Ухвала суду № 105169676, 11.07.2022, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 619/651/22

Провадження № 2/535/288/22

УХВАЛА

11 липня 2022 року смт Котельва

Котелевський районний суд Полтавської областіу складіголовуючого суддіБолибока Є.А.

Імена (найменування) учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: Дергачівський відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Суть питання, що вирішується ухвалою.

18 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якому просила «винести рішення про зняття всіх арештів з усього рухомого нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 по виконавчому провадженню № 44335844 по виконавчому листу №2015/1885/2012 та їх обтяжень. Зобов`язати Дергачівський відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) зняти усі арешти з усього рухомого і нерухомого майна шляхом виключення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна і рухомого майна про обтяження та їх обтяжень, які накладено на підставі судового наказу №2015/1885/2012 по виконавчому провадженню №44335844».

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подала клопотання про звільнення її сплати судового збору, оскільки позивач є непрацюючою, малозабезпеченою особою та має на утриманні неповнолітню дитину

Розпорядженням Голови Верховного Суду №10/0/9-22 від 16.03.2022 року Котелевському районному суду Полтавської області визначено територіальну підсудність справ Дергачівського районного суду Харківської Полтавської області.

Відповідно до частини 7 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідне рішення є підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Котелевського районного суду Полтавської області від 09.06.2022 справа №619/651/22 (провадження №2/535/288/22) передана головуючому судді Болибоку Є.А.

Мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору з таких підстав.

Частиною четвертоюстатті 10 ЦПК Україниістаттею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовуватиКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У пункті 55рішення у справі «Креуз проти Польщі»(«Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року ЄСПЛ підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Відповідно до частин 1, 3статті 136 ЦПК Українисуд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно достатті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року (справа № 613/76/16-ц провадження № 61-21868св18) вказав, що вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан особи закон не містить, тому суд встановлює можливість сплатити судовий збір на підставі поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням. Водночас підстави для відмови суду у подібних клопотаннях мають бути достатньо аргументовані. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища. Отже, скрутний майновий стан, на підтвердження якого заявником надані відповідні документи, може бути підставою для задоволення судом клопотання про звільнення його від сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.

Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення від його сплати повинно бути обґрунтованим. Особа, яка його заявляє, зобов`язана навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26 липня 2005 року; «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26 липня 2005 року).

Клопотання про звільнення від сплати судового збору обґрунтоване тим, що позивач не має доходу та має на утриманні неповнолітню дитину.

На підтвердження цих доводів позивача надала лише копію довідки Золочівської районної філії Харківського обласного центру зайнятості про перебування на обліку як безробітна, та відомості з Дервного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків.

Звертаючись до суду з даним клопотанням, ОСОБА_1 не надано суду доказів, які б підтверджували її неспроможність сплатити судовий збір.

Враховуючи, що звільнення судом від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду, зазначення у заяві про тяжкий майновий стан без надання відповідних доказів, не може вважатися достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору, тому клопотання задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини другоїстатті 352 ЦПК Україниухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбаченихстаттею 353 цього Кодексу.

Частиною першоюстатті 353 ЦПК Українивизначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. У цьому переліку відсутня ухвала про вирішення питання про звільнення від сплати судового збору.

Отже, вказана ухвала суду першої інстанції не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення. Тобто, оскарження такої ухвали в апеляційному порядку можливе разом з рішенням суду по суті спору.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина другастатті 353 ЦПК України). Цей припис згідно з позицією Конституційного Суду України слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду (абзац 5 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010).

Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Частинної 2 статті 261 ЦПК України передбачено, що ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Враховуючи викладене та керуючись статтями 133 ч. 2, 136 ч. 1, 185 ч. 2, 258-260, 353 ч. 2 ЦПК України, суд

постановив:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Ухвала оскарженню окремо відрішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею.

Суддя Є.А.Болибок