Рішення № 105178258, 22.06.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.06.2022Справа № 910/19734/21

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Петрук Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" пр. Гузара Любомира буд. 44, м. Київ, 03065

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛІНКОМ"

вул. Саксаганського, 127, кв. 5, м. Київ, 01032

про стягнення 10 793 266,33 грн.

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛІНКОМ" (далі-відповідач) про стягнення 10793266,33 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.01.2022.

10.01.2022 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з підстав необґрунтованості.

18.01.2022 позивачем подано відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.01.2022 розгляд справи призначено на 09.02.2022.

Протокольною ухвалою суду від 09.02.2022 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 23.02.2022.

Протокольною ухвалою суду від 23.02.2022 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 09.03.2022.

Водночас 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України згідно з Указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджено Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" в країні введено воєнний стан.

14.03.2022 прийнято Указ Президента України №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні".

Судове засідання призначене на 09.03.2022 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.04.2022 розгляд справи призначено на 18.05.2022.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.05.2022 розгляд справи по суті відкладено на 08.06.2022.

Протокольною ухвалою суду від 08.06.2022 після дослідження доказів, перед судовими дебатами, суд ухвалив відкласти судове засідання на 22.06.2022.

У судовому засіданні 22.06.2022 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причин неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 22.06.2022 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до інформації опублікованої на сайті ПрАТ «НЕК «Укренерго» https://ua.energy/perelik-uchasnykiv-rynku-yakym-nadano-status-pereddefoltnyj/ Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - Позивач, ТОВ «Оператор ГТС України») стало відомо, що з 08.02.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛІНКОМ» (далі - Відповідач, ТОВ «ВЕЛІНКОМ») набув статус «дефолтний».

Відповідно до положень п. 1.7.5. глави 1.7. «Невиконання зобов`язань» розділу 1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №307 від 14.03.2018 (надалі - ПРРЕЕ), у зв`язку з наявністю заборгованості за послуги з передачі та на період існування статусу «Дефолтний» адміністратор розрахунків (надалі - АР) вживає до такого учасника ринку такі заходи:

надсилає учаснику ринку та Регулятору повідомлення про набуття учасником ринку статусу «Дефолтний»;

публікує на офіційному вебсайті АР повідомлення про набуття учасником ринку статусу «Дефолтний» із зазначенням дати набуття такого статусу;

зупиняє майбутні та скасовує діючі реєстрації двосторонніх договорів щодо продажу електричної енергії учасникам ринку:

установлює нульовий обсяг продажу електричної енергії на ринок «на добу наперед» та внутрішньодобовий ринок для такого учасника ринку;

якщо учасник ринку також виступає в якості електропостачальника (або споживача), після набуття ним статусу «Дефолтний» постачання електричної енергії споживачам такого учасника ринку (або такому учаснику ринку) здійснюється постачальником «останньої надії» відповідно до Правил роздрібного ринку.

При цьому, вчинення до учасника ринку будь-яких дій з боку АР відповідно до цього пункту не впливає та не змінює відповідальність такого учасника ринку відповідно до цих Правил, що означає, що учасник ринку із статусом «Дефолтний» несе відповідальність за сплату всіх сум (у тому числі податків), що необхідно сплатити відповідно до цих Правил.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що в силу положень п. 1.7.5 глави 1.7. «Невиконання зобов`язань» розділу І ПРРЕЕ у результаті неправомірних дій ТОВ «ВЕЛІНКОМ» та застосування до нього заходів передбачених п.1.7 ПРРЕЕ у вигляді присвоєння статусу «дефолтний» та переведенням у зв`язку з цим Позивача на постачальника «останньої надії» - Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (надалі - ДП «Укрінтеренерго», Постачальник «останньої надії»), відбулось порушення з боку ТОВ «ВЕЛІНКОМ» умов Договорів в частині постачання Позивачу електричної енергії за встановленими тарифами та протягом визначеного строку, що, як наслідок, призвело до втрати Позивачем авансових платежів та понесення фінансових збитків за рахунок різниці тарифів в період постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» з 08.02.2021 по 28.02.2021.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (надалі - Позивач, ТОВ «Оператор ETC України», Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛІНКОМ» (надалі - Відповідач, ТОВ «ВЕЛІНКОМ», Постачальник) укладено низку Договорів про постачання електроенергії споживачу(надалі - Договори): №2012000129 від 18.12.2020; №2012000130 від 17.12.2020; №2012000131 від 17.12.2020; № 2012000158 від 22.12.2020.

Відповідно до умов п. 14.1 Договорів, договори вважаються укладеними з моменту їх підписання Сторонами та діють до 31.12.2021 року включно, але в будь якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань в частині розрахунків.

18.01.2021 Сторонами було підписано Додаткові угоди №1 до Договорів, згідно умов якої Сторонами врегульовано, що ціна за 1 кВт/год. (без ПДВ) електричної енергії за цим Договором складена з урахуванням вартості послуги з передачі електричної енергії і становить відповідно до умов Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2353 від 09.12.2020, про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії за 1 кВт*год.:

за договором № 2012000129 від 18.12.2020 - 1,3727 грн;

за договором № 2012000130 від 17.12.2020 - 1,5519 грн;

за договором № 2012000131 від 17.12.2020 - 1,2517 грн;

за договором № 2012000158 від 22.12.2020 - 1,4517 грн.

Згідно п.2.1 Договорів постачальник постачає Споживачу електричну енергію (за кодом CPV за ЄЗС ДК 021:2015-09310000-5 Електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої електричної енергії.

Положенням пункту 2.4 Договорів (з урахуванням додаткових угод) передбачено, що предметом продажу є активна електрична енергія для об`єктів Споживача, що живляться від електричних мереж інших Операторів систем розподілу.

Згідно з п. 6.2 Договорів Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами Договорів.

Як вказує позивач, на виконання умов п.6.2. Договорів, відповідно до виставлених рахунків Постачальника, Споживачем в грудні та січні місяці 2021 року на рахунок Постачальника було здійснено оплату за споживання електричної енергії:

За договором № 2012000129 від 18.12.2020 - на загальну суму 2 793 519,76 грн

За договором № 2012000130 від 17.12.2020 - на загальну суму 3 301 968,99 грн;

За договором № 2012000131 від 17.12.2020 - на загальну суму 8 398 521,70 грн;

За договором № 2012000158 від 22.12.2020 - на загальну суму 2 171 084,31 грн.

Водночас, Позивачу стало відомо, що з 08.02.2021 року ТОВ «ВЕЛІНКОМ» набув статус «дефолтний».

Листом №ТОВВИХ-21-1608 від 08.02.2021 Позивач звернувся до Відповідача з проханням роз`яснити можливість подальшої співпраці в розрізі постачання електричної енергії, за умов набуття Відповідачем статусу «Дефолтний».

23.02.2021 ТОВ «ВЕЛІНКОМ» листом Вих.№22-07/02-2021 від 22.02.2021 повідомило Позивача про те, що Відповідач неправомірно набув статус «Дефолтний», та вже розпочав процедуру оскарження даного рішення ПАТ «НЕК «Укренерго» в суді, а отже ТОВ «ВЕЛІНКОМ» збирається в подальшому виконувати свої договірні зобов`язання.

Однак, 08.02.2021 згідно п. 1.7.5 ПРРЕЕ, електропостачання ТОВ «Оператор TTC України», як Споживача, було автоматично переведено на постачальника «останньої надії» - Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (надалі - ДП «Укрінтеренерго», Постачальник «останньої надії»).

З огляду на викладене, згідно з п. 14.4 Договорів, дія Договорів, укладених між Сторонами припинилася у зв`язку зі зміною електропостачальника.

Щодо підстав стягнення з Відповідача грошових коштів у вигляді попередньої оплати (авансу), як надмірно сплачених, суд зазначає наступне.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч.1 ст.202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Частиною 7 ст.276 ГК оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно з п. 6.2. Договорів Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 5.9 Договорів, оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем у наступному порядку:

до 30 числа місяця, що передує розрахунковому періоду - 50% вартості обсягу споживання електричної енергії згідно відповідної Заявки.

до 15 числа розрахункового періоду - 50% вартості обсягу споживання електричної енергії згідно відповідної Заявки.

