Постанова № 10523934, 23.07.2010, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2010 рокуСправа № 2а-1836/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання Шергіній Ю.О.,

за участю представника позивача Лавренчука О.В.,

представників відповідача Сахарука А.А., Мельничука М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товарної біржи «Формула-Плюс» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товарна біржа «Формула-Плюс» звернулася в суд із позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції від 29 грудня 2009 року за №0004031701/0, яким визначено податкове зобовязання з податку з доходів найманих працівників на загальну суму 1045577,10 грн., в тому числі 348525,70 грн. за основним платежем та 697051,40 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач сформував оскаржуване податкове повідомлення-рішення на підставі акту №6392/17-235/351123919 від 17 грудня 2009 року «Про результати виїзної документальної перевірки Товарної біржі «Формула-Плюс», код ЄДРПОУ 35041792 з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб з продажу рухомого майна, правильності подання податкового розрахунку за формою № 1-ДФ за період з 13 квітня 2007 року по 30 вересня 2009 року». Перевіркою встановлено порушення вимог пункту 1.2, пункту 1.15 статті 1, підпункту 4.2.6 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, пункту 12.2, пункту 12.3 статті 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого за період з 6 червня 2007 року по 30 червня 2009 року не утримано та не сплачено податок з доходів фізичних осіб від продажу рухомого майна в розмірі 348525,70 грн.; пункту 19.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV від 22 травня 2003 року, частина 2 статті 9 Закону України від 22 грудня 1994 року №320/94-ВР «Про державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обовязкових платежів», та підпункту 2.1 пункту 2 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого(сплаченого) на користь платників податку, і сум отриманого з них податку» затвердженого наказом ДПА від 29 вересня 2003 року №451. Висновки податкового органу позивач вважає неправомірними, а податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ прийняте з порушенням норм податкового законодавства, оскільки товарна біржа не містить ознак податкового агента в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та посередницьку діяльність у договорах, що укладаються на біржі, не здійснює.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити.

Відповідач у запереченні від 23 липня 2010 року та представники відповідача в судовому засіданні предявлені позовні вимоги заперечили та вважають податкове повідомлення-рішення правомірним, мотивуючи тим, що за період з 13 квітня 2007 року по 30 вересня 2009 року Товарною біржею «Формула-Плюс» укладались угоди купівлі-продажу рухомого майна, яке належить продавцю-фізичній особі на загальну суму 23504,64 грн. Дані випадки підтверджуються біржовими угодами купівлі-продажу рухомого майна, що укладались між членами біржі продавцями-фізичними особами та членами біржі покупцями і зареєстровані на Товарній біржі «Формула-Плюс». Перед реєстрацією біржових угод продавцями транспортних засобів фізичними особами податок з доходів фізичних осіб не утримувався та до бюджету не перераховувався. Так, порядок оподаткування операцій з продажу або обміну обєкта рухомого майна визначений ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» На підставі п. 12.3 ст. 12 зазначеного Закону при укладені на товарній біржі угод купівлі-продажу рухомого майна, яке належить продавцю фізичній особі, податковим агентом такого платника фізичної особи стосовно оподаткування доходів, одержаних ним від такого продажу, є товарна біржа. Актом перевірки встановлено порушення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в результаті чого позивачу донараховано суму податкового зобовязання в сумі 1045577,10 грн., із них податок з доходів фізичних осіб в сумі 348525,70 грн. і штрафні фінансові санкції в сумі 697051,40 грн. Просили відмовити в задоволені позовних вимог.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов з таких підстав.

Товарна біржа «Формула-Плюс» зареєстрована виконавчим комітетом Луцької міської ради 13 квітня 2007 року за №11981020000003582 та взята на облік Луцькою ОДПІ 13 квітня 2007 року за №3075.

З 8 грудня 2009 року по 14 грудня 2009 року на підставі ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. Луцькою ОДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка Товарної біржі «Формула плюс» (код 35041792) з питання правильності нарахування та своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб з продажу рухомого майна, правильності подання податкового розрахунку за формою №1-ДФ за період з 13 квітня 2007 року по 30 вересня 2009 року.

За результатами перевірки було складено акт про результати виїзної позапланової перевірки № 6392/17-235/351123919 від 17 грудня 2009 року, яким встановлено порушення позивачем пункту 1.2, пункту 1.15 статті 1, підпункту 4.2.6 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, пункту 12.2, пункту 12.3 статті 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-ІV із змінами та доповненнями, в результаті чого позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 1045577,10 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004031701/0 від 29 грудня 2009 року, яким за вказані вище порушення згідно ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено податкове зобовязання з податку з доходів найманих працівників на загальну суму 1045577,10 грн., у тому числі 348525,70 грн. основного платежу та 697051,4 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до пункту 1.15 статті 15 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобовязані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Підпунктом 8.1.1 п.8.1 ст.8 вказаного Закону України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до вимог пункту 12.3 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», якщо обєкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу, при цьому пунктом 12.5 статті 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що податковим агентом при нарахуванні доходів (прибутків), визначених цією статтею, є нотаріус. Відтак, спеціальним законом з питань оподаткування податком з доходів фізичних осіб прямо визначено, що податковим агентом по операціях з обєктами рухомого майна є особи, які здійснюють посередницькі функції по угодах з рухомим майном або нотаріус, який посвідчує відповідний договір або дійсність підписів сторін угоди.

За змістом Закону України «Про товарну біржу» товарна біржа є організацією, що обєднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має на меті надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і повязаних з ним торговельних операцій. Товарна біржа на займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку, а забезпечує, зокрема, створення умов для проведення біржової торгівлі, надання членам і відвідувачам біржі організаційних та інших послуг, при цьому, право здійснювати біржові операції на біржі покладено тільки на її членів або брокерів, які зобовязані провадити розрахунки за своїми угодами відповідно до правил біржової торгівлі, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню і вважаються укладеними з моменту їх реєстрації на біржі. Біржа як організація, що обєднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні і юридичному оформленні біржових угод, і саме за надання послуг отримує плату, однак, грошові кошти за реалізоване майно на власний рахунок не отримує і з такого рахунку не виплачує.

При цьому, посередник це повірений за договором доручення, зобовязаний вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії, або ж комісіонер за договором комісії, зобовязаний за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента, що передбачено статтями 1000, 1011 Цивільного кодексу України, однак товарна біржа у біржових контрактах не виступала ані повіреним, ані комісіонером, доходи фізичним особам не виплачувала, оскільки ці доходи були виплачені представниками (повіреними) покупця, тобто позивач не мав можливості і не повинен був утримувати податок з доходів фізичних осіб.

Отже, товарна біржа як юридична особа не містить ознак податкового агента в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки посередницьку діяльність у договорах, що укладаються на біржі, не здійснює.

Таким чином, відповідачем неправомірно визначено позивачу суму податкового зобовязання по податку з доходів найманих працівників у розмірі на суму 1045577,10 грн. з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як субєкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про товарну біржу», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції від 29 грудня 2009 року за №0004031701/0.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі 27 липня 2010 року. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

СуддяА. Я. Ксензюк