Рішення № 105232581, 14.07.2022, Березанський районний суд Миколаївської області

14.07.2022 Справа №469/427/21

2/469/204/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2022 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Тавлуя В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Рогозевич С.О.,

учасники справи:

представник позивача ОСОБА_1 - не з`явилася,

відповідачка - ОСОБА_2 - не з`явилася,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач 27 травня 2021 року звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що 16.03.2018 року відповідачем ОСОБА_2 було підписано Заяву про приєднання №617167 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), невід`ємною складовою частиною якої є Заява на встановлення відновлювальної кредитної лінії, у відповідності до п.6.3 блоку 6 якої відповідачка ініціювала одержання кредиту на свій картковий рахунок бажаного розміру Кредиту в сумі 100000,00 грн., при максимальному розмірі кредиту в сумі 250000,00 грн. строком на 60 місяців з можливістю продовження на той же строк.

Відповідно до п.п.1.1.3 розділу ХХІІ Договору комплексного банківського обслуговування цей Договір, в тому числі, Заява про приєднання, Заява про встановлення (збільшення) Кредиту (якщо така подається відповідно до умов обслуговування, встановлених Банком), Паспорт споживчого кредиту, Таблиця загальної вартості Кредиту та Умови користування кредитною лінією (Кредитом) є кредитним договором, укладеним між Банком та Клієнтом.

Відповідно до умов п.3.4.1. 3.4.2. п.3.4. блоку 3 заяви ОСОБА_2 про приєднання від 16.03.2018 року банк на підставі наданих Клієнтом відповідно до вимог чинного законодавства України документів, тарифів за користування платіжною карткою, розміщених на сайті банку та інформаційних стендах, що знаходяться в приміщеннях установ банку, відкрив Клієнту рахунок НОМЕР_1 в гривні України на умовах тарифного пакета «Мій комфорт», надав платіжну картку типу VISA Classic «Моя картка» та ПІН-конверт до неї.

Позивач свої зобов`язання завказаним договором виконав повністю,надавши відповідачу кредиту вигляді відновлювальноїкредитної лінії наплатіжну картку; відповідачпорушив умови договору щодо повернення кредиту та сплати процентів,у зв`язкуз чимстаном на 13.04.2021 року, виникла заборгованість у розмірі в сумі 44159,87 грн., з яких:

- 36755,51 грн. заборгованість за основним боргом (кредитом);

- 212,59 грн. комісія;

- 726,49 грн. пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту);

- 305,41 грн. пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом;

- 2436,13 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту);

- 31,76 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом;

- 3654,46 грн. інфляційні витрати за несвоєчасне погашення основного боргу;

- 37,52 грн. інфляційні витрати за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом;

Посилаючись на наведені обставини, позивач просив у позові стягнути з відповідача вказану заборгованість та судовий збір.

У надісланих до суду клопотаннях від 11.08.2021 року (а.с.72) та від 18.01.2022 року (а.с.93) позивач зазначав, що станом відповідно на 10.08.2021 року (а.с.72) та на 17.01.2022 року (а.с.93) заборгованість ОСОБА_2 перед Банком становить 6159,87 грн., що складається з:

- 2436,13 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту);

- 31,76 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом;

- 3654,46 грн. інфляційні витрати за несвоєчасне погашення основного боргу;

- 37,52 грн. інфляційні витрати за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.

У зв`язку з цим, просив позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідачки вказану суму заборгованості та судовий збір.

11 червня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті у порядку спрощеного позовного провадження (а.с.69).

У надісланих на адресу суду письмових поясненнях від 19.11.2021 року відповідачка зазначила, що з вимогами позивача вона не погоджується, оскільки наданий позивачем до суду Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (дата набрання чинності 11.05.2021 року), не підписаний особисто відповідачем, що свідчить про необізнаність з його умовами.

Вона підписала договір №617167 від 16.03.2018 року в умовах тарифного пакету «Мій комфорт» про встановлення кредитного ліміту (рахунок НОМЕР_2 ) до тарифного пакету «Зарплатний» (рахунок…), однак будь-яких інших договорів, додатків та інших видів кредитних договорів про надання послуг цим банком вона не підписувала.

Також, посилаючись на правову позицію Верховного суду, викладену у Постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року у справі №191/2648/17, зазначила, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач розуміла саме ці умови та погодилася з ними, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки саме у зазначених у цих документах, що надані банком д позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Тому у цій справі не можна вважати Умови та правила надання банківських послуг «Державний ощадний банк України» складовою частиною укладеного між сторонами договору, а тому, такі вимоги не підлягають задоволенню.

Крім того, відповідачка у поясненнях зазначила, що про те, що станом на 18.06.2021 року заборгованість за тарифним пакетом «мій комфорт» за рахунком НОМЕР_2 сплачено у сумі 37000,00 грн. у повному обсязі відповідно до Витягу по рахунку з особистого електронного кабінету АТ «Державний ощадний банк України» та Довідки банка про відсутність заборгованості по рахунку (а.с.83-84).

У судове засідання представник позивача не з`явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності та підтримання позовних вимог (а.с.97).

Відповідачка, повідомлена належним чином про дату, місце і час судового засідання повторно не з`явилася (а.с.98). Подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с.101).

За таких обставин, суд розглянув справу за відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Між сторонами виникли цивільно-правові відносини, регульовані нормами зобов`язального права.

Судом встановлено, що 16.03.2018 року відповідачем ОСОБА_2 було підписано Заяву на встановлення відновлювальної кредитної лінії (Кредиту) (а.с.54), у якій вона просила надати її кредит на споживчі потреби в національній валюті шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії (Кредиту) на картковий рахунок № НОМЕР_3 (п.6.2. Заяви) з бажаним розміром кредитом 100000,00 грн. (п.6.3. Заяви) зі строком кредитування 60 місяців з можливим продовженням на той самий строк (п.6.2. Заяви).

Згідно умов п.6.1 Заяви підписання цієї заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії (Кредиту), яка є складовою частиною Заяви на приєднання, заявник ініціює одержання та погоджується з умовами користування Кредитом відповідно до умов Договору та підтверджує укладання між нею та Банком Кредитного договору.

За змістом п.6.7 Заяви клієнт щомісячно здійснює часткове повернення Кредиту у розмірі мінімального платежу, розмір якого встановлений Договором та розраховується від фактично отриманої Клієнтом суми Кредиту (сплата якої не прострочена), визначеної за звітний (білінговий) період на дату сплати мінімального платежу, в порядку та на умовах, передбачених Договором.

Згідно п.6.9. Заяви датою укладання Кредитного договору є дата підписання цієї Заяви уповноваженим представником (працівником) Банку.

Крім того, відповідачкою також було підписано Заяву про приєднання №617167 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) (а.с.53), у якій відсутня дата її підписання.

За змістом умов даної зави Відповідно до умов п.3.4.1., 3.4.2. п.3.4. блоку 3 заяви ОСОБА_2 про приєднання від 16.03.2018 року банк на підставі наданих Клієнтом відповідно до вимог чинного законодавства України документів, тарифів за користування платіжною карткою, розміщених на сайті банку та інформаційних стендах, що знаходяться в приміщеннях установ банку, відкрив Клієнту рахунок №26254000100609 гривні України на умовах тарифного пакета «Мій комфорт», надав платіжну картку типу VISA Classic «Моя картка» та ПІН-конверт до неї.

Станом надату судовогорозгляду позивач,посилаючись наположення ст.625ЦК України,просить стягнутиз відповідачкина йогокористь її заборгованістьперед Банкому сумі6159,87грн.,що складаєтьсяз 2436,13 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту), 31,76 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, 3654,46 грн. інфляційних витрат за несвоєчасне погашення основного боргу та 37,52 грн. інфляційних витрат за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення вказаних позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в строк, встановлений в договорі, одностороння відмова від зобов`язання, якщо інше не встановлено договором, не допускається.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Відповідно до вимог ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Наслідки порушення договору позики врегульовані нормами ст.ст.1050, 1048, 625 ЦК України.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на укладення сторонами Кредитного договору, складовими якого є Договір комплексного банківського обслуговування, в тому числі, Заява про приєднання, Заява про встановлення (збільшення) Кредиту (якщо така подається відповідно до умов обслуговування, встановлених Банком), Паспорт споживчого кредиту, Таблиця загальної вартості Кредиту та Умови користування кредитною лінією (Кредитом).

Свої зобов`язання за вказаним договором позивач виконав належним чином.

Однак, відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, а тому, на думку позивача, з неї слід стягнути на його користь заборгованість у сумі 6159,87 грн. в розмірі зазначених вище платежів.

Оцінюючи вказані доводи позивача суд керується наступними нормами закону.

Відповідно до частин 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ Державний ощадний банк України»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Як вбачається з матеріалів справи, у підписаній відповідачкою Заяві про приєднання №617167 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) (а.с.53) та Заяві на встановлення відновлювальної кредитної лінії (Кредиту) від 16.03.2018 року (а.с.54) відсутні конкретні дані про розмір коштів, які підлягають сплаті відповідачкою в рахунок погашення заборгованості за користування кредитними коштами, порядок та строки їх сплати, а також згоду ОСОБА_2 з таким умовами користування кредитом.

За таких обставин суд вважає, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували, що відповідачка погодилася з отриманням кредиту на таких умовах, і що саме ці умови розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи Заяву про приєднання №617167 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) (а.с.53) та Заяву на встановлення відновлювальної кредитної лінії (Кредиту) від 16.03.2018 року (а.с.54).

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у подібних правовідносинах у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19, відповідно до якої до вказаних правовідносин неможливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду, з огляду на положення Закону України «Про захист прав споживачів», Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи захисту інтересів споживачів» прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН та рішення Конституційного Суду України у справі № 1-12/2013 від 11 липня 2013 року та основні засади цивільного законодавства, звернула увагу на необхідність особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах та зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

З таких міркувань суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ Державний ощадний банк України» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Відтак, у суду є підстави вважати, що укладений між сторонами кредитний договір від 16.03.2018 року у вигляді Заяви про приєднання №617167 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) (а.с.53) та Заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії (Кредиту) від 16.03.2018 року (а.с.54) не містить і строку повернення кредиту, а встановлює загальний строк кредитування тривалістю 60 місяців (п.6.2. Заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії (Кредиту) від 16.03.2018 року), який на дату звернення позивача з даним позовом, не закінчився.

Вирішуючи питання про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у сумі 6159,87 грн., що складається з 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) та процентів за користування кредитом, а також інфляційних витрат за несвоєчасне погашення основного боргу та процентів за користування кредитом, нарахованих згідно ст.625 ЦК України, суд керується наступним.

Так, відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 530 ЦК передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (абз.1 ч.1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2).

Оскільки, позивачем не доведено узгодження сторонами строку повернення кредиту, і матеріали справи не містять відомостей про пред`явлення позивачем відповідачеві вимоги про виконання зобов`язання, положення ч.2 ст.625 ЦК України щодо наслідків прострочення виконання зобов`язання у даній справі не можуть бути застосовані у зв`язку з недоведенням факту прострочення.

Дійшовши такого висновку, суд також враховує, зокрема те, що згідно даних наданих відповідачкою Витягів по рахунку з особистого електронного кабінету АТ «Державний ощадний банк України» (а.с.85, 86) та Довідки АТ «Державний ощадний банк України» №26 від 04.11.2021 року (а.с.87) відповідачкою були сплачені кошти за тарифним пакетом «мій комфорт» за рахунком НОМЕР_2 у сумі 37000,00 грн., і станом на 04.11.2021 року заборгованість ОСОБА_2 за вказаним картковим рахунком відсутня (а.с.87).

Таким чином, суд дійшов висновку, що для стягнення з відповідачки на користь позивача коштів у розмірі 6159,87 грн., заявленому до стягнення, відсутні правові підставі, а тому такі вимоги задоволенню не підлягають.

Разом зтим,враховуючи обставинисправи таположення ч.9 ст.141 ЦПК України України, суд вважає, що з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню сплачені ним судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 12, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

На підставі ч.9 ст.141 ЦПК України стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Державний ощадний банк України (вул.Госпітальна, буд.12-Г, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00032129) в особі філії Миколаївське обласне управління АТ «Ощадбанк» (вул.Херсонське шосе, 50, м.Миколаїв, 54028, код ЄДРПОУ 09326464) 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок судового збору за подання до позову від 27.05.2021 року про стягнення кредитної заборгованості за Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 16.03.2018 року.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 14 липня 2022 року.

Суддя: