Ухвала суду № 105320136, 18.07.2022, Франківський районний суд м. Львова

465/5237/21

1-кп/465/722/22

УХВАЛА

судового засідання

18.07.2022 року місто Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді Мигаль Г.П.,

при секретарі судового засідання Титикайло І.Ю.,

за участю:

прокурора Процака Л.Я.,

захисника Попович Н.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова Процака Л.Я. про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.3 ст.15, ч.2 ст.307 КК України,

встановив:

у провадженні суду знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України.

У межах даного кримінального провадження щодо обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурор подав до суду клопотання про продовження дії раніше обраного щодо обвинуваченого запобіжного заходу, вказуючи, що підстави, які стали причиною обрання запобіжного заходу і ризики враховані при обранні запобіжного заходу щодо обвинуваченого не відпали, продовжують мати місце на даний час.

Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні не заперечили проти задоволення клопотання щодо продовження строку тримання під вартою, однак просили визначити обвинуваченому розмір застави. При цьому захисник зазначила, що ризики на даний час суттєво зменшилися. Щодо ризику впливу на свідків, то на думку захисника такий ризик відсутній, оскільки свідками є працівники поліції. Щодо застави, то заставу може сплатити мати обвинуваченого чи інші родичі. Мати обвинуваченого на даний час проживає в Миколаїівській області, однак планує переїхати у м.Львів у зв`язку з військовими подіями та винайняти квартиру у м.Львові.

Згідно з положеннями ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 05 березня 2021 року щодо ОСОБА_1 у межах даного кримінального провадження застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжено, останній раз на строк до 22 липня 2022 року.

Розглядаючи заявлене клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого, суд послідовно враховує положення ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, а також частини 2 ст. 29 Конституції України.

Частиною першою статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, а частиною другою статті 183 КПК України визначені випадки, коли може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка являється частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, визначено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.

Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом ( ч. 2 ст. 29 Конституції України).

Судом встановлено, що запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Суд зважає на те, що злочин, у якому обвинувачується ОСОБА_1 , віднесений, відповідно до ст. 12 КК України, до особливо тяжких злочинів, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим позбавленням волі на тривалий строк, а також враховує дані про особу обвинуваченого, який неодружений, офіційно не працевлаштований, не має офіційних доходів, дітей на утриманні не має, тому вказані обставини дають достатні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, чи продовжити інкриміновану злочинну діяльність.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Таким чином, суд вважає, що надалі існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Доводи сторони захисту щодо необґрунтованості клопотання не спростовують наведених вище обставин. Жодних доказів, що до обвинуваченого можливо застосувати більш м`який запобіжний захід, з огляду на встановлені ризики, стадію провадження та відомості про соціальні зв`язки обвинуваченого в ході розгляду клопотання не здобуто.

Беручи до уваги обставини, які вказують на доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , суд доходить висновків про необхідність продовження відносно обвинуваченого виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищенаведеним ризикам.

Суд відзначає, що з моменту взяття ОСОБА_1 під варту та до моменту вирішення даного клопотання прокурора, не змінились обставини, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не змінилась обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого не зможе забезпечити більш м`який запобіжний захід, в тому числі домашній арешт.

Обставин, які виключають утримання обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора судом не встановлено.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі ОСОБА_1 та тяжкості пред`явленого йому обвинувачення, зможе забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження.

Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу,має правоне визначитирозмір заставиу кримінальномупровадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави і на даний час при визначенні застави не зменшились, відповідно визначення обвинуваченому розміру застави, на переконання суду, не буде доцільним.

На підставі викладеного,керуючись ст. 331 КПК України, суд,-

постановив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, без альтернативи внесення застави.

Строк дії ухвали до 16 вересня 2022 року.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їм копії судового рішення.

Головуючий суддя Г.П. Мигаль