Постанова № 10524621, 20.07.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-2436/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єресько Л.О.,

при секретарі Коробовій А.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Ворожки Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

02 червня 2010 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (надалі - позивач)звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (надалі - відповідач)про скасування податкових повідомлень-рішень № 0027881702/0/479 від 19.03.2010 року, № 0027871702/0/478 від 19.03.2010 року, 0027881702/1/1312 від 08.06.2010 року, № 0027871702/1/1313 від 08.06.2010 року (з урахуванням доповнення до адміністративного позову) .

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що за результатами планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, оформленої актом № 818/17-311/НОМЕР_1 від 10.03.2010 року, Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією йому донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 62983,98 грн., в тому числі основний платіж 41989,31 грн., штрафні санкції 20994,67 грн., а також податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності в розмірі 56022,18 грн., про що прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, залишені без змін в ході адміністративного оскарження. Висновок перевірки про порушення ним пп. 7.4.1. п. 7.4., п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»вважає таким, що суперечить чинному законодавству, оскільки податковий кредит за результатами господарських операцій з ТОВ «Тікко»та ТОВ «Нефтекор»ним було сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних суб'єктами господарювання, зареєстрованими платниками ПДВ, отриманий товар було використано в подальшому в оподатковуваних операціях в рамках господарської діяльності та отримано дохід. Позивач не згоден із посиланням в акті перевірки на те, що правочини між позивачем та ТОВ «Тікко»і ТОВ «Нефтекор»є нікчемними, оскільки вони зроблені без врахування положень Цивільного кодексу України, за відсутності судових рішень, якими встановлена фіктивність (недійсність) господарських договорів, не підтверджені доказовою базою.

Щодо висновку перевірки про порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб на 56951,75 грн., вказував, що відповідачем в акті перевірки від 10.03.2010 року передчасно встановлено факт завищення валових витрат за жовтень-листопад 2009 року на суму 168618,34 грн., оскільки річний звітний період 2009 року тривав до 01.04.2010 року, тому позивач мав право змінити (зменшити або збільшити) суму валових витрат. Крім того, валові витрати були підтверджені документально, на перевірку надано договори, рахунки на оплату, податкові накладні, накладні, виписки банку та платіжні доручення. Доводи відповідача про те, що факт передачі товару не відбувся, оскільки відсутні товарно-транспортні накладні, вважає необґрунтованими, у зв'язку з тим, що товарно-транспортні накладні не є обов'язковим документом згідно положень чинного законодавства, і їх наявність не вимагається правилами ведення податкового обліку.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

У запереченнях посилався на те, що плановою виїзною документальною перевіркою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за наслідками якої складено акт № 818/17-311/НОМЕР_1 від 10.03.2010 року, встановлено порушення позивачем ст. 13 Декрету КМУ від 26.12.1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 56022,48 грн., а також порушення пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зменшено від'ємне значення в жовтні та листопаді 2008 року на суму 10052 грн. та занижено податок на додану вартість на суму 31937,31 грн. Факти порушення ґрунтуються на достовірно встановлених обставинах, викладених в акті перевірки, та підтверджуються матеріалами перевірки. Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства і не підлягають скасуванню.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка інспектора Кременчуцької ОДПІ ОСОБА_4, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа підприємець 14.06.1995 року, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно запису № 2585017 0000 006228, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 № 296129.

Позивач зареєстрований платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом № 77036342 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданим Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією 23.05.2005 року.

У термін з 22.02.2010 року по 04.03.2010 року державним податковим інспектором Кременчуцької ОДПІ ОСОБА_4 проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року.

