Рішення № 105189686, 12.07.2022, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2022 Справа № 917/448/22

м.Полтава

Суддя Кльопов І.Г. , розглянувши матеріали

за позовною заявою Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, пл. Перемоги, 2, м.Кременчук, Полтавська область,39600

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимум-нет", вул.Мазепи Івана,29-А, м.Кременчук, Полтавська область,39600

про стягнення грошових коштів

встановив:

Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області звернулася до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимум-нет" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 115021,43грн. за період з 07.07.2021 по 31.01.2022 включно.

Позивач в обгрунтування позовних вимог посилається на те, що у період з 07.07.2021 року по 31.01.2022 року (включно) відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для експлуатації нежилої будівлі, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю в сумі 115021,43грн., який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125 та 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2021 даний позов був переданий на розгляд судді Кльопову І.Г.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.05.2022 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, відзив на позов не надав, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що за ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення прийнято в нарадчій кімнаті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив слідуюче.

07.02.2012 Кременчуцька міська рада Полтавської області та Товариство з обмеженою відповідальністю "Яхтклуб "Посейдон" було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 43000 кв. м, кадастровий номер 5310436100:08:001:0145 для розташування яхтклубу по вул. Богдана Хмельницького, 7-А в м. Кременчуці.

Договір укладений строком на 2 роки та діяв до 29.02.2014.

23.12.2015 рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області Про погодження технічних документацій із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок в м. Кременчуці ТОВ "Яхтклуб "Посейдон" погодили технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 43000 кв. м (кадастровий номер 5310436100:08:001:0145) для розташування яхтклубу по вул. Богдана Хмельницького, 7-А на дві земельні ділянки:

- земельна ділянка № 1 кад. номер 5310436100:08:001:0202 площею 28905 кв. м, що передбачається для передачі в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Яхтклуб "Посейдон" для розташування яхтклубу;

- земельна ділянка № 2 - площею 14095 кв. м під частиною Дніпродзержинського водосховища комплексного призначення, що передбачається для передачі до земель запасу міста.

Позивач у позові зазначає, що після закінчення дії даного договору оренди та поділу земельної ділянки ТОВ "Яхтклуб "Посейдон" так і не оформив право користування спірною земельною ділянкою. Кременчуцька міська рада Полтавської області зверталася до суду про стягнення з ТОВ "Яхтклуб "Посейдон" заборгованості за період з 01.02.2017 по 18.08.2017 безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 28905 кв.м. кадастровий номер 5310436100:08:001:01202.

Позивачу з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 11.02.2020 за №199822386 стало відомо, що на підставі договору купівлі-продажу від 18.08.2017 ОСОБА_1 набув у власність об"єкт нерухомого майна: яхт-клуб по вул.Богдана Хмельницького, 7-А, який раніше належав ТОВ "Яхтклуб "Посейдон".

У подальшому з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 08.02.2022 за №298353309 стало відомо, що ОСОБА_1 від 06.07.2021 відчужив ТОВ "Оптимум-нет" (відповідачу) об"єкт нерухомого майна: яхт-клуб по вул.Богдана Хмельницького, 7-А, що знаходиться на земельній ділянці площею 28905 кв. м (кадастровий номер 5310436100:08:001:01202)

Позивач зазначає, що у період з 07.07.2020 року по 31.01.2021 року (включно) відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для експлуатації нежилої будівлі, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю в сумі 115021,43грн., який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125 та 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Приписами частини 1, 2 статті 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

У відповідності до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Як вбачається з положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Матеріали справи не свідчать, що відповідач являється власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці,

При цьому матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного договору оренди та державної реєстрації такого права.

Отже, відповідач користується спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5303655432016 від 25.02.2016 земельна ділянка по вул.Богдана Хмельницького, 7-А у м. Кременчук, Полтавська область, кадастровий номер 5310436100:08:001:0202 - зареєстрована 25.02.2016 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об"єднання земельних ділянок.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Згідно з статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

З огляду на викладене відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України, визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у період з 07.07.2021 по 31.01.2021 (включно) не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому Законом розмірі.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, розмір орендної плати за вказаний період становить 115021,43грн. (розрахунок згідно позовної заяви).

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок, та встановлено, що останній проведено вірно.

Зважаючи на те, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати верховного Суду від 13.04.2021 по справі №922/1352/20, від 23.05.2018 по справі №629/4628/16-ц)

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 45519,29грн. підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольняє їх в повному обсязі.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 209, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимум-нет" (вул.Мазепи Івана,29-А, м.Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 44235921) на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 24388300) заборгованість у розмірі 115021,43грн. та 2481,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 12.07.2022

Суддя Кльопов І.Г.