Постанова № 10531453, 30.06.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2010 року

справа № 2-а-5001/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Філімонові К.О., за участю представників сторін:

від позивача: Тарапонов Р.В. (за довіреністю),

від відповідача: Кисельов А.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Київської області дозакритого акціонерного товариства «Спеціалізоване Будівельно-Монтажне Управління»простягнення заборгованості, - ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Київської області (надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до закритого акціонерного товариства «Спеціалізоване Будівельно-Монтажне Управління» (надалі - відповідач) про стягнення суми заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 15188, 45 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має заборгованість перед Управлінням Пенсійного фонду України у Васильківському районі Київської області зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за грудень місяць 2009 року та за січень місяць 2010 року у розмірі 15188, 45 грн., що підтверджується відповідними розрахунками сум страхових внесків та карткою особового рахунку юридичної особи платника збору на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Обовязок відповідача вчасно сплачувати страхові внески передбачений приписами Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (надалі - Закон України № 1058-IV). Оскільки, сума страхових внесків у розмірі 15188, 45 грн. у строки, встановлені приписами статей 20 та 106 Закону України № 1058-IV відповідачем не сплачена, позивач просить стягнути її у судовому порядку.

У судовому засіданні 30.06.2010 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.06.2010 щодо задоволення позову не заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені Законом України № 1058-IV.

Статтею 1 Закону України № 1058-IV встановлено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Роботодавцем в розумінні Закону України № 1058-IV - є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України № 1058-IV, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені у частині першій статті 12 цього Закону.

Частиною третьою статті 15 Закону України № 1058-IV встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за № 100305658, а отже, є страхувальником в розумінні положень Закону України № 1058- IV.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 17 Закону України № 1058- IV, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Статтею 19 Закону України № 1058- IV встановлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Відповідно до частин шість та дванадцять статті 20 Закону України № 1058- IV, страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду; страхові внески сплачуються незалежно від фінансового стану платника.

Як вбачається з поданих відповідачем до позивача звітних документів, а саме - розрахунків суми страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за грудень місяць 2009 року та за січень місяць 2010 року, сума страхових внесків, що підлягає сплаті відповідачем становить, відповідно, 20091, 52 грн. та 5831,79 грн. Загалом 25 923,31 грн.

Поряд з цим, відповідно до розрахунку суми позовних вимог (а.с. 9) у звязку з частковою сплатою відповідачем грошових коштів, що були зараховані у рахунок сплати страхових внесків, станом на день звернення до суду, сума недоїмки, що підлягає стягненню з відповідача за грудень місяць 2009 року складає 9356,66 грн. та за січень місяць 2010 року 5831,79 грн.

Відповідно до частини 2 статті 106 Закону України № 1058- IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

У звязку з порушенням відповідачем платіжної дисципліни, позивачем на підставі частини третьої статті 106 Закону України № 1058-IV надіслано відповідачеві вимогу про сплату недоїмки від 01.02.2010 № Ю-22У429/03 на загальну суму заборгованості, що становить 18972, 89 грн. Зазначена вимога отримана відповідачем 09.02.2010, про що свідчить підпис його уповноваженої особи на копії повідомлення про вручення поштового відправлення № 891729.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду у порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а у разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги у судовому порядку (стаття 106 Закону України №1058- IV).

Станом на день розгляду спору доказів щодо сплати у самостійному порядку зазначеної у вимозі суми заборгованості, її узгодження або оскарження, суду не надано.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, судом встановлено, що сума заборгованості відповідача зі сплати недоїмки становить 15188,45 грн. (9356,66 грн. + 5831,79 грн.)

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача, суду не надано.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами. Право органу Пенсійного фонду на звернення до суду з вимогами про сплату недоїмки, передбачено абзацом 8 частини третьої статті 106 Закону України № 1058- IV.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки, спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути із закритого акціонерного товариства «Спеціалізоване Будівельно-Монтажне Управління» (ідентифікаційний код 24879557, Київська область, Васильківський район, смт. Калинівка, вул. Проектна, 1) на користь Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Київської області (р/р 256083011007 в Головному управлінні Ощадбанку України по м. Києву та Київській області, МФО 322669) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за грудень місяць 2009 року та за січень місяць 2010 року у розмірі 15188 (пятнадцять тисяч сто вісімдесят вісім ) грн. 45 коп.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Н. Д. Панченко

постанова виготовлена в повному обсязі та підписана 05.07.2010.