Перевірку здійснено на підставі наказу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 19.02.2010 року № 369 «Про проведення планової перевірки»та направлення № 385/000375 від 19.02.2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 818/17-311/НОМЕР_1 від 10.03.2010 року, в якому зафіксовано порушення позивачем ст. 13 Декрету КМУ від 26.12.1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 56022,18 грн., в тому числі за 2008 р. 16732,25 грн., 2009 р. 39289,93 грн.; а також порушення пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зменшено від'ємне значення в жовтні та листопаді 2008 року на суму 10052 грн., а саме, у жовтні 2008 р. 6146 грн., 2009 р. 3906 грн., та занижено податок на додану вартість на загальну суму 31937,31 грн., в тому числі за жовтень 2008 р. на суму 2597,33 грн., листопад 2008 р. 5364,84 грн., лютий 2009 р. 19594,31 грн., березень 2009 р. 4270,83 грн., липень 2009 р. 110 грн.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення рішення № 0027881702/0/479 від 19.03.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 62983,98 грн., в тому числі за основним платежем 41989,31 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 20994,67 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0027871702/0/478 від 19.03.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності за основним платежем в сумі 56022,18 грн.

За результатами адміністративного оскарження позивачем вказаних податкових повідомлень-рішень, податкові повідомлення-рішення залишено без змін, у зв'язку з чим Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкові повідомлення рішення 0027881702/1/1312 від 08.06.2010 року, № 0027871702/1/1313 від 08.06.2010 року із аналогічним розміром податкових зобов'язань та новим граничним строком їх погашення.

Позивач не згоден з податковими повідомленнями-рішеннями, винесеними за результатами перевірки та процедури адміністративного оскарження, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням № 0027871702/0/478 від 19.03.2010 року, № 0027871702/1/1313 від 08.06.2010 року, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності за основним платежем в сумі 56022,18 грн., суд виходить з наступного.

Із акту перевірки № 818/17-311/НОМЕР_1 від 10.03.2010 року, а також письмових пояснень державного податкового інспектора Телятник О.В., яка проводила перевірку позивача, та її показань в суді в якості свідка, вбачається, що факт заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб на суму 56022,18 грн. встановлено у зв'язку з наступним:

-позивачем занижено валовий дохід на суму 130,05 грн. у 2008 році та на суму 1535,11 грн. у 2009 році, що встановлено шляхом порівняння відомостей, відображених позивачем у деклараціях про доходи за 2008 та 2009 роки, та даних Книги обліку доходів та витрат і первинних банківських документів, внаслідок чого донараховано податкове зобов'язання відповідно в сумі 19,51 грн. та 229,27 грн. ;

-у 2009 році позивачем завищено валовий дохід на суму 6197,16 грн. внаслідок корегування цін та повернення товару по взаємовідносинам із ТОВ «Метро Кеш енд Кері». Встановлено, що між позивачем та ТОВ «Метро Кеш енд Кері»діє взаємозалік розрахунків: ТОВ «Метро Кеш енд Кері»надає позивачу маркетингові послуги за рекламування та просування його товару (вугілля), а також перераховує позивачу кошти за придбаний товар (вугілля), при цьому позивач не оплачує ТОВ «Метро Кеш енд Кері»надані маркетингові послуги, натомість ТОВ «Метро Кеш енд Кері» перераховує позивачу кошти за придбаний товар за вирахуванням вартості наданих маркетингових послуг. До валового доходу позивач відносить суму отриманих маркетингових послуг і суми, які надходять на рахунок, до податкових зобов'язань з ПДВ - суму, на яку було відвантажено товар. Внаслідок корегування цін та повернення Товариством з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш енд Кері»позивачу товару позивачем було відкориговано податкові зобов'язання з ПДВ на суму 1239,43 грн., тому відповідно маркетингові послуги на суму 6197,16 грн. (без ПДВ) не були надані та відповідно не підлягали віднесенню до валового доходу позивача. В результаті встановленого порушення зменшено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 929,57 грн.

-у 2009 році позивачем завищено валовий дохід на суму 27398,45 грн. та занижено валові витрати на суму 26833,33 грн. за результатами господарської операції позивача по придбанню електроприладів у ТОВ «Тікко»та подальшої їх реалізації ПП «Галактика», яка є нікчемною, при цьому податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб не донараховувалося, натомість зменшено на 84,77 грн.;

-позивачем завищено валові витрати на суму 111425 грн. у 2008 році та 98541,65 грн. у 2009 році за результатами господарських операцій з ТОВ «Нефтекор-СК»по придбанню вугілля, які є безтоварними та нікчемними, тому відповідно донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 16713,75 грн. за 2008 р. та 14781,25 грн. за 2009 р.;

-позивачем завищено валові витрати в сумі 168618,34 грн. у зв'язку із включенням до їх складу вартості вугілля, придбаного від ПП «Будмонтажпроект-21»у жовтні-грудні 2009 року, але не реалізованого в подальшому, що встановлено шляхом проведення в ході перевірки кількісного обліку придбаного та реалізованого вугілля. При цьому суми ПДВ, перераховані ПП «Будмонтажпроект»у складі ціни вугілля, позивачем до податкового кредиту не було віднесено. В результаті донараховано зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 25292,75 грн.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26 грудня 1992 року N 13-92 (надалі Декрет), який діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Поняття валового доходу визначене у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, який за аналогією правових відносин щодо отримання доходу юридичною особою та фізичною особою-підприємцем, може застосовуватися при визначенні валового доходу позивача.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно пп. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11 Закону датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Враховуючи те, що перевіркою первинних банківських документів, даних Книги обліку доходів та витрат, встановлено, що позивачем не відображено у деклараціях про доходи надходження коштів в сумі 130,05 грн. у 2008 році та 1535,11 грн. у 2009 році, суд вважає обґрунтованим висновок перевірки про заниження позивачем валового доходу на вказані суми, у зв'язку з чим правомірно донараховано податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у відповідних сумах.

Факт завищення позивачем валового доходу на суму 6197,16 грн. по взаємовідносинам із ТОВ «Метро Кеш енд Кері»внаслідок віднесення до складу доходу вартості маркетингових послуг, які фактично не були надані у зв'язку із поверненням товару, щодо якого надавалися такі послуги, підтверджується встановленими в акті перевірки обставинами, матеріалами справи та не заперечується позивачем.

Що стосується валових витрат, то п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що ними є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1.п. 5.2. ст. 5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на вимоги наведених правових норм, встановлення факту безпосереднього звязку витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження їх розрахунковими, платіжними та іншими документами (в першу чергу первинними документами) є підставою для висновку щодо правомірності зменшення платником податків валового доходу на суму витрат з придбання (виготовлення) товарів (послуг).

Беручи до уваги те, що перевіркою шляхом проведення кількісного обліку придбаного та реалізованого вугілля встановлено та не спростовано позивачем в ході розгляду справи, що до валових витрат позивачем було віднесено вартість вугілля, придбаного від ПП «Будмонтажпроект-21»у жовтні-грудні 2009 року, але не реалізованого в подальшому, зв'язок вказаних витрат із господарською діяльністю позивача не підтверджено, тому висновок перевірки про завищення позивачем валових витрат в сумі 168618,34 грн. ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Перевіркою також зафіксовано, що у 2009 році позивачем завищено валовий дохід на суму 27398,45 грн. та занижено валові витрати на суму 26833,33 грн. за результатами господарської операції по придбанню електроприладів у ТОВ «Тікко»та подальшій їх реалізації ПП «Галактика».

Як встановлено судом, згідно податкової накладної № 210 від 03.02.2009 року, накладної № 210 від 03.02.2009 року позивачем придбано у ТОВ «Тікко»електроприлади на суму 26833,33 грн. (без ПДВ).

При цьому відповідно до податкової накладної б/н від 02.02.2009 року, накладної № 202/1 від 02.02.2009 року, довіреності серії ЯПП № 081705 від 02.02.2009 року, виданої ПП «Галактика», вищезазначені електроприлади за ціною 27398,44 грн. (без ПДВ) позивачем відпущено Приватному підприємству «Галактика».

З огляду на зазначені часові рамки здійснення господарських операцій вбачається фактична неможливість для позивача відпустити товар 02.02.2009 року, який ним було отримано лише 03.02.2009 року. За таких обставин суд приходить до висновку, що господарські операції позивача із ТОВ «Тікко»та ПП «Галактика»були лише документально оформлені та не мали реального, товарного характеру.

Крім того, суд враховує, що відносно ТОВ «Тікко»(ідентифікаційний код 31574417) Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією в ході проведення перевірок констатувалася відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів (зокрема, акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової звітності з податку на додану вартість від 22.05.2009 року № 2076/23-209/31574417).

Таким чином, віднесення до валового доходу суми 27398,45 грн. та до валових витрат суми 26833,33 грн. за результатами господарської операції по придбанню електроприладів у ТОВ «Тікко»та подальшій їх реалізації ПП «Галактика»здійснено позивачем безпідставно, у зв'язку з чим відповідачем правомірно зроблено висновок завищення валового доходу та заниження валових витрат на відповідні суми, що мало наслідком зменшення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 84,77 грн.

Перевіркою також встановлено, що позивачем завищено валові витрати на суму 111425 грн. у 2008 році та 98541,65 грн. у 2009 році за результатами господарських операцій з ТОВ «Нефтекор-СК»по придбанню вугілля.

Як вбачається із наявних у справі матеріалів, 01.05.2008 року позивачем (Покупець) було укладено договір поставки № 0105/08 із Товариством з обмеженою відповідальністю «Нефтекор-СК» (Постачальник), згідно якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар згідно накладної на замовлення Покупця, в якому зазначається асортимент, кількість, в разі необхідності, пункт поставки товару (п.п. 1.1., 2.1., 2.2. Договору). Поставка товару здійснюється самовивозом або за рахунок Постачальника за взаємною домовленістю сторін (п. 2.2. Договору). Конкретний вид товару Договором не був обумовлений.

Судом встановлено, що протягом 2008-2009 року поставки ТОВ «Нефтекор-СК» позивачу були оформлені щодо вугілля деревного згідно наступних документів: податкова накладна № 842 від 03.10.2008 року на суму 43716,67 грн. (без ПДВ), накладна № 310/7 від 03.10.2008 року; податкова накладна № 1120 від 06.11.2008 року на суму 34895,83 грн. (без ПДВ), накладна № 611/7 від 06.11.2008 р.; податкова накладна № 1128 від 19.11.2008 року на суму 11458,33 грн. (без ПДВ), накладна № 1911/7 від 19.11.2008 р.; податкова накладна № 1190 від 04.12.2008 року на суму 21354,17 грн. (без ПДВ), накладна № 412/7 від 04.12.2008 р.; податкова накладна № 239 від 22.01.2009 року на суму 98541,67 грн. (без ПДВ), накладна № 2201/1 від 22.01.2009 р. Таким чином, витрати на придбання вугілля відповідно до наведених документів склали 111425 грн. у 2008 році та 98541,67 грн. та, як встановлено перевіркою, були віднесені позивачем до складу валових витрат.

Перерахування позивачем коштів ТОВ «Нефтекор-СК» в оплату вугілля деревного підтверджується відповідними банківськими виписками, копії яких наявні у матеріалах справи.

Разом з тим, перевіркою встановлено, що у позивача були відсутні документи на підтвердження факту передачі товару, а саме, акти приймання-передачі товару, довіреності, товарно-транспортні накладні. Відповідні документи не були надані позивачем також і в ході судового розгляду.

З огляду на те, що позивачем фактично не надано доказів на підтвердження факту отримання товару (вугілля деревного), його транспортування, місця зберігання та подальшого використання у господарській діяльності, суд приходить до висновку, що реальність поставки ТОВ «Нефтекор-СК»позивачу вугілля деревного не підтверджена.

Беручи до уваги наведене, суд вважає, що позивачем безпідставно сформовано валові витрати за результатами господарських операцій з ТОВ «Нефтекор-СК»по придбанню вугілля, товарність та реальність яких не підтверджена, на суму 111425 грн. у 2008 році та 98541,65 грн. у 2009 році, а висновок перевірки про завищення позивачем валових витрат на вказані суми є законним та обґрунтованим.

Посилання позивача на те, що товарно-транспортні накладні не є обов'язковим документом згідно положень чинного законодавства, і їх наявність не вимагається правилами ведення податкового обліку, суд не бере до уваги, оскільки податкова звітність повинна ґрунтуватися на даних бухгалтерського обліку, у якому факти здійснення господарських операцій повинні фіксуватися відповідними первинними документами, тому на підтвердження здійснення угоди з придбання товару (вугілля деревного), його перевезення, оприбуткування позивачем повинні були оформлюватися відповідні документи, і за відсутності товарно-транспортних накладних позивач міг підтвердити реальність угоди іншими документами, які фіксують факт здійснення господарських операцій. Разом з тим, відповідні документи у позивача були відсутні.

З огляду на встановлені перевіркою порушення позивачем правил формування валових доходів та валових витрат, які знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, відповідачем правомірно зроблено висновок про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб на суму 56022,18 грн.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення № 0027871702/0/478 від 19.03.2010 року, № 0027871702/1/1313 від 08.06.2010 року, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності за основним платежем в сумі 56022,18 грн., винесено відповідачем на підставі вимог чинного законодавства, з урахуванням усіх обставин, встановлених перевіркою. Тому позовні вимоги про їх скасування задоволенню не підлягають.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням № 0027881702/0/479 від 19.03.2010 року, № 0027881702/1/1312 від 08.06.2010 року, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 62983,98 грн., в тому числі за основним платежем 41989,31 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 20994,67 грн., суд виходить з наступного.

Із акту перевірки № 818/17-311/НОМЕР_1 від 10.03.2010 року, а також письмових пояснень державного податкового інспектора Телятник О.В., яка проводила перевірку позивача, та її показань в суді в якості свідка, вбачається, що факт заниження позивачем податку на додану вартість на суму 41989,31 грн. встановлено у зв'язку з наступним:

- у лютому 2009 року позивачем за результатами господарської операції по придбанню електроприладів у ТОВ «Тікко»та подальшої їх реалізації ПП «Галактика», яка є нікчемною, завищено податкові зобов'язання на 5479,69 грн. та податковий кредит на 5366,67 грн.;

- позивачем за результатами господарських операцій з ТОВ «Нефтекор-СК»по придбанню вугілля, які є безтоварними та нікчемними, завищено податковий кредит на суму 18014,17 грн. у 2008 р. та 23979,16 грн. у 2009 р.;

- у липні 2009 року позивачем занижено податкове зобов'язання з ПДВ на 110 грн. у зв'язку з тим, що було отримано на розрахунковий рахунок від ЗАТ «ПБО Дніпро»суму коштів за монтаж кондиціонера в загальній сумі 660 грн., в тому числі ПДВ 110 грн., разом з тим, суму ПДВ в порушення пп. 7.3. ст. 7 Закону України «Про ПДВ» не віднесено до податкового зобов'язання.

Відповідно до пп. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон України «Про ПДВ») об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України

Згідно пп. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про ПДВ»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Судом встановлено, що згідно банківської виписки з рахунку позивача № 26004301322902 в АТ «ОТП Банк» 08.07.2009 року на рахунок позивача була зарахована сума коштів за монтаж кондиціонера від ЗАТ «ПБО Дніпро»в загальній сумі 660 грн., в тому числі ПДВ 110 грн., разом з тим, у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних позивача за липень 2009 року сума ПДВ в розмірі 110 грн. не відображена, і як зафіксовано актом перевірки, до податкового зобов'язання позивача за липень 2009 року не віднесена.

Отже, висновок перевірки про порушення позивачем вимог пп. 7.3. ст. 7 Закону України «Про ПДВ» та заниження податкового зобов'язання на 110 грн., є законним та обґрунтованим.

Правила формування податкового кредиту визначені пунктом 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до зазначеного пункту податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

При цьому наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Наприклад, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як встановлено судом, згідно податкової накладної № 210 від 03.02.2009 року позивачем придбано у ТОВ «Тікко»електроприлади на загальну суму 32 200 грн., в тому числі ПДВ 5366,67 грн., які відповідно до податкової накладної б/н від 02.02.2009 року, накладної № 202/1 від 02.02.2009 року, реалізовано Приватному підприємству «Галактика»за ціною 32878,13 грн., в тому числі ПДВ 5479,69 грн.

Враховуючи те, що судом було встановлено вище, що господарські операції позивача із ТОВ «Тікко»та ПП «Галактика»були лише документально оформлені та не мали реального, товарного характеру, віднесення до податкового зобов'язання суми ПДВ 5479,69 грн., а до податкового кредиту 5366,67 грн. здійснено позивачем безпідставно, тому перевіркою правомірно констатовано завищення відповідних сум ПДВ за вказаними операціями.

Що стосується господарських операцій позивача із ТОВ «Нефтекор-СК»щодо поставок вугілля деревного, то вони були оформлені наступними податковими накладними: № 842 від 03.10.2008 року на загальну суму 52460 грн., в тому числі ПДВ 8743,33 грн., № 1120 від 06.11.2008 року на загальну суму 41 875 грн. в тому числі ПДВ 6979,17 грн.; № 1128 від 19.11.2008 року на загальну суму 13 750 грн., в тому числі ПДВ 2291,67 грн.; № 1190 від 04.12.2008 року на загальну суму 25625 грн., в тому числі ПДВ 4270,83 грн.; № 239 від 22.01.2009 року на загальну суму 118 250 грн., в тому числі ПДВ 19708,33 грн.

Як встановлено перевіркою та підтверджено матеріалами справи, вказані суми ПДВ були віднесені позивачем до податкового кредиту, а саме, у 2008 р. 18014,17 грн. (8743,33 + 6979,17 + 2291,67), у 2009 р. 23979,16 грн. (19708,33 + 4270,83).

Разом з тим, враховуючи те, що судом встановлено вище, що господарські операції позивача з ТОВ «Нефтекор-СК»не мали підтвердження реальності та товарного характеру, податковий кредит за їх результатами сформовано позивачем безпідставно та всупереч вимогам Закону України «Про ПДВ».

При цьому статус ТОВ «Нефтекор-СК»як зареєстрованого платника податку на додану вартість на момент здійснення господарських операцій (свідоцтво платника ПДВ анульовано 12.08.2009 року згідно акту № 731/29-2 ДПІ у Суворовському районі м. Одеси), і ТОВ «Тікко»(свідоцтво платника ПДВ анульовано 17.07.2009 року згідно акту № 120 Кременчуцької ОДПІ), а також наявність податкових накладних не впливають на вказані висновки, оскільки вказані обставини не є достатніми для правомірного формування податкового кредиту.

З огляду на те, що встановлені перевіркою факти порушення позивачем правил формування податкових зобов'язань та податкового кредиту знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, суд вважає правомірним висновок перевірки про заниження позивачем податку на додану вартість за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2009 року на суму 41989,31 грн. (розрахунок на а.с. 23 акту перевірки).

Беручи до уваги те, що згідно декларацій позивача з ПДВ за жовтень та листопад 2008 року у позивача було від'ємне значення ПДВ, а саме, за жовтень 2008 року - в сумі 6146 грн., листопад 2008 р. 3906 грн., а перевіркою встановлено, що декларуванню підлягало позитивне значення ПДВ, в акті також було констатовано про зменшення від'ємного значення ПДВ на суму 10052 грн.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення № 0027881702/0/479 від 19.03.2010 року, № 0027881702/1/1312 від 08.06.2010 року, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 41989,31 грн. та штрафні (фінансові) санкції згідно пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III в сумі 20994,67 грн., ґрунтуються на вимогах Закону України «Про ПДВ»та достовірно встановлених перевіркою обставинах. Тому позовні вимоги про їх скасування задоволенню не підлягають.

Отже, позов не підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ч.ч. 2, 3 ст. 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26 грудня 1992 року N 13-92, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, пп. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7, пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III, статтями 2, 94, ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 26 липня 2010 року.

СуддяЛ.О. Єресько