Ухвала суду № 105270064, 15.07.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

15 липня 2022 року Київ № 320/5975/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про визнання незаконними та скасування вимог,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку оскарження податкових вимог про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ №5859-17/1759 від 08.02.2019 на суму 28423,12 грн.; №5859-17/3700 від 09.11.2020 на суму 45905,14 грн.та №5859-17/6607 на суму 48277,01 грн.

Дослідивши позовну заяву на предмет додержання положень ст.ст.160,161, 122 КАСУ, суд приходить до висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху із встановленням позивачеві десятиденного строку з моменту одержання копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання позовної заяви із зазначенням у ній обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та доказів, що підтверджують кожну обставину, зокрема, але не виключно, коли та ким він був зареєстрований як фізична особа-підприємець з наданням підтверджуючих документів; надання довідки про взяття на податковий облік із зазначенням виду оподаткування; місця провадження підприємницької діяльності; причин неповідомлення відповідача про зміну місця реєстрації; надання копії акту перевірки податкового органу, за наслідком якої були прийняті оспорювані вимоги про сплату недоїмки; наведення обставин з посиланням на докази нездійснення позивачем підприємницької діяльності до травня 2022 та невикористання ним найманих праціників; надання копії декларацій про доходи за 2019-2020 та/або причини їх неподання та визначення бази оподаткування; зазначення про наявність рахунків у банківських установах та рух коштів по цих рахунках за період 2019-2020; надання акту звірки з податковим органом про відсутність боргу з ЄСВ у позивача за спірний період; обгрунтування порушення прав, свобод та інтересів заявника прийнятими рішеннями з розкриттям змісту порушених прав; зазначення місця знаходження оригіналів документів копії яких подано разом із позовною заявою; надання власного письмового підтвердження про відсутність аналогічного спору на розгляді іншої судової установи; подання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших причин для його поновлення.

За результатом розгляду заяви позивача про поновлення строку звернення до суду, суд вважає, що позивачем пропущено строк звернення з даним позовом за відсутності поважних причин, з огляду на наступне:

відповідно до положень частин 1 та 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 вказаної вище статті).

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Предметом даного позову є визнання протиправними та скасування вимог ГУ ДПС України в Київській області області про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ №5859-17/1759 від 08.02.2019 на суму .28423,12 грн.; №5859-17/3700 від 09.11.2020 на суму 45905,14 грн.та №5859-17/6607 на суму 48277,01 грн.

В позовній заяві заявник зазначив, що в травні 2022 від ДВС ним отримано відомості про наявність відкритого щодо нього виконавчого провадження. В цей же час він звернувся до відповідача із заявою надати йому копії податкових вимог, за якими було відкрито виконавче провадження.

Згідно преамбули Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. За визначенням, наведеним у пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Завдання та функції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, яким за положеннями пункту 31 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» є орган доходів і зборів та його територіальні органи (в частині адміністрування єдиного внеску), права та обов`язки органів доходів і зборів визначені статтями 12, 13, 14 цього Закону.

Відтак, облік платників єдиного внеску, їх права та обов`язки, порядок нарахування, обчислення і строки сплати єдиного внеску, його розмір, повноваження органів доходів і зборів, а також відповідальність за порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску визначає виключно Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Відповідно до пункту 4 частини першої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску має право: оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб. Відповідно до абз. 6 та 9 ч.4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Отже положеннями Закону визначений порядок дій платника в разі непогодження із вимогою про сплату боргу з ЄСВ, згідно якими платник єдиного внеску може оскаржити вимогу контролюючого органу протягом 10 календарних днів з дня її отримання як із застосуванням процедури її адміністративного оскарження так і без такої. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 31.01.2019 по справі № 802/983/18-а , від 17.07.2019 по справі № 0740/1050/18, від 08 серпня 2019 року по справі №480/106/19.

Зі змісту позовної заяви встановлено, що рішення ДПС України позивачеві було направлено у встановлені законом строки, але не вручено у зв`язку з непроживанням за вказаною ним адресою та закінченням терміну зберігання поштового відправлення з незалежних від податкового органу причин.

До посилань позивача, що він в період прийняття оскаржуваних вимог знаходився поза межами України на підробітках, суд ставиться критично, оскільки кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом,- частина перша статті 67 Конституції України. Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України та законами з питань митної справи,- підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПКУ і виключень з цього правила закон не робить.

Згідно п.36.1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

На підставі п.36.5 ст.36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 року у справі Мушта проти України зазначено: право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії"). Отже, дотримання строку звернення з позовом, є однією з умов реалізації права на подання позову у публічно-правових відносинах.

Матеріали справи не містять доказів поважності причин пропуску строку на звернення з даним позовом до суду.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що він фактично не проживає на території України з 2019, неодноразово перетинав кордон України, що на його думку є поважною причиною пропуску звернення до суду.

У звязку з чим суд зазначає, що в Україні діє адвокатура, яка забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі громадянам, в тому числі і на безоплатній основі.

Крім того, в Україні запроваджена та діє система Електронний суд, завдяки якій забезпечується можливість кожному громадянину подати через нього процесуальні документи, взяти участь у відеоконференції при розгляді справи, переглянути матеріали справи, сплатити збір тощо. Отже, відсутність позивача на території України в певні проміжки часу не може визнаватись поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Зважаючи, що строк оскарження вимоги про сплату боргу з ЄСВ складає 10 днів, рішення за результатами адміністративного оскарження позивачу направлено своєчасно, до суду він звернувся 04.07.2022, обґрунтованих причин пропуску строку звернення до суду клопотання не містить, отже суд не визнає поважними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, викладені в клопотанні.

Відповідно до ч.2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Таким чином, позивачеві необхідно навести інші причини, які стали обєктивною, непереборною перешкодою для своєчасного звернення до суду із доказовим їх підтвердженням.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.ст.122, 123, 161, 169, 171, 243, 248 КАС України, суд -

у х в а л и в:

позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про визнання протиправними та скасування вимог, - залишити без руху.

Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Брагіна О.Є.