Рішення № 105189927, 06.07.2022, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2022 року м. ЧернівціСправа № 926/1824/22

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю секретаря судового засідання Шехтер Є.С., розглянувши матеріали справи

за позовом комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Чернівці» імені Леоніда Каденюка» (58009, м. Чернівці, вул. Валерія Чкалова, буд.30, код ЄДРПОУ 21418761)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

про стягнення заборгованості в сумі 20787,67 грн.

Представники сторін:

від позивача Калинчук Ю.В.- адвокат;

від відповідача не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт «Чернівці» імені Леоніда Каденюка» звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на загальну суму 26778,31 грн в тому числі: основний борг в сумі 20787,67 грн та 5990,64 грн пені.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в порушення умов ряду договорів, а саме: договору про компенсацію з оплати земельного податку №17 від 03.01.2017 року; договору про відшкодування витрат за надання комунальних послуг № 148 від 23.05.2017 року та договору про надання послуг з протипожежного забезпечення об`єкту №150 від 01.11.2016 року відповідач вчасно не оплатив вартість наданих послуг, що призвело до виникнення заборгованості.

19.05.2022 року відділом документального забезпечення та аналітичної роботи суду матеріали позовної заяви зареєстровані за вх.№1824.

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 19.05.2022 року позовну заяву передано судді Гурину М.О.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 20.05.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.06.2022 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 08.06.2022 року відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 23.06.2022 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 23.06.2022 року клопотання про зменшення позовних вимог (вх.№2241) прийнято до розгляду, підготовче судове засідання відкладено на 06.07.2022 року.

05.07.2022 року Господарського суду Чернівецької області отримано заяву відповідача про визнання позову в якій останній зменшені позовні вимоги визнає в повному обсязі, просить розглянути справу у відсутності відповідача та розстрочити виконання рішення терміном на 6 місяців мотивуючи це воєнним станом в країні та скрутним матеріальним становищем.

Станом на день розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, наполягала на задоволення позову з підстав зазначених у позовній заяві, заперечувала проти розстрочки виконання судового рішення терміном на 6 місяців.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча сторони належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи.

Частиною 3 статті 185 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Враховуючи заяву відповідача про визнання позову та розгляд справи за відсутності відповідача, суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ч. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між КП «Міжнародний аеропорт «Чернівці» імені Леоніда Каденюка» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено ряд договорів, а саме:

-договір №17 про компенсацію з оплати земельного податку від 03.01.2017 року;

-договір №148 про відшкодування витрат за надання комунальних послуг від 23.05.2017 року;

-договір №150 про надання послуг з протипожежного забезпечення об`єкту від 01.11.2016 року.

Так, згідно п. 1.1. договору №17 про компенсацію з оплати земельного податку від 03.01.2017 року відповідно до умов договорів оренди нерухомого майна №194/К від 04.07.2013 р., №195 від 04.07.2013 (п.п.2.10; 4.1.10; 4.1.11), додаткових договорів на нього №1 відповідач зобов`язався компенсувати позивачу земельний податок пропорційно до площі орендованого приміщення.

За умовами пунктів 1.1., 1.2. договору №148 про відшкодування витрат за надання комунальних послуг від 23.05.2017 року виконавець надає замовнику доступ до користування комунальними послугами в порядку та на умовах, визначених цим Договором, а замовник зобов`язується здійснювати відшкодування витрат за надання даних послуг в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Згідно з цим Договором Замовник відшкодовує витрати Виконавця на надання послуг з : водопостачання та водовідведення (за лічильником), техобслуговування внутрішніх мереж водопостачання та водовідведення; електропостачання (за окремим договором); проїзд транспортних засобів замовника на територію аеропорту.

У відповідності до п. 1.1., 1.2. договору №150 про надання послуг з протипожежного забезпечення об`єкту від 01.11.2016 року Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов`язки з надання послуг із протипожежного забезпечення службового приміщення Замовника (далі - об`єкт Замовника), розмішеного в контрольованій зоні Виконавця та зазначеного в Додатку №1, що є невід`ємною частиною даного Договору, далі - послуги з протипожежного забезпечення об`єкту. Виконавець надає послуги з протипожежного забезпечення об`єкту Замовника силами служби аварійно-рятувального та протипожежного забезпечення польотів аеропорту шляхом цілодобового спостереження за об`єктом, який обладнаний системою охоронно-пожежної сигналізації (далі - ОПС), придбаною та встановленою за рахунок Замовника.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Так, в силу статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до статтей 173-174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позивач взяті на себе зобов`язання по вищевказаних договорах виконав в повному обсязі, однак відповідач, в порушення умов договорів, своєчасно кошти не сплатив, що призвело до виникнення боргу станом на 18.05.2022 року, а саме:

-по договору №17 про компенсацію з оплати земельного податку від 03.01.2017 року наявна заборгованість за січень-лютий 2020 року в розмірі 357,88 грн., що підтверджується рахунками-фактурою №1-136 та 1-139;

-по договору №148 про відшкодування витрат за надання комунальних послуг від 23.05.2017 року наявна заборгованість за січень-травень 2020 року в розмірі 906,50 грн, що підтверджується ранками №1-140, 1-141 від 8 квітня 2020 р., №1-168 від 4 травня 2020 р., №1-192 від 4 червня 2020 р., №1-142 від 8 квітня 2020 р.;

-по договору №150 про надання послуг з протипожежного забезпечення об`єкту від 01.11.2016 року наявна заборгованість в розмірі 19523,29 грн, що підтверджується рахунками №1-152 та №1-153 від 4 травня 2020 р.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на вищевказані обставини, вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 20787,67 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та визнаються відповідачем.

Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням вищезазначеного та в аспекті забезпечення ефективного захисту прав позивача, наявність встановленої заборгованості відповідача перед позивачем, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, оскільки таке рішення відповідає завданням господарського судочинства та є адекватним фактичним обставинам справи.

Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду, суд встановив наступне.

Відповідно до п.2 ч. 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Згідно з п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Обґрунтовуючи заяву про надання розстрочки виконання судового рішення, відповідач посилається на воєнний стан в країні та важке фінансове становище, зазначає, що стягнення заборгованості за рішенням без розстрочення його виконання зумовить неможливість погашення грошових зобов`язань за податками та зборами, що в результаті може призвести до його банкрутства.

За приписами статей 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи вищенаведені обставини суд враховує, що боржник не ухиляється від виконання своїх обов`язків з погашення заборгованості, що розстрочка виконання рішення є тією мірою, яка дозволяє не допустити банкрутства юридичних осіб, надає можливість працювати суб`єкту господарювання та здійснювати поступове погашення заборгованості, оскільки одночасне примусове стягнення всієї заборгованості може вкрай негативно вплинути на його функціонування.

Враховуючи майнові інтереси обох сторін, суд частково задовольняє заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості у сумі 20787,67 грн. строком на три місяці рівними частинами наступним чином: до 06 серпня 2022 року 6929,23 грн., до 06 вересня 2022 року 6929,23 грн., до 06 жовтня 2022 року 6929,21 грн.

Відповідно до приписів частини 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір» та статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, позивачу комунальному підприємству «Міжнародний аеропорт «Чернівці» імені Леоніда Каденюка» (58009, м. Чернівці, вул. Валерія Чкалова, буд.30, код ЄДРПОУ 21418761) слід повернути 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову за платіжним дорученням №91 від 16.05.2022 року, що складає 1240,50 грн., решту судового збору в сумі 1240,50 грн, - покласти на відповідача з вини якого спір доведено до вирішення в судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 130, 185, 232, 233, 236 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Чернівці» імені Леоніда Каденюка» (58009, м. Чернівці, вул. Валерія Чкалова, буд.30, код ЄДРПОУ 21418761) заборгованість в розмірі 20787,67 грн.

Розстрочити виконання рішення Господарського суду Чернівецької області в цій частині на три місяці згідно наступного графіка:

-до 06 серпня 2022 року 6929,23 грн.;

-до 06 вересня 2022 року 6929,23 грн.;

-до 06 жовтня 2022 року 6929,21 грн.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Чернівці» імені Леоніда Каденюка» (58009, м. Чернівці, вул. Валерія Чкалова, буд.30, код ЄДРПОУ 21418761) 1240,50 грн. сплаченого судового збору.

5. Повернути комунальному підприємству «Міжнародний аеропорт «Чернівці» імені Леоніда Каденюка» (58009, м. Чернівці, вул. Валерія Чкалова, буд.30, код ЄДРПОУ 21418761) 50% судового збору, що складає 1240,50 грн, на підставі ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», що був сплачений згідно платіжного доручення №91 від 16.05.2022 року, яке знаходиться в матеріалах справи №926/1824/22.

6. З набранням судовим рішенням законної сили видати накази.

Повний текст рішення складено та підписано 12.07.2022 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.О. Гурин

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.