Рішення № 105264959, 15.07.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/21080/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2022 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої-судді Сидор Н.Т., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за невикористані дні відпустки,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якій, з урахуванням уточнення позовних вимог, позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні, а саме невиплати позивачу в день звільнення зі служби в поліції одноразової грошової допомоги при звільненні;

- стягнути на користь позивача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні зі служби в поліції в період з 09.04.2021 по 11.10.2021 терміном 185 днів у сумі 84228,65 грн;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо не проведення нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки позивача за 2015, 2018, 2020 рік в кількості 28 діб;

- стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь позивача компенсацію за невикористані дні відпустки за 2015, 2018, 2020 рік в кількості 28 діб у розмірі 12 535,60 грн, без урахування податків, зборів та інших платежів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом ГУНП у Львівській області №139 о/с від 08.04.2021 його звільнено з посади старшого інспектора запобігання корупції ГУП, однак виплата одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 30 086, 81 грн проведена 11.10.2021, тобто з затримкою у 185 днів. Крім того, відповідач у день звільнення не виплатив позивачу компенсацію за невикористані 28 діб оплачуваної відпустки за 2015, 2018, 2020 роки. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.

Ухвалою судді від 29.11.2021 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 13.12.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

Відповідач заперечує проти задоволення позову. Вказує, що грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення зі служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну протягом п`яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські. Зазначає, що посилання позивача в позовній заяві на норми КЗпП України не повинні братись судом до уваги, оскільки дані відносини чітко врегульовані спеціальним законодавством. Щодо тверджень позивача про не проведення нарахування та виплати компенсації за невикористані дні відпустки, вказує, що чинним законодавством передбачено виплату грошової компенсації за невикористану відпустку у випадку її невикористання лише у році звільнення. Грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена. Відтак просить у задоволенні позову відмовити.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Згідно з витягом з наказу начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області від 08.04.2021 №139 о/с капітана поліції ОСОБА_1 з 09.04.2021 звільнено відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст.77 (за власним бажанням).

Одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 36 086,81 грн позивачу виплачено 11.10.2021, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до листа Головного управління Національної поліції у Львівській області від 05.11.2021 №3-118/Аз/03/13-2021 частина невідбутної відпустки позивача за 2020 рік становить 6 діб. Інформація з приводу використання позивачем відпусток в період з 07.11.2015 по 01.12.2019 за час проходження позивачем служби в Департаменту захисту економіки Національної поліції України в ГУНП у Львівській області відсутня.

Згідно з листом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 19.11.2021 №46аз, залишок невикористаних днів відпусток позивача у період з 07.11.2015 до 06.11.2019 становить:

2015 рік 03 доби основної чергової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час;

2016 рік залишок відсутній;

2017 рік залишок відсутній;

2018 рік 15 діб основної чергової оплачуваної відпустки та додаткова оплачувана відпустка.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні, а саме невиплати позивачу в день звільнення зі служби в поліції одноразової грошової допомоги при звільненні, а також щодо не проведення нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки позивача за 2015, 2018, 2020 роки в кількості 28 діб, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Згідно з ст. 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до ст. 102 Закону №580-VIII, пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі Закон №2262-ХІІ) визначено норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Абз. 2 ст. 9 Закону №2262-ХІІ передбачено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до абз. 4 ст. 9 Закону 2262-ХІІ, виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро України, Службою судової охорони, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Відповідно до п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» №393 від 17.07.1992 (далі - Порядок №393), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро, особам із спеціальними званнями Бюро економічної безпеки, які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

На виконання ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію», постанови КМ України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» МВС України прийнятий наказ №260 від 06.04.2016 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання». Цим наказом затверджений Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (надалі - Порядок №260).

Відповідно до пункту 23 розділу І Порядку №260 (в редакції до 21.08.2020) поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення. При цьому до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Наказом МВС України №539 від 17.07.2020, який набрав чинності 21.08.2020, внесена низка змін до Порядку №260, зокрема, зазначений вище пункт 23 розділу І Порядку №260 виключений. Також цим наказом Порядок №260 доповнений, серед іншого, розділом VI, що регулює виплату одноразової грошової допомоги при звільненні із служби та містить такі норми:

1. Поліцейським, які звільняються із служби через хворобу (за станом здоров`я), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби […]

5. Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» та зазначається кадровим підрозділом у наказі про звільнення поліцейського, якому передбачена виплата цієї допомоги […]

7. У наказі про звільнення підрозділом кадрового забезпечення в разі необхідності виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зазначається стаж служби для її виплати. Крім того, у разі необхідності в наказі про звільнення додатково вказується підстави для проведення відрахувань з грошового забезпечення та інших виплат.

8. Одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.

Водночас, ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Приписами статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.03.2019 у справі №820/660/17 вказав:

« … за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини […]

Непоширення норм Кодексу законів про працю України на рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ/міліції стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України […]».

Верховний Суд в постанові від 29.01.2020 у справі №440/4332/18 сформував такі правові висновки:

1) одноразова грошова допомога при звільненні поліцейських є соціальною гарантією при звільненні та не входить до структури грошового забезпечення поліцейських;

2) ця допомога виплачується особам, які «звільняються» зі служби, а відтак, допомога при звільненні має бути виплачена не пізніше дня звільнення зі служби.

Стаття 94 Закону №580-VIII визначає, що Міністр внутрішніх справ України визначає порядок виплати грошового забезпечення поліцейських, проте не уповноважує міністра визначати порядок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні. Отже, при прийнятті наказу №539 від 17.07.2020, яким Порядок №260 доповнений розділом VI «Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні із служби», Міністр внутрішніх справ України вийшов за межі наданих йому статтею 94 Закону №580-VIII повноважень та визначив порядок виплати допомоги при звільненні, котра не входить до складу грошового забезпечення поліцейських.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Тому суд застосовує до спірних правовідносин норми Закону №2262-ХІІ та Порядку №393 (затверджений КМУ), та не застосовує норми розділу VI Порядку №260 (затверджений міністром). Суд також враховує, що Верховний Суд у згаданій постанові №440/4332/18 від 29.01.2020 розтлумачив порядок застосування пункту 10 Порядку №393 таким чином - одноразова грошова допомога при звільненні поліцейського має бути виплачена не пізніше дня звільнення зі служби.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями КЗпП України, суд доходить висновку, що одноразова допомога при звільнення повинна бути виплачена особі у день її звільненні.

Отже, суд визнає протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні, а саме невиплати позивачу в день звільнення зі служби в поліції одноразової грошової допомоги при звільненні.

Як вже зазначав суд, згідно з витягом з наказу начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області від 08.04.2021 №139 о/с капітана поліції позивача з 09.04.2021 звільнено відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст.77 (за власним бажанням).

Одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 36 086,81 грн позивачу виплачено 11.10.2021.

Відтак, матеріалами справи підтверджено, що відповідач провів розрахунок з позивачем при звільненні з порушенням строків, встановлених ст. 116 КЗпП.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП, в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 відповідно до абзацу 3 пункту 2 розділу II якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Пунктом 5 розділу IV Порядку № 100 визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 розділу IV Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/ годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Згідно з архівною відомістю №1 за період з січня 2021 року по жовтень 2021 року, заробітна плата позивача за два попередні місяці перед звільненням становила 13431,11 грн за лютий 2021 року та 13431,11 грн за березень 2021 року. Кількість робочих днів у лютому та березні 2021 59 днів.

Відповідно, середньоденна заробітна плата становить 445,29 грн ((13431,11 грн +13431,11 грн )/59днів).

При обчисленні періоду затримки суд враховує, що позивача звільнено 09.04.2021, а одноразову грошову допомогу при звільненні виплачено 11.10.2021.

Відтак, періодом затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного розрахунку є період з 09.04.2021 до 11.10.2021, який фактично становить 185 днів.

Таким чином, середній заробіток, який підлягає виплаті позивачу у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні становить 84 229 грн.

Разом з тим, надаючи правову оцінку розміру середнього грошового забезпечення, яке належить виплатити позивачу за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, передусім спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку при звільненні зі сторони роботодавця.

Так, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. З урахуванням приписів ч. 1 ст. 9 Цивільного кодексу України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому ст. 117 КЗпП України.

Звертаючись із вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі ст. 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких міг уникнути позивач за умови виконання роботодавцем свого обов`язку, встановленого статтею 116 К КЗпП.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц):

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні».

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, суд з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності вважає за можливе зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України.

У постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було би передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за 2009 - 2015 року можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя".

Сума виплаченої з затримкою одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 36 086,81 грн є більш ніж у два рази меншою за суму від середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні (84 229 грн).

Застосовуючи описаний підхід Великої Палати Верховного Суду для приблизної оцінки розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було би передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні (https://bank.gov.ua/files/Procentlastb_KR.xls) можна розрахувати як розмір сум, які позивачка, недоотримавши належні їй кошти в сумі 36086,81 грн. від ГУНП у Львівській області, могла би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя. Відповідно до способу розрахунку розміру майнових втрат позивачки на підставі припущення про необхідність взяття нею кредиту внаслідок затримки виплати працівнику належних йому сум, цей розмір можна обчислити як добуток суми несвоєчасно виплачених коштів на середньозважену вартість (у % річних) кредитів у національній валюті для фізичних осіб за даними НБУ (на день взяття кредиту) за відповідний період затримки. При цьому використовуються дані для короткострокових кредитів (до одного року), оскільки період затримки розрахунку становить менше 365 днів.

Застосування наведених міркувань до обставин цієї справи дозволяє зробити такі обчислення: - період затримки виплати 84 229 грн грн. становить 185 календарних днів; - середньозважена ставка короткострокового кредиту в національній валюті для фізичних осіб станом на 09.04.2021 (з 09.04.3032 позивача звільнено зі служби в поліції) становила 36% річних. Отже, сума відсотків за користування кредитом, розрахована на підставі відомостей про середньозважену ставку кредиту в національній валюті для фізичних осіб з урахуванням суми та періоду затримки розрахунку становить 15 368, 90 грн. (84 229 грн х36%/365х185).

Визначаючись щодо задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо не проведення нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки позивача за 2015, 2018, 2020 рік в кількості 28 діб та стягнення з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь позивача компенсацію за невикористані дні відпустки за 2015, 2018, 2020 рік в кількості 28 діб у розмірі 12 535,60 грн, без урахування податків, зборів та інших платежів, суд виходить з такого.

Згідно із ст. 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Згідно з ст. 92 Закону №580-VIII, поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Ст. 93 Закону №580-VIII передбачено наступне:

1. Тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються.

2. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.

3. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів.

4. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

5. Відпустка тривалістю менше 10 діб за бажанням особи рядового або керівного складу може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році.

6. Поліцейським дозволяється, за бажанням, використовувати відпустку частинами. Одна частина відпустки має бути не менше 10 діб.

7. Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року.

8. Поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку.

9. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення.

При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.

10. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

11. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції.

За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць.

При звільненні поліцейського зі служби в поліції проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. Кількість днів надмірно нарахованої частини щорічної відпустки вказується в наказі про звільнення.

За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Відтак, Законом №580-VIII та Порядком № 260 передбачено виплату грошової компенсації за відпустку, невикористану лише в рік звільнення.

Водночас, державні гарантії права на відпустки працівників, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи визначені Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР (далі Закон №504/96-ВР).

Відповідно до статті 2 Закону №504/96-ВР право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Стаття 4 Закону №504/96-ВР установлює такі види щорічних відпусток: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Вирішуючи питання щодо обрання норм права, які слід застосувати до спірних правовідносин, суд на підставі ч. 5 ст. 242 КАС України враховує висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, викладені в постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19: « 59. Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

60. Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

57. Аналізуючи наведені норми законодавства, Суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

58. Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

59. Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

60. З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.

61. Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

62. Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.».

Зважаючи на наведене, суд доходить висновку про наявність у відповідача обов`язку виплатити позивачу грошову компенсацію за всі невикористані ним дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Відповідно до листа Головного управління Національної поліції у Львівській області від 05.11.2021 №3-118/Аз/03/13-2021 частина невідбутної відпустки позивача зо 2020 рік становить 6 діб. Інформації з приводу використанні позивачем відпусток в період з 07.11.2015 по 01.12.2019 за час проходження позивачем служби в Департаменту захисту економіки Національної поліції України в ГУНП у Львівській області відсутня.

Згідно з листом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 19.11.2021 №46аз, залишок невикористаних днів відпусток позивача у період з 07.11.2015 до 06.11.2019 становить:

2015 рік 03 доби основної чергової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час;

2016 рік залишок відсутній;

2017 рік залишок відсутній;

2018 рік 15 діб основної чергової оплачуваної відпустки та додаткова оплачувана відпустка.

Як встановлено з матеріалів справи, у 2018 році у позивача залишилося 15 діб основної відпустки та додаткова оплачувана відпустка.

Згідно з ч. 3 ст. 93 Закону №580-VIII, за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів.

Згідно з послужним списком № (М-202293)0096047, 23.03.2009 позивача призначено дільничим інспектором міліції.

Відтак, з врахуванням наведеного, станом на 2018 рік у позивача було право на 4 доби додаткової оплачуваної відпустки.

Таким чином, загальна кількість днів невикористаної відпустки (як основної, так і додаткової) становить 28 днів.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо не проведення нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки позивача за 2015, 2018, 2020 роки в кількості 28 днів, та з метою належного захисту вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористані дні відпустки за 2015, 2018, 2020 роки в кількості 28 днів.

Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь позивача компенсації за невикористані дні відпустки за 2015, 2018, 2020 роки в кількості 28 діб у розмірі 12 535,60 грн, оскільки нарахування компенсації за невикористані дні відпустки належить до компетенції відповідача. Вимога про стягнення з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь позивача компенсації за невикористані дні відпустки без урахування податків, зборів, та інших платежів, не підлягає задоволенню як передчасна, так як відповідач ще не здійснив нарахування компенсації.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку те, що такий підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до правил ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При обчисленні розміру судового збору, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд виходить з такого.

Визначений судом до стягнення на користь позивача розмір середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні 15 368, 90 грн, становить 18,25% від заявленої позивачем до відшкодування суми (84228,65 грн). Відповідно 18,25% від сплаченого позивачем судового збору (908,00 грн) становить 165,71 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за невикористані дні відпустки задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо не проведення з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні зі служби в поліції в період з 09.04.2021 по 11.10.2021 терміном 185 днів у сумі 15 368, 90 грн.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпустки за 2015, 2018, 2020 роки в кількості 28 днів.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні відпустки за 2015, 2018, 2020 рік в кількості 28 днів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 165 (сто шістдесят п`ять) гривень 71 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції з урахуванням положень підп. 15.5 п. 15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління Національної поліції України у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3; код ЄДРПОУ 40108833).

Суддя Сидор Н.Т.