Рішення № 105315189, 15.07.2022, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/1718/21

Провадження № 2/396/157/22

РІШЕННЯ

Іменем України

15.07.2022 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Русіної А.А.,

за участю секретаря судового засідання Андріяш І.С.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Новоукраїнка Кіровоградської області в залі судових засідань Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області цивільну справу № 396/1718/21 запозовом ОСОБА_1 до Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив суд визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що з квітня 2009 року позивачка осилилася як молода сім`я в занедбаний житловий будинок з дозволу голови Рівнянської сільської ради. З моменту вселення вона відкрито, безперервно володіє та користується будинком з господарськими будівлями та спорудами, довгий час відбудовувала будинок, проводила капітальні та поточні ремонти, несе усі витрати по його утриманні. Вважає, що відсутність у позивача правовстановлюючих документів на майно та іншого правового механізму узаконення майнових прав послугувало підставою звернення до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 10.12.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 02.06.2022 року призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області в судове засідання не з`явився, подано до суду заяву про розгляд справи без участі представника сільської ради.

Суд, дослідивши письмові докази у їх сукупності дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встанволено, що відповідно до копії технічного паспорта від червня 1988 року на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 , вбачається, що власником вказаного домоволодіння є ОСОБА_2 (а.с.9-12).

Відповідно до витягу з погосподарської книги №34, Особовий рахунок № НОМЕР_1 Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, вбачається, що членом домогосподарства за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (а.с.7).

Згідно довідки Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 11.08.2020 року №1865, вбачається, що ОСОБА_1 дійсно проживає та зареєстрована по паспорту на території Рівнянської сільської ради за адресою АДРЕСА_1 з 2009 року по даний час та є головою домогосподарства. Власник даного будинку ОСОБА_3 , 1925 р.н., помер в 2015 році (а.с.8).

Відповідно до оцінки вартості майна житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями в АДРЕСА_1 , ринкова вартість вказаного об`єкта становить 23256грн. (а.с.13-24).

Відповідно до рішення №55303197 від 24.11.2020 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Чудновець І.В., ОСОБА_1 відмовлено у державній реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований АДРЕСА_1 (а.с.28).

Відповідно до частини 3 статті 12ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом частини 1 та частини 3 статті 344ЦК України визначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять років з часу сплину позовної давності.

Згідно вказаної норми закону виникнення права власності, як набувальна давність, виникає при вирішенні юридичної долі задавненого майна, власник якого пропустив позовну давність і не може повернути собі майно назад. Потреба у набувальній давності виникає і у випадку придбання майна на законних підставах, коли власник втрачає необхідні докази свого статусу і проволодівши достатній час таким майном не може довести своїх прав.

Умовами виникнення права власності за давністю володіння є:

1)добросовісність; 2) відкритість; 3) безперервність: 4) тривалість володіння. Крім спливу набувальної давності, для виникнення права власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації необхідним є факт такої державної реєстрації.

Для набуття права власності на нерухоме майно, перебігу строку набувальної давності недостатньо. Давнісний володілець повинен довести факти добросовісності, відкритості, безперервності і тривалості свого володіння. Набувальна давність застосовується до випадків безтитульного володіння чужим майном.

Безтитульне володіння - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Враховуючи зміст вимог ст. 344 ЦК України, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно, позивачем має бути доведено факт існування такого нерухомого майна, безтитульність, відкритість та безперервність володіння; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом встановленого законом строку.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Зі змісту висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18), а також у постанові від 1 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вбачається, що при вирішенні спорів, пов`язаних з набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, правомірність набуття права власності на майно, добросовісності та безтитульності, безперервності володіння ним без правової підстави.

Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Відповідно до статті 328Цивільного кодексуУкраїни право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно позивачем має бути доведено факт існування такого нерухомого майна, відкритість та безперервність володіння ним без правової підстави; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років.

Володіння без правової підстави - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку законну підставу володіння чужим майном.

Аналізуючи поняття добросовісності володіння як ознаки набувальної давності за статтею 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений в тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Даний висновок підтверджується у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в цивільній справі № 645/2540/17-ц (провадження № 61-4840св19).

У постанові від 27 червня 2019 року у справі № 175/2338/16-ц (провадження № 61-2017св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вказав на те, що за набувальною давністю може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Згідно п. 9, 11, 13, 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав, особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається.

Набувальна давність визначається, як засіб закріплення майна за суб`єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також, в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим, як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Судом встановлно, що заселившись у спірний будинок як зазначає, з дозволу голови Рівнянської сільської ради, позивач розуміла, що вказаний будинок надається їй не у власність, згідно технічного паспорта, вбачається, що власником домоволодіння в АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 , доказів про те, що вказана особа відмовилася від свого домоволодіння позивачем не надано, тому не можна вважати користування позивачем спірним майном добросовісним, а відкритість і безперервність користування цим майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами статті 344 ЦК України.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно технічного паспорта, власником домоволодіння в АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 , проте з довідки Рівнянської сільської ради власником зазначено ОСОБА_3 , однак доказів, що останній є власником спірного будинку суду не надано, як і доказів про його відмову від домоволодіння.

За правилами статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріали справи не містять доказів визнання майна безхазяйною річчю. У зв`язку з цим відсутні підстави вважати, що у цього майна відсутній власник або власник невідомий, оскільки він відомий.

Суд вважає, що саме по собі користування спірним будинком позивачкою з 2009 року, сплата комунальних платежів та проведення там ремонтних робіт, відсутність у позивача правовстановлюючих документів на майно, не дає підстави для задоволення позовних вимог про набуття права власності за набувальною давністю на нерухоме майно на підставі ст. 344 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що у спірного об`єкта нерухомого майна є власник, який від зазначеного майна не відмовлявся, а також встановивши фактичні обставини, які мають значення для вирішення справи, суд дійшов висновку про те, що позивач не довела всіх обставин, передбачених статтею 344 ЦК України, які є необхідним для набуття права власності за набувальною давністю та не надала доказів на підтвердження своїх позовних вимог, отже суд, оцінюючи докази в їх сукупності, дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог позивача, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі наведеного та керуючись ст.344 ЦК України, ст.ст.12,13,89,141,259,263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 доРівнянської сільськоїради Новоукраїнськогорайону Кіровоградськоїобласті провизнання прававласності нажитловий будинокза набувальноюдавністю- відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А. А. Русіна