Ухвала суду № 105287463, 18.07.2022, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/1794/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" липня 2022 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої Пітерських М.О., при секретарі Чийпеш А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Іршава кримінальне провадження, що внесене 21 травня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013070100000772 відносно

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, одруженого, приватного підприємця, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст.190 ч.4 та ст.190 ч.2 КК України,

з участю прокурора Гецка В.Ю., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Зейкан Г.І., потерпілої ОСОБА_2 та представника потерпілих Талапи Я.В.,

в с т а н о в и в :

Згідно обвинувального акту, 17 квітня 2007 року ОСОБА_1 , маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, з метою протиправного збагачення, заздалегідь не маючи на меті виконати зобов`язання, шляхом обману та зловживання довірою потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вказавши на недостатність коштів для купівлі вантажних автомобілів для ведення спільного бізнесу, що не відповідало дійсності, незаконно заволодів грошима ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у сумі 35 000 доларів США, що станом на 01.04.2007 року згідно курсу Національного банку України курс долара США відносно гривні становив 176 750,00 грн., які ОСОБА_2 перерахувала міжбанківським переводом на номер рахунку № НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_1 . В подальшому ОСОБА_1 , знаходячись у відділенні «Райфайзен банку Аваль», що в м. Іршава по вул. Шевченка, №17, Закарпатської області, шахрайським шляхом та зловживанням довірою заволодів вказаними коштами, чим заподіяв потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_2 матеріальну шкоду у сумі 176 750,00 грн.

03 липня 2007 року ОСОБА_1 , маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, з метою протиправного збагачення, заздалегідь не маючи на меті виконати зобов`язання, шляхом обману та зловживання довірою потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вказавши на недостатність коштів для купівлі вантажних автомобілів для ведення спільного бізнесу, що не відповідало дійсності, незаконно заволодів грошима ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у сумі 8000 доларів США, що станом на 03.07.2007 року згідно курсу Національного банку України курс долара США відносно гривні становив 40400 грн., які ОСОБА_2 перерахувала міжбанківським переводом на номер рахунку № НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_1 . В подальшому ОСОБА_1 , знаходячись у відділенні «Райфайзен банку Аваль», що в м. Іршава по вул. Шевченка, №17, Закарпатської області, шахрайським шляхом та зловживанням довірою заволодів вказаними коштами, чим заподіяв потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_2 матеріальну шкоду у сумі 40 400 грн.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.4 ст.190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах, та за ч.2 ст.190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину за пред`явленим обвинуваченням не визнав, подав клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття провадження по справі, просив клопотання задовольнити. Наслідки закриття кримінального провадження йому зрозумілі.

Захисник Зейкан Г.І. просила клопотання обвинуваченого задовольнити.

Прокурор Гецко В.Ю. вважав, оскільки строки притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за ст. 190 ч.2 та ч.4 КК України закінчилися, клопотання про звільнення обвинуваченого від відповідальності на підставі ст. 49 КК України слід задовольнити.

Потерпіла ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення клопотання обвинуваченого та звільнення його від кримінальної відповідальності, оскільки вважала, що протягом досудового розслідування та судового провадження обвинувачений навмисно затягував розгляд справи з метою закінчення строків притягнення до відповідальності. Вважала, що строки давності слід рахувати з дня вчинення злочину, тобто з дня, коли було порушене кримінальне провадження у 2013 році. Вважала, що саме з цього часу потерпілі дізналися про порушення своїх прав, оскільки до тих пір вони ще сподівалися на добровільне погашення ОСОБА_1 боргу.

Потерпілий ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про розгляд справи був належним чином повідомлений, причини неявки суду не повідомив.

Представник потерпілих Талапа Я.В. у судовому засіданні вважав, що клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є підставним і підлягає до задоволення. Просив передати цивільний позов потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на розгляд в порядку цивільного судочинства, зобов`язавши прокурора передати суду всі письмові докази по даному кримінальному провадженню.

Заслухавши клопотання обвинуваченого, думки інших учасників провадження, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч.2 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні 17 квітня 2007 року злочину, передбаченого ст. 190 ч.4 КК України, та 03 липня 2007 року злочину, передбаченого ст. 190 ч.2 КК України.

Злочин, передбачений ст. 190 ч. 2 КК України (в редакції від 05.04.2001 року), карається штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років. Відповідно до ст. 12 КК України (в редакції від 05.04.2001 року), вказаний злочин є злочином середньої тяжкості, в чинній редакції нетяжким злочином.

