Рішення № 105321016, 29.03.2022, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/2345/18

Провадження № 2/376/104/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2022 р. Сквирський районний суд Київської області

у складі: Головуючого судді - Коваленка О.М.,

за участю секретаря - Щур Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

Встановив:

У вересні 2018 року АТ КБ "Приватбанк" звернувся до суду з вищевказаним позовом.

У позовній заяві позивач вказує, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг та підписав заяву № б/н від 12.02.2016 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3., п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

При укладанні кредитного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договір приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.

Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Відповідач ОСОБА_1 порушив умови укладеного договору.

Станом на 20.08.2018 року сума заборгованості по кредиту становить 12450,36 грн. з яких: 2596,37 грн. тіло кредиту; 4488,86 грн. відсотки за користування кредитом; 4296,07 грн. пеня; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 569,06 грн. штраф (процентна складова).

З урахуванням наведеного позивач просив суд стягнути з відповідача 12450,36 грн. заборгованості за кредитним договором та 1762,00 грн. судових витрат.

Заочним рішенням Сквирського районного суду Київської області від 14 грудня 2018 року позовні вимоги задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 12450,36 грн. та судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

15.07.2020 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Пономарьова І.В. подала до суду заяву про перегляд заочного рішення, у якій просить поновити пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та скасувати заочне рішення, призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Зокрема, зазначала, що відповідачу не було вручено та не надіслано засобами поштового зв`язку даного заочного рішення. Представник відповідача дізналася про наявність даного рішення лише 09.07.2020 року з офіційного веб-порталу «Судова влада України». Тому вважає, що відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, оскільки такий строк пропущено з поважних причин.

Відповідач не погоджувався із заочним рішенням по даній справі, з огляду на те, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором є безпідставними.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 15.03.2021 року задоволено заяву представник відповідача ОСОБА_1 - адвоката Пономарьової І.В. про перегляд заочного рішення, поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та скасовано заочне рішення Сквирського районного суду Київської області від 14 грудня 2018 року у цивільній справі №376/2345/18 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача АТ КБ «Приватбанк» у судове засідання не з`явився, надав письмову заяву, в якій просить суд розглянути справу в його відсутності, позовні вимоги підтримує, проти винесення заочного рішення не заперечує (а.с.4,31).

Відповідач, його представник у судове засідання не з`явилися. Проте, представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позов не визнає, вважає його безпідставним та просить відмовити повністю у його задоволенні (а.с.156-157).

Також, представник відповідача адвокат Пономарьова І.В. звернулася до суду із заявами про розгляд справи без її участі та участі відповідача, позицію викладену у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 підтримує повністю, просить суд відмовити у задоволенні позову повністю (а.с.186, 189, 194).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За загальним правилом частини першоїстатті 223ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності; якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (ч.3ст. 211 ЦПК України).

З`ясувавши обставини справи, перевіривши їх поданими доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг та підписав заяву № б/н від 12.02.2016 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с.27).

Позивач в обґрунтування обставин, вказав про те, що Заява позичальника, Умови та Правила наданих банківських послуг, а також Тарифів банку розміщених на офіційному сайті Приват Банку, у відповідності до ч.1 ст.634 ЦПК України складають Договір про надання банківських послуг, а також про те, що відповідач був належним чином ознайомлений з умовами і тарифами кредитування, як доказ посилається на підписання відповідачем вищенаведеної Анкети-заяви про приєднання, яка містить відповідні норми і погодження відповідача.

За розрахунком Банку станом на 20.08.2018 року сума заборгованості по кредиту становить 12450,36 грн. з яких: 2596,37 грн. тіло кредиту; 4488,86 грн. відсотки за користування кредитом; 4296,07 грн. пеня; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 569,06 грн. штраф (процентна складова) (а.с.29).

Банком надана виписка по рахунку відповідача за картами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 за період з 01.02.2016 року по 28.09.2020 року , яка містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної картки відповідача, всі проведені операції, що картки із вказаними номероми видані відповідачу (а.с.29, 111).

Беручи до уваги наданий Банком розрахунок заборгованості за договором б/н станом на 12.02.2016 року, з якого вбачається, що у вказаний період періодично надходили суми погашення за наданим кредитом, суд дійшов висновку про доведеність факту видачі відповідачу кредитних коштів та користування саме відповідачем кредитним лімітом шляхом здійснення банківських операцій по картрахунку зі зняттям коштів та інших операцій.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім простроченого тіла кредиту у розмірі 2596,37 грн, стягнути складову його вартості, зокрема заборгованість за нарахованими простроченими відсотками, пеня та штрафи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст.633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі ч. 1 ст.1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст.549ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст.1050ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» від 12.02.2016 процентна ставка не зазначена.

Також у цій заяві відсутні умови договору щодо строку виконання зобов`язань з повернення кредиту, встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, просить у тому числі, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути зокрема заборгованість за простроченими відсотками, пеню, штрафом.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилається на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів містив умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами відповідно до вимог ст. 625 ЦК України.

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (12.02.2016) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (28.09.2018), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг у ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами та визначеної відповідальності позичальника за порушення виконання взятих на себе зобов`язань, наданий банком витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані АТ КБ «ПриватБанк» Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Пред`являючи вимогу про стягнення 5456,51 грн прострочених відсотків, позивач порядок їх нарахування та розмір (для картки «Універсальна, 55 днів пільгового пероду») обґрунтував посиланням на положення Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не можна вважати складовою кредитного договору, укладеного між сторонами.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02.12.2020 (справа №161/5267/20).

Відповідно до ч. 4ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 12.02.2016 шляхом підписання Анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність за порушення умов договору у виді сплати відсотків, пені та штрафів.

Окрім того, з огляду на відсутність в анкеті-заяві строку кредитування та ненадання суду доказів пред`явлення Банком в порядку статті 530ЦК України відповідної вимоги щодо виконання позичальником обов`язку із повернення кредиту до подання цього позову, відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченої частиною другою статті 625ЦК України у вигляді трьох процентів річних від простроченої суми за визначений банком у позові період.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другоїстатті 530 ЦК України, суд вважає, що відповідач повинен виконати зобов`язання з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів (тіло кредиту), а тому позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2596,37 грн.

Згідно із ч. 1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При визначенні розміру судового збору, суд виходить із пропорції задоволених позовних вимог 20,85 % (2596,37 : 12450,36 х 100 %), відповідно судовий збір 367,38 грн. (1762,00 х 20,85% : 100%).

Таким чином, суд вважає стягнути з відповідача на користь позивача 2596,37 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 12.02.2016 року та 367,38 грн. судового збору.

Керуючись ст.3,12,13,19,81,141,258,259,263-265,268,352,354 ЦПК України, ст. 251,252,525-527,530,549,550,551,612,623,625,637,628,633,634,1048,1049,1050 ЦК України, суд

Ухвалив:

Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , на користь Акціонерного Товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (місцезнаходження м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 12.02.2016 року в розмірі заборгованості за тілом кредиту 2596,37 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , на користь Акціонерного Товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (місцезнаходження м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі367,38 грн.

У решті позовувідмовити.

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене доКиївського апеляційного суду через суд першої інстанціїна протязі 30 днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя О.М. Коваленко