Рішення № 105161871, 06.07.2022, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/7010/21

Провадження №2/333/1140/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2022 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої судді Варнавської Л.О., за участю секретаря судового засідання Іщенко А.О.,

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника позивачів - адвоката Кальній Д.С.,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача - ОСОБА_4 ,

третьої особи, що не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-трейд 61», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

До суду 07.10.2021 р. звернулись позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з позовом до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», ТОВ «Авто-трейд 61» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування. Посилаються на таке.

07.10.2018 р. приблизно о 04 год. 50 хвилин водій ОСОБА_6 , керуючи автомобілем «ГАР 3ХІ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух по вул. Юності в м. Запоріжжя, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7 , який перетинав проїзну частину вул. Юності в районі опори ЛЕП №1524. Від отриманих травм батько позивачів - ОСОБА_7 загинув на місці пригоди. Зазначеною дорожньо-транспортною пригодою позивачам спричинено матеріальну шкоду у вигляді витрат, пов`язаних із похованням батька та встановленням пам`ятника. Також позивачам спричинена моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, які вони зазнали внаслідок загибелі рідної людини.

15.06.2018 року з відповідачем АТ «Страхова компанія «Країна» був укладений договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, яка керує забезпеченим транспортним засобом «ГАР 3Х1» реєстраційний номер НОМЕР_1 строком на 1 рік, що підтверджується полісом АМ/6002635.

Позивач ОСОБА_1 поніс витрати на організацію поховання батька: 11000 грн. - витрати на організацію поховання; 2800 грн. - витрати на виготовлення могили. На виготовлення пам`ятника батьку позивач ОСОБА_1 витратив 7450 грн. Загальний розмір матеріальної шкоди становить 21250 грн. Страхована компанія відшкодувала лише 6900 грн., невідшкодованою залишається 14350 грн.

Позивачі оцінюють суму моральної шкоду, яку їм спричинено в розмірі 100000 грн. На підставі п. 27.3 ЗУ «Про обов`язкове страхування…» регламентна виплата страховика повинна складати 44676 грн.

У загиблого ОСОБА_7 з близьких родичів була його дружина - ОСОБА_5 та двоє дітей - позивачі по справі. Кожен з близьких родичів повинен був отримати 14892 грн. (44676/3).

Страхова компанія в повному обсязі сплатила частку в розмірі 14892 грн. лише дружині загиблого - ОСОБА_5 , а позивачам сплатила лише по 7446 грн.

Вказують у позові, що страховою компанією позивачам безпідставно не було виплачене страхове відшкодування в розмірі: ОСОБА_1 - 21796 грн., ОСОБА_2 - 7446 грн.

На підставі ст.. 36.5 ЗУ «Про обов`язкове страхування...» з 01ю01.2020 року по 06.10.2021 рік страхова компанія повинна сплатити штрафні санкції у вигляд подвійної облікової ставки НБУ з суми заборгованості позивачу ОСОБА_1 - 5848 грн., позивачу ОСОБА_2 - 1997,81 грн.

Під час пригоди водій ОСОБА_6 був найманим працівником ТОВ «Авто-Трейд 61» і виконував свої професійні обв`язки водія - керував автомобілем, який належить засновнику товариства. Оскільки страхова компанія повинна сплатити 44676 грн. моральної шкоди, то решту моральної шкоди в сумі 55324 грн. просить стягнути з відповідача ТОВ «Авто-трейд 61», по 27662 грн. кожному позивачу.

11.10.2021 року відкрито провадження по справі, постановлено справу розглядати у спрощеному провадженні з викликом сторін (а.с. 50-51).

08.11.2021 року до суду надійшов відзив АТ «Страхова компанія «Країна» в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову, пояснив, що 28.05.2019 року АТ «СК «Країна» отримало заяву на виплату страхового відшкодування від ОСОБА_1 . До вказаної заяви було додано копії постанови слідчого СУ ГУНП у Запорізькій області про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12018080000000296, паспорту, ІНН ОСОБА_1 , свідоцтва про народження ОСОБА_1 , паспорту та ІНН ОСОБА_2 , свідоцтва про народження ОСОБА_2 , паспорту та ІНН ОСОБА_5 , свідоцтва про одруження, свідоцтва про смерть ОСОБА_7 , лікарського свідоцтва про смерть, заяви ОСОБА_5 , заяви ОСОБА_2 , свідоцтва про реєстрацію ТЗ, полісу, договору замовлення та платіжних документів, договору підряду.

За результатами розгляду наданих документів та інформації АТ «СК «Країна» було прийнято рішення щодо виплати страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 в загальній сумі 29238 грн. та виплачено частинами 02.08.2019 р., 23.08.2019 р., 28.11.2019 р. Загальний розмір відшкодування моральної шкоди складає 44676 грн. Відповідно до документів, наданих позивачем право на отримання страхового відшкодування у порядку п. 27.3 ст.. 27 Закону мають ОСОБА_1 - син померлого, ОСОБА_5 - дружина померлого, ОСОБА_2 - син померлого. ОСОБА_1 не надав до АТ «СК «Країна» документів, які підтверджують понесення даних витрат, крім того у відповідності до ст.. 25 ЗУ «Про поховання та похоронну справу» після здійснення поховання померлого виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов`язання поховання померлого спеціалізованим комунальним підприємством видається відповідне свідоцтво, зразок якого затверджується центральним органом виконавчої влади. Встановлені намогильні споруди, склепи реєструються спеціалізованим комунальним підприємством у книзі обліку намогильних споруд.

Відповідно до постанови СУ ГУ НП у Запорізькій області про закриття кримінального провадження від 31.12.2018 р. в діях ОСОБА_6 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, причиною ДТП стало невиконання пішоходом ОСОБА_7 вимог п.п. 4.4, 4.14 а Правил дорожнього руху України. Тобто ОСОБА_7 є винним у скоєнні ДТП, яка мала місце 07.10.2018 року. в даному випадку за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями відповідальними є декілька осіб - ОСОБА_6 , як особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки та ОСОБА_7 , чия вина встановлена Постановою про закриття кримінального провадження від 31.12.2018 р. У відповідності до п. 36.3 ст. 36 Закону у разі, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування за кожну особу з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

АТ «СК «Країна» було прийнято рішення щодо виплати страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 в сумі 29238 грн. та виплачено частинами, з яких: 22338 грн. - Ѕ частина загального розміру страхового відшкодування моральної шкоди з урахуванням п. 36.3 ст. 36 Закону, що за законом належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 в рівних частинах; 1400 грн. - Ѕ частина страхового відшкодування, пов`язаного зі смертю потерпілого в порядку п. 27.4 ст. 27 Закону (витрати на поховання: виготовлення могили з урахуванням п. 36.3 ст. 36 Закону); 5500, 01 грн. - Ѕ страхового відшкодування, пов`язаного зі смертю потерпілого в порядку п. 27.4 ст. 27 Закону (витрати на поховання: організація поховання) з урахуванням п. 36.3 ст. 36 Закону. Підстав для доплати страхового відшкодування немає.

Відповідач ТОВ «Авто-трейд 61» у відзиві на позовну заяву зазначив, що позов вони визнають частково в сумі 5000 грн. на кожного відповідача. Вказують, що на підставі статті 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім того ця норма закону може застосовуватись у випадках завдання шкоди фізичній особі, у зв`язку з грубою необережністю потерпілого.

Відповідь на відзив до суду не надходила.

Позивач, представник позивача в судовому засіданні позов підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним.

Представник відповідача ТОВ «Авто-трейд 61» адвокат Дзьобко В.О. в судовому засіданні відзив підтримав, посилався на те, що водій транспортного засобу ОСОБА_6 не порушував правила дорожнього руху, тому при прийнятті рішення про стягнення моральної шкоди слід врахувати, що дорожньо-транспортна пригода відбулась з вини пішохода ОСОБА_7 .

Представник відповідача АТ «СК «Країна» Коваленко Ю.Ю. підтримала заперечення, викладені у відзиві.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_5 позов підтримала.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи сповіщався судовими повістками, направленими рекомендованим листом на адресу його реєстрації.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлені такі факти та відповідні ним обставини.

Судом встановлено з постанови про закриття кримінального провадження старшого слідчого ВР ЗСТ СУ ГУНП в Запорізькій області від 31.12.2018 року, що 07 жовтня 2018 року о 04 год. 50 хв. водій ОСОБА_6 керуючи автомобілем «ГАР 3Х1» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вул. Юності в м. Запоріжжі з боку вул. Мирної в напрямку пров. Гурзуфського, в районі опори ЛЕП №1524 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7 , який перетинав проїзну частину справа наліво за напрямком його руху. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_7 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події. За вказаним фактом відомості внесені до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Досудове розслідування дійшло висновку про те, що причиною дорожньо-транспортної пригоди стало невиконання пішоходом ОСОБА_7 вимог п.п. 4.4, 4.14 а Правил дорожнього руху України, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці, отже в діях водія ОСОБА_6 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 286 КК України. Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12018080000000296 від 07.10.2018 р. на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. (а.с.13-14).

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 від множинних переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів, що підтверджується довідкою про причину смерті №3480 від 09.10.2018 р. та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.15).

Зі свідоцтв про народження судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є синами ОСОБА_7 (а.с.17-18).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ГАР3Х 1 реєстраційний номер НОМЕР_1 власником цього автомобіля з 21.03.2009 р. є ОСОБА_8 (а.с.23).

15.06.2018 року укладений Поліс №АМ/6002635 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на транспортний засіб ГАР3Х 1 реєстраційний номер НОМЕР_1 зі страховою компанією «Країна» (а.с.22).

Відповідно до наказу №0305/01 від 03.05.2016 р. ОСОБА_6 з 04.05.2016 р. прийнятий водієм автотранспортного засобу в ТОВ «Авто-Трейд 61» (а.с.24).

Згідно договору-замовлення №1009 від 09.10.2018 р., рахунку на організацію та проведення поховання ОСОБА_7 було витрачено 11000 грн. та 2800 грн. за ритуальні послуги - копка могили СКП «Вічність». Замовником та платником був ОСОБА_1 , що підтверджується наданими доказами: договором, квитанцією №8 від 10.10.2018 р. (а.с. 25-27, 28).

ОСОБА_1 уклав договір підряду №81/1 від 07.05.2019 р. з ФЛП ОСОБА_9 про виготовлення для замовника з матеріалу підрядника вироби з гранітного каменю (пам`ятника). Загальна вартість робіт складає 7450 грн. (а.с.29-31).

12.08.2019 р. ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_10 7487,44 грн., що підтверджується квитанцією АТ КБ «Приватбанк» (а.с.32)

Також позивачем надано фотознімок встановленого ОСОБА_7 пам`ятника (а.с.33).

З листів страхової компанії «Країна» адресованих ОСОБА_1 № 10427 від 27.08.2019 р., 9499 від 05.08.2019 р. судом встановлено, що ОСОБА_1 звертався до страхової компанії з приводу виплати страхового відшкодування на спорудження надгробного пам`ятника. На що страхова компанія повідомила його про необхідність подати документи, що підтверджують такі витрати: підтвердження компетентних органів про встановлення надгробного пам`ятника в результаті візуального обстеження місця поховання померлого ОСОБА_7 чи надати витяг з книги обліку надмогильних споруд про проведення спорудження надмогильного пам`ятника на могилі ОСОБА_7 (а.с.36, 37)

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача на адресу страхової компанії направлялись на її вимогу договір на виготовлення пам`ятника, фіскальний чек та фотознімок пам`ятника, встановленого на могилі. Проте, страхова компанія виплату не здійснила.

Висновки суду щодо позовних вимог до АТ «СК «Країна».

Згідно пункту першого статті 984 ЦК України страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Згідно статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 988 ЦК України у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором; страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування); до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Правовідносини, що випливають із обов`язкового страхування, регулюються нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

П. 23.1. ст. 23 цього Закону як шкоду, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, визначає: шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого; шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральну шкоду, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкоду, пов`язану із смертю потерпілого.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Відповідно до статті 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

В судовому засіданні, з доказів наданих позивачами, судом встановлено, позивачем ОСОБА_1 витрачено 13800 на організацію поховання ОСОБА_7 , при цьому ці витрати повністю узгоджуються із витратами на поховання померлого, встановленими ст.2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» та не містять витрат на помінальні обіди, про які зазначає представник відповідача ОСОБА_3 та витрачено 7500 грн. на виготовлення та встановлення пам`ятника на могилу ОСОБА_7 .

Суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 здійснені витрати на спорудження пам`ятника та вони підтверджені належними доказами, зазначеними вище, тому вони підлягають відшкодуванню згідно статті 1201 ЦК України.

З позову та відзиву на позов АТ «СК «Країна» судом встановлено, що АТ «СК «Країна» сплатила ОСОБА_1 - 6900 грн. відшкодування витрат на поховання, безпідставно не сплативши 14350 грн. Тому ця недоплачена сума підлягає стягненню з відповідача АТ «СК «Країна» на користь позивача ОСОБА_1 .

Загальне правило відшкодування шкоди закріплено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Загальні правила відшкодування шкоди діють для володільців джерела підвищеної небезпеки у разі завдання їм шкоди при взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.

Так, згідно статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Однак, у випадку, коли школа завдана внаслідок взаємодії джерела підвищеної небезпеки та іншого об`єкта, що не відноситься до джерела підвищеної небезпеки, то застосуванню підлягають положення статті 1187 ЦК України, які є спеціальними відносно загального правила.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду незалежно від вини, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Наїзд автомобіля на пішохода не може бути кваліфіковано як взаємодію двох джерел підвищеної небезпеки, тому обов`язок по відшкодуванню шкоди завданої смертю пішохода покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки незалежно від його вини відповідно до положень ст. 1187 ЦК України.

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 23.1 статті 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є шкода, пов`язана з смертю потерпілого.

Таким чином, обов`язок по відшкодуванню шкоди, пов`язаної із смертю пішохода ОСОБА_7 внаслідок наїзду на нього транспортного засобу покладається на страховика цього транспортного засобу - АТ "Страхова компанія " Країна".

Посилання відповідача АТ «СК «Країна» на п.36.3 ст.36 Закону, як на підставу для виплати страхового відшкодування лише у розмірі 50% від заподіяної шкоди є безпідставними.

За змістом пункту 36.3 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Тобто, йдеться про поділ розміру заподіяної шкоди між особами, цивільно-правова відповідальність яких застрахована або повинна була бути застрахована.

Відтак, положення пункту 36.3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" застосуванню у цій справі не підлягають, оскільки цивільно-правова відповідальність пішохода ОСОБА_7 не була і не може бути застрахована відповідно до вимог Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

В судовому засіданні не встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про наявність умислу потерпілого ОСОБА_7 на спричинення дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої настала його смерть. Також не встановлені обставини, які б могли розцінюватись судом як дія непереборної сили.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач АТ «СК «Країна» сплатив страхове відшкодування моральної шкоди в розмірі 14892 грн. третій особі, що не заявляє самостійних вимог - дружині померлого ОСОБА_5 , а позивачам сплатила лише по 7446 грн. кожному, безпідставно зменшивши та не доплативши по 7446 грн. кожному.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача АТ «СК «Країна» на користь кожного з позивачів по 7446 грн. недоплаченого страхового відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Згідно зі статтею 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Позивач ОСОБА_1 звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування 16.05.2019 р., 28.05.2019 р. та від 29.07.2019 р., що підтверджується листом АТ «СК «Країна» №9499 від 05.08.2019 р. (а.с. 37)

Надаючи оцінку наданому позивачем розрахунку заборгованості, Верховним Судом враховано, що рішенням у справі № 372/4749/15 встановлено, що у травні 2014 року позивач звернувся до відповідача із необхідними документами про виплату страхового відшкодування. Враховуючи положення пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якого граничний строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплати складає 90 днів, а за умовами договору про добровільне страхування - 14 днів, Верховний Суд (взявши до уваги визначені позивачем вимоги до страховика) погоджується з тим, що починаючи з 91 дня після звернення з необхідними документами про виплату страхового відшкодування у страховика виникло прострочення виконання грошового зобов`язання.

Виплата страхового відшкодування в неповному обсязі мала місце 28.11.2019 року.

Позивач заявляє вимогу про стягнення пені з 01.01.2020 року до 06.10.2021 року.

Суд вважає необхідним стягнути з відповідача АТ «СК «Країна» пеню за період з 01.01.2020 року по 06.10.2021 року, оскільки саме за цей період просить стягнути пеню позивач, а суд не може вийти за межі позовних вимог.

Відповідач АТ «СК «Країна» не просив про застосування строків позовної давності.

Розрахунок пені за заборгованість страхового відшкодування в сумі 21796 грн., яка виникла перед позивачем ОСОБА_1 .

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуОблікова ставка НБУРозрахункова ставка (% у рік)Пеня01.01.202030.01.20203021 796.0013.527482.3731.01.202012.03.20204221 796.001122550.2613.03.202023.04.20204221 796.001020500.2424.04.202011.06.20204921 796.00816466.8912.06.202004.03.202126621 796.006121 906.1005.03.202115.04.20214221 796.006.513326.0416.04.202122.07.20219821 796.007.515877.8123.07.202109.09.20214921 796.00816468.1710.09.202106.10.20212721 796.008.517274.09Всього: 5 851.97

Розрахунок пені за заборгованість страхового відшкодування в сумі 7446 грн., яка виникла перед позивачем ОСОБА_2 .

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуОблікова ставка НБУРозрахункова ставка (% у рік)Пеня01.01.202030.01.2020307 446.0013.527164.7931.01.202012.03.2020427 446.001122187.9813.03.202023.04.2020427 446.001020170.8924.04.202011.06.2020497 446.00816159.5012.06.202004.03.20212667 446.00612651.1705.03.202115.04.2021427 446.006.513111.3816.04.202122.07.2021987 446.007.515299.8823.07.202109.09.2021497 446.00816159.9410.09.202106.10.2021277 446.008.51793.64Всього: 1 999.16

Оскільки позивач ОСОБА_1 просить стягнути пеню в сумі 5848 грн., а позивач ОСОБА_2 в сумі 1997 грн. 81 коп., тобто в сумах менших ніж нараховано судом, то слід стягнути пеню саме в розмірі, зазначеному в позовній заяві, керуючись принципом диспозитивності цивільного процесу.

Висновки суду стосовно позовних вимог до ТОВ «Авто-Трейд 61».

Частиною другою статті 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Тобто, володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є не лише його власник, але й інша фізична чи юридична особа, яка на відповідній правовій підставі володіє цим об`єктом.

Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Матеріалами справи (наказ про прийняття на роботу а.с. 24) встановлено, що водій ОСОБА_6 керував автомобілем ГАР3Х 1 реєстраційний номер НОМЕР_1 під час виконання своїх трудових обов`язків в ТОВ «Авто-Трейд 61», що визнається та не заперечується сторонами.

Отже обов`язок відшкодувати моральну шкоду спричинену внаслідок наїзду автомобіля ГАР3Х 1 реєстраційний номер НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_7 покладається на ТОВ «Авто-Трейд 61».

Згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

При прийнятті рішення в частині позовних вимог про стягнення з ТОВ «Авто-Трейд 61» моральної шкоди, суд керувався вимогами статті 23 ЦК України, яка передбачає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом незалежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Також вимогами ч.2 ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала , якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Суд вважає, що вимога позивачів щодо стягнення моральної шкоди з ТОВ «Автотрейд-51» є обґрунтованою і підлягає задоволенню. Судом враховано, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої від наїзду транспортного засобу помер пішохід ОСОБА_7 відбулася саме з вини пішохода ОСОБА_7 , в діях водія ОСОБА_11 порушень правил дорожнього руху не встановлено. Але і заявлена позивачами вимога компенсації моральної шкоди по 27662 грн. кожному є розумною та справедливою. Суд врахував, що внаслідок ДТП позивачі, які є повнолітніми особами, втратили батька, близьку їм людину, отже понесли моральні страждання, які підлягають компенсації.

Щодо стягнення судових витрат понесених із розглядом справи суд зазначає наступне.

Згідно позовної заяви, позивачем в прохальній частині позову було зазначено про стягнення витрат на правову допомогу.

Позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Розподіл витрат на професійну правничу допомогу внормований статтею 137 ЦПК України.

Як випливає із змісту частини 3 означеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Наведене свідчить, що передумовою для покладення витрат на отримання професійної правничої допомоги є документальне підтвердження цих витрат.

01.10.2021 року між ОСОБА_1 та адвокатом Кальній Д.С. було укладено Договір про надання правничої допомоги (а.с.9).

Відповідно до додатку №1 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 01.10.2021 року сторони домовились, що підготовка тексту позовної заяви та подання до суду коштує 500 грн. за годину роботи, підготовка відповіді на відзив - 500 грн. за годину роботи, участь в одному судовому засіданні - 1000 грн.

Надано акти приймання - передачі виконаних робіт та квитанція від 11.01.2022 року на суму 2000 грн. за участь в судовому засіданні 11.01.2022 року та 23.11.2021 р.; від 16.02.2022 р. на суму 1000 грн. за участь в судовому засіданні 16.02.2022 р., від 06.07.2022 року на суму 1000 грн. за участь у судовому засіданні 06.07.2022 р., а також надано акт приймання-передачі наданих послуг та квитанцію від 06.10.2021 р. на суму 6000 грн., саме за дослідження нормативно-правової бази, судової практики - 1500 грн.; підготовки скарги на дії страховика в НАЦКОМФІНПОСЛУГ - 1500 грн., підготовки та подачі позовної заяви до Комунарського районного суду м. Запоріжжя - 3000 грн. (а.с. 45).

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Представники відповідача заперечують проти стягнення витрат на правничу допомогу.

Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Згідно наданих доказів, позивачем обґрунтовано та підтверджено витрати на правничу допомогу у сумі 3000 грн. за складання позовної заяви, 4000 грн. за участь адвоката в чотирьох судових засіданнях.

Суд вважає, що підготовки скарги на дії страховика в НАЦКОМФІНПОСЛУГ - 1500 грн. не відноситься до витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи в суді, оскільки звернення до НАЦКОМФІНПОСЛУГ не є обов`язковою умовою, яка передує зверненню до суду. Крім того, вважає неможливим стягнення за дослідження нормативно-правової бази, судової практики - 1500 грн., оскільки такі дії охоплюються поняттям підготовки та подачі позовної заяви до суду, тому не можуть оплачуватись окремо.

У зв`язку з чим суд приходить до висновку про задоволення вимоги про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 7000 грн.

Позивачі під час подання позовної заяви були звільнені від сплати судового збору на підставі п.п. 2, 6 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», тому він підлягає стягненню з відповідачів пропорційно до задоволеної частини вимог.

Керуючись ст. ст. 22-24, 26, 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. , 7, 12, 13, 81, 89, 141, 263, 265, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-трейд 61», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (адреса: 04176 м. Київ, вул. Електриків, б. 29-а, ЄДРПОУ 20842474) на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування витрат на поховання в сумі 14350 (чотирнадцять тисяч триста п`ятдесят) грн., страхове відшкодування моральної шкоди в сумі 7446 (сім тисяч чотириста сорок шість) грн. та пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування в сумі 5848 (п`ять тисяч вісімсот сорок вісім) грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 2809 (дві тисячі вісімсот дев`ять) грн. 80 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (адреса: 04176 м. Київ, вул. Електриків, б. 29-а, ЄДРПОУ 20842474) на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування моральної шкоди в сумі 7446 (сім тисяч чотириста сорок шість) грн., пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування в сумі 1997,81 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто сім) грн. 81 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-трейд 61» (адреса: 69104, м. Запоріжжя, вул. Олімпійська, б. 22-А, квартира 89) на користь ОСОБА_1 компенсацію за спричинення моральної шкоди в сумі 27662 (двадцять сім тисяч шістсот шістдесят дві) грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 4190,20 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-трейд 61» (адреса: 69104, м. Запоріжжя, вул. Олімпійська, б. 22-А, квартира 89) на користь ОСОБА_2 компенсацію за спричинення моральної шкоди в сумі 27662 (двадцять сім тисяч шістсот шістдесят дві) грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (адреса: 04176 м. Київ, вул. Електриків, б. 29-а, ЄДРПОУ 20842474) на користь держави судовий збір в сумі 370 грн. 87 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-трейд 61» (адреса: 69104, м. Запоріжжя, вул. Олімпійська, б. 22-А, квартира 89) на користь держави судовий збір в сумі 553 грн. 24 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня отримання судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Л.О. Варнавська