Ухвала суду № 105223076, 13.07.2022, Черкаський районний суд Черкаської області

695/873/18

1-кп/707/23/22

У Х В А Л А

про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою

13 липня 2022 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі колегії суддів:

головуючої судді - Миколаєнко Т.А.,

суддів: Тептюка Є.П., Смоляра О.А.,

за участі:

секретаря судового засідання - Проценко В.С..,

прокурора - Колісник Ю.А.,

обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисника обвинувачених - Лобка В.М.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження з обвинувальним актом, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015020000000398 від 17.10.2015, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст. 257, ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 309 КК України;

ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 289 КК України;

ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 289 КК України;

ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 309 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Черкаського районного суду Черкаської області перебуває вказане кримінальне провадження.

У судовому засіданні прокурор відповідно до ст. 331 КПК України заявила клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строку тримання під вартою.

В обґрунтування вказаних клопотань прокурор зазначила, що на даний час продовжують існувати ризики, які враховувалися судом при обранні та продовженні вказаних запобіжних заходів і підстави для їх зміни відсутні, так як ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються, зокрема, у вчиненні особливо тяжких злочинів, перебуваючи на волі, можуть чинити тиск на недопитаних у судовому засіданні потерпілих та свідків, про що заявлялося подружжям ОСОБА_5 в ході їхнього допиту під час досудового розслідування, а також переховуватися від суду, оскільки в ході проведення працівниками поліції спеціальної операції по їх затриманню втекли з місця скоєння розбійного нападу на ОСОБА_6 та перебували у розшуку. Крім того, просила врахувати, що даний час в Ульяновському районному суді Кіровоградської області розглядається кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зокрема, в особливо тяжкому злочині.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також їхній захисник Лобок В.М., акцентували увагу суду на тривалості перебування обвинувачених під вартою, вказали, що ризики вчинення обвинуваченими дій, які зазначає прокурор, є недоведеними, а тому просили суд клопотання прокурора задовольнити частково, змінивши запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_4 підтримали позицію обвинувачених та захисника Лобка В.М.

Колегія суддів, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт, вважає необхідним зазначити наступне:

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, рішення «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року).

При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, крім ризиків, визначених у статті 177 КПК України, суд зобов`язаний оцінити у сукупності всі обставини, зазначені у статті 178 КПК України.

Судом установлено, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 закінчується 17 липня 2022 року.

Разом із цим, завершити судове провадження на даний час не можливо.

При цьому колегія суддів зауважує, що не завершення до цього часу судового провадження у справі викликано її складністю, зміною складу суду, кількістю потерпілих та свідків, достатньо великим обсягом доказів, які підлягають дослідженню, поведінкою учасників судового провадження, зокрема, неодноразовою неявкою обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та їхнього захисника Лобка В.М. у судові засідання, а також воєнним станом, однак судом вживаються усі передбачені законом заходи з метою дотримання розумних строків розгляду справи, обвинувачені у якій тримаються під вартою.

Колегія суддів погоджується з висновком прокурора про існування обґрунтованої підозри щодо можливого вчинення саме цими особами інкримінованих їм кримінальних правопорушень (злочинів).

Вирішуючи клопотання прокурора, колегія суддів зважає також на те, що обвинувачені обвинувачуються, зокрема, у вчиненні особливо тяжкого злочину, покарання за яке передбачає позбавлення волі на строк від 8 до 15 років.

У рішенні у справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення злочинів дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачені, перебуваючи на волі, можуть продовжити злочинну діяльність, та, з метою уникнення покарання, здійснювати психічний або фізичний вплив на потерпілих та свідків, які на сьогодні не допитані судом.

Крім того, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими, істотно впливає на оцінку ризиків переховування від суду, на що скеровує і усталена практика ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ від 20.05.2020 у справі Москаленко проти України, від 26.07.2001 у справі Ілійков проти Болгарії).

Також, колегія суддів зважає на те, що на даний час в Ульяновському районному суді Кіровоградської області розглядається кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зокрема, в особливо тяжкому злочині.

На обґрунтування ризику можливого переховування обвинувачених від правосуддя, колегія суддів надає оцінку особам обвинувачених, які мають молодий вік; тяжкими захворюваннями не страждають; міцних соціальних зв`язків, які були б засобом превенції від можливої подальшої негативної і девіантної поведінки та ухилення від явки до суду, не мають; а також враховує, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є раніше судимими.

