Рішення № 105308373, 19.07.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2022 року Справа № 280/2200/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_3)

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

09.02.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 8 358 (вісім тисяч триста п`ятдесят вісім) гривень 58 коп.; інфляційні втрати в розмірі 78 243 (сімдесят вісім тисяч двісті сорок три) гривні 62 коп. та 87 571 (вісімдесят сім тисяч п`ятсот сімдесят одну) гривню 73 коп. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, разом - 174 173 (сто сімдесят чотири тисячі сто сімдесят три) гривні 93 коп.;

- стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти на відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 коп.;

- стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 8 883 (вісім тисяч вісімсот вісімдесят три) гривні 48 коп.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.02.2022 відкрито провадження у справі №280/2200/22 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження).

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.06.2022 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Обґрунтування позовних вимог викладене в позовній заяві від 08.02.2022 (вх.№9810 від 09.02.2022). Зокрема зазначено, що позивач, є особою, якій 15.02.2017 при первинному огляді було встановлено ІІІ групу інвалідності, у зв`язку з пораненням контузією та захворюваннями отриманими під час виконання обов`язків військової служби в країнах, де велись бойові дії. На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.10.2018 по справі №0840/2873/18, позивачу призначено та виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 112 000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №2661 від 04.07.2019. Разом з тим, позивач вважає, що належна одноразова грошова допомога була виплачена Міністерством оборони України без врахування суми інфляційних витрат та трьох відсотків річних від простроченої суми боргу, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки така не була виплачена у встановлені законом строки. У зв`язку з несвоєчасною виплатою одноразової грошової допомоги, 17.02.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування інфляційних втрат та 3% річних від простроченої заборгованості за період в який вказана грошово допомога повинна була бути виплачена, проте отримав відмову в виплаті відшкодування упущеної вигоди. Не погоджуючись з діями та позицією відповідача, позивач неодноразово звертався до суду з позовом про стягнення відшкодування упущеної вигоди за несвоєчасну виплату одноразової грошової допомоги, однак через невірно встановлену підсудність, позивачу було відмовлено у відкритті провадження. Також позивач зазначає, що несвоєчасна виплата одноразової грошової допомоги спричинила йому моральну шкоду, яка виразилась в душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв`язку із заподіянням шкоди винними діями відповідача. Враховуючи викладене у сукупності, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заперечення проти задоволення позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву (вх.№20348 від 07.06.2022). Зокрема зазначено, що Міністерство оборони України у відповідних правовідносинах не є платником, не має повноважень самостійно виплачувати набувачу суми допомоги, і виходячи з обсягу наданих повноважень відповідає лише за прийняття управлінського рішення щодо призначення допомоги, доведення до платника відповідної інформації та забезпечення йому необхідного бюджетного фінансування для належного здійснення повноважень щодо виплати призначеної допомоги. Відповідач вважає, що в розумінні ст. 625 ЦК України саме обласний військовий комісаріат може вважатись боржником у правовідносинах щодо безпосередньої виплати одноразової грошової допомоги. Позивач із заявою про призначення допомоги звернувся після отримання ним інвалідності до Запорізького ОВК. Однак, саме по собі подання заяви не означає автоматичного виникнення грошового зобов`язання щодо виплати одноразової допомоги, оскільки законодавством закріплено ще ряд принципових етапів (дій), які в обов`язковому порядку мають бути пройдені для того, щоб відповідні кошти допомоги були перераховані набувачу. Одним з таких етапів, є власне, прийняття рішення уповноваженою Міноборони комісією про призначення одноразової грошової допомоги. Знову ж таки, рішення комісії також само по собі не зумовлює виникнення грошового зобов`язання як такого, оскільки в силу вимог п.13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві №975 (далі - Порядок №975) та п.п. 4.10, 4.11 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей №530 (далі - Положення №530), прийняття відповідного рішення зумовлює лише виникнення внутрівідомчих адміністративних та бюджетних правовідносин, пов`язаних з доведенням інформації про прийняте рішення до уповноваженого на виплату суб`єкта владних повноважень, а також виділення йому необхідних бюджетних асигнувань на здійснення виплати. Згідно із ст. 23 Закону України №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон України №2011-ХІІ) фінансове забезпечення витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону (в тому числі і з виплатою одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України №2011-ХІІ, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України. ІНФОРМАЦІЯ_2 як розпорядник бюджетних коштів третього ступеня може вважатись таким, що взяв на себе грошові зобов`язання щодо виплати одноразової грошової допомоги лише після того, як йому за поданням розпорядника бюджетних коштів вищого рівня органами Державної казначейської служби України здійснено розподіл відкритих асигнувань на здійснення відповідних видатків бюджетних коштів. Виходячи з вимог ст. 612 ЦК України та пунктів 4.10, 4.11 Положення №530 в спірних правовідносинах ІНФОРМАЦІЯ_2 може вважатись таким, що прострочив виконання зобов`язання щодо виплати позивачу призначеної йому одноразової грошової допомоги лише у разі, якщо він подав платіжні документи до органів Державної казначейської служби України на виплату відповідної допомоги після спливу трьох днів з моменту, коли він отримав кошти на відповідні цілі. Кошти одноразової грошової допомоги були перераховані на вказаний позивачем рахунок згідно платіжного доручення №2661 від 04.07.2019, тобто в межах встановленого законодавством триденного строку, що свідчить про відсутність прострочення боржника за відповідним грошовим зобов`язанням та відсутність підстав для застосування до нього наслідків, передбачених ст. 625 ЦК України. В частині щодо стягнення з Міністерства оборони України моральної шкоди у розмірі 20000 грн. відповідач зазначив, що позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про тривалість душевних страждань протягом зазначеного ним часу, відсутні жодні звернення у медичні установи з приводу погіршення стану здоров`я, які б були пов`язані із невиплатою даної допомоги. Також, відповідач не погоджується з попереднім розрахунком витрат на правничу допомогу, зазначає, що надана позивачем квитанція № 920/м не є первинним документом. Враховуючи вищенаведене просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Третя особа пояснення щодо позову не надала.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим 02.04.2014 Гуляйпільським РС УДМС України в Запорізькій області (а.с.8).

Відповідно до виписки акта огляду МСЕК серії АВ № 0840037 від 08.11.2017 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, що пов`язано з виконанням обов`язків військової служби (а.с.15).

На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.08.2018 по справі №0840/2873/18 (а.с.18-20), позивачу виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 112 000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №2261 від 04.07.2019 (а.с.7 зворотній бік).

17.02.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми по виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням групи інвалідності, за період з моменту первинного звернення за отриманням одноразової грошової допомоги по момент її фактичної виплати (а.с.14).

Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/Н-401/1/397 від 16.04.2021 позивачу роз`яснено, що спірні правовідносини пов`язані з відшкодуванням шкоди, що виникла у зв`язку з проходженням військової служби, не є грошовим зобов`язанням. Також зазначено, що оскільки спірні правовідносини виникли у зв`язку з виконанням судового рішення, тому до них не можуть застосовуватись норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (статті 625 Цивільного кодексу України), а отже для нарахування та виплати інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми по виплаті одноразової грошової допомоги підстав немає (а.с.16).

Не погоджуючись з невиплатою відповідачем 3% річних в розмірі 8 358 (вісім тисяч триста п`ятдесят вісім) гривень 58 коп.; інфляційні втрати в розмірі 78 243 (сімдесят вісім тисяч двісті сорок три) гривні 62 коп. та 87 571 (вісімдесят сім тисяч п`ятсот сімдесят одну) гривню 73 коп. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, разом - 174 173 (сто сімдесят чотири тисячі сто сімдесят три) гривні 93 коп., позивач звернувся з даним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до Законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Статтею 1 Закону України №2011-ХІІ визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Приписами п.1. Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671 (далі - Положення №671) закріплено, що Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва. Міноборони є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили.

Перелік осіб, підстави та порядок нарахування, виплати вказаної гарантованої державою виплати визначені ст.ст. 16,16-1,16-2,16-3, 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком №975, який відповідно до п.1 визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Пунктом 11 Порядку №975 визначений перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу.

Згідно з п.13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Згідно з п.14 Порядку №975 одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати.

Пунктом 20 Порядку №975 визначено, що виплата одноразової грошової допомоги здійснюється в порядку черговості відповідно до дати подання документів.

Пунктом 16 Порядку №975 встановлено, що фінансування витрат, пов`язаних з виплатою одноразової грошової допомоги, здійснюється відповідно до статті 23 Закону України №2011-ХІІ. Вказаною статтею визначено, що фінансове забезпечення витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

Таким чином, аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що одноразова грошова допомога як гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» мають право на її отримання виплачується у порядку визначеному законодавством за рахунок коштів державного бюджету в порядку черговості відповідно до дати подання документів.

Позивач вважає, що в даній справі між сторонами виник публічно-правовий спір щодо грошових зобов`язань, тому стягнення інфляційних витрат та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України підлягають стягненню в порядку адміністративного судочинства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18 (провадження № 14-158цс20) зазначено, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 ЦК України, дійшла до висновку про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Спори, які виникають у судах у зв`язку з невиконанням суб`єктом владних повноважень своїх функцій (щодо його незаконних дій та/або зобов`язання до виконання таких повноважень), та ухвалення за результатами розгляду цих спорів судових рішень, не змінюють правову природу та характер правовідносин, які виникли між сторонами, а тому спори щодо порушення своїх зобов`язань суб`єктом владних повноважень, зокрема щодо перерахування, нарахування, виплати грошових сум, у тому числі після судового рішення або на його виконання, повинні розглядатись судами за юрисдикцією, визначеною відповідно до характеру цих правовідносин (п. 7.27). Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (п. 43 постанови), а поєднання цих вимог у одній справі не є обов`язковим (п. 7.53).

Ураховуючи висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18 (провадження № 14-158цс20), даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Так, за змістом ч. 3 ст. 11 та ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Як вбачається з наданих до позовної заяви копій судових рішень, адміністративним судом у справі, розглянутій в порядку, встановленому КАС України відповідача було зобов`язано вчинити певні дії.

Відповідно до ст. 1 КАС України цей Кодекс визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ч. 2 cт. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Законодавець у ч. 1 ст. 509 ЦК України визначив зобов`язання як правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, з яким кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу ч.ч. 2, 3 ст. 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.

Поряд з цим, стягнення інфляційних втрат регулюється ст. 625 ЦК України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст.ст. 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Цивільного кодексу України. Відтак, приписи розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних правовідносин, але й з інших підстав, зокрема, з факту виплати одноразової грошової допомоги.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові №802/1349/17-а від 02.09.2020.

Відповідно до Наказу Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530 «Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей», а саме п.4.10 Департамент фінансів Міністерства оборони України доводить рішення головного розпорядника бюджетних коштів до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня щодо права на виплату одноразової грошової допомоги та у разі її призначення в порядку черговості відповідно до дати подання документів готує та надає Державній казначейській службі України розподіли відкритих асигнувань у розрізі розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня, які мають власну мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, доводять ці рішення до уповноважених органів (військових частин, військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, установ, організацій та військових комісаріатів (ТЦКСП)), які подавали висновки щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, та впродовж трьох робочих днів готують та надають Державній казначейській службі України розподіли відкритих асигнувань у розрізі розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Виплата одноразової грошової допомоги здійснюється не пізніше трьох робочих днів з дня відкриття асигнувань розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня шляхом перерахування коштів на рахунок, зазначений отримувачем допомоги у своїй заяві.

Уповноважені органи (військові частини, військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів, установи, організації та ТЦКСП), які здійснювали оформлення документів для призначення одноразової грошової допомоги, повідомляють заявників про прийняте головним розпорядником коштів рішення щодо призначення або відмови в призначенні одноразової грошової допомоги у 15-денний строк з дня його одержання.

Згідно пункту 4.12. після отримання коштів для виплати одноразової грошової допомоги розпорядники коштів третього ступеня протягом трьох робочих днів уточнюють рахунки отримувачів допомоги та подають платіжні документи до органів Державної казначейської служби України.

Суд зазначає, що кошти одноразової грошової допомоги були перераховані Запорізьким обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки на вказаний позивачем рахунок, в межах встановленого законодавством строку.

Відтак, відсутні підстави для застосування відповідальності у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми, як до Міністерства оборони України, так і до Запорізького обласного територіального центру комплектування, який безпосередньо здійснює перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги.

Як вже було зазначено вище, судом встановлено, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.08.2018 по справі №0840/2873/18 Міністерство оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_2 виконали перед позивачем покладену на них державою функцію щодо соціального захисту військовослужбовців шляхом виплати йому гарантованої законодавством одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності і виконали її вчасно.

Вказана сума перерахована позивачу на банківський рахунок 04.07.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним доручення № 2661 від 04.07.2019, в межах встановленого законодавством строку (а.с.7 зворотній бік).

Враховуючи викладене вище у сукупності суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з Міністерства оборони України моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн., з посиланням на те, що позивач весь час не міг вести повноцінний образ життя, постійно відчував страждання, психологічний дискомфорт у зв`язку із чим була порушена його душевна рівновага, слід зазначити наступне.

Позивач зазначив, що затримка у виплаті одноразової грошової допомоги призвела до того, що позивач був позбавлений доходу, що змусило прикладати додаткові зусилля для відновлення прав.

Відповідно до загальних підстав відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Таким чином, обов`язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Суд зазначає, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів завдання йому моральної шкоди, які повинні ґрунтуватися на відповідних доказах, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння позивачу сильних душевних страждань, шкоди здоров`ю, чи інших втрат немайнового характеру, розміру моральної шкоди, не зазначено, на яких критеріях розрахунку базується заявлена позивачем до відшкодування сума у розмірі 20000,00 грн.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства,

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, а також враховуючи те, що в силу положень Закону України "Про судовий збір", судовий збір позивачем не сплачувався розподіл судових витрат в порядку статті 139 КАС України судом не проводиться.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 139, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022), третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_3) про стягнення коштів, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 19.07.2022.

Суддя І.В.Садовий