Рішення № 105211007, 09.06.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/60303/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2022 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Вовк С. В.,

при секретарі судового засідання - Брачун О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Управління житлово-комунального господарства та будівництва Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, Печерська районна в місті Києві державна адміністрація, про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, заінтересовані особи: Управління житлово-комунального господарства та будівництва Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, Печерська районна в місті Києві державна адміністрація, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Вимоги заяви обґрунтовувались тим, що з моменту народження та до цього часу заявник проживає в квартирі АДРЕСА_1 . 16.03.2016 р. він отримав паспорт громадянина України та був зареєстрований у вказаній квартирі. У 2021 році він звернувся до Органу приватизації державного житлового фонду Печорської районної в місті Києві державної адміністрації з відповідною заявою про приватизацію квартири АДРЕСА_1 , проте винесено рішення про відмову в оформленні приватизації, оскільки відсутні довідки з попередніх місць реєстрації ОСОБА_1 та невикористання ним права на приватизацію з народження до 01.03.2016 р.; а також документи на ОСОБА_2 (Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» не передбачено випадків добровільної відмови від участі в приватизації). ІНФОРМАЦІЯ_1 батько заявника - ОСОБА_2 помер. Отже, він вже не може приймати участь в приватизації житлового фонду. Як з`ясувалося, заявник певний період часу (з дати народження ІНФОРМАЦІЯ_2 по 01.03.2016 р.) взагалі не був зареєстрований на території України з незалежних від нього причин, внаслідок чого фактично позбавлений права на приватизацію житла, в якому проживає з моменту народження. Встановлення факту того, що ОСОБА_1 не мав зареєстрованого місця проживання в Україні з моменту народження і до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також участі в приватизації не приймав та не використовував житлові чеки на території України необхідно йому для реалізації свого права на приватизацію житла.

Заявник в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, до суду подав заяву про розгляд заяви за його відсутності.

Заінтересована особа про розгляд заяви повідомлялася належним чином, в судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 надана для проживання родини батька заявника - ОСОБА_2 , у складі ОСОБА_3 (батька), ОСОБА_4 (матері), ОСОБА_5 (сестри), на підставі розпорядження представника Президента України від 01.06.1992 р. № 84.

Копією Розпорядження представника Президента України №84 від 01.06.1992 р. та додатком до нього, в частині що стосується ОСОБА_3 ; Свідоцтвом про народження ОСОБА_1 ; Свідоцтвом про розірвання шлюбу від 04.11.2004 р.; Свідоцтвом про базову загальну середню освіту серії НОМЕР_1 від 17.06.2011 р.; відповіддю № 4459/21 від 14.09.2021 р. на адвокатський запит; рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22.09.2003 р. у справі №2-588-1/03; заявою абітурієнта ОСОБА_1 від 21.07.2011 р.; атестатом про повну загальну середню освіту серії НОМЕР_2 від 30.06.2014 р., дипломом молодшого спеціаліста серії НОМЕР_3 від 31.01.2015 р.; відповіддю №105/01-5726/1 від 19.08.2021 р. на адвокатський запит, Довідкою про реєстрацію місця проживання особи № 68014/12 від 18.08.2021 р.; Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 10.09.2021 р.; медичною карткою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 ; Історією розвитку дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , Довідкою № 22 від 25.08.2021 р., виданою ОСББ «Промінь-2006», підтверджується факт того, що з моменту народження та до цього часу заявник проживає в квартирі АДРЕСА_1 .

16.03.2016 р. ОСОБА_1 отримав паспорт громадянина України та був зареєстрований за адресою проживання: АДРЕСА_2 , що підтверджується Довідкою про реєстрацію місця проживання №67268986 від 09.08.2021 р.

Згідно з листом Печерської районної в місті Києві державної адміністрації №105/01-1186/В-100 від 06.07.2021 р., винесено рішення про відмову в оформленні приватизації вищезазначеної квартири на ім`я: ОСОБА_1 , 1996 р.н.

Вказана відмова мотивована тим, що відсутні довідки з попередніх місць реєстрації ОСОБА_1 та невикористання ним права на приватизацію з народження до 01.03.2016 р.; а також документи на ОСОБА_2 (Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» не передбачено випадків добровільної відмови від участі в приватизації).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини першої, другої статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Факти, що мають юридичне значення - це факти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду у порядку окремого провадження, зокрема, за умови, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав фізичних та юридичних осіб.

Згідно зі статтею 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти до висновку про те, що не можуть розглядатися в порядку окремого провадження заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, якщо чинним законодавством передбачений інший порядок його встановлення.

Відповідно до ст. 17 ЦК УРСР в редакції 1963 р., що діяла до 01.01.2004 р., місцем проживання неповнолітніх, що не досягли п`ятнадцяти років, визнається місце проживання їх батьків.

Відповідно до ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає (ч. 4); місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає (ч. 3).

ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, в період з ІНФОРМАЦІЯ_2 р. по 03.04.2010 р. він був неповнолітнім, і місце його проживання визначалось місцем проживання батьків, або одного з них, з ким він проживав. У даному випадку батька - ОСОБА_2 , оскільки після розлучення батьків, згідно з рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22.09.2003 р. у справі №2-588-1/03, він залишився проживати саме з ним.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Відповідно до п. 17, 18, 20 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово- комунального господарства України 16.12.2009 № 396 громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Громадянином до органу приватизації подається, зокрема документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду.

Документом, що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідка з попередніх місць проживання (після 1992 року) щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду.

Суд знаходить слушними твердження заявника про те, що він не має можливості надати таку довідку, оскільки у період з ІНФОРМАЦІЯ_2 р. (дати народження) по 16.03.2016 р. (дати отримання паспорта громадянина України) він не був зареєстрований на території України, хоча постійно проживав за однією адресою: АДРЕСА_2 .

Встановлення факту того, що ОСОБА_1 не мав зареєстрованого місця проживання в Україні з моменту народження і до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також участі в приватизації не приймав та не використовував житлові чеки на території України, необхідно йому для реалізації свого права на приватизацію житла, а відтак суд приходить до висновку про задоволення заяви та встановлення фактів, які знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-18, 76-81, 95, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 293, 294, 315, 319, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ), заінтересовані особи: Управління житлово-комунального господарства та будівництва Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (адреса: 01015, м. Київ, вул. Московська, буд. 37/2; код ЄДРПОУ 37451550), Печерська районна в місті Києві державна адміністрація (адреса: 01010, м. Київ, вул. М. Омеляновича-Павленка, буд. 15; код ЄДРПОУ 37401206), про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , у період з ІНФОРМАЦІЯ_2 р. по 01.03.2016 р. не мав зареєстрованого місця проживання в Україні, участі у приватизації державного житлового фонду не приймав, житлові чеки не використовував.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.

Суддя С. В. Вовк