Рішення № 105243241, 14.07.2022, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2022 року справа № 580/6088/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення перерахунку призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви від 21.02.2020, виходячи з 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою про суддівську винагороду від 20.02.2020 №04-24/65/2020, виданої Черкаським апеляційним судом, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020, виходячи із 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року, позовну заяву задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду від 25 травня 2022 року вищевказані судові рішення скасовано та справу направлено до Черкаського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Адміністративна справа надійшла до Черкаського окружного адміністративного суду 13.06.2022 та передана шляхом автоматизованого розподілу судді Гаращенку В.В., у зв`язку з чим ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 20.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує щомісячне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». У зв`язку з прийняттям рішення Конституційним Судом України від 18.02.2020 №2-р/2020, позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідач здійснив відповідний перерахунок, однак протиправно зменшив відсоткове значення його грошового забезпечення до 50%.

У додаткових поясненнях позивач зазначив, що при здійсненні перерахунку призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці необхідно зарахувати до стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання цього грошового утримання час роботи на посаді слідчого МВС з 30.06.1985 по 18.12.1995, половину строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті з 01.09.1981 по 29.06.1985 та календарний період проходження строкової військової служби з 06.05.1979 по 07.05.1981.

Відповідач у відзиві на адміністративний позов просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, вказавши, що на час призначення позивача суддею, питання визначення стажу, який дає право на відставку судді, регулювалося частиною четвертою статті 43 Закону №2862-ХІІ та який встановлював виключний перелік посад, робота на яких підлягала зарахуванню до стажу, що дає право на відставку судді.

Відповідач стверджує, що стаж роботи позивача на посаді судді становить 20 років 08 місяців, тому відсутні підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 17.09.2016 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», розмір якого на час призначення був визначений у 80% грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді, а на підставі постанови Соснівського районного суду м.Черкаси від 12.07.2017 збільшений до 90% грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді.

21.02.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок йому довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду від 20.02.2020 №04-24/65/2020, виданою Черкаським апеляційним судом згідно з якою суддівська винагорода для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2020, складає 196537,00 грн.

Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області листом від 28.02.2020 №2300-0303-8/6249 відмовив позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі заяви від 21.02.2020, у зв`язку з чим, він звернувся до суду із позовом за захистом свої прав, свобод та інтересів.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 у справі №580/3074/20 позов ОСОБА_1 задоволено, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок і виплату призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Черкаського апеляційного суду від 20.02.2020 №04-24/65/2020 про суддівську винагороду, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 у справі №580/3074/20 відповідачем проведено позивачу перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду від 20.02.2020 №04-24/65/2020, виданою Черкаським апеляційним судом, однак вказаний перерахунок здійснено з врахуванням 50%, а не 90% грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді.

Вважаючи, що відповідач протиправно зменшив відсотковий розмір грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді з 90% до 50%, позивач звернувся до суду із вказаним позовом

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).

Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Відповідно до частини першої статті 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (частина 2 статті 142 Закону №1402-VIII).

Частиною 3 статті 142 Закону №1402-VI передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Розділом ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності Законом №1402-VIII пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).

Законом України від 16.10.2019 №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, виключено пункти 22, 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення», якими передбачалося, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення», становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).

Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності Законом №1402-VIII, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі №2-р/2020, пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнав неконституційним.

Згідно з частиною 1 статті 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020, Закон №1402-VIII не містить норм, які по різному визначають порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Згідно з абзацом четвертим п. 34 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VII «Про судоустрій і статус суддів» судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 43 Закону «Про статус суддів» від 15.12.1992 року №2862-ХІІ у редакції чинній на час перебування позивача на посаді судді (далі - Закон № 2862-ХІІ) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-УІ від 07.07.2010 (далі - Закон №2453-УІ), який прийнято та який діяв на час роботи суддею, також містить бланкетну норму стосовно визначення стажу роботи на посаді судді.

Відповідно до п. 11 Перехідних положень Закону №2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

На час набрання чинності Законом № 2453- VI (30 липня 2010 року) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».

Положеннями п.п. 3-1 п. 3 вказаної постанови визначено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та, одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

З аналізу наведених норм вбачається, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI, передбачено право зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу та періоду проходження строкової військової служби, а також періоду роботи на посаді слідчого.

Враховуючи те, що позивач призначений суддею з 22.12.1995, тому його стаж роботи на посаді судді станом на 22.12.2005 становив 10 років. Як наслідок, до стажу роботи, який дає судді право на відставку, враховується також період проходження строкової військової служби та половина строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 6 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17, від 20 грудня 2018 року у справі № 482/684/17, від 18 січня 2019 року у справі № 137/173/17, від 14 березня 2019 року у справа № 490/7796/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 607/5454/17, від 12 грудня 2019 року у справі № 692/290/17, від 15 січня 2020 року у справі №683/600/17.

Окрім цього, до стажу роботи, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці повинен зараховуватись період роботи на посаді слідчого, що відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постановах від 06 березня 2018 року у справі №2 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17, від 9 грудня 2019 року у справі №2592/2737/17.

З огляду на викладене, невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та роботи на посаді слідчого і неврахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.

Розглядаючи спір у справі № 369/2234/17 Верховний Суд у постанові від 19.08.2021 вказав про відсутність підстав для відступу від вказаних правових висновків.

Підсумовуючи вищенаведені обставини та норми матеріального права, суд дійшов висновку, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 35 років 1 місяць 16 днів, що також підтверджено розрахунком стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку, який видано апеляційним судом Черкаської області, та включає:

- строкову військову службу у Збройних Силах СРСР (з 06.05.1979 по 07.05.1981) - 2 роки 0 місяців 2 дні, що підтверджується відомостями, які містяться у військовому квитку серії НОМЕР_1 ;

- половину періоду навчання у Харківському юридичному інституті (з 01.09.1981 по 01.07.1985) - 1 рік 11 місяців 0 днів, що підтверджується відомостями, які містяться в дипломі серії НОМЕР_2 та трудовій книжці серії НОМЕР_3 ;

- роботу на посаді слідчого МВС (з 30.06.1985 по 18.12.1995) - 10 років 5 місяців 19 днів, що підтверджується відомостями, які містяться в трудовій книжці серії НОМЕР_3 та послужному списку МВС, особовий № НОМЕР_4 ;

- роботу на посаді судді Черкаського районного суду (з 22.12.1995 по 30.09.2010) - 14 років 9 місяців 9 днів, що підтверджується відомостями, які містяться в трудовій книжці серії НОМЕР_3 ;

- роботу на посаді судді апеляційного суду Черкаської області (з 01.10.2010 по 16.09.2016) - 5 років 11 місяців 16 днів, що підтверджується відомостями, які містяться в трудовій книжці серії НОМЕР_3 .

Відмовляючи в зарахуванні наведених періодів роботи до стажу роботи на посаді судді, відповідач діяв неправомірно, що є підставою для визнання протиправними дії відповідача щодо здійснення перерахунку призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви від 21.02.2020, виходячи з 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Отже, позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50 відсотків (20 років роботи) + 30 відсотків (15 років роботи на посаді судді понад 20 років х 2).

Саме таке відсоткове значення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці мало бути застосовано відповідачем, однак відповідачем під час проведення перерахунку не дотримано вимог Закону №1402.

Оскільки відповідачем протиправно відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання в належному розмірі, а інших підстав для відмови в його перерахунку не вбачається, тому належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до статей 137, 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки про суддівську винагороду від 20.02.2020 №04-24/65/2020, виданої Черкаським апеляційним судом, починаючи з 19.02.2020, а також виплатити різницю між нарахованою та фактично отриманими сумами.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 134, 139, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо здійснення перерахунку призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви від 21.02.2020, виходячи з 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки про суддівську винагороду від 20.02.2020 №04-24/65/2020, виданої Черкаським апеляційним судом, починаючи з 19.02.2020, а також виплатити різницю між нарахованою та фактично отриманими сумами.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО