Рішення № 105254960, 14.07.2022, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/6557/21

2/357/481/22

Категорія 36

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 липня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Орєхова О. І. ,

за участю секретаря Сокур О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення суми страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В :

В червні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення суми страхового відшкодування, посилаючись на наступні обставини.

24 жовтня 2020 року о 12 год 00 хв. в місті Біла Церква по бульвару Олександрійському, 125 сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участі автомобіля Skoda Fabia, д.н.з. НОМЕР_1 , під її керуванням, та автомобіля Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

В результаті даної ДТП її власний автомобіль Skoda Fabia, д.н.з. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована у приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі - ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та/або Відповідач) згідно полісу ОСЦПВВНТЗ № 192758832 від 10.04.2020 року.

У зв`язку із тим, що вказана ДТП сталась за участі лише забезпечених транспортних засобів, травмованих (загиблих) людей не було, у водіїв були відсутні ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а між нею та водієм транспортного засобу Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 було досягнуто згоди щодо обставин скоєння ДТП, зокрема, щодо вини останньої, відповідно до п.33.2 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ними спільно, за допомогою аварійного комісара, що був викликаний на місце події працівниками поліції, було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) та подано його страховику у встановлений законодавством строк.

28 жовтня 2020 року її транспортний засіб оглянув представник Відповідача - ОСОБА_3 , який після складання відповідного Акту огляду колісного транспортного засобу, незважаючи на вже подане нею та водієм ОСОБА_2 , повідомлення про ДТП (Євроротокол) встановленого МТСБУ зразка, для здійснення виплати страхового відшкодування дав їй заповнити інший бланк, форма якого не передбачена нормативними актами МТСБУ. Даний бланк мав логотип ПрАT «СК «Арсенал Страхування» і назву «Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, що має ознаки страхового випадку по договору ОСЦПВВНТЗ», однак фактично за своїм змістом являв собою заяву про страхове відшкодування. Крім цього, представник Відповідача отримав від неї копії документів, передбачених ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Проте, листом від 23.12.2020 року за вих. № 231220-04279/к/у Відповідач повідомив її по відсутність правових підстав для визнання випадку страховим та здійснення виплати страхового відшкодування.

Свою відмову у здійсненні виплати на її користь страхового відшкодування Відповідач обґрунтовує тим, що з метою проведення детального аналізу інформації, відображеної у Європротоколі, та дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди, викладених у поясненнях учасників ДТП, він звернувся до судового експерта для проведення автомеханічного дослідження обставин та механізму заявленої події.

Ані в поясненнях учасників ДТП, ані у Європротоколі не зазначались всі необхідні вихідні дані для проведення автотехнічної експертизи. Більше того, у Європротоколі зазначено обставини настання ДТП, визнані її учасниками, та визнано вину водія автомобіля Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 у настанні ДТП. Вказані обставини були підтверджені і працівниками поліції, які прибули на місце ДТП і, хоча не складали протокол про адміністративне правопорушення щодо винного водія, підтвердили вину ОСОБА_2 у настанні ДТП.

Проте, обраний Відповідачем експерт, дійшов висновку про те, що вона мала технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 і саме її дії перебувають в причинному зв`язку з виникненням ДТП, оскільки вона не надала дорогу водію автомобіля Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_2 перевагу у русі, виїжджаючи з автостоянки.

Судовий експерт проводив своє дослідження без відтворення обставин ДТП, без використання фотознімків місця ДТП та за відсутності у нього необхідних вихідних даних.

У зв`язку із вищевикладеним, 11.01.2021 року вона повторно звернулась до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» із заявою про страхове відшкодування, в якій вказала на очевидну невідповідність висновків експерта обставинам ДТП, оскільки при проведенні дослідження судовим експертом були використані недостовірні вихідні дані, і зіткнення транспортних засобів відбулось не на проїзній частині бульвару Олександрійський при її виїзді з автостоянки, а під час її прямолінійного руху в розриві центральної розділової смуги бульвару Олександрійського, призначеному для розвороту транспортних засобів. Отже, безпосередньо перед настанням ДТП вона вже рухалась бульваром Олександрійський, мала перевагу у русі і саме водій автомобіля Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 повинна була виконати вимогу дорожнього знаку «2.1» - «Дати дорогу».

До своєї заяви вона надала Відповідачу фотознімки місця події, якими підтверджувались вищевказані обставини та місце зіткнення автомобілів.

Проте, навіть після отримання фотознімків місця ДТП, які підтверджують обставини ДТП, викладені у Європротоколі, Відповідач не змінив своє рішення і своїм листом від 9.02.2021 року за вих. № 090221-67188/к відмовив їй у перегляді рішення страховика про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

За таких обставин, незважаючи на очевидність вини водія автомобіля Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 у настанні ДТП, яка може бути встановлена навіть пересічною людиною, яка не має спеціальних знань у галузі проведення судової експертизи, а лише керується здоровим глуздом і Правилами дорожнього руху України, вона вимушена була також звернутись до судового експерта, який би здійснив дослідження обставин настання ДТП, керуючись не лише своїми припущеннями, а фотознімками з місця події та фактичними обставинами справи.

У зв`язку із цим вона понесла додаткові витрати, пов`язані із проведенням експертизи і змушена звернутись до суду за захистом своїх прав, оскільки Відповідач в добровільному порядку не виконує свої зобов`язання.

В цей же час, вона вже відремонтувала належний їй автомобіль, у зв`язку із чим понесла витрати у розмірі 27 800,00 грн., які зобов`язаний відшкодувати їй Відповідач.

Враховуючи вищевикладене, вона має право на відшкодування майнової шкоди, заподіяної її автомобілю в результаті ДТП, яка мала місце 24.10.2020 року.

Крім того, в даному випадку має місце прострочення сплати страхового відшкодування страховиком, а тому, окрім виплати відшкодування матеріальної шкоди, Відповідач зобов`язаний сплатити на її користь пеню, а також 3 % річних і інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Так, відповідно до ст. 36.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Згідно з ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, зобов`язання з виплати їй страхового відшкодування для відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, є грошовим зобов`язанням і його невиконання тягне за собою наслідки, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, страховиком не виконано вчасно грошові зобов`язання в сумі 27 800,00 грн.

Як вона вже зазначала, 28.10.2020 року вона надала представнику Відповідача ОСОБА_3 всі документи, необхідні для виплати страхового відшкодування, а також заяву про виплату страхового відшкодування.

Таким чином, Відповідач повинен був виплати на її користь страхове відшкодування не пізніше 26.01.2021 року включно.

Отже, період прострочення Відповідачем виплати їй страхового відшкодування на час подання цієї позовної заяви становить - з 27.01.2021 року по 10.06.2021 року (включно).

Таким чином, розмір пені за період з 27.01.2021 року по 10.06.2021 року включно становить 1 393,81грн., розмір 3% річних за період з 27.01.2021 року по 10.06.2021 року (включно) становить 308,47 грн., розмір інфляційних втрат, за весь період прострочення Відповідачем виконання своїх зобов`язань з 27.01.2021 року по 10.06.2021 року (включно) становить 1 329,03 грн.

Також нею понесені витрати, пов`язані із проведенням автотехнічного дослідження судовим експертом, розмір яких становить 7 000,00 грн., а також витрати на правову допомогу, які включають консультацію та підготовку цієї позовної заяви, розмір яких становить 3 000,00 грн.

Просила суд стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_1 27 800,00 грн. страхового відшкодування, 308,47 грн. - 3% річних, 1 393,81 грн. - пені, а також 1 329,03 грн. інфляційних втрат за порушення строків виплати страхового відшкодування. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_1 7 000,00 грн. в рахунок відшкодування витрат на проведення автотехнічного дослідження. Судові витрати у справі покласти на приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» ( а. с. 1-8 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2021 року ( а. с. 28 ) головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та матеріали передані для розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна.

Ухвалою судді від 22.06.2021 року постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у даній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом ) сторін ( а. с. 32-33 ).

04 серпня 2021 року за вх. № 36575 судом отримано відзив на позовну заяву, в якому ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» просили відмовити позивачу у задоволенні позову ( а. с. 59-65 ).

Ухвалою суду від 27 вересня 2021 року по справі було призначено судову автотехнічну експертизу та на вирішення експертам поставлені наступні питання: «Як з технічної точки зору в даній дорожній обстановці повинна булла діяти водій автомобіля Skoda Fabia, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 виходячи з вимог ПДР України?»; «Як з технічної точки зору в даній дорожній обстановці повинна булла діяти водій автомобіля Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 виходячи з вимог ПДР України?»; «Чи вбачаються в даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля Skoda Fabia, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 невідповідності технічного характеру вимогам ПДР України, в тому числі, вимогам п. 10.2 ПДР України та дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» цих же Правил, які б перебували в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди?»; «Чи вбачаються в даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 невідповідності технічного характеру вимогам ПДР України, в тому числі, вимогам п. 10.2 ПДР України та дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» цих же Правил, які б перебували в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди?» ( а. с. 106-110 ).

23 травня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли на адресу суду з експертного закладу.

Ухвалою суду від 25.05.2022 року поновлено провадження та призначено судове засідання у справі на 20.06.2022 року ( а. с. 136-137 ).

20 червня 2022 року по справі оголошено перерву до 14.07.2022 року ( а. с. 160-161 ).

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, 14.07.2022 року за вх. № 22861 судом отримано клопотання від представника ОСОБА_5 , в якому останній просив здійснити розгляд справи за відсутності позивача та його представника. Позовні вимоги підтримують повністю.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення про вручення.

З вказаного поштового повідомлення вбачається, що судову повістку про слухання справи в Білоцерківському міськрайонному суді 14.07.2022 року о 12 годині 00 хвилин, отримав за довіреністю Недбайло 27.06.2022 року.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно ( ч. 5 ст. 128 ЦПК України ).

Заяв та клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце слухання справи, виклали свої доводи, відповідач у відзиві на позовну заяву, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники судового розгляду в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

В судовому засіданні встановлено, що 24 жовтня 2020 року о 12 год 00 хв. в місті Біла Церква по бульвару Олександрійському, 125 сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Skoda Fabia, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 ( а. с. 14 ).

В результаті даної ДТП автомобіль Skoda Fabia, д.н.з. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження ( а. с. 15 ).

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована у приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Арсенал Страхування» згідно полісу ОСЦПВВНТЗ № 192758832 від 10.04.2020 року ( а. с. 13 ).

Встановлено, що між позивачем та водієм транспортного засобу Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 було досягнуто згоди щодо обставин скоєння ДТП, зокрема, щодо вини останньої, відповідно до п.33.2 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ними спільно, за допомогою аварійного комісара, що був викликаний на місце події працівниками поліції, було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) ( а. с. 14 ) та подано його страховику ( а. с. 16-17 ).

Листом від 23.12.2020 року за вих. № 231220-04279/к/у відповідач повідомив позивача по відсутність правових підстав для визнання випадку страховим та здійснення виплати страхового відшкодування ( а. с. 19 ).

Відмова у здійсненні виплати на користь позивача страхового відшкодування відповідачем обґрунтована тим, що з метою проведення детального аналізу інформації, відображеної у Європротоколі, та дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди, викладених у поясненнях учасників ДТП, він звернувся до судового експерта для проведення автомеханічного дослідження обставин та механізму заявленої події.

Обраний відповідачем експерт, дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 мала технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 і саме її дії перебувають в причинному зв`язку з виникненням ДТП, оскільки вона не надала дорогу водію автомобіля Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_2 перевагу у русі, виїжджаючи з автостоянки.

11 січня 2021 року позивач повторно звернулась до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» із заявою про страхове відшкодування, в якій вказала на очевидну невідповідність висновків експерта обставинам ДТП, оскільки при проведенні дослідження судовим експертом були використані недостовірні вихідні дані, і зіткнення транспортних засобів відбулось не на проїзній частині бульвару Олександрійський при її виїзді з автостоянки, а під час її прямолінійного руху в розриві центральної розділової смуги бульвару Олександрійського, призначеному для розвороту транспортних засобів. Отже, безпосередньо перед настанням ДТП вона вже рухалась бульваром Олександрійський, мала перевагу у русі і саме водій автомобіля Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 повинна була виконати вимогу дорожнього знаку «2.1» - «Дати дорогу» ( а. с. 20 ).

До заяви позивач надала відповідачу фотознімки місця події, якими підтверджувались вищевказані обставини та місце зіткнення автомобілів, про що зазначено у додатках в заяві про страхове відшкодування.

09 лютого 2021 року за вих. № 090221-67188/к страхова компанія відмовила позивачу у перегляді рішення страховика про відмову у здійсненні страхового відшкодування ( а. с. 21 ).

Встановлено, що на даний час пошкоджений автомобіль позивача під час ДТП, яке мале місце 24.10.2020 року відремонтований та на його ремонт позивач витратила 27 800 гривень, що підтверджується наступними документами: Рахунком-фактура № 1322 від 24.11.2020 року; накладною № 1322; Актом виконаних робіт від 28.12.2020 року та квитанцією до прибуткового касового ордеру № 1322 від 28.12.2020 року про сплату 27 800 гривень ( а. с. 23-26 ).

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач зазначає, що відповідач повинен сплатити страхове відшкодування у понесеному розмірі, а також за невиконанням страховиком вчасно зобов`язання, стягнути пеню, 3% та інфляційні втрати.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого,: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

В постанові Великої Палати Верховного суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18), колегія Верховного суду відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23.12.2015 р. у справі №6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування, та зазначила, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. З Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Частиною 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Встановлено, що учасники вищевказаної ДТП, користуючись правом, наданим п. 2.11 ПДР, п. 33.2 ст. 33 Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», спільно склали Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол ).

Відповідно до п. 14 Європротоколу водій транспортного засобу Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 , зазначила, що повністю визнала свою вину у ДТП.

Так, відмовляючи у виплаті страхового відшкодування, страхова компанія посилалася на проведений на їх замовлення експертом висновок, де за наслідком проведення аналізу обставин та механізму заявленої ДТП, експертом зроблено висновок, що в обставинах досліджуваної пригоди у причинному зв`язку з її виникненням з технічної точки зору перебувають дії водія автомобіля Skoda Fabia, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , пов`язані з невиконанням нею вимог п. 10.2 ПДР України, а також вимог дорожнього знаку «2.1» - «Дати дорогу».

Так, з боку позивача було надано до суду Висновок експерта № 0455 від 21 червня 2021 року ( а. с. 3740 ), а відповідачем надано Висновок експерта від 25.08.2021 року за № 023-07(Е)/20, які мали суперечливості між собою.

У випадку, якщо експерти залучаються сторонами та мова йде про цивільне, господарське та адміністративне судочинство, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Згідно з положеннями ЦПК України, за своєю ініціативою суд може призначити експертизу за наявності одночасно двох обов`язкових умов (необхідності наявності спеціальних знань для встановлення обставин та відсутності або сумнівності наданих сторонами висновків експертів).

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права ( ст. 102 ЦПК України ).

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Згідно ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

У зв`язку з вищезазначеним, позивач звернулася до суду з клопотанням про проведення судової автотехнічної експертизи, оскільки у наданих сторонами Висновках наявні суперечливості, тому клопотання було задавлено судом та така експертиза була призначена ухвалою суду від 27.09.2021 року ( а. с. 106-110 ).

На виконання ухвали суду від 27.09.2021 року судом отримано Висновок судового експерта від 14.05.2022 року за № 34411/21-52 ( а. с. 127133 ).

В даному висновку судовий експерт, який був попереджений про кримінальну відповідальність в ухвалі суду від 14.05.2021 року за ст. ст. 384, 385 КК України дійшов таких висновків: 1) У дані дорожній обстановці перед виїздом з прилеглої території на проїзну частину бул. Олександрійського водій автомобіля Шкода ОСОБА_1 , з технічної точки зору мала виконувати вимоги п.10.2 ПДР, в процесі подальшого руху при виникненні небезпеки для її руху водій автомобіля Шкода ОСОБА_1 з технічної точки зору мала діяти у відповідності з вимогами п. 12.3 ПДР. 2) У даній дорожній обстановці водій автомобіля Фольксваген ОСОБА_2 з технічної точки зору мала діяти у відповідності з вимогами п.п. 10.1, 2.3.б). ПДР. 3) У даній дорожній обстановці з технічної точки зору причинний зв`язок між діями водія автомобіля Шкода ОСОБА_1 і виникненням даної ДТП відсутній. 4) У даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля Шкода не вбачається невідповідностей вимогам ПДР з технічної точки зору, у тому числі вимогам п. 10.2 ПДР та вимогам розділу 33 відповідно до знаку пріоритету 2.1 «Дати дорогу», а також вимогам п. 12.3 ПДР. 4) У даній дорожній обстановці з технічної точки зору в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП знаходяться ( перебувають ) дії водія автомобіля Фольксваген ОСОБА_2 , які не відповідають вимогам п.п. 10.1, 2.3.б). ПДР. Вимогам п. 10.2 ПДР та вимогам розділу 33 відповідно до знаку пріоритету 2.1. «Дати дорогу» не мають відношення до обставин даної пригоди та до дій водія автомобіля Фольксваген ОСОБА_2 .

