Рішення № 105196392, 11.07.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 липня 2022 р. Справа №120/976/22-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи виконання покарань "Вінницька установа виконання покарань (№1") про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" в інтересах ОСОБА_1 звернулася його представниця.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначила, що 19 серпня 2021 року її довіритель звернувся із заявою до начальника Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" щодо установлення в камерному приміщенні №133 кухля для питної води відповідно до Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарчого призначення виправної колонії максимального рівня безпеки, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №1118/5 від 27 липня 2012 року.

Однак, Державна установа "Вінницька установа виконання покарань (№1)" на час звернення позивача із цим позовом жодної відповіді не надала та встановила в камерному приміщенні, у якому відбуває покарання ОСОБА_1 , кухля для питної води.

Вважаючи, що установою виконання покарань порушено права ОСОБА_1 його представниця звернулася до суду з цим позовом із вимогами визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" щодо незабезпечення засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 необхідними житловими умовами, а саме кухлем для питної води в камерному приміщенні №133, а також зобов`язати відповідача вжити заходів щодо забезпечення її довірителя таким кухлем.

Ухвалою від 31 січня 2022 року відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня її отримання для подання відзиву на позовну заяву.

Однак, відзив на позовну заяву від відповідача на адресу суду в строк, визначений ухвалою від 31 січня 2022 року, не надійшов, незважаючи на отримання відповідачем копії ухвали про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та доданими до неї документами 04 лютого 2022 року, що підтверджується відповідною розпискою.

Згідно з частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства Україну разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 13 червня 2022 року витребувано у Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" інформацію про те, чи укомплектована камера №133, у якій відбуває покарання засуджений до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 , кухлем для питної води.

Така ухвала отримана відповідачем 15 червня 2022 року, що підтверджується розпискою про отримання такої, проте витребувану інформацію відповідач не надав.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 вироком Піщанського районного суду Вінницької області від 21 грудня 2011 року засуджений до довічного позбавлення волі та відбуває призначене покарання в Державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№1)".

19 серпня 2021 року позивач звернувся до начальника Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" із заявою щодо установлення в камерному приміщенні №133 кухля для питної води відповідно до Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарчого призначення виправної колонії максимального рівня безпеки, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №1118/5 від 27 липня 2012 року. У випадку відмови в задоволенні його звернення надати йому письмову відповідь в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян».

Проте, відповідачем не надано відповіді на заяву позивача.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду (частина 3 статті 63 Конституції України).

Відповідно до частини 1 статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Відповідно до статті 2 КВК України кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку. Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду (частини 1, 2 статті 7 КВК України).

Так, судом установлено, що ОСОБА_1 засуджений до довічного позбавлення волі та відбуває покарання в приміщенні камерного типу №133 в Державній установі «Вінницька установа виконання покарань (№1)».

Наказом Міністерства юстиції України № 1118/5 від 27 липня 2012 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 року за №1280/21592, затверджено Норми забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарчого призначення виправної колонії максимального рівня безпеки (далі Норми №1118/5).

Визначаючись із тим, чи положення згаданого наказу застосовні до спірних правовідносин, суд враховує наступне.

Відповідно до частин другої четвертої статті 11 КВК України установами виконання покарань є: арештні доми, кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи, слідчі ізолятори у випадках, передбачених цим Кодексом.

Кримінально-виконавчі установи поділяються на кримінально-виконавчі установи відкритого типу і кримінально-виконавчі установи закритого типу.

Виправні колонії поділяються на колонії мінімального, середнього і максимального рівнів безпеки. У разі необхідності в межах однієї виправної колонії можуть створюватися сектори з різними рівнями безпеки.

За своїм статусом відповідач (Державна установа "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)") є кримінально-виконавчою установою (установою виконання покарань) закритого типу (виправною колонією).

Наказом Міністерства юстиції України 10 травня 2017 року №1519/5 затверджено Перелік найменувань органів, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України. Відповідно до вказаного переліку, рівень безпеки Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" не конкретизовано. У частині Переліку, де зазначається рівень безпеки установ, щодо відповідача зазначено загальну інформацію "Установа виконання покарань".

Це обумовлено тим, що в межах Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" відповідно до частини 4 статті 11 КВК України можуть створюватися сектори з різними рівнями безпеки.

Частиною 2 статті 18 КВК України передбачено, що за загальним правилом, чоловіки засуджені до довічного позбавлення волі відбувають покарання у виправних колоніях максимального рівня безпеки (чи секторі максимального рівня безпеки виправної колонії середнього рівня безпеки).

Згідно з частиною 1 статті 150 КВК України чоловіки, засуджені до довічного позбавлення волі, відбувають покарання у секторах максимального рівня безпеки виправних колоній середнього рівня безпеки та виправних колоніях максимального рівня безпеки.

Відтак, враховуючи, що позивача засуджено до довічного позбавлення волі, на Державну установу "Вінницька установа виконання покарань (№1)" покладено обов`язок забезпечити умови утримання передбачені чинним законодавством для кримінально-виконавчі установи закритого типу максимального рівня безпеки (сектору максимального рівня безпеки).

Частиною 2 статті 151 КВК України встановлено, що на осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов`язки засуджених до позбавлення волі, передбачені статтею 107 цього Кодексу.

Так, частиною 1 статті 115 КВК України передбачено, що особам, які відбувають покарання у виправних і виховних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни.

Відповідно до підпункту 10.15.6 Норм №1118/5 у камерах для засуджених до довічного позбавлення волі передбачена наявність баку для питної води ємністю 15 л з водорозбірним краном, кришкою, кухлем і тазом.

Водночас, як наголошує представниця позивача, у камерному приміщенні №133, де її довіритель відбуває покарання, відсутній кухоль для питної води, що слугувало підставою для відповідного звернення із заявою від 19 серпня 2021 року до установи виконання покарань.

Зазначене звернення позивача отримано відповідачем 19 серпня 2021 року, однак жодних доказів реагування (надання відповіді) на порушені у ньому питання відповідачем надано не було.

Правовідносини щодо листування та подання звернень, в тому числі адресованих установам, де засуджені відбувають покарання, врегульовані, зокрема, й Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року №2823/5 (далі Правила №2823/5).

Згідно з пунктом 2 розділу 2 Правил №2823/5 засуджені мають право: на належне матеріально-побутове забезпечення; рідною мовою давати пояснення, вести листування, подавати пропозиції, заяви і скарги в усній чи письмовій формі від свого імені, а також отримувати відповіді мовою звернення.

Відповідно до пункту 1 розділу 3 Правил №2823/5 засуджені мають право подавати пропозиції, заяви та скарги в усній чи письмовій формі від свого імені.

Адміністрація установ виконання покарань має забезпечити виконання вимог Закону України "Про звернення громадян" (абзац 12 пункту 1 розділу 3 Правил №2823/5).

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Отже, з наведеного вище слідує, що позивач, будучи засудженим до довічного позбавлення волі та відбуваючи покарання в Державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)", має право на забезпечення місця його утримання (камери для засуджених до довічного позбавлення волі чи приміщення камерного типу) відповідно до вимог, що встановлені у підпункті 10.15.6 Норм №1118/5.

При цьому такому праву позивача кореспондує обов`язок Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" забезпечити дотримання вказаних норм.

В той же час, у разі незгоди позивача із житловими, побутовими, санітарно гігієнічними умовами його утримання він має право адресувати відповідачу звернення щодо вказаних питань, а відповідач зобов`язаний у передбачений нормами кримінально-виконавчого законодавства та Закону України "Про звернення громадян" спосіб розглянути звернення, а за необхідності провести перевірку обставин, що стали предметом звернення та за наявності підстав вжити належних заходів реагування з метою приведення умов утримання засудженого до вимог, встановлених Нормами №1118/5.

Позивач у своєму зверненні від 19 серпня 2021 року на ім`я начальника Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" звернув увагу на незабезпеченні камерного приміщення №133, в якому він утримується, кухлем для питної води.

Водночас, відповідачем не надано доказів розгляду вказаного звернення як і проведення перевірки викладених у зверненні фактів, про які зазначив позивач.

За таких обставин, суд позбавлений можливості повно, об`єктивно та достовірно перевірити наведені у зверненні обставини та зробити висновок про наявність чи відсутність порушень, на яких позивач акцентує увагу як у зверненні від 19 серпня 2021 року, так і в позові (щодо порушення Норм №1118/5), адже первинним суб`єктом здійснення такої перевірки є відповідач. Лише у випадку розгляду відповідачем порушених у зверненні питань та прийняття за результатом відповідного рішення суд матиме підстави надати оцінку діям відповідача в частині покладених на нього обов`язків щодо забезпечення камерного приміщення кухлем для питної води.

Відтак, відповідач, не надавши відповідь на звернення позивача, допустив бездіяльність, що пов`язана із розглядом такого звернення.

А тому з метою захисту прав позивача установу виконання покарань слід зобов`язати розглянути звернення ОСОБА_1 від 19 серпня 2021 року.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши надані ними докази, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, не встановлено, тому питання про розподіл таких не вирішується.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 243, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)" щодо нерозгляду звернення ОСОБА_1 від 19 серпня 2021 року.

Зобов`язати Державну установу «Вінницька установа виконання покарань (№1)" розглянути звернення ОСОБА_1 від 19 серпня 2021 року щодо забезпечення камерного приміщення, у якому він утримується, кухлем для питної води.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце перебування: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Відповідач: Державна установа "Вінницька установа виконання покарань (№1)" (місцезнаходження: 21000, м. Вінниця, вул. Брацлавська, буд. 2; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 08562602)

Повний текст рішення суду складено 11.07.2022

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович