Ухвала суду № 105298499, 19.07.2022, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 938/215/22

Номер провадження № 1-кп/938/65/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2022 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Джуса Р.В.,

з участю: секретаря судового засідання Ласкурійчук С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.02.2022 за №12022091130000016 про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гринява, Верховинського району Івано-Франківської області, громадянина України, українця, із середньою освітою, не працюючого, не одруженого, утриманців немає, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Ковалюка В.П.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Халуса М.М.,

ВСТАНОВИВ:

у провадженні Верховинського районного суду перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Судове засідання з розгляду даного кримінального провадження відкладено на 19.07.2022 о 11 год. 00 хв..

В судове засіданняя до Верховинського районного суду 19.07.2022 з`явилися: прокурор Ковалюк В.П., захисник обвинуваченого Халус М.М.

Обвинувачений ОСОБА_1 бере участь в судовому засіданні 19.07.2022 в режимі відеоконференції із УВП №12.

14.07.2022 через канцелярію суду прокурор у кримінальному провадженні прокурор Верховинського відділу Косівської окружної прокуратури Ковалюк В.П. подав клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_1 на 60 днів, яке датоване 05.07.2022.

Обвинувачений ОСОБА_1 у підготовчому судовому засіданні зазначив, що відповідне клопотання було вручено йому 05.07.2022.

Відтак, суд приходить до висновку, що обвинувачений ознайомлений із клопотанням про обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у строки, визначені ст.184 КПК України.

Захисник обвинуваченого- адвокат Халус М.М. в підготовчому засіданні також підтвердив, що клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою вручено йому та обвинуваченому завчасно, в межах строків визначених ст.184 КПК України.

Подане клопотання прокурор обґрунтовує тим, що злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого, відповідно до ч.1 ст.115 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років. Ухвалою слідчого судді Верховинського районного суду від 28.02.2022 ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням у Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)", без визначення розміру застави на строк 60 днів по 27.04.2022 року включно, який у подальшому ухвалою слідчого судді від 25.04.2022 був продовжений до 25.05.2022 включно.

11.05.2022 обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні скеровано для розгляду до Верховинського районного суду Івано-Франківської області. Підготовче судове засідання призначено на 23.05.2022. Ухвалою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 23.05.2022 ОСОБА_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 21.07.2022 без визначення розміру застави.

Завершити судовий розгляд у кримінальному провадженні до зазначеної дати неможливо. Вважає, що ОСОБА_1 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні інкримінованого йому злочину та на даний час існують підстави для продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так як, частково, ризики, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які існували на стадії досудового розслідування не зменшилися та продовжують існувати, а саме, що зазначені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України. Зокрема, обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від суду, оскільки, зважаючи на відомі йому факти встановлення органом слідства беззаперечних доказів його вини та перебуваючи в статусі обвинуваченого, усвідомлюючи неминучість призначення покарання, пов`язаного з позбавленням волі, за вчинення ним особливо тяжкого злочину, може переховуватись від суду, а також може незаконно впливати на потерпілу (з якою перебуває в родинних відносинах), свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки з останніми ОСОБА_1 добре знайомий та перебуваючи на волі, маючи можливість вільного пересування і необмежну можливість спілкування з свідками по даному кримінальному проваджені буде незаконно впливати на них, перешкоджаючи таким чином встановленню об`єктивної істини в кримінальному провадженні з метою ухилення від кримінальної відповідальності. У зв`язку з цим, прокурор просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів.

В судовому засіданні 19.07.2022 прокурор вимоги клопотання підтримав у повному обсязі. Зазначив, що встановлені судом ризики передбачені ст. 177 КПК України, при обранні обвинуваченому запобіжного заходу, не зменшились та продовжують існувати. Звернув увагу на те, що хоча потерпіла уже і допитана судом, існує ризик що обвинувачений може впливати на неї для зміни показів. Також зазначив, що не всі свідки у даному кримінальному провадженні ще допитані судом.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не заперечив.

Захисник Халус М.М. також не заперечив проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначивши, що така його позиція відповідає волі його підзахисного.

З урахуванням позицій учасників кримінального провадження, досліджених доказів та вимог закону суд прийшов до наступного висновку.

Так, 26.02.2022 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022091130000016 .

26.02.2022 о 13год. 45хв. ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України затримано в порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України .

Ухвалою слідчого судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 28.02.2022 відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, строк дії якої продовжувався ухвалою слідчого судді Верховинського районного суду від 25.04.2022 до 25.05.2022 включно.

11.05.2022 обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні скеровано для розгляду до Верховинського районного суду Івано-Франківської області. Підготовче судове засідання призначено на 23.05.2022. Ухвалою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 23.05.2022 ОСОБА_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 21.07.2022 без визначення розміру застави.

Частина друга статті 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Зважаючи на вищевказані положення Основного закону слід визначити такі обов`язкові вимоги до правомірного тримання під вартою: по-перше, тримання під вартою має здійснюватися виключно на підставі належним чином вмотивованого рішення суду; по-друге, підстави та порядок застосування такого запобіжного заходу мають бути визначені в законі та повинні відповідати конституційним гарантіям справедливої судової процедури та принципу верховенства права.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд керується приписами ч.ч.1-3 ст.331 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з якими під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд, зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч.4 ст.176 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Положеннями ч.1 ст.183 Кримінального процесуального кодексу України унормовано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.177 Кримінального процесуального кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частина 2 ст.177 Кримінального процесуального кодексу України визначає, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно ч.ч.3,5 ст.199 КПК України, якою суд керується в силу ч.2 ст.331 КПК України, суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Отже, виходячи із вищевказаних положень чинного законодавства, звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням додаткових відомостей щодо продовження існування ризиків, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати такі заявлені органом досудового розслідування та попередньо враховані судом ризики, що визначені у частині першій статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: обвинувачений ОСОБА_1 , зважаючи на відомі йому факти встановлення органом слідства беззаперечних доказів його вини та перебуваючи в статусі обвинуваченого, усвідомлюючи неминучість призначення покарання, пов`язаного з позбавленням волі, за вчинення ним особливо тяжкого злочину, може переховуватись від суду, а також перебуваючи на волі, маючи можливість вільного пересування і необмежну можливість спілкування з потерпілою (з якою перебуває в родинних відносинах), та свідками по даному кримінальному проваджені, з якими добре знайомий, буде незаконно впливати на них, перешкоджаючи таким чином встановленню об`єктивної істини в кримінальному провадженні з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Суд зазначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Тобто ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

Водночас Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. При чому ризик кримінального провадження як критерій застосування запобіжного заходу має прогностичний характер, спрямований на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_1 .

На даний час, обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 перебуває на розгляді в суді та проводиться судове слідство, в ході якого слід допитати свідків, дослідити письмові та речові докази.

При вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд оцінює, тяжкість інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_1 злочину, наслідки злочину, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним, а також обставини, які враховувалися судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що на даний час продовжують існувати заявлені прокурором та враховані попередньо судом ризики, передбачені частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме, що у разі непродовження строку дії запобіжного заходу, обвинувачений ОСОБА_1 зважаючи на відомі йому факти встановлення органом слідства беззаперечних доказів його вини та перебуваючи в статусі обвинуваченого, усвідомлюючи неминучість призначення покарання, пов`язаного з позбавленням волі, за вчинення ним особливо тяжкого злочину, може переховуватись від суду, а також може незаконно впливати на потерпілу (з якою перебуває в родинних відносинах) зокрема з метою зміни наданих нею показань та на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки добре знайомий з ними.

За таких обставин, враховуючи всі вищенаведені відомості у суду не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, якими прокурор обґрунтовує необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання обвинуваченого під вартою.

Стосовно того, чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, суд зазначає наступне.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України (частина 1 статті 184 Кримінального процесуального кодексу України).

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому, Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З огляду на викладене суд вважає, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, суд керується ч.4 ст.183 КПК України, у відповідності до якої при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, який спричинив загибель людини, суд не вбачає підстав для визначення обвинуваченому розміру застави.

З урахуванням викладених обставин суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 на строк, що не перевищує 60 днів, без визначення розміру застави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 183, 197, 199, 331 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу - тримання під вартою, щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 днів з утриманням у Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)", без визначення розміру застави.

Строк дії ухвали в частині запобіжного заходу становить 60 днів з 13год.25 хв. 19 липня 2022 по 13год. 25 хв.16 вересня 2022 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору Верховинського відділу Косівської окружної прокуратури Ковалюку В.П. та покласти на нього контроль за виконанням даної ухвали.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя Роман ДЖУС