Ухвала суду № 105224646, 30.06.2022, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/4147/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2022 року смт Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.

при секретарі Сірман Г.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт Овідіополь цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Перший Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

про

захист прав споживача банківських послуг шляхом зняття арешту з нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2021 року представник позивачки звернувся до суду з вищезазначеним позовом в якому просив суд, зняти арешт з нерухомого майна реєстраційний номер обтяження 5422227 від 22.04.2014 року накладений в 09:48:33 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: б/н від 09.04.2014 року, винесеної Першим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (державний виконавець Зозулянський Ігор Володимирович), з описом предмета обтяження все нерухоме майно ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 . Стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати у розмірі 3908,00 грн.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 18.08.2021 року відкрите провадження у справі.

30 листопада 2021 року на адресу суду від представника АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», адвоката Шидерової Наталі Сергіївни надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

В обґрунтуванняклопотання зазначила,що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 березня 2013 року у справі № 2/1522/27998/12 задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії Одеського обласного управління AT «Ощадбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

25 квітня 2013 року Приморським районним судом м. Одеси видано виконавчий лисі № 2/1522/27998/12 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на суму 3870,00 дол. США.

04 квітня 2014 року Банком пред`явлено до відділу державної виконавчої служби Овідіопольського РУЮ Одеської області на примусове виконання виконавчий лист № 2/1522/27998/12 щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на суму 3870,00 дол. США.

09 квітня 2014 року старшим державним виконавцем першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 42866684.

09 квітня 2014 року старшим державним виконавцем першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції винесено постанову про арешт всього нерухомого майна боржника.

09 червня 2015 року старшим державним виконавцем першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п, 7 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження».

В подальшому, ухвалою суду від 18.11.2019 року заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси скасовано, справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02.12.2020 року у задоволенні позовних вимог AT «Ощадбанк» до ОСОБА_1 . ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

17 серпня 2021 року ОСОБА_1 подано до Овідіопольського районного суду Одеської області позовну заяву до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з нерухомого майна.

На думку позивача, виконання виконавчого документу у виконавчому провадженні про стягнення з неї на користь Банку заборгованості закінчено. Безпосередньо виконавчий документ № 1522/27998/12 втратив чинність у зв`язку зі скасуванням судового рішення на підставі якого його було виписано. При цьому державним виконавцем було накладено арешт на її майно, реалізація, якого на виконання виконавчого документа не біла здійснена, і не здійснена на цей час.

Також, позивач вважає, що перебування за вказаних обставин належного їй майна під арештом за відсутності на виконанні у виконавчої служби будь-якого виконавчого документа, порушує право Позивача на користування належним їй майном квартири АДРЕСА_1 .

AT «Ощадбанк» не погоджується з доводами, які вказані в позовній заяві та вважає, що провадження у справі підлягає закриттю з наступних обставин.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини першої статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з частиною третьою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено вимогами статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» 1999 року.

Доводи позовної заяви, про те що державний виконавець постановою від 09 квітня 2014 року повернув виконавчий документ стягувачу, та те, що на даний час у відділі Першого Приморського ВДВС на виконанні виконавчий лист № 1522/27998/12 не перебуває, не змінює характер правовідносин.

А тому, такі вимоги не можуть розглядатися у позовному провадженні, оскільки у такому випадку позивач одночасно має бути й відповідачем, так як її майно арештовано державним виконавцем і вона є боржником за виконавчим провадженням, що є неможливим відповідно до вимог статей 42, 48,175, 447 ЦПК України. Тому такий позов взагалі не підлягає розгляду в порядку позовного провадження.

Отже, оскільки встановлено, що позивач ОСОБА_1 є боржником у справі про стягнення заборгованості, й арешт накладено державним виконавцем на її майно в порядку виконання рішення суду про стягнення заборгованості, а тому, законом для боржника встановлений інший порядок захисту її майнових прав як сторони виконавчого провадження - шляхом оскарження дій, рішень чи бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

З вищенаведеного вбачається, що оскільки арешт накладено на майно ОСОБА_1 , як на майно боржника у виконавчому провадженні № 42866684 за виконавчим листом № 1522/27998/12, вона не може виступати позивачем у справі і така справа не може розглядатися в позовному провадженні.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі № 161/3171/19 (провадження № 61-2484св20), у постанові Верховного суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 204/2494/20 (провадження № 61-12505св20), у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 157/298/19 (провадження № 61-20261св19), у постанові Верховного суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24.05.2021 року у справі № 712/12136/18.

У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Керуючисьп. 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі № 509/4147/21 за позовом ОСОБА_1 доПублічного акціонерноготовариства «Державнийощадний банкУкраїни»,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет споруна сторонівідповідача:Перший Приморськийвідділ державноївиконавчої службиу містіОдесі Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиціїпро захистправ споживачабанківських послугшляхом зняттяарешту знерухомого майна закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її ухвалення.

Суддя А.І.Бочаров