Рішення № 105161327, 11.07.2022, Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області

Справа №198/135/22

Провадження № 2/0198/82/22

11.07.2022

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.07.2022 року Юр"ївський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судовим засіданням - судді Жмуд Н.М., за участю секретаря судових засідань: Ткаченко Т.О., розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з (повідомленням) викликом сторін в залі суду в смт. Юр"ївка Павлоградського району Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. В обґрунтування позову, позивач, зазначила, що з відповідачем по справі перебувала у цивільному шлюбі без реєстрації з початку 2014 року. За час спільного проживання, у подружжя народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя у них не склалося, тому вони проживають окремо одне від одного. Їх спільна донька проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні. Вона працює. Відповідач проживає окремо від них. Добровільно не приймає участі у матеріальному забезпеченні дитини. За останні 5 місяців надав одноразову матеріалу допомогу у 200 гривень для дитини. Тому, позивач і звертається до суду з даним позовом. Відповідач є працездатним, інвалідом не являється. Чи є в нього на утриманні інші діти і чи працює він, їй не відомо. На підстав викладеного просить стягнути з відповідача на свою користь на утримання малолітньогої доньки, аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку, щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду. Відповідно до вимог п.1 ст.430 ЦПК України забезпечити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.

Позивач в судовому засіданні, наполягала на розгляді справи за відсутності відповідача, який повідомлений про розгляд справи і дала згоду на заочний розгяд по справі, наслідки постановлення якого, їй відомі. З приводу позовних вимог зазначила, що повністю підтримує позовні вимоги та наполягає на їх задоволенню в повному обсязі.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце судового розгляду, в судове засідання повторно, не з"явився, відзиву на позовну заяву не подав, заяв, до суду, про розгляд справи за його відсутності, чи що до відкладення розгляду справи, не подав. Згідно до відомостей з реєстру "Укрпошти" - htt:uacargo.com.ua/track/ukrposhta#code=5130001058664, поштовий конверт з судовими документами, повернуто на адресу суду, як такий, що не вручено із зазначенням причини не вручення - за відмовою адресата від отримання - 05.07.2022 року.

Відповідачу, судові повістки було направлено відповідно до положень ст.128 ЦПК України.

Положенням частини 8 ст.128 ЦПК України, закріплено, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку.

Суд зазанчає, що оголошення про розгляд справ містяться на офіційному веб-сайті судової влади, що дає особі можливість дізнатися про стан судового провадження.

З огляду на те, що відповідач по справі, будучи обізнаним, про розгляд цивільної справи за його участі, не вжив заходів для явки до суду, не подав письмового відзиву на позов, не заявив жодного клопотання про відкладення розгляду справи, тому суд вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи.

Європейський Суд з прав людини у рішенні Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності відповідача по справі, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належдним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не є перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до полдожень ст.280-281 ЦПК України, зі згоди позивача, судом постановлено ухвалу про заочний розглд справи, наслідки якого їй роз"яснено.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши докази, представлені на виконання вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом вбачається, що сторони перебували у цивільному шлюбі з 2014 року. Від даних відносин, у подружжя народилася донька - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується ксерокопією свідоцтва про народження дитини (а.с.№6).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Юр"ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 12.05.2022 року №35, позивач, разом з донькою проживає в АДРЕСА_1 (а.с.№8).

На даний час сторони проживають окремо, домовленості щодо виконання відповідачем обов`язку утримувати малолітньої доньки, між ними не досягнуто.

