Рішення № 105189085, 06.07.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.07.2022Справа № 910/21021/20 (910/9903/21)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна"(03150, м. Київ, вул. Фізкультури,28 Д, ідентифікаційний номер 367 89421)

до 1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );

2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 );

3) ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 )

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Селіверстова Владислава Олеговича (08131, Київська обл., с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, вул. Боголюбова, 16, оф.11);

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (04050, м. Київ, вул. Студентська, 7)

про застосування наслідків нікчемного правочину та звернення стягнення на іпотечне майно.

в межах справи №910/21021/20

За заявою ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність

Суддя Мандичев Д.В.

Секретар судового засідання Судак С.С.

Представники учасників:

Від позивача -Череда Т.М.

Від відповідача-1- ОСОБА_1

Від відповідача-2 -Мітюрін С.О.

Від позивача -3-не з`явилися

Від третіх осіб-не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться справа №910/21021/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 .

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг" до 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 ; 3) ОСОБА_5 про застосування наслідків нікчемного правочину та звернення стягнення на іпотечне майно.

В поданій позовній заяві позивачем було заявлено вимоги:

- скасувати державну реєстрацію права власності;

- скасувати державну реєстрацію обтяження;

- визнати за ОСОБА_2 державну реєстрацію права власності на нерухоме майно;

- звернути стягнення на нерухоме майно.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.06.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг" до 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 ; 3) ОСОБА_5 про застосування наслідків нікчемного правочину та звернення стягнення на іпотечне майно залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг" строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали.

Так, від заявника надійшли докази усунення недоліків позовної заяви, встановлених в ухвалі Господарського суду м. Києва від 30.06.2021.

Крім того, заявником виключено з раніше поданих позовних вимог вимогу про визнання за ОСОБА_2 реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Відтак, позовними вимогами є:

- скасувати державну реєстрацію права власності;

- скасувати державну реєстрацію обтяження;

- звернути стягнення на нерухоме майно.

Як вбачається з позовної заяви, відповідачами у справі вказано ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , тобто фізичних осіб, що не є підприємцями.

Відповідно до частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 вирішено звернутися до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська,15) із запитом щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Зобов`язано Відділ обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська,15) протягом п`яти днів з моменту отримання запиту суду надати інформацію про місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Звернутися до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська,15) із запитом щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Зобов`язано Відділ обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська,15) протягом п`яти днів з моменту отримання запиту суду надати інформацію про місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Так, до Господарського суду міста Києва надійшли відомості від Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, згідно яких вбачається, що ОСОБА_1 01.03.2021 змінила прізвище на ОСОБА_5 та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .; ОСОБА_5 11.03.2021 змінила прізвище на ОСОБА_5 та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.09.2021 позовну заяву залишено без руху. Встановлено заявнику строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення даної ухвали.

Так, від заявника надійшли докази усунення недоліків позовної заяви, встановлених в ухвалі Господарського суду м. Києва від 20.09.2021. Також, разом із заявою про усунення недоліків, позивачем подано позовну заяву у новій редакції, відповідно до якої позовними вимогами є:

- скасувати державну реєстрацію права власності;

- скасувати державну реєстрацію обтяження;

- звернути стягнення на нерухоме майно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 10.11.2021.Залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Селіверстова Владислава Олеговича (08131, Київська обл., с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, вул. Боголюбова,16, оф.11). Залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (04050, м. Київ, вул. Студентська,7).

02.11.2021 до Господарського суду міста Києва надійшов лист третьої особи-1 про розгляд справи без присутності останнього.

04.11.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення Третьої особи-2 на позовну заяву.

09.11.2021 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача-2, відповідно до якого останній просив закрити провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.11.2021 відкладено підготовче засідання у справі № 910/21021/20 (910/9903/21) на 06.12.2021.

17.11.2021 до суду надійшла відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на відзив ОСОБА_2

25.11.2021 до Господарського суду м. Києва надійшли заперечення ОСОБА_2 на відповідь на відзив.

06.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача-1 на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.12.2021 відкладено підготовче засідання у справі № 910/21021/20 (910/9903/21) на 17.01.2022.

06.01.2022 до суду надійшли письмові пояснення позивача по справі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.01.2022 відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі. Закрито підготовче провадження у справі № 910/21021/20 (910/9903/21). Призначено справу № 910/21021/20 (910/9903/21) до розгляду по суті на 23.02.2022.

23.02.2022 представником відповідача-2 у судовому засіданні було долучено заяву про застосування строку позовної давності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2022 відкладено розгляд справи по суті на 16.03.2022.

Водночас, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб.

Відповідно до положень статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

За змістом статей 10, 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Рішенням Ради суддів України від 24.02.2022 № 9 запроваджено невідкладні заходи для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах воєнного стану. Зокрема, пунктом 2 вказаного рішення зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів рекомендовано оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Згідно з Указом Президента України "Про продовження дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14.03.2022, затвердженого Законом України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

За наведених обставин призначене на 16.03.2022 судове засідання з розгляду справи № 910/21021/20 (910/9903/21) не відбулося з об`єктивних причин, що не залежать від суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2022 призначено розгляд справи по суті на 20.06.2022.

23.05.2022 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення позивача щодо заяви відповідача-2 про застосування строку позовної давності.

30.05.2022 до Господарського суд міста Києва надійшли заперечення відповідача-2 на письмові пояснення щодо заяви про застосування строку позовної давності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2022 відкладено судове засідання на 06.07.2022.

У судовому засіданні, що відбулось 06.07.2022 позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач-2 заперечував проти позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідач-1 у судовому засіданні клопотала про відкладення судового засідання у зв`язку з відсутністю адвоката.

Крім того, судом встановлено, що від відповідача-3 також надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Відповідно до частини 1 статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (частини 1, 2 статті 114 ГПК України).

Судом також враховано, що відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Керуючись викладеним вище, беручи до уваги неодноразове відкладення судового засідання з розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав відкладення судового засідання.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.06.2007 між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 (позичальник), укладений кредитний договір № CNL - 007/110/2007, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 100000 дол. США, а останній зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути Банку вказані кредитні кошти у строки, зазначені в кредитному договорі, а також сплатити 13,99 % процентів за користування кредитом, у порядку та на умовах визначених у кредитному договорі.

Дата остаточного повернення кредиту - 26.06.2022 (частина 1 кредитного договору).

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 26.06.2007 № CNL - 007/110/2007 між ОСОБА_2 (іпотекодавець) та Банком укладено договір іпотеки від 26.06.2007 № PCL-007/110/2007, за яким предметом іпотеки є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 72,00 кв.м.

Вартість предмета іпотеки визначається за згодою сторін у розмірі 1 403 698,00 грн., що за курсом НБУ на дату укладення договору становить 277 960,00 дол. США (пункт 4.4 іпотечного договору).

Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. та зареєстрований у реєстрі за № 2761.

Відповідно до витягу з Державного реєстру іпотек відповідне обтяження на квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 72,00 кв.м. зареєстровано 26.06.2007 за ЗАТ «ОТП Банк».

05.11.2010 між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі - продажу кредитного портфелю, згідно з яким продавець продав (переуступив) покупцю право на Кредитний портфель, який включає в себе кредитні договори, зокрема, кредитний договір від 26.06.2007 № CNL - 007/110/2007, укладений з ОСОБА_2 .

Заочним рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07.02.2012 у справі № 2-665/11 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором від 26.06.2007 № CNL - 007/110/2007 у розмірі 916 178,43 грн.

Ухвалою Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25.12.2014 у справі № 389/5286/14-ц заочне рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07.02.2012 у справі № 2-665/11 скасовано.

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28.09.2016 у справі № 389/5286/14-ц, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 29.08.2019, позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором у сумі 111091,76 дол. США, що еквівалентно 2379971,21 грн., а також 3534,00 грн. судового збору.

Крім того, 19.10.2007 між ОСОБА_2 (позичальник) та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та в подальшому - ТОВ «ОТП Факторинг Україна», укладено кредитний договір № СМ - SМЕ 001/291/2007, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит в розмірі 120 000,00 дол. США. зі сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованої процентної ставки у розмірі 4,4 % річних.

За порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, Позичальник зобов`язаний сплатити Банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов`язань за кожний день прострочки, що передбачено п. 4.1.1. частини № 2 кредитного договору.

Датою остаточного повернення кредиту встановлено 19.10.2014 (частина 1 кредитного договору).

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 19.10.2007 № СМ - SМЕ 001/291/2007 між ОСОБА_2 (іпотекодавець) та Банком укладено договір іпотеки від 19.10.2007 № РМ- SМЕ 001/291/2007, предметом якого нежилі приміщення (в літ. А), загальною площею 61,00 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_6 .

Вартість предмета іпотеки визначається за згодою сторін у розмірі 831 000,00 грн., що за курсом НБУ на дату укладення договору становить 164 554,45 дол. США.

З огляду на неналежне виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором від 19.10.2007 № СМ - SМЕ 001/291/2007 Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" зверталося до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27.03.2017 у справі № 757/17412/14-ц, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 27.12.2018, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" суму заборгованості за кредитним договором №СМ-SME 001/291/2007 від 19.10.2007 в розмірі 104 621,35 доларів США, що еквівалентно 1 243 102,41 грн. за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку, та 4 537 323,81 грн., що разом складає 5 780 426,22грн., а також судові витрати в розмірі 3 654,00грн.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Донецька від 02.09.2010 у справі № 2-8223/10 за позовною заявою ОСОБА_2 , ТОВ «Морське агентство «Укрмарін» до ПАТ «ОТП Банк» визнано недійсним кредитний договір № CNL-007/110/2007 від 26.06.2007; визнано недійсним кредитний договір № СМ- SME001/291/2007 від 19.10.2007; визнано недійсним договір іпотеки № CM-SME001/291/2007 від 19.10.2007; визнано недійсним договір іпотеки № PCL-007/110/2007 від 26.06.2007; вилучено з Державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, майно яке було передано в іпотеку за договором іпотеки № CM-SME001/291/2007 від 19.10.2007, а саме: нежитлові приміщення (в літ. А), загальною площею 61 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 ; вилучено з Державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, майно яке було передано в іпотеку за договором іпотеки № CNL-007/110/2007 від 26.06.2007, а саме: житлове приміщення, загальною площею 72 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ; внесено до державного реєстру іпотек відомості про виключення запису з реєстру щодо нерухомого майна, яке передано в іпотеку за договором іпотеки № CM-SME001/291/2007 від 19.10.2007, а саме: нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 ; внесено до державного реєстру іпотек відомості про виключення запису з реєстру щодо нерухомого майна, яке передано в іпотеку за договором іпотеки № PCL-007/110/2007 від 26.06.2007, а саме: житлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 .

15.11.2013 заочне рішення Київського районного суду м. Донецька від 02.09.2010 скасоване та призначено справу до розгляду.

12.05.2014 Київським районним судом м. Донецька постановлено ухвалу, якою вищезазначену позовну заяву передано до Печерського районного суду м. Києва за підсудністю.

04.11.2016 Печерським районним судом м. Києва постановлено ухвалу, якою прийнято до провадження матеріали об`єднаної цивільної справи № 757/17412/14-ц за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 , третя особа ТОВ «Морське агентство «Укрмарін», AT «ОТП Банк» про стягнення заборгованості та за позовом ОСОБА_2 , ТОВ «Морське агентство «Укрмарін» до AT «ОТП Банк», третя особа ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про захист прав споживачів та визнання договорів недійсними, призначено справу до розгляду.

27.03.2017 ухвалою Печерського районного суду м. Києва позовні вимоги ОСОБА_2 , ТОВ «Морське агентство «Укрмарін» до AT «ОТП Банк», третя особа ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про захист прав споживачів та визнання договорів недійсними залишено без розгляду.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.08.2018 № 757/17412/14-ц, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 27.12.2018, задоволено заяву ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та допущено поворот виконання заочного рішення Київського районного суду м. Донецька від 02.09.2010, а саме ухвалено:

-визнати чинною державну реєстрацію обтяження іпотекою нерухомого майна: нежитлового приміщення, загальною площею 61 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , на підставі договору іпотеки № СМ-SМЕ001/291/2007 від 19.10.2007, датою внесення заборони у Державний реєстр іпотек: 19.10.2007; та житлового приміщення, загальною площею 72 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , на підставі договору іпотеки № РСL-007/110/2007 від 26.06.2007 датою внесення заборони у Державний реєстр іпотек:26.06.2007;

-відновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про обтяження іпотекою (зареєстрованою в реєстрі за № 5273з) і про заборону відчуження нерухомого майна (зареєстрованою в реєстрі за № 5274з) на підставі укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Морське агентство «Укрмарін» договору іпотеки (майнової поруки) № СМ-SМЕ001/291/2007 від 19.10.2007 - нежитлового приміщення, загальною площею 61 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з відмітками про відновлення раніше вилученого запису;

- відновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про обтяження іпотекою (зареєстрованою в реєстрі за № 2761) і про заборону відчуження нерухомого майна (зареєстрованою в реєстрі за № 2762) на підставі укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 договору іпотеки № РСL-007/110/2007 від 26.06.2007 - нерухомого майна - квартири, загальною площею 72 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з відмітками про відновлення раніше вилученого запису.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки 05.02.2019 на підставі постанови від 27.12.2018 у справі № 757/17412/14-ц ТОВ «ОТП Факторинг Україна» зареєстровано іпотечне обтяження та встановлено заборону відчуження квартири АДРЕСА_7 , із зазначенням, що відповідне обтяження із забороною є дійсними з 26.06.2007 та мають статус відновлених замість раніше вилучених записів.

У той же час, з реєстру прав власності на нерухоме майно слідує, що 13.10.2010 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору довічного утримання, зареєстрованого 10.10.2010 за № 5245.

У відзиві на позовну заяву відповідач-1 зазначив, що спірне нерухоме майно набуто ним на підставі чинного договору довічного утримання, у зв`язку з чим на таке майно не може бути звернене стягнення протягом життя відчужувача. При цьому, на час вчинення даного договору запис про іпотеку в реєстрі був відсутній, а відтак відповідач-2 вважається добросовісним набувачем такого нерухомого майна.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач-2 у відзиві наголосив, що спірний договір довічного утримання укладений 10.10.2010, тобто перебуває за межами трирічного строку, що передував відкриттю провадження у справі про неплатоспроможність. Одночасно відповідачем-1 подано заяву про застосування строку позовної давності до пред`явлених вимог, оскільки право на задоволення забезпечених іпотекою вимог у позивача виникло ще 20.02.2012 після винесення заочного рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07.02.2012 у справі № 2-665/11.

У поясненнях на позов Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) наголосив на положеннях статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку задовольнити заяву арбітражного керуючого огляду на наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до cтатті 572 ЦК України, силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною першою статті 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель); відповідні положення наведено також у частині другій статті 11 Закону України "Про заставу", за якою заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

Згідно зі статтею 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За змістом частини першої статті 584 ЦК України, частини першої статті 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором застави (частина друга статті 589 ЦК України, стаття 19 Закону України "Про заставу").

Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до частини 1 статті 576 ЦК України, що корелюється з частиною 1 статті 5 Закону України «Про іпотеку», предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Частина 1 статті 1 Закону України «Про іпотеку» визначає, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; боржник - іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання; іпотекодержатель - кредитор за основним зобов`язанням.

У статті 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

У частинах першій, другій статті 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Рішенням Конституційного Суду України від 14 липня 2020 року № 8-р/2020 у справі № 3-67/2019(1457/19) визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини першої статті 23 Закону України „Про іпотеку", та зазначено, що іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Зазначений вид забезпечення виконання зобов`язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов`язання. У разі порушення боржником свого зобов`язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов`язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов`язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки. Отже, положення частини першої статті 23 Закону № 898 не порушують розумного балансу між правами та інтересами іпотекодержателя (кредитора) і іпотекодавця (набувача іпотечного майна). До того ж факт обізнаності набувача іпотечного майна щодо перебування нерухомого майна в іпотеці не має істотного значення, адже відчуження предмета іпотеки іпотекодавцем за згодою або без згоди іпотекодержателя жодним чином не припиняє іпотеки. Водночас набувач іпотечного майна, до відома якого не доведено інформацію про те, що нерухоме майно є предметом іпотеки, володіє достатніми засобами юридичного захисту, передбаченими чинним законодавством України, у разі порушення його конституційного права власності, а також вимог закону при вчиненні правочину.

Судом враховано, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.08.2018 № 757/17412/14-ц, яка набрала законної сили, здійснено поворот виконання рішення Київського районного суду м. Донецька від 02.09.2010 про визнання недійсними, зокрема, договорів іпотеки № CM-SME001/291/2007 від 19.10.2007, № PCL-007/110/2007 від 26.06.2007, та вилучення з Державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна записів про іпотеку нежитлових приміщень (в літ. А), загальною площею 61 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6; житлового приміщення, загальною площею 72 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 .

05.02.2019 відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки на підставі постанови від 27.12.2018 у справі № 757/17412/14-ц ТОВ «ОТП Факторинг Україна» зареєстровано іпотечне обтяження та встановлено заборону відчуження квартири АДРЕСА_7 , із зазначенням, що відповідне обтяження із забороною є дійсними з 26.06.2007 та мають статус відновлених замість раніше вилучених записів.

За наведених обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідні іпотечні обтяження із забороною відчуження є дійсними з 26.06.2007, тобто з моменту вчинення первинного запису, а права та обов`язки сторін, зокрема, за договором іпотеки № PCL-007/110/2007 від 26.06.2007 є чинними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14-ц вказано, що якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. За таких умов у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек. Зазначений висновок узгоджується з положенням статті 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Тому ухвалення судом рішення про недійсність договору іпотеки, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки (права й обов`язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек.

Отже, суд критично оцінює доводи відповідача-1 щодо добросовісності набуття останнім права власності на квартиру АДРЕСА_7 , з огляду на відсутність на час вчинення договору довічного утримання від 10.10.2010 відомостей про обтяження даного нерухомого майна.

Одночасно суд приймає до уваги, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 для забезпечення єдності судової практики відступила шляхом конкретизації від її висновку, викладеного у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц, а також від аналогічного висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 6-1193цс15, і Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постановах від 10 травня 2018 року у справі № 643/18839/13-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 643/12557/16-ц та від 13 березня 2019 року у справі № 643/19761/13-ц.

Означена конкретизація висновків полягала у такому:

- скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення;

- виключення відомостей про право іпотеки з відповідного державного реєстру на підставі судового рішення є не правовим наслідком такого рішення, а фактичною дією, вчиненою на підставі цього рішення;

- виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі;

- запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя;

- за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 за провадженням № 12-127гс19). За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню;

- при вирішенні таких спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження.

У той же час, даний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/2416/17 викладений у постанові від 15.06.2021, у зв`язку з чим не є релевантним до даних правовідносин, що виникли значно раніше, а саме внаслідок прийняття ухвали Печерського районного суду м. Києва від 10.08.2018 № 757/17412/14-ц про поворот виконання рішення Київського районного суду м. Донецька від 02.09.2010 про визнання недійсними, зокрема, договорів іпотеки № CM-SME001/291/2007 від 19.10.2007, № PCL-007/110/2007 від 26.06.2007, та вилучення з Державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна записів про іпотеку нежитлових приміщень (в літ. А), загальною площею 61 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6; житлового приміщення, загальною площею 72 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6.

Більш того суд наголошує, що іпотечне обтяження та встановлення заборони відчуження спірного нерухомого майна в державному реєстрі на підставі вказаної ухвали суду від 10.08.2018 у справі № 757/17412/14-ц проведено ще 05.02.2019 із зазначенням, що відповідне обтяження ТОВ «ОТП Факторинг Україна» із забороною є дійсними з 26.06.2007 та мають статус відновлених замість раніше вилучених записів.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою, пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду по захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність з підстав, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (статті 215 ЦК України).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц.

Згідно з частиною 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За змістом статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 12 Закону України "Про іпотеку").

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Частиною 3 статті 12 Закону України "Про іпотеку" визначено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Судом встановлено, що іпотекодержателем за Договором іпотеки № PCL-007/110/2007 від 26.06.2007 не надавалася згода на передачу права власності на спірне нерухоме майно - квартиру, загальною площею 72,00 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , ОСОБА_1 на підставі договору довічного утримання, зареєстрованого 10.10.2010 за № 5245.

У свою чергу, відпоідач-2 посилається на частину 2 статті 754 ЦК України, за якою на майно, передане набувачу за договором довічного утримання (догляду), не може бути звернене стягнення протягом життя відчужувача.

Проте, оскільки договір довічного утримання, зареєстрований 10.10.2010 за № 5245, вчинений всупереч вимогам частини 3 статті 12 Закону України "Про іпотеку", то останній у силу статті 215 ЦК України є нікчемним. Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 125/274/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 року у справі № 916/3156/17, погоджуючись із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-308цс16, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 369/2770/16-ц та від 07.11.2018 у справі № 357/3394/16-ц, дійшла висновку про те, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Згідно з частинами 1, 2 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Ураховуючи те, що договір довічного утримання, зареєстрований 10.10.2010 за № 5245, є нікчемним та не породжує жодних юридичних наслідків, крім його недійсності, суд дійшов висновку про можливість застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом скасування державної реєстрації права власності, здійсненої 10.10.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Селіверстовим В.О.: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 30942363, номер запису про право власності: 3283 в книзі: д.110-198, ПІБ: ОСОБА_1, форма власності: приватна, частка власності: 1/1, дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 13.10.2010; підстава виникнення права власності: договір довічного утримання, 5245, 10.10.2010, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Селіверстов В.О.; скасування державної реєстрації обтяження: заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 10343395; зареєстроване: 10.10.2010 19:26:59 за № 10343395, реєстратором: Приватний нотаріус Селіверстов В.О., 03115, м. Київ, вул. Святошинська, 1, 443-74-64, 490-97-95. Підстава обтяження: Договір довічного утримання, р.№ 5245, 10.10.2010, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Селіверстов В.О., бланки серії ВРА № 455864, № 455865, № 455866, № 455867, № 455868, № 455869. Об`єкт обтяження: квартира, Загальна площа квартири 72,00 (сімдесят дві цілих) кв.м., складається із 3 (трьох) кімнат, житловою площею 48,20 (сорок вісім цілих двадцять сотих) кв.м., адреса: АДРЕСА_5 , номер РПВН: 30942363.

Згідно з частиною 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 908/924/20.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, припинення договору, з якого виникає забезпечене іпотекою зобов`язання, зіставляють із підставами для припинення права іпотеки. Водночас необхідно враховувати, що відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які охоронні зобов`язання, які випливають з основного зобов`язання, не повинні припиняти дію зобов`язань, які забезпечують основне зобов`язання, яке залишилось невиконаним.

Змістом частин першої, другої статті 590 ЦК України визначено порядок дій заставодержателя (іпотекодержателя) щодо захисту свого права у разі, коли основне зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін). У такому разі заставодержатель набуває право звернення до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави.

Частиною першою статті 7 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Встановивши, що іпотечні обтяження із забороною відчуження є дійсними з моменту вчинення первинного запису 26.06.2007, а права та обов`язки сторін за договором іпотеки № PCL-007/110/2007 від 26.06.2007 є чинними, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для звернення стягнення на підставі вказаного договору іпотеки на нерухоме майно - квартиру, загальною площею 72,00 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_5 та належить на праві власності ОСОБА_2 .

Положеннями частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

За умовами пункту 2.1. договору іпотеки іпотека забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо сплати боржником кожного і всіх його боргових зобов`язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі, з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом терміну його дії.

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28.09.2016 у справі № 389/5286/14-ц, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 29.08.2019, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором у сумі 111091,76 дол. США, що еквівалентно 2379971,21 грн., а також 3534,00 грн. судового збору.

Положеннями статті 533 ЦК України унормовано, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відтак, судом вважаються належним чином доведеними та обґрунтованими позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CNL-007/110/2007 від 26.06.2007 у розмірі 111 091,76 доларів США, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна».

Щодо визначення ТОВ «ОТП Факторинг Україна» одним із відповідачів ОСОБА_5 , суд враховує, що остання надавала нотаріально посвідчену згоду 26.06.2007 на укладення договору іпотеки та передачу спірної квартири, належної на праві спільної сумісної власності, сумісно набутої за час шлюбу з ОСОБА_2 .

Одночасно, щодо заяви відповідача-1 про застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку про наступне.

За змістом статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина 3 статті 267 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини 3 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

Аналіз частини третьої статті 261 ЦК України свідчить, що перебіг позовної давності пов`язується саме з початком виконання нікчемного правочину, незалежно від того, чи був такий нікчемний правочин виконано повністю і яка зі сторін здійснила виконання. Причому такий початок перебігу стосується будь-яких наслідків нікчемного правочину.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.08.2019 у справі №903/373/18, від 10.09.2019 у справі №915/495/18, від 27.10.2020 у справі №914/2150/18, від 24.02.2021 у справі № 405/1018/17, від 28.01.2020 у справі № 910/9158/16.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.

При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин, що випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об`єктивних перешкод для вчасного звернення позивача із вимогою про захист порушеного права.

Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена в пункті 23.6 постанови від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18) та в пунктах 61, 62 постанови від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19).

Отже, суд вправі надати особі (визнати право) на судовий захист порушеного права за сукупності умов: особа (позивач) наведе поважні, на її думку, причини пропуску позовної давності при зверненні до суду за захистом порушеного права, вказавши на конкретні обставини, які об`єктивно перешкоджали йому звернутись за захистом порушеного права у межах позовної давності, вказавши та надавши також суду докази, що підтверджують існування цих обставин (стаття 74 ГПК України); суд за результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження цих обставин, встановить їх існування та дійде висновку про їх об`єктивний характер, і тим самим дійде висновку про існування поважних причин пропуску позовної давності при зверненні позивача за захистом порушеного права.

Судом враховано, що наслідки недійсності нікчемного договору довічного утримання, зареєстрованого 10.10.2010 за № 5245, полягають у скасуванні державної реєстрації права власності та скасуванні державної реєстрації обтяження, здійсненої 10.10.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Селіверстовим В.О. щодо відчуженого за вказаним правочином нерухомого майна.

У той же час, відновлення прав іпотекодержателя ТОВ «ОТП Факторинг Україна» з дати первинного запису 26.06.2007 здійснено лише 05.02.2019 на підставі постанови Київського апеляційного суду від 27.12.2018 у справі № 757/17412/14-ц, якою залишено без змін ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 10.08.2018 № 757/17412/14-ц, про задоволення заяви ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та допущено поворот виконання заочного рішення Київського районного суду м. Донецька від 02.09.2010 у справі № 2-8223/10.

З огляду на наведене суд вважає поважними причини пропуску позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину та звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки про вчинену на виконання нікчемного правочину державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_1 позивач дізнався лише 05.02.2019 при відновленні в державному реєстрі свого права іпотекодержателя.

Судом враховано, що після отримання 05.02.2019 при відновленні державної реєстрації іпотечного обтяження та встановлення заборони відчуження спірного нерухомого майна інформації про вибуття іпотечного майна з володіння іпотекодавця ОСОБА_2 , ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до Печерського районного суду міста Києва з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 04.11.2019 у справі № 757/58613/19-ц заяву ТОВ «ОТП Факторинг Україна» залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 14.02.2020 у справі № 757/58613/19-ц позовну заяву повернуто позивачу.

Постановою Київського апеляційного суду від 09.07.2020 ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 14.02.2020 у справі № 757/58613/19-ц скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У подальшому, внаслідок відкриття Господарським судом міста Києва справи № 910/21021/20 про неплатоспроможність ОСОБА_2 , ТОВ «ОТП Факторинг Україна» подало заяву про залишення позову у справі № 757/58613/19-ц без розгляду.

