Рішення № 105308286, 18.07.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2022 року Справа № 280/3635/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді НовіковоїІ.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

13 червня 2022 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати незаконними дії та рішення №083950012008 від 31.01.2022 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 10.01.2022;

зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до загального стажу та пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 14 березня 2007 року по 10 січня 2022 року роботу по виробництву скла та виробів із скла за професією, посадою засипальник шихти цеху виробництва флюсів в Приватному акціонерному товаристві «Запоріжсклофлюс» та призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 10.01.2022.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 24.01.2022 вона звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 до якої надала всі необхідні документи для призначення пенсії. Разом з тим, відповідачем було відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах з посиланням на те, що вона не досягла пенсійного віку, з якого можливе призначення пенсії за Списком №1. А також, відповідачем протиправно не було зараховано позивачу до загального стажу та пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 14 березня 2007 року по 10 січня 2022 року роботу по виробництву скла та виробів із скла за професією, посадою засипальник шихти цеху виробництва флюсів в Приватному акціонерному товаристві «Запоріжсклофлюс», що призвело до безпідставної відмови у призначенні пенсії. З урахуванням викладеного у позовній заяві,

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що за результатами розгляду заяви позивача, відповідачем було правомірно прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії через відсутність пільгового стажу необхідного для призначення пенсії. Відповідач зазначає, що основним документом, що підтверджує право на пільгове пенсійне забезпечення за результатами атестації робочих місць за умовами праці є наказ по підприємству, організації. Вказує, що згідно довідки від 13.01.2022 №06/04 наданої ПрАТ «Запоріжсклофлюкс» за період роботи з 14.03.2007 по теперішній час підприємство проводило атестацію робочих місць 07.06.1995 наказ по підприємству №69-к, 15.08.2001 наказ №132к(р), 20.04.2006 наказ №85-к, 20.04.2011 наказ №40. Відповідач вважає, що період роботи позивача з 14.03.2007 по 10.01.2022 не може бути зарахований до пільгового стажу по Списку №1, оскільки атестація робочих місць в цей період не проводилась. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24 січня 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до ГУ ПФУ в Запорізькій області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 31.01.2022 №083950012008 позивачу відмовлено у призначенні пенсії. В спірному рішенні зазначено про те, що позивач набуде право на пенсійну виплату з 10.01.2040. Також, зазначено про не підтвердження пільгового стажу особи, оскільки до пільгового стажу не зарахований період з 14.03.2017 по 31.12.2021 згідно довідки №06/04 від 13.01.2022, оскільки відсутнє посилання на номер постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016, та розділ, підрозділ, пункт, найменування списків.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон №1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту:

«працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці засписком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах».

За приписами статті 12 Закону №1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням №1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років (у даному випадку з урахуванням дати народження позивачки 50 років).

Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Тому відмова управління ПФУ в призначенні позивачу, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 45 річного віку, є протиправною.

Під час ухвалення рішення у даній справі суд враховує правові висновки ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ викладені в рішенні по зразковій справі №360/3611/20.

Щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періоду з 14.03.2007 по 31.12.2021, суд зазначає таке.

Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч. 1 ст. 48 КЗпП України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначеніПорядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

Згідно пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Суд зазначає, що під час звернення за призначенням пенсії позивачем до Пенсійного фонду було надано уточнюючу довідку про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії від 13.01.2022 №06/04, яка видана ПрАТ «Запоріжсклофлюс».

Відповідно до довідки від 13.01.2022 №06/04 ОСОБА_1 у період з 14.03.2007 по теперішній час працює на ПрАТ «Запоріжсклофлюс» на посаді засипальника шихти цеху виробництва флюсів, що передбачено Списком №1 розділу XV позиція 15.1а.

Разом з тим, відповідачем надана довідка безпідставно врахована не була з посиланням на те, що у ній відсутнє посилання на номер постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016, та розділ, підрозділ, пункт, найменування списків.

Суд зазначає, що наданій довідці зазначено періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Доводи щодо відсутності номеру постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 є проявом надмірного формалізму з боку Пенсійного фонду, оскільки така обставина жодним чином не спростовує того, що позивач працювала на роботах із особливо важкими умовами праці, а відповідно має право на зарахування зазначеного періоду до пільгового стажу.

Також, суд звертає увагу на те, що у відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає вже іншу підставу для не врахування періоду роботи до пільгового стажу, а саме не проведення атестації робочих місць.

Проте, такі доводи не відповідають фактичним обставинам, оскільки у довідці від 13.01.2022 №06/04 зазначено відомості щодо наказів за якими на підприємстві проводилась атестація робочих місць, а тому доводи відповідача про відсутність атестації робочих місць не відповідає дійсності.

Більш того, Верховний Суд вже неодноразово висловлював правові позиції щодо того, що робітник не має нести негативні наслідки у вигляді позбавлення права на пенсійне забезпечення у разі не проведення/не своєчасного проведення атестації робочих місць.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 по Списку №1 період роботи з 14.03.2007 по 31.12.2021 у ПрАТ «Запоріжсклофлюс».

В свою чергу, не підлягають задоволенню позовні вимоги про зарахування зазначеного періоду до загального стажу, оскільки зі спірного рішення про відмову в призначенні пенсії встановлено, що до загального стажу зараховано всі періоди трудової діяльності позивача, а відповідно у цій частині права позивача не порушено.

Також, відсутні підстави для зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи позивача період по 10.01.2022, оскільки позивачу відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу саме періоду з 14.03.2007 по 31.12.2021, як зазначено у рішенні про відмову у призначенні пенсії. Крім того, слід звернути увагу на те, що на момент розгляду заяви позивача про призначення пенсії, позивач продовжувала працювати та за січень 2022 не відпрацювала повного місяця, у зв`язку з чим питання про зарахування до пільгового стажу подальших періодів повинно вирішуватися відповідачем після отримання інформації про відпрацьований час та сплату внесків.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Оскільки відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №083950012008 від 31.01.2022 щодо відмови ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 10.01.2022.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 14 березня 2007 року по 31 грудня 2021 року роботу по виробництву скла та виробів із скла за професією, посадою засипальник шихти цеху виробництва флюсів в Приватному акціонерному товаристві «Запоріжсклофлюс», а також призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 10.01.2022.

В задоволені решти вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Новікова