Рішення № 1052791, 19.10.2007, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" жовтня 2007 р.

Справа № 4/222

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Хилька Ю.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 4/ 222

за позовом: Державного комунального підприємства "Комунальник", смт. Онуфрієвка Кіровоградської області

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Кіровоградобленерго", м. Кіровоград

про визнання недійсним договорів поруки та угоди про погашення заборгованості

Представники сторін:

від позивача - Грабовий Г.Я., довіреність № 263 від 20.08.07

від позивача - Самородченко С.М., довіреність б/н від 30.08.07

від відповідача - Журавльова О.О., довіреність № 3027/07263 від 04.07.07

від відповідача - Добровольська В.В., довіреність № 166/07 від 23.01.07

СУТЬ СПОРУ:

Державне комунальне підприємство "Комунальник", смт. Онуфрієвка звернулось до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсними договорів поруки від 09.11.2005 року №3 та від 21.03.2007 року №1213Ш та угоди про порядок погашення заборгованості №1213-Ш від 21.03.2007 року та стягнення з відповідача судових витрат по справі.

Відповідач вимоги заявника не визнав, посилаючись на те, що вказані договори поруки були укладені повноважними предмтавниками сторін і при їх укладанні було враховано вільне волевиявлення сторін на здійснення такого правочину. Крім того після реорганізації РККП до позивача передані матеріальні цінності які належали фактичному боржникові за договором на постачання електричної енергії. У запереченні на відзив позивач повністю спростовує будь-які підстави для визначення правонаступництва ліквідованого підприємства РККП та комунального підприємства “Комунальник”.

При розгляді справи оголошувалась перерва до 15 год 19.09.2007 року та 11 год. 19.10.2007 року. Вступна та резолютивна частина рішення оголошена 19.10.2007 року в 17 год 30 хвилин. При розгляді справи за клопотанням позивача застосовувались технічні засоби фіксації судового процесу, що здійснювалась секретарем судового засідання Волоткевичем А.В.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали, правовідносини між учасниками спору та надавши їм правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

08.02.1993 року між ВАТ "Кіровоградобленерго" від імені якого діяла Онуфрієвська філія та Онуфріївським районним комбінатом комунальних підпрнємств (РККП) було укладено договір на постачання електричної енергії № 38.

В звя'зку з невиконанням умов договору по оплаті за корнстування елекричною енергією у Онуфрієвського РККП виник борг перед ВАТ "Кіровоградобленерго", тому 27.01.2004 року "Кіровоградобленерго" від імені якого діяла Онуфрієвська філія звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення заборгованості з РККП.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 25.05.2004 року по справі № 2/36 стягнуто з Онуфріївського РККП на користь ВАТ “Кіровоградобленерго” 12807 грн. 29 коп. заборгованості за перевищення граничної величини електроспоживання, 907 грн. 51 коп. пені, 7282 грн. 74 коп. втрат від інфляції, 2189 грн. 76 коп. процентів річних та судові витрати по справі. Рішенням Арбітражного суду Кіровоградськлої області від 26.01.2001 року по справі №74/05-01/3251/4-3 з Онуфріївського РККП на користь ВАТ “Кіровоградобленерго” стягнуто 31087 грн. 59 коп. основного боргу, та судові витрати.

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 10.08.2005 року по справі №10/86 Онуфрієвське РККП визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

При провадженні у справі №10/86 про банкрутство Онуфрієвського РККП ВАТ “Кіровоградобленерго” в особі Онуфрієвської філії визнавалось кредитором на суму 48484 грн. 06 коп., але його вимоги не були задоволені із-за недостатності майна банкрута та ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 20.07.2006 року відповідно до ч. 6 ст. 31 Закону України “Про відновлення платіжної спроможності боржника або визнання його банкрутом” вважаються погашеними.

На час прийняття вказаної ухвали господарським судом між сторонами спору діяв договір поруки №3 від 09.11.2005 року укладений поручителем Державне комунальне підприємство “Комунальник” (позивачем) та кредитором Онуфрієвським РЕМ ВАТ “Кіровоградобленерго” (відповідачем), предметом якого сторони визначили солідарну відповідальність перед кредитором за виконання зобов'язань по розрахунках за електроенергію за договором про постачання електричної енергії та штрафних санкцій №38 від 08.02.1993 року, що був укладений між Кредитором та ДКП “Комунальник” у сумі 51164 грн. 23 коп.

