Рішення № 105242809, 14.07.2022, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2022 року Справа № 480/2761/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2761/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 01.02.2022р., № 183450012008 про відмову у призначенні пенсії.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за вислугу років з дня звернення за призначенням, а саме з 25.01.2022р.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 23.02.2022 позовну заяву залишено без руху.

13.06.2022 від позивача на усунення недоліків позовної заяви надійшов уточнений адміністративний позов, в якому Пенсійний фонд України залучено до участі у справі у якості третьої особи, та в якому позивач просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області від 01.02.2022р. № 183450012008 про відмову у призначенні пенсії.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за вислугу років з дня звернення за призначенням, а саме з 25.01.2022р.

Ухвалою суду від 14.06.2022 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У клопотанні позивача про залучення до участі у справі у якості третьої особи Пенсійного фонду України відмовлено.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 25.01.2022р. звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії за вислугу років. За результатами розгляду заяви 01.02.2022р. прийнято рішення №183450012008 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років та оскільки заявник працює на посаді, яка дає право на пенсію за вислугу років дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 22.08.2038. Також зазначено, що вік заявника становить 46 років 5 місяців 4 дні. Згідно абзацу другого пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовується в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Закону України № 2148 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" на 10.10.2017 мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії, тобто 26 років 6 місяців.

Відповідач (Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області) у відзиві на позовну заяву зазначив, що принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-ІV.

03 жовтня 2017 року прийнято Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій № 1148-VIII, яким з 11.10.2017 розділ XV Прикінцеві положення Закону № 1058-ІV доповнено пунктом 2-1.

Згідно п.2-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, особам, які на день набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст.ст.52, 54 та 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України Про пенсійне забезпечення.

Фактично Законом №2148 повністю передано в сферу дії Закону № 1058 регулювання правовідносин щодо визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугою років та одночасно припинено в цій частині застосування Закону № 1788.

Відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення (з урахуванням змін, внесених Законом України № 911-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих України від 24 грудня 2015 року) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення за наявності спеціального стажу робботи з переліком, що затверджуються у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України станом на 01.04.2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31.03.2016 року не менше - 25 років 06 місяців ; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року не менше - 26 років ; з 1 квітня 2017 року по 10 жовтня 2017 року не менше - 26 років 06 місяців.

Відповідно до п. 2-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону України від 03.11.2017 №2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (далі - Закон № 2148) право на призначення пенсії за вислугу років мають особи, які на день набрання чинності Законом № 2148 (на 11.10.2017 р.) мають вислугу років та стаж не менше 26 років 6 місяців, передбачений статтею 55 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".

Враховуючи зазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 97-98).

Відповідач (Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області) у відзиві на позовну заяву зазначив, що 01.02.2022 за наслідками розгляду заяви позивача від 16.11.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняло рішення № 183450012008 про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу з наступних підстав.

Згідно абзацу другому пункту 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що положення Закону України Про пенсійне забезпечення застосовується в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Закону України № 2148 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій на 10.10.2017 мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії, тобто 26 років 6 місяців.

Згідно ст. 7 Закону України Про пенсійне забезпечення пенсії за вислугу років призначаються лише при залишенні роботи, яка дає право на цей вид пенсії.

Право на вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я, соціального захисту визначається згідно із Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.200 № 1436, далі - Перелік).

При цьому, згідно з приміткою 2 Переліку, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої підпорядкованості цих закладів і установ.

Страховий стаж позивача складає 31 рік 0 місяців 02 дні.

Пільговий стаж за вислугу років становить 25 років 10 місяців 21 день.

До страхового стажу зараховані всі періоди.

Враховуючи вищезазначене, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років та у зв`язку з тим, що позивач працює на посаді, яка дає право на пенсію за вислугу років.

Відповідач вважає, що рішення прийняте згідно чинного законодавства, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 104-105).

Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 25.01.2022р. ОСОБА_1 звернулась із заявою про призначення пенсії за вислугу років, що не заперечувалось сторонами.

01.02.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення №183450012008 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років та оскільки заявник працює на посаді, яка дає право на пенсію за вислугу років дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 22.08.2038. Також зазначено, що вік заявника становить 46 років 5 місяців 4 дні. Згідно абзацу другого пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовується в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Закону України № 2148 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" на 10.10.2017 мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії, тобто 26 років 6 місяців (а. с. 12).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з п. 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Відповідно до п. 2-1 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Так, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року №2148-VIII набрав чинності 11.10.2017.

Тобто, пенсії за вислугу років згідно приписів Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначаються за умови наявності у особи станом на 11.10.2017 визначеного Законом України «Про пенсійне забезпечення» страхового і спеціального стажу.

У свою чергу, відповідно до ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.2 Закону №1788-XII, за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно зі ст.7 Закону №1788-XII, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Отже, особливістю пенсій за вислугу років є зменшення пенсійного віку, необхідного для призначення, а умовою для призначення - наявність, як правило, відповідного стажу роботи за спеціальністю.

Відповідно до ст. 51 Закону №1788-XII, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно зі ст.52 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.

Приписи п. «е» ст.55 Закону №1788-XII (у редакції, що діяла до внесення змін Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року №911-VIII) передбачали, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

У подальшому, з прийняттям Закону України від 02.03.2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами «д», «е», «ж» статті 55 Закону, а з прийняттям Закону України від 24.12.2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (пункт «е» статті 55 Закону) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно п. «е» ст. 55 Закону №1788-XII (у редакції Закону від 24.12.2015 року №911-VIII) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

04.06.2019 Конституційним Судом України ухвалено рішення №2-р/2019, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII.

Конституційний Суд України, приймаючи зазначене рішення, вказав, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років. Мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов`язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції. Конституційний Суд України вважає, що для запровадження юридичного регулювання, за яким окремим працівникам освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення встановлено додатковий віковий критерій виходу на пенсію - 50 та 55 років, законодавець не мав об`єктивних підстав.

Згідно зі ст.51 Закону №1788-XII, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Тобто, у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже, до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

З аналізу наведених вище правових норм Конституційний Суд України дійшов висновку, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років. Встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті «а» статті 54 Закону, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Крім того, на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом №213 до оспорюваних положень Закону щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної статтею 51 Закону, а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що зі змісту оспорюваних положень Закону випливає, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом «а» статті 54, пунктами «а», «б», «в», «г», «д», «е», «є», «ж» статті 55 Закону, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213 щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

Відтак, Конституційний Суд України визнав зміни внесені до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, та Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII - неконституційними.

Вказані норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №2-р/2019, тобто з 04.06.2019.

Отже, з 05 червня 2019 року положення п. «е» ч. 1 ст. 55 Закону №1788 діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24 грудня 2015 року №911-VIII, а саме: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка.

Згідно з п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Так, у оскаржуваному рішенні Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області зазначило про те, що на момент звернення позивача із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» спеціальний стаж позивача складав 25 років 10 місяців 21 днів. Проте, обчислення спеціального стажу було здійснено станом на 10.10.2017 без врахування рішення Конституційного суду України від 04 червня 2019 року.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області 01.02.2022р. № 183450012008 є безпідставним та підлягає скасуванню в частині відмови у призначенні пенсії відповідно до пункту "е" статті55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки позивач звернулась із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 25.01.2022, тобто після прийняття рішення Конституційного суду України від 04.06.2019, а відтак органами Пенсійного фонду України повинні застосовувати положення п. «е» ч. 1 ст. 55 Закону №1788 в первісній редакції, яка визначає, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 01.02.2022р. № 183450012008 в частині відмови у призначенні пенсії у зв`язку із перебуванням позивача на посаді, яка дає право на пенсію за вислугу років та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за вислугу років з дня звернення за призначенням, а саме з 25.01.2022р., суд виходить з наступного.

Так, зі змісту трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 судом встановлено, що позивач в період з 02.08.2019 по дату звернення до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії, працювала на посаді старшої медичної сестри стаціонару Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни» (а.с.26).

Згідно ч.2 ст.7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Отже, обов`язковою умовою призначення пенсії за вислугу років є факт звільнення із займаної посади.

Проте, суд зазначає, що ОСОБА_1 продовжує працювати на посаді яка надає право на пенсію за вислугу років, а тому у відповідача відсутні підстави для призначення пенсії за вислугу років.

Таким чином, суд приходить висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 01.02.2022р. № 183450012008 в частині відмови у призначенні пенсії у зв`язку із перебуванням позивача на посаді, яка дає право на пенсію за вислугу років прийнято у відповідності із вимогами ч.2 ст.19 Конституції України, а тому позовні вимоги у наведеній частині позову не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, похідні позовні вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за вислугу років з дня звернення за призначенням, а саме з 25.01.2022р., також, не підлягають задоволенню.

Згідно ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог позивача та сплати судового збору у розмірі 992,40 грн., ОСОБА_1 підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судовий збір у розмірі 496,20 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 01.02.2022р. № 183450012008 в частині відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В задоволенні інших позовних вимог-відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) судовий збір в сумі 496,20 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Прилипчук