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання вище зазначених приписів Договорів, Позивачем було здійснено наступні оплати за споживання електричної енергії:

За договором № 2012000129 від 18.12.2020:

- 29.12.2020 Позивачем на рахунок Відповідача було здійснено попередню оплату за січень місяць 2021 року 880 432,50 грн. (платіжне доручення №82122 від 29.12.2020)

- 15.01.2021 Позивачем на рахунок Відповідача здійснено оплату за електроенергію за січень місяць 2021 року на суму 880 432,50 грн. (платіжне доручення №2303 від 15.01.2021)

- 01.02.2021 Позивачем на рахунок Відповідача здійснено оплату за електроенергію за лютий місяць 2021 року на суму 1 032 654,76 грн. (платіжне доручення №5683 від 01.02.2021)

За договором № 2012000130 від 17.12.2020:

- 29.12.2020 Позивачем на рахунок Відповідача було здійснено авансовий платіж в сумі 1 083 198,60 грн. (платіжне доручення №82138 від 29.12.2020)

- 15.01.2021 Позивачем на рахунок Відповідача здійснено оплату за електроенергію за січень місяць 2021 року на суму 1 083 198,60 грн. (платіжне доручення №2301 від 15.01.2021)

- 28.01.2021 Позивачем на рахунок Відповідача здійснено оплату за електроенергію за лютий місяць 2021 року на суму 1 083 198,60 грн. (платіжне доручення №4977 від 28.01.2021)

- 01.02.2021 Позивачем на рахунок Відповідача у зв`язку з коригуванням обсягів спожитої електричної енергії, здійснено оплату за електроенергію за січень місяць 2021 року на суму 52 373,19 грн. (платіжне доручення №5528 від 01.02.2021)

За договором № 2012000131 від 17.12.2020

- 29.12.2020 Позивачем на рахунок Відповідача було здійснено попередню оплату за січень місяць 2021 року в сумі 2 084 167,79 грн. (платіжне доручення №82139 від 29.12.2020);

- 04.01.2021, у зв`язку з коригуванням обсягів спожитої електричної енергії, Позивачем на рахунок Відповідача здійснено оплату за електроенергію за січень місяць 2021 року на суму 373 776,00 грн. (платіжне доручення №6 від 04.01.2021);

- 12.01.2021 у зв`язку з коригуванням обсягів спожитої електричної енергії, Позивачем на рахунок Відповідача здійснено оплату за електроенергію за січень місяць 2021 року на суму 1 437 600,00 грн. (платіжне доручення №1516 від 12.01.2021).

- 15.01.2021 Позивачем на рахунок Відповідача здійснено оплату за електроенергію за січень місяць 2021 року на суму 2 084 167,79 грн. (платіжне доручення №2298 від 04.01.2021).

- 28.01.2021 Позивачем на рахунок Відповідача здійснено оплату за електроенергію за лютий місяць 2021 року на суму 2 418 810,12 грн. (платіжне доручення №4976 від 28.01.2021);

За договором № 2012000158 від 22.12.2020:

- 29.12.2020 Позивачем на рахунок Відповідача було здійснено попередню оплату за січень місяць 2021 року в сумі 605 613,60 грн. (платіжне доручення №82123 від 29.12.2020);

- 04.01.2021 у зв`язку з коригуванням обсягів спожитої електричної енергії, Позивачем на рахунок Відповідача здійснено оплату за електроенергію за січень місяць 2021 року на суму 192 924,00 грн. (платіжне доручення №5 від 04.01.2021);

- 15.01.2021 Позивачем на рахунок Відповідача здійснено оплату за електроенергію за січень місяць 2021 року на суму 605 613,60 грн. (платіжне доручення №2302 від 15.01.2021);

- 28.01.2021 Позивачем на рахунок Відповідача здійснено оплату за електроенергію за лютий місяць 2021 року на суму 412 689,60 грн. (платіжне доручення №4978 від 28.01.2021);

- 01.02.2021 Позивачем на рахунок Відповідача здійснено оплату за електроенергію за лютий місяць 2021 року на суму 354 243,51 грн. (платіжне доручення №5685 від 01.02.2021);

Пунктом 3.6. Договорів передбачено, що за підсумками розрахункового періоду Сторони встановлюють фактичний осяг споживання електричної енергії Споживачем, про що підписують Акт приймання-передавання електричної енергії.

Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за ціною, яка наведена у Додатку 1 до Договорів (п.5.1. Договорів).

Як вказує Позивач, та не належними та допустимими доказами не спростував Відповідач, на виконання вище зазначених умов, Сторонами були підписані Акти приймання-передавання електричної енергії:

№ 53/01 від 31.01.2021 року, згідно з яким Постачальник передав, а Споживач прийняв та здійснив оплату за спожиту електричну енергію в обсязі 1 355 774 кВт*год., послугу з передачі електричної енергії та послугу Постачальника за січень місяць 2021 року за договором №2012000129 від 18.12.2020, на загальну суму 2 233 285,16 грн. за ціною - 1,3727 за 1 кВт*год.

