Рішення № 105177847, 04.07.2022, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2022м. ДніпроСправа № 904/852/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,

за участі секретаря судового засідання Риженко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіл Агро", м. Дніпро

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Дніпро" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України", сел. Дослідне, Дніпровський район, Дніпропетровська область

про зобов`язання вчинити дії та стягнення штрафних санкцій у розмірі 5 850 498, 99грн.

Представники:

Від Позивача: Дударенко А.Д., ордер серії АЕ № 1111792 від 31.03.2022, адвокат

Від Відповідача: Сустав Н.В., ордер серії АЕ № 1141610 від 04.07.2022, адвокат

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стіл Агро" звернулося до суду з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Дніпро" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України, в якому просить:

-зобов`язати Державне підприємство "Дослідне господарство "Дніпро" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України виконати умови договору купівлі-продажу сільгосппродукції № 160719 від 16.07.2019 та поставити на користь позивача товар - озиму пшеницю 4 класу, що відповідає вимогам щодо якості товару, домовленим у специфікації № 1 від 16.07.2019 до договору купівлі-продажу сільгосппродукції № 160719 від 16.07.2019;

-стягнути з відповідача на користь позивача штрафні санкції у розмірі 5 850 498,99 грн.

Ухвалою від 11.04.2022 позовну заяву залишено без руху.

13.04.2022 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 13.04.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 17.05.2022.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

В подальшому Верховною Радою України затверджено Указ Президента України про продовження строку дії воєнного стану в країні з 26.03.2022 ще на 30 днів (до 24 квітня включно).

Розпорядженням голови Господарського суду Дніпропетровської області № 34 від 28.03.2022 "Про роботу суду в умовах воєнного стану" відповідно до ст. 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у зв`язку із запровадженням 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ та рішення Ради суддів України від 24 лютого 2022 року № 9, з метою недопущення випадків загрози житло, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, встановлено в Господарському суді Дніпропетровської області особливий режим роботи суду.

Верховною Радою України затверджено Указ Президента України про продовження строку дії воєнного стану в країні з 25.04.2022 строком на 30 діб.

17.05.2022 позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явився.

Ухвалою суду від 17.05.2022 відкладено підготовче засідання на 13.06.2022.

Верховною Радою України затверджено Указ Президента України про продовження строку дії воєнного стану в країні з 25.05.2022 строком на 90 діб.

01.06.2022 від позивача надійшла заява, в якій він просить, у зв`язку із допущенням технічної помилки при виготовленні позовної заяви, викласти її прохальну частину в наступній редакції:

-зобов`язати Державне підприємство "Дослідне господарство "Дніпро" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України виконати умови договору купівлі-продажу сільгосппродукції № 160719 від 16.07.2019 та поставити на користь позивача товар - озиму пшеницю 4 класу, що відповідає вимогам щодо якості товару, домовленим у специфікації № 1 від 16.07.2019 до договору купівлі-продажу сільгосппродукції № 160719 від 16.07.2019 в кількості 1 095,19т.;

- стягнути з відповідача на користь позивача штрафні санкції у розмірі 5 850 498,99 грн.

13.06.2022 відповідач направив клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із виявленням у представника захворювання на СОVID-19.

13.06.2022 позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явився.

Ухвалою суду від 13.06.2022 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 04.07.2022.

04.07.2022 відповідач надав заперечення, в яких просив розмір нарахованої пені в розмірі 5 827 500,00 грн. зменшити до 582 750,00 грн.

04.07.2022 в судовому засіданні позивач заперечив проти зменшення пені.

Відповідач підтримав клопотання про зменшення пені, просив суд його задовольнити.

Позивач в судовому засіданні надав заяву, в якій повідомив про наступне надання доказів витрат на професійну правничу допомогу в порядку ч.1 ст. 221 ГПК України.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

04.07.2022 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, прийнято вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення позивача, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу сільгосппродукції №16719 від 16.07.2021, в частині повної та своєчасної поставки товару.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач надав заперечення, в яких зазначає, що нараховані Позивачем штрафні санкції є надмірно великими, оскільки останній знав про неможливість постачання Товару Відповідачем, при цьому погоджував та надавав відстрочку Відповідачу.

Позивач мав можливість на повернення грошових коштів за договором, проте, бажаючи отримати товар за договором, погоджував перенесення строків постачання Товару. Відповідач не заперечує, що не зміг поставити Товар в строк та Договором, при цьому Позивач не бажав розірвати договір та отримати грошові кошти разом із штрафом, а тому і погоджував перенесення строків поставки Товару, зазначаючи, що не буде звергатись до суду для стягнення штрафних санкцій.

Враховуючи, що сторони погоджували між собою відстрочення строків постачання товару, Відповідач, вважає, що нараховані штрафні санкції у розмірі 5 850 498,99 гри. є надмірно великими, оскільки Позивач погоджувався на перенесення строків поставки товару. Відповідач наголошує, що нарахований розмір штрафних санкцій є значно більший, ніж вартість недопоставленого товару.

Відповідач зазначив, що станом на даний час знаходиться у скрутному фінансовому становищі, має заборгованість із заробітної плати в розмірі 4 894 781,25 гри., не сплачені кошти по соціальному страхуванню в розмірі 1 312 289,61 грн., наявність податкового боргу в розмірі 1 163 460,12 грн., відсутність грошових коштів за рахунками підприємства, наявність дебіторської заборгованості в розмірі 2 573 252,33 грн.

Стягнення з Відповідача штрафних санкцій в розмірі 5 850 498,99 грн., призведе до у унеможливлення виконання зобов`язань, зокрема, з виплат заробітної плати своїм працівникам, а тому просить розмір нарахованої пені в розмірі 5 827 500,00 грн. зменшити до 582 750, 00 грн.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі: встановлення обставин укладення договору про закупівлю товарів, строк дії договору, умови поставки товару, строк та порядок розрахунків, наявність часткових оплат, факт часткоої поставки товару, періоди прострочення виконання зобов`язань, правомірність нарахування штрафних санкцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

1. Обставини укладення договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стіл Агро" (покупець) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Дніпро" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України (продавець) укладено договір купівлі-продажу сільгосппродукції №160719 від 16.07.2019. (далі - договір).

Предмет договору. Цим договором купівлі-продажу, що укладений на розсуд сторін, продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію (в подальшому товар), в асортименті, за ціною, якістю, у кількості та на умовах, узгоджених з покупцем і вказаних у даному договорі та додатках до даного договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору. (п.п. 1.1. договору).

Ціна договору. Сторони договору узгоджують кількість та базисну ціну за товар з урахуванням ПДВ та зазначають їх у додатках до цього договору. Базисна ціна є ціною за одну тонну товару, якість якого відповідає базисним показникам (не перевищує), встановленим у додатку

Ціна договору є узгодженою та остаточною протягом дії даного договору за винятком умов п. 3.3 даного договору.

Фактична кількість поставленого продавцем товару визначається в автомобільних вагах складу. Результати зважування позначаються продавцем на відповідних розрахункових документах.

Вартість договору складає загальну вартість поставленого товару (п.п. 4.1, 4.2. договору).

Строк. Даний договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими особами та діє до повного виконання сторонами зобов`язань з постачання товару та його оплати, а в частині прав та обов`язків сторін, визначених п.п. 7.6, 7.7, 7.8,7.10, 7.11, 7.12, договору до нього до моменту спливу чотирьох років від дня останньої поставки товару. (п. 10.1. договору).

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

2. Природа договору.

Згідно із статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати (поставити) у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Вказані положення кореспондуються із положеннями статті 265 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Строк поставки товару. Факт поставки товару. Існування прострочення поставки товару.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Якщо сторони не домовились про інше, товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем з моменту прийняття товару на складі продавця (в подальшому -склад), який знаходиться за адресою: 52071, с. Дослідне, Дніпровський район, Дніпропетровська область.

Продавець зобов`язується здійснити поставку товару на склад за власний рахунок та в термін, вказаний у додатках до цього договору.

Прийняття за кількістю та якістю товару, що надійшов на ім`я покупця, здійснюється покупцем відповідно до товаросупроводжувальних документів, згідно з умовами даного договору

Постачання товару підтверджується оригіналами наступних документів:

-видатковою накладною (складається на підставі Додатку (Специфікації);

-рахунком-фактурою Продавця з точним зазначенням кількості, ціни товару без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати.

-товарно-транспортною накладною на відвантаження Товару.

Зазначені вище документи повинні відповідати вимогам чинного законодавства.

Якщо Покупець не повідомив про інше, зазначені в ньому пункті документи Продавець повинен передати представнику Покупця за адресою: 49064, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Сергія Нігояна,буд.62.офіс 309.

Поставка Товару здійснюється автомобільним транспортом Покупця. Поставка партіями допускається.

Продавець зобов`язаний повідомити Покупця про готовність здійснити відвантаження Товару не пізніше ніж за п ять робочих днів та надати графік навантаження транспорту.

Покупець зобов`язаний забезпечити подання транспорту для завантаження Товару, а також повинен здійснити всі дії, які передбачені даним Договором та/або необхідні для здійснення Продавцем відвантаження Товару.

Покупець набуває право власності на Товар з моменту проведення 100% оплати за Товар (п.п. 2.1 -2.3 договору).

16.07.2019 між сторонами було підписано специфікацію № 1.

Відповідно до п. 1 специфікації, на умовах цієї додаткової угоди продавець зобов`язаний передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та оплатити товар за асортиментом, кількістю, якістю та цінами, згідно з таблицею: Озима пшениця 4 класу врожаю 2019 року ДСТУ 3768: 2019 у кількості 1500,00 т на загальну суму 6 300 000,00грн.

Згідно з п. 3 специфікації строк поставки товару до 31.07.2019.

Оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування 100% оплати на рахунок продавця (п. 4 специфікації).

Позивачем на виконання умов договору було оплачено вартість товару у розмірі 6 300 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 659 від 17.07.2019.

Відповідач частково поставив товар позивачу в кількості 404,81 т. на суму 1 700 202,00 грн., що підтверджується:

видатковою накладною № 002 від 13.02.2020 на суму 154 980,00 грн., кількість поставленого товару 36,900 т.,

видатковою накладною № 003 від 14.02.2020 на суму 243 642,00 грн., кількість поставленого товару 58,010 т.,

видатковою накладною № 004 від 17.02.2020 на суму 135 198,00 грн., кількість поставленого товару 32,190 т.,

видатковою накладною № 005 від 18.02.2020 на суму 411 516,00 грн., кількість поставленого товару 97,980 т.,

видатковою накладною № 006 від 19.02.2020 на суму 428 5688,00 грн., кількість поставленого товару 102,040 т.,

видатковою накладною № 009 від 20.02.2020 на суму 326 298,00 грн., кількість поставленого товару 77,690 т.

Таким чином, кількість недопоставленого товару становить 1 095,19 т вартістю 4 599 798,00 грн.

Відповідач наявність зобов`язання за договором визнав.

Таким чином, факт недопоставки товару кількістю 1 095,19 т та вартістю 4 599 798,00 грн. визнається підтвердженим, а вимога про зобов`язання відповідача виконати умови договору купівлі-продажу сільгосппродукції № 160719 від 16.07.2019 та поставити на користь позивача товар озиму пшеницю 4 класу, що відповідає вимогам щодо якості товару, домовленим у Специфікації №1 від 16.07.2019 до договору купівлі-продажу сільгосппродукції № 160719 від 16.07.2019, в кількості 1 095,19т такою, що підлягає задоволенню.

5. Правомірність нарахування штрафних санкцій.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із наслідків порушення зобов`язання є оплата пені.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У випадку порушення своїх зобов`язань за даним Договором Сторони несуть відповідальність, визначену ним Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Покупець звільняється віл відповідальності за відмову приймати Товар в разі невідповідності якості поставленого Продавцем Товару вимогам, зазначеним у даному Договорі та Додатках до даного Договору.

У випадку порушення строків поставки Товару та/або недопоставлепня кількості Товару визначених у Додатках до даного Договору. Покупець мас право утримати у Продавця неустойку у розмірі 0,5 % від вартості непоставленого в строк Товару за кожний день прострочення поставки та/або штраф у розмірі 0,5 % від вартості недопоставленої частини Товару.

У разі, якщо з вини Продавця поставка Товарів не почалась у встановлений Договором строк, Покупець має право відмовитись віл поставки Товару та вимагати повернення попередньої оплати. У цьому випадку Продавець зобов`язаний повернути суму попередньої оплати в повному розмірі протягом трьох банківських днів з моменту отримання відповідної письмової вимоги. У випадку порушення строку повернення коштів Продавець виплачує Покупцю штраф в сумі 10% від неповерненої у строк суми та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідальність, яка встановлена частиною першою цього пункту, застосовується до моменту одержання Продавцем письмової вимоги про повернення попередньої оплати. (п.п. 7.1-7.3 договору).

З урахуванням положень ст.. 259 Цивільного кодексу України, сторони домовились про збільшення до 4 років строку позовної давності щодо нарахування та стягнення пені, штрафів та інших видів неустойки/штрафних санкцій, відшкодування збитків та повернення надміру сплачених коштів. Штрафи, встановлені цим пунктом, підлягають стягненню в повному обсязі незалежно від відшкодування збитків згідно ст.. 624 ЦК України. (п. 7.7. договору).

Позивач нарахував пеню за період прострочення поставки товару з 01.08.2019 по 01.02.2020 у розмірі 5 827 500,00 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав.

Господарський суд перевірив розрахунок пені, здійснений позивачем та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач нарахував та просить стягнути штраф у розмірі 0,5 % від вартості недопоставленого товару у розмірі 22 998,99 грн.

Господарський суд перевірив розрахунок пені, здійснений позивачем та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи заявлене відповідачем клопотання про зменшення заявленої до стягнення пені, суд враховує наступне.

Позивач проти задоволення клопотання заперечив, зазначив, що правовідносини між Сторонами виникли, як і зобов`язання Відповідача перед Позивачем, виникли ще у 2019 році, однак Відповідачем не надано жодного доказу про існування скрутного матеріального стану останнього у 2019 році.

Позивач зазначив, що знаходиться в таких же, несприятливих для бізнесу, економічних умовах, він також поніс значні збитки від дії карантину, тривалістю в декілька років, по всій території країні. Більш того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації на території України, Позивач несе дуже великі фінансові збитки, оскільки військові дії суттєво обмежили сільськогосподарську діяльність ТОВ «СТІЛ АГРО», та, як наслідок, позбавили останнього можливості отримувати прибуток.

Разом з цим, Відповідач неправомірно протягом 3 років користується грошовими коштами Позивача у розмірі майже 5 000 000, 00 грн., що є дуже значною сумою для Позивача.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи: з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; терміну прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання та невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

За відсутності в законі переліку виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

При цьому винятковими є такі обставини, які дозволяють суду, а не зобов`язують його зменшити нараховані в силу закону чи договору штрафні санкції. Інакше нівелюється юридичне значення винятковості обставин та право суду на зменшення таких штрафних санкцій.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18.

Отже, за своєю правовою природою штрафні санкції є засобами стимулювання боржника до належного виконання свого обов`язку.

Викладені обставини, з урахуванням правової природи неустойки та її, перш за все, стимулюючого значення для виконання договірних зобов`язань, дозволяють погодитися з доводами відповідача щодо наявності підстав для зменшення пені.

При цьому суд зважає на те, що значне зменшення розміру штрафних санкцій нівелюватиме саме значення пені, як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги.

Зазначений висновок міститься у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Визначаючи розмір пені, що підлягає стягненню на користь позивача, суд також керується нормативними приписами статті 3 Цивільного кодексу України, згідно з якою одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

За частинами першою третьою статті 13 цього Кодексу цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності.

Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів).

За оцінкою суду, зважаючи на те, що штрафні санкції майже дорівнюють сумі специфікації, справедливим та розумним буде зменшення заявленої позивачем до стягнення пені у сумі 5 827 500,00 грн. на 60% до 2 331 000,00 грн.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача виконати умови договору купівлі-продажу сільгосппродукції № 160719 від 16.07.2019 та поставити на користь позивача товар озиму пшеницю 4 класу, що відповідає вимогам щодо якості товару, домовленим у Специфікації №1 від 16.07.2019 до договору купівлі-продажу сільгосппродукції № 160719 від 16.07.2019, в кількості 1 095,19 т, пені у розмірі 2 331 000,00 грн., штрафу у розмірі 22 998,99 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позову слід відмовити.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

Незважаючи на часткове задоволення позовних вимог позивача, судові витрати, відповідно до положень ч. 9 ст. 129 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки застосування положень ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України не є підставою для покладення судових витрат на іншу сторону.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 250 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіл Агро» до Державного підприємства «Дослідне господарство «Дніпро» державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України про зобов`язання поставити товар та стягнення 5 850 498,99 грн. штрафних санкцій - задовольнити частково.

Зобов`язати Державне підприємство «Дослідне господарство «Дніпро» державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України (52071, Дніпропетровська область, Дніпровський район, селище Дослідне, код ЄДРПОУ 30093529) виконати умови договору купівлі-продажу сільгосппродукції № 160719 від 16.07.2019 та поставити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіл Агро» (49064 м. Дніпро, пр. Нігояна Сергія, буд.62, офіс 309, ідентифікаційний код 34229094) товар озиму пшеницю 4 класу, що відповідає вимогам щодо якості товару, домовленим у Специфікації №1 від 16.07.2019 до договору купівлі-продажу сільгосппродукції № 160719 від 16.07.2019, в кількості 1 095,19 т, про що видати наказ.

Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Дніпро» державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України (52071, Дніпропетровська область, Дніпровський район, селище Дослідне, код ЄДРПОУ 30093529) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіл Агро» (49064 м. Дніпро, пр. Нігояна Сергія, буд.62, офіс 309, ідентифікаційний код 34229094) пені у розмірі 2 331 000,00 грн., штрафу у розмірі 22 998,99 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 90 238,48 грн., про що видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 11.07.2022.

Суддя Н.Г. Назаренко