Злочин, передбачений ст. 190 ч. 4 КК України, карається позбавленням волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Відповідно до ст. 12 КК України вказаний злочин відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

Згідно ст.49 ч.1 п. 3 та 5 КК України (в редакції від 05.04.2001 року), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості; п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Згідно ст. 49 ч.1 п.2 та 5 КК України (в чинній редакції), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 49 КК України, перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Враховуючи положення ст. 5 та 49 КК України, суд вважає, що строк давності за злочин, передбачений ст. 190 ч.4 КК України, слід рахувати з дня його вчинення 17 квітня 2007 року, тому такий закінчується 17 квітня 2022 року, а строк давності за злочин, передбачений ст. 190 ч. 2 КК України, слід також рахувати з дня його вчинення 03 липня 2007 року, тому такий закінчується 03.07.2012 року.

Строки притягнення до кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 190 ч.4 та ч.2 КК України, закінчилися і у разі застосування положень ст. 49 ч. 3 КК України в редакції від 05.04.2001 року (згідно обвинувачення, після скоєння злочину за ст. 190 ч.4 КК України, 03.07.2007 року був скоєний злочин середньої тяжкості, передбачений ст. 190 ч.2 КК України, що потягло переривання строків давності, тому обчислення давності починається з дня вчинення нового злочину 03.07.2007 року, а строки обчислюються окремо за кожний злочин (03.07.2012 року та 03.07.2022 року).

Підстав для зупинення строків давності не має.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно ч.2 ст. 288 КПК України, суд зобов`язаний з`ясувати думку потерпілого щодо можливості звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Однак, згідно ч. 4 ст. 288 КПК України підставою відмови у задоволенні клопотання обвинуваченого про звільнення від кримінальної відповідальності є тільки встановлення судом необґрунтованості клопотання. Заперечення ж потерпілих проти клопотання не є наслідком відмови в задоволенні клопотання.

Зокрема, не є підставою відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від кримінальної відповідальності і заперечення потерпілої ОСОБА_2 , які ґрунтуються на тому, що суд має обчислювати строк давності з дня внесення відомостей про злочин до ЄРДР 21.05.2013 року, оскільки саме тоді потерпілі дізналися про порушення своїх прав і цю дату вважають за день вчинення злочину, а також врахувати факт ухилення обвинуваченого від суду, що виразилося в затягуванні розгляду справи.

Відповідно до ст. 4 ч. 3 КК України, часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Суд розглядає кримінальне провадження тільки в межах пред`явленого прокурором обвинувачення, згідно якого ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні 17 квітня 2007 року злочину, передбаченого ст. 190 ч.4 КК України, та 03 липня 2007 року злочину, передбаченого ст. 190 ч.2 КК України.

Тому датами вчинення злочинів є 17.04.2007 року та 03.07.2007 року, а не день внесення відомостей до ЄРДР, а строки давності притягнення до відповідальності обчислюються відповідно до ст. 49 КК України.

Не доведено суду і факт ухилення обвинуваченого від слідства і суду, тому підстав для зупинення перебігу строків давності не має.

За таких обставин, підстав для відмови в клопотанні обвинуваченого про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності, судом не встановлено.

Враховуючи наведене, суд вважає клопотання задовольнити та звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 190 ч.4 КК України та ст.190 ч. 2 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрити.

До суду подано цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди у сумі 50662,50 доларів США та 150000 грн. моральної шкоди, та потерпілого ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди у сумі 11539,64 доларів США та 150000 грн. моральної шкоди.

Згідно ст. 129 КПК України, суд вирішує по суті заявлений по кримінальному провадженню цивільний позов, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Отже, ухвалюючи рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, заявлений цивільний позов потерпілих по суті не вирішується.

За таких обставин, заявлені потерпілими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 цивільні позови слід залишити без розгляду, роз`яснивши потерпілим про їх право звернутися з такими в порядку цивільного судочинства.

Залишення цивільного позову у кримінальному провадженні без розгляду не перешкоджає потерпілим звернутися з цим позовом до суду в порядку цивільного судочинства.

Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду від 10 січня 2022 року у справі № 661/2681/18.

За таких обставин, підстав для продовження судом розгляду цивільного позову потерпілих в порядку цивільного судочинства та зобов`язання прокурора приєднати до матеріалів даного судового кримінального провадження всіх зібраних в ході досудового розслідування доказів, не має.

Процесуальні витрати та речові докази по справі відсутні.

Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Іршавського райсуду від 09.04.2021 року запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, припиняє свою дію відповідно до ст. 203 КПК України.

Керуючись ст. 49 КК України, ст. ст. 284 ч.2 п.1, 286 КПК України,

у х в а л и в :

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 190 ч. 2 КК України та ст. 190 ч. 4 КК України, на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження, внесене 21 травня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013070100000772, закрити.

Цивільний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її проголошення до Закарпатського апеляційного суду через цей районний суд.

Головуюча: М. О. Пітерських