Судом вбачається, щго позивач, у 2016 році, вже зверталася до суду з з налогічним позовом. Однак, за її заявою, позов було залишено без розгляду. Підтвердженням даного, є Ухвала Юр"ївського районного суду Дніпропетровської області від 30.09.2016 року по цивільній справі № 198/508/16-ц (а.с№9).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8Закону України«Про охоронудитинства» передбачається,що кожнадитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Згідно з п. 16 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» 15.05.2006 року N 3 згідно з ч. 1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Частиною 1 ст. 189 цього Кодексу батькам надано право укласти договір про сплату аліментів на дитину, умови якого (про розмір аліментів, строки їх виплати тощо) не повинні порушувати її права. При цьому розмір аліментів сторони визначають за домовленістю між собою, але за жодних обставин він не може бути меншим від передбаченого у ч. 2 ст. 182 СК України.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» 15.05.2006 року N 3 за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними і той із батьків хто проживає окремо від дитини може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно зч.1ст.182СК України,суд привизначенні розміруаліментів враховуєтакі обставини:стан здоров`ята матеріальнестановище дитини;стан здоров`ята матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Одночасно законодавцем визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2 ст.182 СК України).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить: з 1 січня 2618 грн, з 1 липня 2744 грн, з 1 грудня 2833 грн.

Дитині сторін-доньці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виповнилося 6 років.

Відповідно доч.ч.1,2ст.27Конвенції ООНпро правадитини від20листопада 1989року, яка ратифікована Постановою Верховної ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачається, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Згідно з п. 16 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» 15.05.2006 року N 3 згідно з ч. 1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Частиною 1 ст. 189 цього Кодексу батькам надано право укласти договір про сплату аліментів на дитину, умови якого (про розмір аліментів, строки їх виплати тощо) не повинні порушувати її права. При цьому розмір аліментів сторони визначають за домовленістю між собою, але за жодних обставин він не може бути меншим від передбаченого у ч. 2 ст. 182 СК України.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» 15.05.2006 року N 3 за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними і той із батьків хто проживає окремо від дитини може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч.1 ст. 182 СК України, суд при визначенні розміру аліментів враховує такі обставини: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Одночасно законодавцем визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2 ст.182 СК України).

При вирішенні питання про можливість відповідача сплачувати аліменти на утримання малолітньої дитини, суд виходить з того, що в ході розгляду справи відповідачем не надано на адресу суду відзиву на позовом з зазначенням доказів в підтвердження того, що він не має можливості надавати таку допомогу.

На підставі вище викладеного, враховуючи, що аліменти на одну дитину присуджаються в 1/4 частині від заробітку (доходу) платника аліментів, відповідач є працездатним, утриманців не має, відсутність даних щодо незадовільного стану здоров`я доньки позивача та відповідача, з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про державний бюджет на 2022 рік», суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача, стягнувши з відповідача аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду - 16.05.2022року та до досягнення нею віку повноліття.

Такий розмір аліментів не є надмірним та є об`єктивним з огляду на вимоги закону щодо прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та принципу рівності батьків у утриманні дитини, відповідає встановленим судом обставинам справи, наданим доказам та вимогам СК України, та має забезпечити право малолітню ОСОБА_4 на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Разом з цим, суд вважає необхідним роз`яснити сторонам, що відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них.

Згідно ч.1 ст.191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, в даному випадку стягнення аліментів присуджується з 16.05.2022 року.

Згідно з п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

На підставі ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідачки на користь держави судовий збір, від якого позивач звільнена.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 43.44, 49.76, 78, 81, 82, 95, 128, 141, 200, 223, 263-268, 280-283, 289, 354, 355, 430 ЦПК України, ст.ст. 180, 181, 182, 183, 191 Сімейного кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 16 травня 2022 року та до досягнення дитиною віку повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 ,ідентифікаційний номер- НОМЕР_1 судовийзбір накористь держави(отримувачкоштів:ГУК ум.Києві/м.Київ/22030106,код заЄДРПОУ 37993783,банк отримувачаКазначейство України (ЕАП), рахунок № UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) у розмірі 908 гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженека с. В"язівок Павлоградсьткого району Дніпропетровської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. Преображенка Юр"ївського району Дніпропетровськї області, громадянин України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєсртрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 . ,

Суддя Наталя ЖМУД