Вирок № 105193220, 12.07.2022, Чигиринський районний суд Черкаської області

Справа № 708/290/22

Номер провадження № 1-кп/708/30/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2022 року м. Чигирин

Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Попельнюха А.О.,

за участю:

секретаря судових засідань Пасічної Л.А.,

прокурорів Кучера М.А., Курила Р.О.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

захисника адвоката Ткач В.В.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чигирині Черкаської області в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022250310000327 від 14.02.2022, за яким:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженка м.Чигирин Черкаськоїобласті,зареєстрована: АДРЕСА_1 ,фактично проживаєза адресою: АДРЕСА_2 ,українка,громадянка України,освіта середня,перебуває увідпустці подогляду задитиною, має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судима,

обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

14.04.2022 з Черкаської окружної прокуратури надійшли матеріали вказаного кримінального провадження.

14.04.2022 ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області у цьому кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 19.04.2022 підготовче провадження закінчено та призначено судовий розгляд.

Під час судового розгляду вказаного кримінального провадження судом встановлено, що ОСОБА_1 14.02.2022 о 16 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та знаходячись біля домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 , усвідомлюючи, що перед нею знаходиться працівник поліції, одягнений у формений однострій чорного кольору із розпізнавальними знаками, а саме поліцейський сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності № 2 Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області, який відповідно до Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронний органів» є працівником правоохоронного органу, та виконував службовий обов`язок згідно графіку несення добових нарядів, діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням ОСОБА_2 своїх службових обов`язків, усвідомлюючи протиправність своїх дій, нанесла останньому шість ударів кулаками правої та лівої руки в область голови та обличчя, в результаті чого спричинила йому тілесні ушкодження у вигляді травми голови зі струсом головного мозку, раною м`яких тканин голови, що згідно висновку експерта № 02-01/137 від 07.04.2022 відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Такі дії обвинуваченої ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

Учасники процесуне оспорюютьобставини,які підлягаютьдоказуванню уцьому кримінальномупровадженні та які викладено в обвинувальному акті. Судом з`ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставини, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.

Відтак суд, роз`яснивши учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, роз`яснивши положення ст. 349 КПК України, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує, щодо такого порядку судового розгляду, провів судовий розгляд даного кримінального провадження щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Прийняття судомрішення пропроведення скороченогосудового розглядусвідчить проте,що обставини,які сторонине оспорюють,будуть вважатисявстановленими всудовому засіданніі судбуде це враховувати при постановленні вироку.

Крім того, дане рішення суду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації N 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала у повному обсязі, натомість від дачі показів відмовилась на підставі статті 63 Конституції України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що визнання вини обвинуваченою з одночасною відмовою від дачі показів є її правом, такі її дії не викликають сумнівів щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення доведена повністю.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_1 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України є щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_1 суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає у передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_1 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує позицію сторін судового провадження щодо необхідної міри покарання, за якої прокурор вважав необхідним призначення покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік; позицію потерпілого, який підтвердив факт примирення з обвинуваченою і відшкодування завданої йому матеріальної та моральної шкоди у повному обсязі та не наполягав на призначенні суворого покарання; позицію сторони захисту, які просили суд призначити покарання із застосуванням статті 69 КК України у виді штрафу; а також досудову доповідь органу пробації, під час складення якої визначено середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_1 суд також враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів; суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення; основний об`єкт злочину нормальна діяльність правоохоронних органів, їх авторитет, та додатковий обов`язковий об`єкт психічна та фізична недоторканність працівників правоохоронних органів; форму умислу прямий; вчинення даного злочину обвинуваченою у стані алкогольного сп`яніння; особу обвинуваченої, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, на обліку у лікаря нарколога та/або психіатра не перебуває, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, одружена, має на утриманні двох малолітніх дітей.

Аналізуючи питання про можливість призначення обвинуваченій ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України та переходом до більш м`якого виду покарання у виді штрафу суд приходить до висновку, що з урахуванням майнового стану обвинуваченої таке покарання не буде пропорційним і співмірним та може мати для неї характер надмірного тягаря. Відповідні висновки суду обґрунтовані тим, що обвинувачена ОСОБА_1 з 18.08.2020 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, є матір`ю двох малолітніх дітей та не має власних джерел доходу.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи. Оскільки ОСОБА_1 є матір`ю малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд позбавлений можливості застосувати до неї покарання у виді обмеження волі в силу прямої імперативної заборони.

За таких обставин суд приходить до висновку про призначення обвинуваченій ОСОБА_1 покарання у межах санкції ч. 2 ст. 345 КК України у виді позбавлення волі строком на один рік. На переконання суду саме таке покарання буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до абз. 6 п. 9 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (зі змінами та доповненнями) при призначенні покарання у виді позбавлення волі на певний строк вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до 7 років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п`яти років за тяжкі та особливо тяжкі злочини, суд залежно від ступеня суспільної небезпечності вчиненого, даних про особу засудженої та обставин, що обтяжують і пом`якшують покарання, вправі звільнити таких жінок від відбування покарання з випробуванням як на підставі статті 75 КК, так і на підставі статті 79 КК.

За таких обставин, враховуючи дані про особу ОСОБА_1 , її критичне ставлення до вчиненого, поведінку після вчинення кримінального правопорушення, зокрема наявність щирого каяття, добровільне відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди, суд дійшов до висновку про можливість застосування до неї ст. 75 КК України, оскільки на думку суду наявні підстави стверджувати про можливість виправлення останньої без відбування основного покарання, а тому суд вважає доцільним звільнити її від відбування основного покарання з випробуванням, якщо вона протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки відповідно до ст. 76 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Застосований до обвинуваченої запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Речові докази у справі відсутні.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, і призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік.

На підставі пунктів 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді особистого зобов`язання до набрання вироком законної сили залишити без зміни.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Чигиринський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Копію вироку вручити обвинуваченій і прокурору негайно після проголошення.

Копію вироку не пізніше наступного дня після його проголошення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя А.О.Попельнюх