Наявність у обвинувачених зареєстрованого місця проживання не гарантує усунення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та оцінюється судом у сукупності з іншими факторами. Крім того, не підтверджено, що обвинувачені є власниками оселі, у якій зареєстровані, у зв`язку з чим не можливо встановити наявність у них «зв`язку» з житлом, тобто з місцем, де вони постійно проживають/перебувають і де їх можливо знайти.

Таким чином, колегія суддів переконана, що ризики та обставини, передбачені ст.ст. 177,178 КПК України, які враховувалися при обранні та продовженні відносно обвинувачених запобіжних заходів, на сьогодні не зменшилися та продовжують існувати.

Водночас, колегія суддів зважає на те, що 24 лютого 2022 року відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб. У подальшому цей строк був неодноразово продовжений, зокрема, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17.05.2022 № 341/2022 - з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Військова агресія проти України суттєво обмежує можливості виконання правоохоронними органами своїх повноважень, якісно погіршує криміногенну обстановку, а тому є новим ризиком, який, до того ж, збільшує ризик переховування обвинувачених від суду.

Наявність обґрунтованої підозри у вчинені обвинуваченими інкримінованих кримінальних правопорушень (злочинів) та продовження існування ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, дають підстави колегії суддів для продовження строку дії запобіжних заходів щодо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Будь-яких обставин, які є перешкодою для застосування до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що передбачені частиною другою статті 183 КПК України, а також фактів, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених, колегія суддів на теперішній час не встановила.

Зважаючи нате,що обвинуваченим інкримінується вчинення, зокрема, особливо тяжкого злочину, пов`язаного із використанням зброї та застосуванням насильства до потерпілих, що становить підвищену суспільну небезпечність, колегія суддів вважає, що у даній справі, з урахуванням презумпції невинуватості, превалює суспільний інтерес, який виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Відтак, суд вважає, що тимчасова ізоляція обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від суспільства є цілком виправданою мірою, насамперед превентивною, оскільки окрім захисту прав і інтересів обвинувачених, суд повинен приймати до уваги захист інтересів суспільства в цілому, і запобігти можливій злочинній діяльності осіб, яким пред`явлено підозру та висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, а тому приходить до висновку про необхідність продовжити щодо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`якихзапобіжних заходів не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також не зможе запобігти встановленим у судовому засіданні ризикам, передбаченим частиною першою статті 177 КПК України.

Такого ж висновку дійшов і суд апеляційної інстанції під час розгляду апеляційних скарг захисників Нікітюка А.М. та Лінніка М.С. на попередню ухвалу Черкаського районного суду щодо продовження запобіжного заходу у даній справі.

При цьому суд відхиляє доводи прокурора про те, що обвинувачені втекли з місця вчинення злочину, оскільки їхня вина у вчиненні інкримінованих діянь на даний час не встановлена у визначеному Законом порядку.

На переконання суду, зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший більш або менш суворий.

Суд вважає, що підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що їх було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, а саме змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, змінився його майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення.

Водночас, обвинувачені та захисник не довели про існування виключних обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу на більш м`який, зокрема, стороною захисту не доведено належними та допустимими доказами зміни всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, зменшення або зникнення ризиків, які обумовлювали обрання запобіжних заходів щодо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Оскільки підстав для зміни обвинуваченим запобіжного заходу на більш м`який на даний час немає, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строку тримання під вартою, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, оскільки наразі не змінилися та продовжують існувати ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, а тому у задоволенні клопотання обвинувачених та їхнього захисника про зміну запобіжних заходів на цілодобовий домашній арешт слід відмовити.

Щодо встановлення застави, то згідно з пунктом 1 частини 4 статті 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

На підставі викладеного, керуючись ст. 27, 177, 183, 194, 197, 331 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити попередній тримання під вартою в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», продовживши строки тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб, тобто до 11вересня 2022року, включно.

У задоволенні клопотання обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та їхнього захисника Лобка Валерія Миколайовича та про зміну запобіжного заходу щодо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на цілодобовий домашній арешт відмовити.

Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження, направити начальнику Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор» для виконання, а також прокурору для контролю.

Строк дії ухвали складає шістдесят днів з дня її проголошення та до 11 вересня 2022 року, включно.

Ухвала підлягає до негайного виконання, однак може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду у порядку та строки, передбачені діючим законодавством.

Головуюча суддя: Т.А. Миколаєнко

Судді: Є.П. Тептюк

О.А. Смоляр