Ухвала суду № 105170211, 11.07.2022, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа №702/338/22

Провадження № 2/702/228/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про відмовуу відкриттіпровадження усправі

11.07.2022 м. Монастирище

Суддя Монастирищенськогорайонного судуЧеркаської областіЖежер Ю.М.розглянув матеріалипозовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення фізичних осіб, оформлене протоколом зборів співвласників багатоквартирного будинку,

в с т а н о в и в :

Представник позивача ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 звернувсядо судузпозовомдо відповідачів про визнання недійсним рішення фізичних осіб, оформлене протоколом зборів співвласників багатоквартирного будинку.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 статті 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 124 Конституції Українипередбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційнуструктуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певнихкатегорій судів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється відповідно доКонституції України, цьогоКодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

При цьому сторонами в господарському процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені устатті 4 цього Кодексу(ч. 1 ст. 45 ГПК України).

Так, вказаною нормою передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, стороною у господарському процесі може бути і фізична особа, яка не є підприємцем.

При вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спіргосподарським, необхідно виходити з визначень, наведених у статті 2 та частині першійстатті 3 ГК України, відповідно до яких як господарську діяльність розуміють діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованихЦК України,ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів визначена устатті 20 ГПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Згідно ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначеноЗаконом України від 29.11.2001 № 2866-III «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»(далі - Закон № 2866-III).

Відповідно до п. 2 ч. ст. 1 Закону № 2866-III об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Згідно ч.1,4ст.4Закону №2866-III об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Отже, вищезазначенийЗаконвизначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (частина перша статті 98, частина першастатті 99 ЦК України).

Згідно ч. 1, 2 ст. 10 Закону № 2866-IIIорганами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

Суб`єктний склад учасників даного провадження визначений фізичними особами, проте предметом оскарження є рішення співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , що складене ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (відповідачами) як головою та секретарем зборів.

Як убачається з позовних вимог, позивач ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень - магазину роздрібної торгівлі « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та магазину роздрібної торгівлі, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 . Дані нежитлові приміщення магазинів знаходяться в структурі багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 . У даному будинку створено ОСББ «Наш Дім 130».

Представник позивача в інтересах позивача вважає, що протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку від 25.09.2020 незаконним, проведеним з численними порушеннями норм законодавства України.

Отже,спірні правовідносинивиникли міжпозивачем ОСОБА_1 як власникомнежитлових приміщень,що вбудинку по АДРЕСА_4 ,що увійшлидо новоствореногота зареєстрованогоОСББ «НашДім 130»,яка маєправо братиучасть уйого діяльностіта єфактичним учасникомзазначеного ОСББ, а томусуд вважає,що спірстосується захистуїї прав,як співвласникамайна багатоквартирногобудинку,порушених,на їїдумку,протиправним проведеннямзагальних зборівта вирішеннямна нихпитань,які пов`язаніз діяльністюта управліннямОСББ «НашДім 130».

Даніправовідносини єнайбільш наближенимдо спорів,пов`язанихз діяльністю,управлінням абоприпиненням діяльностіюридичної особи,а отжетаким,що підлягаєрозгляду заправилами господарськогосудочинства.

Отже, цей спір має вирішуватися за правиламиГПКнезалежно від суб`єктного складу, за місцезнаходженням юридичної особи (частина шостастатті 30 ГПК).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №462/2646/17 (провадження № 11-1272апп18) зазначено, що "правовідносини між власником нерухомого майна у житловому будинку та ОСББ, яке створене у тому ж будинку, найбільш подібні до спорів, пов`язаних із діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини першоїстатті 20 ГПК України)."

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 813/6286/15 (провадження № 14-576апп18), від 02.10.2019 у справі № 501/1571/16-ц (провадження № 14-472цс19).

З урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду цей спір повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справах, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи ті обставини, що поданий представником ОСОБА_4 в інтересах позивача ОСОБА_1 позов відноситься до юрисдикції господарських судів і не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, вважаю за необхідне, у відповідності до п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України, відмовити у відкритті провадження у даній справі.

Таким чином, розгляд даної позовної заяви відноситься до предметної підсудності господарського суду, яким є Господарський суд Черкаської області.

На підставі викладеного, та керуючись ст.175, 177, 185, 258, 260, 352, 353 ЦПК України, суддя

п о с т а н о в и в :

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення фізичних осіб, оформлене протоколом зборів співвласників багатоквартирного будинку.

Роз`яснити позивачу право на звернення з вказаним позовом в порядку господарського судочинства до Господарського суду Черкаської області.

Ухвала може бути оскаржена в Черкаський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (з дня вручення копії ухвали).

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Ю.М.Жежер