Таким чином, вказаний Висновок судової експерти не спростовує того, що саме з вини позивача мале місце ДТП, а навпаки підтверджує відсутність в діях ОСОБА_1 порушень ПДР.

Зазначене підтверджується і складеним між позивачем та ОСОБА_2 . Європротокол, в якому ОСОБА_2 визнала свою вину в даному ДТП.

У своїй постанові від 18.03.2020 року у справі № 757/34520/16-ц Верховний Суд виклав наступні висновки: «Апеляційний суд, вирішуючи справу не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА 2 склали спільне повідомлення про ДТП (європротокол), з якого вбачається механізм ДТП, чим самим сторони підтвердили факт його настання. Крім того, встановивши, що автомобіль ОСОБА 2 був застрахований, апеляційний суд не мав підстав для відмови у задоволенні позовних вимог посилаючись лише на висновок автотехнічного дослідження від 18 березня 2016 року№ 051/03-16, виконаний ФОП ОСОБА 4, який не може мати для суду наперед встановленого значення та повинен був оцінюватися у взаємозв язку з іншими доказами у їх сукупності».

Таким чином, Верховний Суд вважає, що спільне повідомлення про ДТП є достатнім доказом підтвердженням факту настання ДТП, з якого вбачається механізм ДТП, тоді як висновок експерта не має превалюючої сили перед іншими доказами у справі і повинен оцінюватись у взаємозв`язку з іншими доказами.

Тому, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно було відмовлено позивачу у відшкодування шкоди, заподіяної під час ДТП з боку відповідача ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якої на час ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування».

Як зазначено вище, позивач відремонтували пошкоджений автомобіль, на його відшкодування остання понесла витрати у розмірі 27 800 грн., що підтверджено належним доказами, які містяться в матеріалах справи ( а. с. 23-26 ).

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2, ч.5 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовуються на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовуються винною особою.

За приписами статті 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Встановлено, завдана шкода позивачу під час ДТП не перевищує ліміт страхового відшкодування.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, провадження №14-176цс 18, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Таким чином, враховуючи, позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18, а також те, що розмір заподіяної позивачу в результаті дорожньо-транспортної пригоди шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика, вимоги позивача цілком обґрунтовані та такі що підлягають задоволенню в цій частині в повному обсязі, стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 27 800 гривень, які позивач понесла ( реальні збитки ) на відновлення пошкодженого автомобіля.

Також, позивач просила стягнути з відповідача пеню за період з 27.01.2021 року по 10.06.2021 року у розмірі 1 393,81 грн., то з цього приводу суд приходить до наступного.

Так, відповідно до ст. 36.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 36.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на втримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обгрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Таким чином, страховиком не виконано вчасно грошові зобов`язання щодо страхового відшкодування.

Як встановлено вище, позивач 28.10.2020 року надала представнику Відповідача ОСОБА_3 всі документи, необхідні для виплати страхового відшкодування, а також заяву про виплату страхового відшкодування, що не було спростовано з боку відповідача.

Таким чином, відповідач повинен був виплати на користь позивача страхове відшкодування не пізніше 26.01.2021 року включно.

Отже, суд погоджується з періодом прострочення відповідачем виплати страхового відшкодування з 27.01.2021 року по 10.06.2021 року та з розрахунком, який міститься в позовній заяві.

Тому, за прострочення відповідачем виплати страхового відшкодування, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня у розмірі 1 393,81 гривень.

Стосовно вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 308,47 грн. та інфляційних втрат у сумі 1 329,03 грн., суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до висновків про правильне застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, за змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством; а стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Цивільного кодексу України, тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Враховуючи вищевикладене, зобов`язання з виплати позивачу страхового відшкодування для відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, є грошовим зобов`язанням і його невиконання тягне за собою наслідки, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України.

Так, розмір 3% річних та інфляційних втрат з боку позивач розраховано також за період з 27.01.2021 року по 10.06.2021 року.

Тобто, такий період визначений позивачем з 27.01.2021 року ( наступний день, за днем в якому відповідач повинен був виплатити страхове відшкодування ) по 10.06.2021 року ( день звернення до суду з позовною заявою ).

Суд погоджується з періодом, за який позивач просить стягнути з відповідача 3% та інфляційні втрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, для стягнення 3% річних та інфляційних суд приводить наступний розрахунок.

За період з 27.01.2021 р. по 10.06.2021 р. нараховуються 3% річних в розмірі 308,47 грн.

Розраховується за формулою: [Проценти] = [Сума боргу] * [Процентна ставка (%)] / 100%* [Кількість днів] / [Кількість днів у році] Де: [Сума боргу] сума простроченого боргу;[Процентна ставка (%)] проценти річних;[Кількість днів] кількість днів прострочення зобов`язання;[Кількість днів у році] кількість днів у календарному році.

Розрахунок відсотків річних:

Період розрахунку: з 27.01.2021 року по 10.06.2021 року - 135 днів

[Проценти] = 27 800,00 грн. (сума боргу) * 3,000% (процентна ставка) / 100% * 135 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 308,47 грн.

Розрахунок інфляційних втрат розраховується за формулою: [Інфляційні нарахування] = [Сума боргу] * [Сукупний індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу] Де:[Сума боргу] сума простроченого боргу.[Сукупний індекс інфляції] добуток щомісячних індексів за відповідний період.

Інфляційні нарахування здійснюються за період з 27.01.2021 року по 10.06.2021 року.

Сукупний індекс інфляції] = 101,00% * 101,70% * 100,70% * 101,30% = 104,781% (за період Лютий 2021 - Травень 2021)

[Інфляційні нарахування] = 27 800,00 грн. (сума боргу) * 104,781% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 27 800,00 грн. (сума боргу) = 1 329,03 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в сумі 308,47 гривень та інфляційні втрати в розмірі 1 329,03 гривень, оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Окрім цього, позивач просила суд стягнути з відповідача витрати вартості робіт судового експерта по здійсненню дослідження в сумі 7000 гривень.

Такий Висновок експерта, який був доданий позивачем до матеріалів справи за № 0455 було складено 21 червня 2021 року ( а. с. 37-40 ), тобто до відкриття провадження у справі ( ухвала судді про відкриття провадження від 22.06.201 року ) ( а. с. 32-33 ).

З вказаного Висновку вбачається, що для проведення експертного дослідження надійшла заява адвоката Капустіна В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 01 червня 2021 року.

Відповідно до ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 640/19089/20 від 13 липня 2021 року. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі № 824/647/19-а, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № №824/647/19-а.

Верховний Суд у справі № 640/19089/20 від 13 липня 2021 року зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що в межах спірних правовідносин замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою Товариства до звернення до суду з позовом, що обумовлює відсутність підстав для відшкодування Товариству витрат на підготовку експертного висновку.

На користь такого висновку також свідчать норми частини восьмої статті 104 КАС України, які надають право учаснику справи подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи. Отже, здійснення учасником справи замовлення експертного дослідження в поза процесуальному порядку обмежує право іншої особи приймати участь у процесі проведення експертизи, зокрема подавати заяву про відвід експерта.

Тому, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача витрати вартості робіт судового експерта по здійсненню дослідження в сумі 7000 гривень, замовлення якого було здійснено позивачем не в межах до звернення до суду з позовом, не підлягають задоволенню.

Так, в ході судового розгляду за клопотанням позивача ОСОБА_1 призначалася судова автотехнічна експертиза.

За проведення вказаної експертизи позивач сплатила 4 290,25 грн., що підтверджується відповідною квитанцією від 28.12.2021 року, яка наявна в матеріалах справи ( а. с. 120 ).

У пункті 45 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» міститься роз`яснення щодо порядку відшкодування витрат за проведення експертизи.

Так, зазначено, що вирішуючи питання про відшкодування витрат, пов`язаних із проведенням судових експертиз, суду необхідно враховувати, що відповідно до ст. 15 Закону України від 25.02.1994 року «Про судову експертизу» витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України та судово-медичними і судово-психіатричними установами Міністерства охорони здоров`я України відшкодовуються в порядку, передбаченому законодавством.

При цьому витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести сторона, яка заявила клопотання про проведення судової експертизи, а якщо таке клопотання заявлено двома сторонами, то витрати несуть обидві сторони порівну. Тому в ухвалі про призначення експертизи суд вправі зобов`язати відповідну сторону перерахувати, у тому числі шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи експертній установі (судовому експерту, який не є працівником державної спеціалізованої установи) (стаття 7 Закону України «Про судову експертизу»).

Законом не заборонено оплатити витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, іншою стороною у справі.

Після закінчення розгляду справи витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу судом на загальних підставах, визначених статтею 133 ЦПК України.

Тому, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пов`язані з проведення судової експертизи, понесення яких документально підтверджено у розмірі 4 290,25 гривень.

До того ж, позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 15 600 гривень.

Відповідно до частин 1 та пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначений правовий висновок узгоджується з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа N 755/9215/15-ц, провадження N 14-382цс19.

Також, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 301/1894/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, останнім було надано до суду: Договір про надання правничої ( правової ) допомоги від 28 травня 2021 року ( а. с. 154-155); Додаток до Договору про надання правничої ( правової ) допомоги № 262 від 28 травня 2021 року, укладеного 28.05.2021 року ( а. с. 156 ); Детальний опис робіт ( наданих послуг ), виконаних адвокатом на підставі Договору про надання правничої ( правової ) допомоги № 262 від 28 травня 2021 року ( а. с. 157 ); Акт приймання-передачі виконаних робіт ( надання послуг ) від 20 червня 2022 року ( а. с. 158 ); квитанція до прибуткового касового ордера № 10 від 20.06.2022 року про сплату 15 600 грн. ( а. с. 159 ).

ВС зауважив, що у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу відповідача було направлено 20.06.2022 року копії доказів витрат на професійну правничу допомогу, які ОСОБА_1 понесла у зв`язку з розглядом даної справи.

Згідно Трекінгу відстеження вказаного відправлення вбачається, що вищевказані документи були отримані відповідачем 23.06.2022 року.

З боку відповідача на адресу суду не надходило клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, що виключає можливість суду на зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Така правова позиція міститься в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Аналогічної позиції дотримується ВС КЦС у справі № 523/3904/19 від 09.02.2022 року.

У вищевказаній постанові Верховний Суд зазначив, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи позиції викладені у постановах Верховного Суду та відсутність з боку відповідача клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку, що відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати понесені на правову допомогу у розмірі 15 600 грн., понесення яких документально підтверджено.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 1 ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

При зверненні до суду з боку позивача було понесено судові витрати в розмірі 908 грн., що підтверджується відповідною квитанцією від 10.06.2021 року ( а. с. 9 ).

Тому, у відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені судові витрати у вищевказаному розмірі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 22, 524, 533-535, 625, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України 4, 10, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 89, 102, 110, 128, 133, 137, 141, 187, 211, 247, 258, 259, 263-265, 273, 274, 353-355 ЦПК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Закону України «Про судоустрій і статус суддів», постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення суми страхового відшкодування, - задовольнити частково.

Стягнути з відповідача приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на користь позивача ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 27 800 гривень, пеню в розмірі 1 393,81 гривень, 3% річних в розмірі 308,47 гривень, інфляційні втрати в сумі 1 329,03 гривень, витрати на проведення експертного дослідження в розмірі 4 290,25 гривень, витрати на правову допомогу в розмірі 15 600 гривень та судові витрати по сплаті судового збору у сумі 908 гривень, загалом 51 629,56 гривень ( п`ятдесят одна тисяча шістсот двадцять дев`ять гривень п`ятдесят шість копійок ).

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення витрат на проведення автотехнічного дослідження в розмірі 7 000 ( сім тисяч ) гривень, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 );

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» ( адреса місцезнаходження: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, ЄДРПОУ: 33908322 ).

Повний текст судового рішення суду виготовлено 14 липня 2022 року.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов