - 1 000,00 грн., ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 130 000,00 грн.

Суд відзначає, що в силу приписів ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин підлягають застосуванню Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції, чинній на момент страхового випадку (ДТП), тобто, станом на 24.07.2021.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.

За змістом ст. 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути визначено як експертом, так і аварійним комісаром.

Отже, належним доказом розміру відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу може бути висновок особи, яка згідно чинного законодавства України має право на проведення експертної оцінки майна (суб`єкт оціночної діяльності або аварійний комісар).

В матеріалах справи наявний Звіт №38-D/10/17 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складений 22.01.2022 суб`єктом оціночної діяльності Ведутою Денисом Юрійовичем (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №807/20 від 08.09.2020), відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля Mazda 6, державний номерний знак НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (0,7) становить 12 915,54 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 12 915,54 грн.

Різниця між розміром фактично виплачених позивачем коштів та розміром відновлювального ремонту, обов`язок по відшкодуванню якого покладено на відповідача, може бути відшкодована в порядку ст. 1194 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Відтак, враховуючи визначені полісом №ЕР/204393549 розмір франшизи - 1 000,00 грн. та ліміт відповідальності за шкоду майну - 130 000,00 грн., встановлений судом розмір вартості відновлювального ремонту автомобіля Mazda 6, державний номерний знак НОМЕР_1 , - 12 915,54 грн., та розмір фактично виплачених позивачем в якості страхового відшкодування за Договором коштів - 13 415,19 грн., відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 11 915,54 грн.

З метою отримання страхового відшкодування позивач у відповідності до приписів ст.ст. 11, 509, 530 Цивільного кодексу України та ст.ст. 35, 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" звернувся до відповідача із заявою про страхове відшкодування на 13 415,19 грн. (вих. №04-2131 від 09.09.2021), що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 10.09.2021, фіскальним чеком від 10.09.2021 та накладною №0505018018351.

У п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зазначено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Зважаючи на нормативні строки пересилання рекомендованої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) для міста Києва, згідно яких такий строк складає три дні з дня подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання (пункт 1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013), відповідач повинен був отримати вказану претензію позивача не пізніше 14.09.2021 та відповідно протягом 90 календарних днів повинен був сплатити позивачу страхове відшкодування.

Однак, відповідачем не надано суду доказів на спростування твердження позивача, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Еталон" не здійснило відшкодування шкоди у розмірі 11 915,54 грн. (в тому числі, після звернення позивача до суду із даним позовом).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що правомірним буде задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування" повністю та стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" суму страхового відшкодування у розмірі 11 915,54 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у зв`язку з задоволенням позову в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У змісті позовної заяви Приватним акціонерним товариством "Просто-Страхування" викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач поніс витрати на оплату судового збору у розмірі 2 481,00 грн. та витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 5 000,00 грн., відшкодування яких просить покласти на відповідача.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем було долучено докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви.

Представництво інтересів Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування" в межах справи №910/3625/22 здійснювалось адвокатом Синюком Станіславом Леонідовичем (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії №6423/10 від 15.02.2018) на підставі ордеру серії АІ №1116322 від 01.02.2022 та договору про надання правничої допомоги №1 від 02.01.2020.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу Приватним акціонерним товариством "Просто-Страхування" було долучено до позовної заяви договір про надання правової допомоги №1 від 02.01.2020, укладений між позивачем та Адвокатським бюро "Синюк та Партнери", реєстр справ від 01.02.2022, акт виконаних робіт від 28.02.2022, платіжне доручення №1892 від 01.02.2022, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних для надання правової допомоги від 28.02.2022.

Як вбачається із матеріалів справи, між Приватним акціонерним товариством "Просто-Страхування" та Адвокатським бюро "Синюк та Партнери" укладений договір про надання правової допомоги №1 від 02.01.2020, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

За змістом пунктів 4.1, 4.5 вказаного договору вартість наданих юридичних послуг адвокатське бюро визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги та виставляє клієнту відповідний рахунок, за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками сторін з кожної сторони.

Згідно із актом виконаних робіт від 28.02.2022, вартість наданих послуг за договором про надання правової допомоги №1 від 02.01.2020 становить 116 000,00 грн., в тому числі по страховій справі №154276 (винна особа в ДТП - ОСОБА_3) - 5 000,00 грн.

Оплата позивачем наданих адвокатом послуг з правової допомоги підтверджується платіжним дорученням №1892 від 01.02.2022.

Як встановлено судом, адвокатом Синюком С.Л. було надано послуги з консультації на суму 1 000,00 грн., підготовчих дій на суму 2 000,00 грн., а також послуги із підготовки та подання позовної заяви в суд на суму 2 000,00 грн., що відображено у детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних для надання правової допомоги від 28.02.2022.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Встановивши обставини, викладені у ч. 5 ст. 129 та ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, а також приймаючи до уваги наслідки вирішення даної справи - задоволення позовних вимог у повному обсязі та відсутність клопотання відповідача, поданого в порядку ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись статтями 13, 14, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, будинок 33-Б, 2 під`їзд; ідентифікаційний код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10; ідентифікаційний код 24745673) суму страхового відшкодування у розмірі 11 915 (одинадцять тисяч дев`ятсот п`ятнадцять) грн. 54 коп., судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 19.07.2022.

Суддя Р.В. Бойко