Крім того, 21.03.2007 року між сторонами спору укладено договір поруки №1213-Ш та угоду про погашення заборгованості №1213-Ш, предметом яких визначили зобов'язання поручителя ДКП “Комунальник” по розрахунках за договором про постачання електричної енергії №38 від 08.02.1993 року укладеному між кредитором та боржником у сумі 72912 грн. 69 коп. Поряд з цим, угодою про порядок погашення заборгованості №1213-Ш від 21.03.2007 року сторони погодили графік погашення заборгованості в розмірі 72912 грн. 69 коп. на період з 25.04.2007 року по 25.03.2008 року включно.

Відповідач позовні вимоги заперечив повністю та просить при прийнятті рішення суду врахувати наступне.

Відносини поруки в чинному законодавстві регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ). Згідно ст. 553 ЦКУ за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Статтею 554 ЦКУ встановлено, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Стаття 553 ЦКУ не обмежує участь фізичних або юридичних осіб у відносинах поруки. Отже, відповідно до чинного законодавства поручителями можуть виступати фізичні та юридичні особи, незалежно від того, чи передбачено це право їхніми установчими документами.

Так, 9 листопада 2005 року між Онуфріївським РЕМ ВАТ "Кіровоградобленерго та Державним комунальним підприємством "Комунальник" було укладено Договір поруки № З, згідно якого ДКП "Комунальник" поручився за виконання Онуфріївським районним комбінатом комунальних підприємств по розрахунках за електроенергію по договору на постачання електричної енергії № 38 від 08.02.1993 року у розмірі 51164,23 грн. Даний договір поруки був підписаний ДКП "Комунальник" без зауважень. На виконання даного договору поруки було укладено Угоду № 939-Ш про порядок погашення заборгованості із зазначенням сум, які мають бути сплачені.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1,5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Ко дексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має бути спрямований на реальне настання правих наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, для того, щоб угода мала належну юридичну силу, вона повинна задовольняти ряд умов, а саме: умову про форму, умову про сторони, умову про зміст та умову про відповідність внутрішньої волі і волевиявлення сторін.

Відповідач вважає, що жодна із зазначених вимог не була порушена при укладенні зазначених Договорів поруки та угод про порядок погашення заборгованості.

Починаючи з 28.12.2005 року ДКП "Комунальник" систематично проводились оплати боргу.

Отже, оскільки ДКП "Комунальник" своїми діями схвалив укладені договори поруки, то дані договори є чинними з моменту їх укладення.

Проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та надавши їм правову оцінку, господарський суд приходить до переконання, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають до часткового задоволення враховуючи наступне.

За приписом ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Аналіз вказаних нормативних актів дозволяє зробити висновок про те, що договір поруки може бути укладений лише як один із видів забезпечення виконання зобов'язання, тобто для укладання договору поруки необхідно наявність основного зобов'язання, виконання якого може бути забезпечене шляхом укладання договору поруки.

Як вбачається із матеріалів справи станом на 09.11.2005 року Онуфріївський РККП дійсно мав заборгованість перед ВАТ “Кіровоградобленерго”, а укладання договору поруки №3 від 09.11.2005 року було застосовано для забезпечення виконання саме цтього грошового зобов'язання. Господарський суд не приймає до уваги та розцінює як необгрунтоване посилання позивача щодо правочини при укладані договорів поруки було здійснено в результаті застосування до нього обману чи під впливом помилки, оскільки згідно до ст.ст. 229, 230 Цивільного кодексу України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Отже, з часу прийняття ухвали господарського суду Кіровоградської області по справі №10/86 від 20.07.2006 року заборгованість Онуфрієвського РККП на суму 48484 грн. 06 коп.еною із-за недостатності майна банкрута і будь- які претензії щодо погашення заборгованості є безпідставними, в тому числі і шляхом вимоги про виконання пов'язаного з цією заборгованістю зобов'язання згідно до умов договору поруки від 09.11.2005 року.

Відповідно до п. 1 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом 30 днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Згідно ч. 2. ст. 14 Закону зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Правові наслідки для осіб, які не звернулись в установлений термін зі своїми вимогами, визначені в п. 5 ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а саме: їх вимоги не розглядаються і вважаються погашеними.

Поряд з цим, статею 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Крім того, аналіз обгрунтованості підстав для укладання договору поруки №1213-Ш від 21.03.2007 року дає підстави визнати, що предметом договору сторони безпідставно визнали зобов'язання по розрахунках за договором про постачання електроенергії №38 від 08.02.1993 року у сумі 72912 грн. 69 коп., розмір, наявність та період виникнення якої відповідач не зміг довести, а в судовму засіданні дав пояснення про можливу наявність помилки в результаті збою компютерної програми за якою проводилось нарахування заборгованості.

Натомість, позивач надав до суду докази про проведення ним поточних платежів за надані послуги з постачання електричної енергії за період з укладання договору поруки №3 від 09.11.2005 року до укладання договору поруки №1213-ш від 21.03.2007 року, коли заборгованість ліквідованого у встановленому порядку Онуфрієвського РККП зросла на 21748 грн. 46 коп.(т.2 а.с.1-90).

Укладання договору поруки №1213-Ш від 21.03.2007 року та включення до предмету цього договору забезпечення зобов'язання по договору постачання електричної енергії №38 від 08.02.1993 року після винесення судом ухвали від 20.07.2006 року якою визнано погашеними борги Онуфрієвського РККП протирічить припису ст. 115 Господарського процесуального кодексу України згідно до якого рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Укладання договору поруки №1213-Ш від 21.03.2007 року після прийняття судом по справі № 10/86 рішення про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута Онуфріївського РККП та припинення провадження у цій справі робить неможливим для позивача реалізувати свої законні права, які передбачені ст. 555 Цивільного кодексу України, а саме : у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора. Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

Крім того, згідно до ст. 556 Цивільного кодексу України не будуть забезпечені права поручителя, який виконав зобов'язання:

Після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Крім того, господарським судом враховується, що правонаступником є юридична особа, яка була створена в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків другою юридичною особою (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

ДКП "Комунальник" є окремою юридичною особою, яка не є правонаступником Онуфрієвського РККП і відповідно до Статуту Державного комунального підприємства "Комунальник" затвердженого рішенням Онуфрієвської селищної ради Кіровоградської області від 07.02.2003 року № 110 та зареєстрованого Онуфрієвською районною державною адміністрацією Кіровоградської області за реєстраційним номером у реєстрі № 04055156 Ю 001 0118 від 25.03.2003 року, ДКП "Комунальник" засноване на комунальній власності територіальної громади селища Онуфрієвки Кіровоградської області і підпорядковане Онуфрієвській селищній раді Кіровоградської області.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 179 ГК України укладення господарських договорів відбувається на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 ЦК України двосторонній правочнн є погоджена дія двох сторін. Згідно ч. З ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника прзвочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. З ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Господарський суд прийшов до висновку про те, що договори поруки, про які йдеться, не є таким, укладання яких є обов'язковим для сторін на підставі закону, зокрема враховуючи положення ч.6 ст. 179 Господарського кодексу України, оскільки фактично мова йде про укладення договору між сторонами, які не виявляли бажання на здійснення господарських правовідносин, фактично було відсутнє волевиявлення сторін.

Згідно ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно до ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приймаючи рішення про визнання недійсним договору поруки №1213-Ш від 21.03.2007 року, господарський суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача про визнання недійсним і угоди про порядок погашення заборгованості №1213-Ш від 21.03.2007 року, оскільки вказану угоду було фактично прийнято на виконання вказаного договору поруки.

Згідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки за захистом своїх прав позивач був змушений звернутись до суду та поніс додаткові витрати.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір поруки №3 від 09.11.2005 року укладений між Державним комунальним підприємством “Комунальник” та Онуфрієвським РЕМ ВАТ “КОЕ” з 20.07.2006 року.

Визнати недійсним договір поруки №1213-Ш від 21.03.2007 року та угоду про погашення заборгованості №1213-Ш від 21.03.2007 року з моменту укладання.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в установленому законом порядку.

Суддя Ю.І. Хилько