Ухвала суду № 105169832, 11.07.2022, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 11.07.2022 Справа № 643/9841/21

Провадження № 1-кп/554/681/2022

У Х В А Л А

08 липня 2022 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді Савченка А. Г.

за участі:

секретаря судового засідання Кононенко А. С.

прокурора Хихлі О. П.

захисників Іващука П. В., Шевченко О. С.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтаві кримінальне провадження № 12020220490003475 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця рф, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта вища, не працюючого, не судимого

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 347, ч. 2 ст. 296КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Азербайджану, зареєстрованого в АДРЕСА_2 , мешканця АДРЕСА_3 , громадянина України, не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця республіки Вірменія, мешканця АДРЕСА_4 , громадянина України, освіта середня, працюючого ФОП, не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця та зареєстровного в АДРЕСА_5 , мешканця АДРЕСА_6 , громадянина України, освіта вища, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працюючого, не судимого

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255-1, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 347, ч. 2 ст. 296 КК України,

та

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця, зареєстровного та мешканця АДРЕСА_7 , громадянина України, освіта середня, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, не працюючого, не судимого

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 347, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 296 КК України,

в с т а н о в и в :

В провадженні Октябрського районного суду м. Полтави перебувають матеріали кримінального провадження № 12020220490003475 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 347, ч. 2 ст. 296 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255-1, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 347, ч. 2 ст. 296 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 347, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 296 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання з покладенням процесуальних обов`язків, передбачених п. 5 ст. 194 КПК України відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та про продовження строку процесуальних обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 .

В обґрунтування вказаного клопотання прокурор зазначив, що ризики, зазначені в ст. 177 КПК України, які існували на час обрання обвинуваченим запобіжних заходів на цей час не зникли та не зменшилися. Посилалася на характер вчиненого злочинного діяння, спосіб його скоєння, характеристику особи кожного з обвинувачених, їх поведінку як до, так і під час скоєння злочинів та вважав, що наявні всі підстави, що обвинувачені можуть переховуватись від суду з метою уникнення покарання за вчинене, незаконно впливати на свідків, потерпілих та інших обвинувачених в цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також продовжити злочинну діяльність.

Захисники обвинувачених та обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при вирішенні клопотань прокурора покладалися на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився з підстави його перебування на військовій службі в військовій частині НОМЕР_1 (том 8 а. к. п. 170).

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання прокурора, суд дійшов таких висновків.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Судом встановлено, що 12 березня 2022 року ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави обвинуваченому ОСОБА_1 було змінено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та особисте зобов`язання з визначенням процесуальних обов`язків, які в подальшому були продовжені строком до 10 липня 2022 року.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_2 ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 16 березня 2022 року було змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на особисте зобов`язання з покладенням процесуальних обов`язків, які в подальшому були продовжені строком до 10 липня 2022 року.

Обвинувачений ОСОБА_5 19 травня 2022 року звільнений з-під варти у зв`язку із внесенням застави на підставі ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 12 травня 2022 року та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави з покладенням процесуальних обов`язків, строк дії яких до 10 липня 2022 року.

Враховуючи, що строк дії процесуальних обов`язків, покладених на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України на кожного з обвинувачених закінчується, на цей час виникла необхідність у вирішенні питання про продовження строку їх дії.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються саме з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити перелічені вище дії.

Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК в разі необхідності строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії обов`язків згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто вирішуючи питання про продовження строку процесуальних обов`язків суд керується загальними приписами, якими врегульовано питання застосування запобіжних заходів.

Таким чином, у відповідності з вимогами Кримінально-процесуального кодексу України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді продовження строку процесуальних обов`язків для прийняття законного і обґрунтованого рішення у відповідності до ст. 199 КПК України, суд повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування такого запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

При вирішенні питання про обрання (продовження) запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, вказані в ст. 178 КПК України.

Зокрема, необхідно провести оцінку в сукупності всіх обставин, а саме: вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу суд щоразу зобов`язаний здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Факт наявності обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими інкримінованих їм кримінальних правопорушень на цьому етапі судового розгляду ніким з учасників кримінального провадження не оспорювався та доведено прокурором в достатній мірі.

При цьому, клопотання прокурора містять посилання на наявність ряду ризиків, визначених ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжних заходів обвинуваченим та нібито продовжують існувати й на цей час, однак жодного доказу на підтвердження цього факту суду не надано. Подані клопотання, всупереч вимогам ст. 184 КПК України не містять жодного додатку.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Зокрема, доказами на обґрунтування ризику можуть бути фактичні знищення, ховання або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; показання свідків, про намір обвинуваченого вчинити дії особи, спрямовані на знищення, ховання або спотворення важливих для слідства чи суду речей або документів, спроба обвинуваченого вчинити дії направлені на знищення доказів - підтверджені документально; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні - підтверджені документально; документи, які б підтверджували, що обвинувачений вчиняв подібні дії у минулому, показання свідків, дані про особу, підтверджуючі його протиправну поведінку; інформація про притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності, інформація про кримінальні зв`язки особи; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином - підтверджене документально; необхідні докази того, що особа вчиняє якісь конкретні дії, направлені на створення перешкод правосуддю; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа обвинувачується; документами, довідками про те, що особа вже притягалась до кримінальної відповідальності, була засуджена, має не зняту чи не погашену судимість, схильна до протиправної поведінки, притягалась до адміністративної відповідальності, інформація про те, що не будучи судимою, особа вчинила декілька злочинів.

Так, клопотання прокурора відносно кожного з обвинувачених має посилання на ризик переховування від суду з метою уникнення покарання за вчинене, існування якого прокурор обґрунтовує лише тяжкістю покарання, що загрожує обвинуваченим в разі визнання їх винними у вчиненні інкримінованих кримінальих правопорушень та відсутністю міцних соціальних зв`язків й офіційного місця роботи. Однак, суд не погоджується з доводами прокурора щодо цього ризику, так як матеріали клопотань не містять доказів переховування обвинувачених від органів досудового розслідування чи суду та вчинення ними дій, які б вказували на можливість порушення їх процесуальної поведінки, а відтак вважає, що посилання прокурора на вказаний ризик є необґрунтованими та таким, що ґрунтуються лише на припущеннях сторони обвинувачення, у зв`язку з чим не може бути прийнятим до уваги суду як беззаперечний доказ щодо можливої поведінки обвинувачених.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яку суд враховує при вирішенні заявлених клопотань прокурора та яка є джерелом права в Україні, ризик втечі не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна (у справі «Панченко проти росії»).

У рішенні ЄСПЛ «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Саме лише посилання прокурора на відсутність у обвинувачених міцних соціальних зв`язків та відсутність офіційного місця роботи, як на фактор ризику, не є достатнім для переконання, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не буде здатний забезпечити дотримання обвинуваченими належної процесуальної поведінки, враховуючи при цьому, що обвинувачений ОСОБА_5 є одруженим, має на утриманні неповнолітніх дітей, що свідчить про наявність в нього сім`ї, а відтак, і соціальних зв`язків.

Щодо доводів прокурора щодо наявності ризику незаконного впливу на потерпілих, свідків та інших обвинувачених в цьому кримінальному провадженні, суд зазначає, що при констатуванні факту наявності цього ризику, прокурор не наводить реальних обставин, за яких обвинувачені дійсно мають можливість впливу на цих осіб, що в майбутньому може призвести до зміни показань або відмови від давання показань ними ж. Прокурор посилається лише на ту обставину, що обвинуваченим відомі анкетні дані та місця мешкання потерпілих, свідків та інших обвинувачених, однак, на думку суду, це жодним чином не доводить реального існування вказаного ризику.

Так само прокурором не доведено і реальної можливості обвинувачених перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, оскільки не наведено реальних обставин, за яких кожен із обвинувачених міг би поінформувати про хід судового розгляду інших співучасників кримінальних правопорушень, та що це якимсь чином може зашкодити об`єктивному та повному встановленню всіх обставин вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, враховуючи також той факт, що досудове розслідування в цьому кримінальному провадженні завершено. Таким чином, суд розцінює доводи прокурора щодо наявності вказаних ризиків як такі, що є лише його припущеннями, які жодним чином не ґрунтуються на реальних фактах та не підтверджуються беззаперечними доказами, у зв`язку з чим не можуть прийматися до уваги суду в якості безперечної підстави продовження строків процесуальних обов`язків.

Ризик вчинення інших кримінальних правопорушень прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_5 є обвинуваченим в кримінальному провадженні № 12013220480006960 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України. А обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , разом з обвинуваченим ОСОБА_5 , за попередньою змовою організованою групою осіб вчинили особливо тяжкий злочин відносно працівника правоохоронного органу - підпал його автомобіля. Таким чином, прокурором лише констатовано вказані факти, однак жодного документального доказу на їх підтвердження до клопотання не додано. Посилання на існування вказаного ризику носять не конкретний характер та жодних доказів на підтвердження факту їх існування на теперішній час суду не надано. З цих підстав, цей ризики не враховуються судом при вирішенні питання щодо наявності підстав для продовження строку процесуальних обов`язків відносно кожного з обвинувачених.

Таким чином, дослідивши матеріали клопотання прокурора про продовження строку процесуальних обов`язків обвинуваченому ОСОБА_5 та строку запобіжногого заходу у вигляді особистого зобов`язання з покладенням процесуальних обов`язків відносно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , суд вважає, що вказані клопотання прокурора не містять обґрунтованих доказів того, що вказані ризики, які були підставою для обрання запобіжних заходів обвинуваченим існують і на цей час, а жодного нового ризику ним не наведено, у зв`язку з чим суд вважає клопотання такими, що не підлягають до задоволення. При цьому суд також звертає увагу на той факт, що й самі по собі клопотання є такими, що не відповідають вимогам кримінально-процесуального законодавства України.

Крім того, суд зазначає, що кваліфікація дій обвинуваченого за відповідною статтею Кримінального кодексу України не тягне за собою автоматичне визнання його вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Обвинувачений користується презумпцією невинуватості, а тому обставини, викладені прокурором щодо його провини й правильність кваліфікації дій, підлягають доведенню в установленому законом порядку в суді.

Кожен з обвинувачених користується презумпцією невинуватості, а тому обставини, викладені прокурором щодо їх провини й правильність кваліфікації дій, підлягають доведенню в установленому законом порядку в суді.

Суд звертає увагу, що у відповідності до ст. 131 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Тобто застосування запобіжних заходів не повинно розцінюватися як міра покарання, а вважається тільки певними обмеженнями особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та застосовуються з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Крім того, клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд взагалі визнає таким, що подано безпідставно, у зв`язку з тим, що відповідно до положень ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього судом обов`язки, передбачені ст. 194 цього Кодексу, а відтак, сам по собі запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання є безстроковим та не потребує продовження строку його дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Суд приймає до уваги, що обвинувачені не порушували умови обраних відносно них запобіжних заходів, враховуючи, що протилежного стороною обвинувачення не наведено.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 194 КПК України суд має право зобов`язати обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені п. 1 ч. 1 цієї статті, тобто наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, але не доведе обставини, передбачені п. п. 2 та 3 ч. п. цієї статті, тобто наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Зважаючи на те, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання являється безстроковим і законом не передбачено продовження строку його дії, тому суд вважає обраним цей запобіжний захід щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на весь період розгляду кримінального провадження в суді, у зв`язку з чим в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку його дії - відмовляє.

Крім того, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України відносно обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та вважає за необхідне покласти на кожного з них обов`язок прибувати за кожною вимогою до суду.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 331, 372 КПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України - відмовити, зобов`язавши кожного з обвинувачених прибувати за кожною вимогою до суду.

Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та оголошено о 10 годині 11 липня 2022 року.

Суддя Анатолій САВЧЕНКО