Одночасно суд наголошує, що об`єктивна можливість застосування наслідків нікчемного правочину та звернення стягнення на предмет іпотеки в ТОВ «ОТП Факторинг Україна» виникла саме після прийняття Печерським районним судом м. Києва від 10.08.2018 № 757/17412/14-ц ухвали про поворот виконання заочного рішення Київського районного суду м. Донецька від 02.09.2010 у справі № 2-8223/10, яким було визнано недійсним договір іпотеки № PCL-007/110/2007 від 26.06.2007 та вилучено з Державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, спірне нерухоме майно, передане в іпотеку.

Поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Так, за відсутності відповідного судового рішення про поворот виконання заочного рішення Київського районного суду м. Донецька від 02.09.2010 у справі № 2-8223/10, можливість ТОВ «ОТП Факторинг Україна» здійснити захист свого порушеного права була обмежена, у зв`язку з чим судом вважаються слушними доводи позивача в цій частині.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 910/10963/19

Протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливим є також і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції") від 16.12.1992).

Європейський суд з прав людини наголосив, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

За наведених обставин у сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про поважність причин пропуску ТОВ «ОТП Факторинг Україна» строку позовної давності за позовними вимогами.

Ураховуючи викладене, позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).

Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідачів.

Разом з тим, якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо, то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. У разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено (пункт 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013). З огляду на вказане, суд дійшов висновку про покладення судових витрат на відповідача 1, відповідача 2 та відповідача 3 порівну, а саме в розмірі 8 531,82 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину шляхом скасування державної реєстрації права власності, здійсненої 10.10.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Селіверстовим В.О.: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 30942363, номер запису про право власності: 3283 в книзі: д.110-198, ПІБ: ОСОБА_1 , форма власності: приватна, частка власності: 1/1, дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 13.10.2010; підстава виникнення права власності: договір довічного утримання, 5245, 10.10.2010, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Селіверстов В.О.; скасування державної реєстрації обтяження: заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 10343395; зареєстроване: 10.10.2010 19:26:59 за № 10343395, реєстратором: Приватний нотаріус Селіверстов В.О., 03115, м. Київ, вул. Святошинська, 1, 443-74-64, 490-97-95. Підстава обтяження: Договір довічного утримання, р.№ 5245, 10.10.2010, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Селіверстов В.О., бланки серії ВРА № 455864, № 455865, № 455866, № 455867, № 455868, № 455869. Об`єкт обтяження: квартира, Загальна площа квартири 72,00 (сімдесят дві цілих) кв.м., складається із 3 (трьох) кімнат, житловою площею 48,20 (сорок вісім цілих двадцять сотих) кв.м., адреса: АДРЕСА_5 , номер РПВН: 30942363.

3. Звернути стягнення на підставі Договору іпотеки № PCL-007/110/2007 від 26.06.2007 року на нерухоме майно - квартиру, загальною площею 72,00 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_5 та належить на праві власності ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 ) шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CNL-007/110/2007 від 26.06.2007 у розмірі 111 091,76 доларів США, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (адреса: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 28-Д, р/р № НОМЕР_4 в AT «ОТП Банк», МФО 300528, код ЄДРПОУ 36789421).

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна"(03150, м. Київ, вул. Фізкультури,28 Д, ідентифікаційний номер 367 89421) 8 531 (вісім тисяч п`ятсот тридцять одну) грн. 82 коп. судового збору.

5. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна"(03150, м. Київ, вул. Фізкультури,28 Д, ідентифікаційний номер 367 89421) 8 531 (вісім тисяч п`ятсот тридцять одну) грн. 82 коп. судового збору.

6. Стягнути з ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна"(03150, м. Київ, вул. Фізкультури,28 Д, ідентифікаційний номер 367 89421) 8 531 (вісім тисяч п`ятсот тридцять одну) грн. 82 коп. судового збору.

7. Видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11.07.2022

Суддя Мандичев Д.В.