Рішення № 105308238, 07.07.2022, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2022 рокум. Ужгород№ 260/262/22

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судових засідань Пшевлоцька К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Королівської селищної ради Берегівського району про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 липня 2022 року проголошено вступну та резолютивну частину Рішення. Рішення в повному обсязі складено 18 липня 2022 року.

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Королівської селищної ради Берегівського району, в якому просить: визнати протиправними та скасувати рішення Королівської селищної ради від 12.07.2021 року № 484; рішення Королівської селищної ради від 09.09.2021 року № 503 та зобов`язати Королівську селищну раду Берегівського району затвердити проект землеустрою та передати ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 2121284700:05:004:0073 для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Сасівської сільської ради від 07.11.2019 року № 454 позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі йому у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 НОМЕР_1 . Рішенням Сасівської сільської ради від 10.06.2020 року № 537 було внесено зміни до рішення Сасівської сільської ради від 07.11 2019 року №454 та надано позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі йому у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2.0000 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , контур№ НОМЕР_2 .

Так, позивачем було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

У липні 2021 року позивачем подано заяву до відповідача на затвердження проекту землеустрою до Королівської селищної ради Закарпатської області та рішенням Королівської селищної ради від 12.07.2021 року № 484 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , для ведення особистого селянського господарства за адресою: с.Сасово, контур № НОМЕР_2 площею 2.0000 га кадастровий номер 2121284700:05:004:0073 було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою.

У вересні 2021 року позивачем повторно подано заяву до відповідача на затвердження проекту землеустрою та рішенням Королівської селищної ради від 09.09.2021 року №503 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , для ведення особистого селянського господарства за адресою: с.Сасово, контур № НОМЕР_2 площею 2,0000 га кадастровий номер 2121284700:05:004:0073 повторно було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою.

Вказані рішення Королівської селищної ради позивач вважає безпідставними та незаконними, а тому звернувся з позовом до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою судді від 24.01.2022 року відкрито провадження у адміністративній справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив та просить в їх задоволенні відмовити, мотивуючи свою позицію тим, що відмовляючи у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: с. Сасово, контур № НОМЕР_2 площею 2,0000 га, Королівська селищна рада виходила з того, що дана земельна ділянка знаходиться на території сільського пасовища. Згідно інформації, відображеної у розділі 3 «Основні відомості про земельну ділянку» Пояснювальної записки до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , на момент відведення земельна ділянка перебувала у землях сільськогосподарського призначення, вид угідь пасовища.

Отже, затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 в с. Сасово, контур № НОМЕР_2 буде порушувати вимоги чинного земельного законодавства, а також призведе до соціальної напруги серед мешканців села Сасово, які є власниками великої рогатої худоби, позбавить їх права використовувати земельну ділянку згідно її цільового використання, а саме випасання худоби та сінокосіння.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до п."б" ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом "в" ч.3 ст.116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Таким чином, до повноважень відповідача належить розпорядження землями комунальної власності, у тому числі передача таких земельних ділянок у власність або користування у порядку, передбачених ст.118, 123 ЗК України.

Відповідно до частин 9, 10 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Приписами ст. 50 Закону України "Про землеустрій" визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки.

При цьому, частинами 7, 8 ст. 186 Земельного кодексу України визначено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.

Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Відповідно до ч.ч.9, 10 ст.186 Земельного кодексу України Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного Законом України "Про землеустрій"; надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею; проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт. Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб`єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження такої документації іншими органами.

Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Таким чином, ст.186 Земельного кодексу України передбачено два альтернативні варіанти рішень у формі рішення, які можуть бути прийняті відповідним органом, за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: про затвердження цього проекту або про відмову в його затвердженні.

Крім того, суд враховує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021р. №1423-IX Розділ Х. Перехідні положення Земельного кодексу України доповнений пунктом 24, яким, зокрема передбачено, що надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.

Крім того, із аналізу положень Земельного кодексу України слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки.

Відповідач відмовляючи позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки, посилається на те, що дана земельна ділянка знаходиться на місці розташування земельної ділянки, яка відводиться та використовується як громадське пасовище для випасання худоби.

Разом з тим, дослідивши зміст оскаржених рішень, суд констатує, що в таких відсутнє будь-яке посилання на законодавчі норми на підставі яких, відповідачем прийнято спірні рішення та відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

При цьому, суд констатує, що відповідачем не надано суду належних доказів, що на час прийняття спірного рішення, на обраній позивачем земельній ділянці створено громадське пасовище. Так, матеріали справи не містять доказів розроблення та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою створення громадського пасовища, формування земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням та її реєстрації у Державному земельному кадастрі, реєстрації прав у державному реєстрі тощо.

Інших обставин, які б свідчили про неможливість ведення позивачем на земельній ділянці особистого селянського господарства в оскаржених рішеннях відповідачем не наведено.

Відтак, суд констатує, що в оскаржених рішеннях відповідачем не наведено передбачених Земельним кодексом України підстав для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки.

Суд зауважує, що рішення суб`єкта владних повноважень мають ґрунтуватися на оцінці всіх фактичних обставин, що мають значення для об`єктивного вирішення питання в межах дискреційних повноважень такого суб`єкта. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати, як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а за конкретними обставинами.

Суд зазначає, що законодавець, наділяючи відповідача розпорядчими функціями щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, зобов`язав орган місцевого самоврядування мотивувати таке рішення. Тобто, відповідача зобов`язано навести конкретні підстави прийняття такого рішення, зазначити належні і достатні мотиви його прийняття, а не обмежуватись загальними нормами чинного земельного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, а також встановлені фактичні обставини справи, у взаємозв`язку із приписами чинного законодавства, суд приходить до висновку про протиправність спірних рішень та як наслідок їх скасування.

Водночас, щодо обраного позивачем способу захисту, суд зазначає, що як свідчить зміст спірного рішення, відповідачем взагалі не наведено передбачених Земельним кодексом України підстав для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки. Оскільки затвердження проекту землеустрою є останньою стадією при набутті права приватної власності на земельну ділянку, а відтак без здійсненні відповідачем відповідної перевірки на предмет відповідності вимог земельного законодавства такого проекту землеустрою, суд позбавлений можливості прийняти рішення про зобов`язання затвердити проект землеустрою.

Суд також враховує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема, Розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 3 - 4, ст. 27) доповнено пунктами 27 і 28 такого змісту: "27. Під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: 5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється".

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, з урахуванням вказаних правових позицій Верховного Суду та обставин справи, суд приходить до висновку, що позивач частково довів позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень вчинив протиправні дії щодо відмови позивачу у прийнятті законного та обґрунтованого рішення за його заявами, що підтверджено доказами, які перевірено судом, тому позов підлягає частковому задоволенню. При цьому, потрібно враховувати, що надання дозволу на розробку проекту у випадку наявності для цього законних підстав, можливе лише після закінчення воєнного стану.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі та слід стягнути з Королівської селищної ради Берегівського району на користь ОСОБА_1 сплачений ним при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1488,60 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_3 ) до Королівської селищної ради Берегівського району (Закарпатська область, Берегівський район, смт. Королево, вул. Центральна, 50 код ЄДРПОУ 04349283) про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення VІІІ сесії VІІІ скликання Королівської селищної ради від 12 липня 2021 року № 484 "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність".

3. Визнати протиправним та скасувати рішення ІХ сесії VІІІ скликання Королівської селищної ради від 09 вересня 2021 року № 503 "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність".

4. Зобов`язати Королівську селищну раду Берегівського району розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 , мешканцю АДРЕСА_2 для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 площею 2,0000 га кадастровий номер 2121284700:05:004:0073 та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду та вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану".

5. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 з Королівської селищної ради судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1488,60 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім гривень шістдесят копійок).

7. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяС.І. Рейті