№ 52/01 від 31.01.2021 року, згідно з яким Постачальник передав, а Споживач прийняв та здійснив оплату за спожиту електричну енергію в обсязі 1 238 007 кВт*год., послугу з передачі електричної енергії та послугу Постачальника за січень місяць 2021 року за договором №2012000130 від 17.12.2020, на загальну суму 2 305 515,68 грн. за ціною - 1,5519 за 1 кВт*год.

№ 51/01 від 31.01.2021 року, згідно з яким Постачальник передав, а Споживач прийняв та здійснив оплату за спожиту електричну енергію в обсязі 3 844 619 кВт*год., послугу з передачі електричної енергії та послугу Постачальника за січень місяць 2021 року за договором №2012000131 від 17.12.2020, на загальну суму 5 774 771,52 грн. за ціною - 1,2517 за 1 кВт*год.

№ 50/01 від 31.01.2021 року, згідно з яким Постачальник передав, а Споживач прийняв та здійснив оплату за спожиту електричну енергію в обсязі 970 501 кВт*год., послугу з передачі електричної енергії та послугу Постачальника за січень місяць 2021 року за договором №2012000158 від 22.12.2020, на загальну суму 1 690 651,56 грн. за ціною - 1,4517 за 1 кВт*год.

Водночас, згідно даних платіжних доручень за грудень-січень 2021 року, Позивачем в грудні та січні місяці 2021 року на рахунок Постачальника було здійснено оплати за споживання електричної енергії:

за договором № 2012000129 від 18.12.2020 - на загальну суму 2 793 519,76 грн

за договором № 2012000130 від 17.12.2020-на загальну суму 3 301 968,99 грн;

за договором № 2012000131 від 17.12.2020-на загальну суму 8 398 521,70 грн;

за договором №2012000158 від 22.12.2020-на загальну суму 2 171 084,31 грн

Таким чином, враховуючи, що загальна сума фактично сплачених Споживачем коштів за споживання електричної енергії, є більшою ніж фактичний обсяг спожитої електричної енергії відповідно до актів приймання-передачі, суд погоджується із твердженнями Позивача стосовно того, що у Споживача існує передплата на загальну суму 4 660 870,84 грн, з яких:

за договором № 2012000129 від 18.12.2020 - 560 234,60 грн;

за договором № 2012000130 від 17.12.2020 - 996 453,31 грн;

за договором № 2012000131 від 17.12.2020- 2 623 750,18 грн;

за договором № 2012000158 від 22.12.2020 - 480 432,75 грн.

Відповідно до п. 5.14 Договорів, у разі припинення постачання електричної енергії протягом розрахункового періоду з обставин, зазначених п. 14.4 цього Договору, а також у разі розірвання Договору, Сторони оформлюють Акт приймання-передавання електричної енергії за фактичний строк постачання у звітному періоді та здійснюють зрівняння розрахунків станом на дату припинення постачання. Остаточний розрахунок Сторони здійснюють протягом 5 банківських днів з дати складання акту звіряння розрахунків, а саме: якщо сума фактично сплачених Споживачем за електроенергію коштів, перевищує вартість електроенергії, спожитої Споживачем на момент припиненні постачання, надлишково сплачені кошти підлягають поверненню Постачальником Споживачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Водночас, Позивач звертаючись до суду вказує, що на момент звернення до суду із позовом, Відповідачем не повернуто на рахунок Позивача сплачених грошових коштів за електроенергію у вигляді попередньої оплати (авансу) в загальній сумі 4 660 870,84 грн., а отже, на підставі ч.2 ст. 693 ЦК України, керуючись положеннями п. 5.14 Договорів, зазначені кошти підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача як надмірно сплачені.

Відповідно до висновку Верховного Суду в постанові від 13 травня 2019 року по справі №910/15009/17 оскільки позивач сплатив суму попередньої оплати, а відповідач не передав товар, господарські суди попередніх інстанцій правильно застосували ч.2 ст.693 ЦК України та дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову і повернення позивачу попередньої оплати.

Таким чином, у відповідача, внаслідок оплати позивачем електричної енергії, виник кореспондуючий обов`язок поставити її. Проте, відповідач не здійснив поставку електричної енергії в повному обсязі.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сума заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі стягнення 4 660 870,84 грн. документально підтверджена та належним чином доведена, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо компенсації збитків понесених Позивачем внаслідок різниці тарифів в період постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» з 08.02.2021р. по 28.02.2021р.

Згідно з ч. 1, 6, 8 ст. 64 ЗУ «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі, зокрема, необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім постачальником. Постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії: у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання (пункт 1.2.9 Правил роздрібного ринку електричної енергії).

Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р постачальником «останньої надії» з 01.01.2019 до 01.01.2021 було визнано ДП «Укрінтеренерго».

Ціна за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» розраховується відповідно до Порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», затвердженим постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1179. Ціни на електричну енергію, за якими здійснюється постачання електроенергії споживачам постачальником «останньої надії» є вищою за ціни звичайних електропостачальників.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у частині компенсації збитків понесених Позивачем внаслідок різниці тарифів, ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" вказує, що в результаті укладеного між Позивачем та ДП «Укрінтеренерго» Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» №2105000123 від 21.05.2021 (надалі - Договір №2), на підставі Актів купівлі-продажу електроенергії по Договору №2 за лютий місяць 2021 року, Позивачем було сплачено за загальний обсяг спожитої електроенергії (4967767 кВт*год.) - 14021289,49 грн. (в т.ч. ПДВ), що є майже у двічі вищою ніж ціна закупівлі електроенергії по Договорам з ТОВ «ВЕЛІНКОМ».

Позивачем для підрахунку збитків застосовується ціна електричної енергії, за якою здійснюється постачання електричної .енергії постачальником "останньої надії" споживачам приєднаним до системи передачі*/ МСР) приєднаної до системи передачі, тобто без врахування тарифу на послуги з розподілу електричної енергії.

Отже, з урахуванням того, що Відповідачем, в порушення умов Договорів та приписів чинного законодавства, в односторонньому порядку було припинено постачання електричної енергії, Позивач був автоматично переведений до Постачальника «останньої надії», внаслідок чого йому завдано збитків, які є різницею між вартістю електричної енергії, яка мала постачатись Відповідачем, згідно умов Договору, та вартістю електричної енергії, яка фактично постачалась Позивачу постачальником «останньої надії», та у загальному розмірі складають 5 963 175,10 грн., з яких:

за договором № 2012000129 від 18.12.2020 - 963 661,31 грн

за договором № 2012000130 від 17.12.2020 - 845 643,26 грн;

за договором № 2012000131 від 17.12.2020 - 3 436 410,59 грн;

за договором № 2012000158 від 22.12.2020 - 717 459,94 грн.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.2 ст.216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.216 ГК України господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

Згідно з ч.2 ст.217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 3 ст.22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Згідно з ч.2 ст.224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів. тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з ч.2 ст.623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 926/709/18:

«Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні з`ясувати не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати»

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/23976/16, від 29.01.2019 у справі №926/708/18

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статей 224, 225 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: додаткові витрати понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною.

Вказана правова позиція наведена також у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 908/329/18 та від 25.06.2019 у справі № 910/422/19.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.

Крім того, відповідно до умов п. 6.1.9. Договорів, Споживач має право отримувати відшкодування збитків від Постачальника, понесених у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням Постачальником своїх зобов`язань перед Споживачем, відповідно до умов цих Договорів та чинного законодавства України.

Пунктом 7.2.9. Договорів зазначається, що Постачальник зобов`язується відшкодувати збитки, понесені Споживачем у випадку невиконання або неналежного виконання Постачальником своїх зобов`язань за Договором.

Згідно п.7.2.11. Договорів, протягом трьох днів від дати, коли Постачальнику стало відомо про нездатність продовжувати постачання електричної енергії Споживачу, він зобов`язується проінформувати Споживача про його право:

Вибрати іншого електропостачальника та про наслідки невиконання цього.

Перейти до постачальника, на якого в установленому порядку покладені спеціальні обов`язки (постачальник «останньої надії»).

На відшкодування збитків, завданих у зв`язку з неможливістю подальшого виконання Постачальником своїх зобов`язань за цим договором.

Крім того, п. 9.3. Договорів додатково вказується, що Постачальник відшкодовує Споживачу збитки, понесені Споживачем у зв`язку з припиненням постачання електричної енергії оператором системи на виконання неправомірного доручення Постачальника, в обсягах, передбачених ПРРЕЕ та за порушення умов цього Договору і чинного законодавства України у визначених законодавством розмірах.

В силу положень ч. ч. 1-3 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність у діях ТОВ «ВЕЛІНКОМ» таких елементів складу цивільного правопорушення як протиправна поведінка та причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою та завданою шкодою.

Тобто, в зв`язку з раптовим припиненням електропостачання зі сторони Відповідача, в лютому 2021 року, Позивача було автоматично переведено на договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», відповідно до якого вартість електричної енергії є вищою, ніж вартість електричної енергії, яка мала бути отримана Позивачем від Відповідача.

Отже, в період з 08.02.2021 по 28.02.2021 Постачальником «останньої надії» було поставлено Позивачу електроенергію на загальну вартість обсягу електроенергії, згідно Актів купівлі-продажу електроенергії, підписаних з Постачальником «останньої надії», становила 14 021 289,49 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем порушені умови Договорів постачання електричної енергії споживачу та не поставлено електроенергію, у зв`язку з чим позивачем укладено договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" з Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" та сплачено додатково 5 963 175,10 грн.

У разі постачання Відповідачем даного обсягу електроенергії в період з 08.02.2021 по 28.02.2021 по ціні та умовам зазначеним в Договорах № 2012000129 від 18.12.2020; № 2012000130 від 17.12.2020; за договором № 2012000131 від 17.12.2020; за договором № 2012000158 від 22.12.2020 ТОВ «ВЕЛІНКОМ», Позивач мав би сплатити лише 8 058 114,39 грн., що є сумою на 5 963 175,10 грн. меншою, за ту суму, що була фактично сплачена ТОВ «Оператор ГТС України» за електроенергію Постачальнику «останньої надії».

Аналогічної правова позиція, щодо правомірності стягнення збитків, які є різницею між вартістю електричної енергії, яка мала постачатись Відповідачем згідно умов Договору, та вартістю електричної енергії, яка фактично постачалась позивачу Постачальником «останньої надії» у зв`язку з відмовою Відповідача від виконання прийнятих на себе за умовами договору зобов`язань, викладена у Постановах Південно-Західного апеляційного господарського суду по справі №916/1917/20 від 18.01.2021, по справі №916/1921/20 від 27.01.2021 та рішеннях Господарського суду Київської області по справах №911/2907/20 від 10.02.2021, по справі №911/2983/20 від 17.02.2021.

Оскільки відповідачем порушені умови договору щодо поставки обумовленої договором електричної енергії, що спричинило необхідність здійснення позивачем додаткових витрат, позивачем доведено наявність елементів складу збитків, в зв`язку з чим суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача збитків в розмірі 5 963 175,10 грн.

Посилання відповідача на те, що вина відповідача щодо непоставки електричної енергії відсутня, оскільки відповідачу було надано статус "дефолтний", що унеможливило здійснення господарської діяльності, відповідач зазначає, що статус "дефолтний" йому присвоєно безпідставно, суд вважає необґрунтованими, оскільки правовідносини між позивачем та відповідачем щодо поставки електричної енергії виникли на підставі укладеного Договору, дії третіх осіб не можуть впливати на відповідальність відповідача в зв`язку з невиконанням умов Договору.

Щодо вимог про стягнення пені у розмірі 169 220,39 грн. за період з 08.02.2021 по 28.02.2021 суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно п.9.5. Договору, за порушення строків виконання зобов`язання, передбачених цим Договором, з Постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості електричної енергії, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та визнано його арифметично вірним.

За таких обставин, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 169 220,39 грн. за період з 08.02.2021 по 28.02.2021.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав. Доводи та заперечення відповідача проти позовних вимог, що викладені у відзиві, суд розглянув та відхилив, як такі що не спростовують заявлених позовних вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛІНКОМ" (вул. Саксаганського, 127, кв. 5, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код: 39925982) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (пр. Гузара Любомира буд. 44, м. Київ, 03065; ідентифікаційний код: 42795490) суму попередньої оплати у розмірі 4 660 870 грн. 84 коп., суму збитків у розмірі 5 963 175 грн. 10 коп., суму пені у розмірі 169 220 грн. 39 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 161 898 грн. 99 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 11.07.2022

Суддя М.О. Лиськов