Рішення № 105240066, 14.07.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2022 р. Справа № 120/3878/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в місті Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Немирівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У травні 2022 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Немирівської міської ради (далі міська рада, відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 25.01.2022 позивач звернулася до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, за рахунок земель запасу, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам на території Немирівської міської ради за межами с. Мала Бушинка. Однак, відповідач отримавши вказане клопотання 26.01.2022 не здійснив його розгляду у визначений ч. 7 ст. 118 ЗК України місячний строк та жодного рішення по порушеному позивачем питанню не прийняв. Відтак, вважаючи, що її клопотання міською радою не було розглянуто у належний та передбачений чинним законодавством спосіб, тому позивач за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою від 17.05.2022 судом відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

10.06.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Так, заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що з його боку жодної бездіяльності з приводу розгляду поданого позивачем клопотання допущено не було, оскільки 25.02.2022 на офіційному сайті Немирівської міської ради розміщено Проект рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 ». У зв`язку з цим відповідач переконує, що його дії у спірній ситуації є правомірними, а тому вважає заявлені позовні вимоги безпідставними. Крім того відповідач наголошує на відсутності у суду підстав зобов`язувати міську раду приймати рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, позаяк це є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування.

Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що ОСОБА_1 звернулася до Немирівської міської ради із клопотанням від 25.01.2022 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель запасу, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам, на території Немирівської міської ради за межами с. Мала Бушинка. До клопотання долучено копію паспорта заявника, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, а також викопіювання з публічної кадастрової карти із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

Дане клопотання було отримане відповідачем 26.01.2022, однак, як стверджує позивач, станом на дату подання цього позову, рішення щодо порушеного нею питання відповідачем прийнято не було.

Тобто, позивач вважає, що по суті її клопотання розглянуто не було та відповідного рішення із цього питання сесія міської ради не приймала, що, на її думку, вказує на протиправну поведінку відповідача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

За змістом статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких зокрема належать і землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з частиною 1 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Положеннями частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За змістом п. "б" ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

За приписами частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Отже, законом гарантовано право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, не більше як 2,0 гектара.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 розділу ЗК України.

Так, згідно із статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

В силу положень частини 7 статті 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. Такі питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Отже, аналізуючи вказані норми права, суд наголошує на тому, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або ж мотивовану відмову у його наданні лише у формі рішення, прийнятого на пленарному засіданні відповідної ради.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права наведена у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 813/481/17, від 25.02.2019 у справі № 347/964/17, від 22.04.2019 у справі № 263/16221/17, від 08.11.2019 у справі № 420/914/19, від 09.10.2020 у справі № 1840/3664/18.

Крім того, суд звертає увагу, що законом визначено конкретний (місячний) строк для розгляду органом місцевого самоврядування клопотання громадянина про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З цією метою частиною п`ятою статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності не рідше ніж один раз на місяць.

Натомість, як встановлено судом, відповідач отримавши 26.01.2022 відповідне клопотання позивача від 25.01.2022 не здійснив його розгляд у належний спосіб, адже жодного рішення по даному питанню міська рада не приймала. До того ж, відповідне рішення має бути прийняте на пленарному засіданні відповідної ради та після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, чого в даному випадку не відбулося.

За висновками Верховного Суду (постанова від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17) відсутність належним чином оформленого рішення про надання дозволу або про відмову у наданні такого дозволу після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, незважаючи на надсилання заявнику листа про розгляд його заяви, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Верховний Суд у іншій постанові №580/704/21 від 23.11.2021 вказав на те, що відсутність рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проекту землеустрою або відмову у його наданні, після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи, свідчить про допущення суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності.

Що ж до доводів відповідача про відсутність з його боку порушень процедури розгляду спірного земельного питання, оскільки мала місце підготовка Проекту відповідного рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 ». та його оприлюднення 25.02.2022 на офіційному сайті Немирівської міської ради, то суд вказує, що під час розгляду даної адміністративної справи відповідачем не надано суду жодного доказу про прийняття на пленарному засіданні Немирівської міської ради відповідного рішення за результатами розгляду такого проекту.

Поряд із тим розроблення проекту рішення без подальшого його винесення на розгляд сесії міської ради не може бути виправданням правомірної поведінки відповідача, оскільки такі дії в жодному разі не узгоджуються з вимогами частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України щодо обов`язку у місячний строк розглянути клопотання і прийняти рішення про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Таким чином, оскільки Немирівською міською радою не здійснено належного розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою в порядку та строки, визначені в ч. 7 ст. 118 ЗК України, тому суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач у своїй поведінці допустив бездіяльність, яка виходячи із обставин справи є протиправною.

Отже, в цій частині вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо наступної позовної вимоги про зобов`язання Немирівську міську раду надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, то суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Наведене кореспондується із повноваженнями суду при вирішенні справи. Так, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові № 823/106/18 від 15 червня 2021 року, за загальним правилом застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні.

В даному ж випадку відповідачем не здійснено належний розгляд клопотання позивача та не прийнято по суті жодного з рішень за наслідками розгляду ініційованого позивачем земельного питання.

При цьому рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Однак, в суду відсутні докази про те, що відповідач аналізував обставини, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання пов`язаного із наданням дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Виходячи з принципу "належного врядування", суб`єкт владних повноважень повинен сам виправляти свої помилки і відновлювати права осіб, що звернулися до нього, і щодо яких мали місце порушення. Тим більше після того, як неправомірність рішення (дії, бездіяльності) встановлено судом. Зазначену правову позицію було висловлено у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі N 819/654/17.

Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, встановивши протиправну бездіяльність Немирівської міської ради щодо неналежного розгляду клопотання ОСОБА_1 та неприйняття по суті рішення за результатами розгляду такого клопотання, достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача розглянути ініційоване позивачем питання (клопотання) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та прийняти рішення із урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

Отже, заявлені у цій справі позовні вимоги зобов`язального характеру підлягають задоволенню частково у спосіб, визначений судом.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Отже, у зв`язку з частковим задоволенням позову, судові витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн. підлягають відшкодуванню в сумі 496,20 грн., тобто пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Немирівської міської ради щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 25.01.2022 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, за рахунок земель запасу, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам на території Немирівської міської ради за межами с. Мала Бушинка.

Зобов`язати Немирівську міську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 від 25.01.2022 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, за рахунок земель запасу, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам на території Немирівської міської ради за межами с. Мала Бушинка, та прийняти за результатом його розгляду рішення із урахуванням висновків суду в цій справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 496,20 грн. (чотириста дев`яносто шість гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Немирівської міської ради.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 14.07.22.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: Немирівська міська рада (вул. Соборна, 26, м. Немирів, Вінницька область, код ЄДРПОУ 03772619).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович