Рішення № 105156934, 07.07.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

07 липня 2022 року № 520/8276/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Мельникова Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи", Керівника Лозівської міжрайонної медико-експертної комісії комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Голова МСЕК Моренко Ольги Петрівни про визнання протиправними дій та скасування індивідуальних актів, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідачів та скасувати індивідуальні акти, що викладені в довідці до акту огляду медико-соціальною експертною комісією огляду від 09.11.2020 року та в акті огляду медико-соціальною експертною комісією огляду;

- зобов`язати відповідачів здійснити дії щодо відновлення законних прав та інтересів позивача і видати нову довідку про підтвердження другої групи інвалідності з дитинства без зазначення строку повторного огляду з 01 жовтня 2020 року.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що дії та індивідуальні акти вчинені та прийняті відносно позивача відповідачами та викладені в довідці до акту огляду медико-соціальною експертною комісією огляду від 09.11.2020 року та в акті огляду медико-соціальною експертною комісією огляду є протиправними та такими, що порушують права позивача. Так, позивачем вказано, що йому повинна бути встановлена ІІ група інвалідності з дитинства без зазначення строку повторного огляду, оскільки він має більше двох хвороб, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності, але відповідачами не було враховано вказаних обставин та встановлено ІІІ групу інвалідності. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 18.05.2021 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору по адміністративній справі № 520/8276/21.

Ухвалою від 18.05.2021 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі за вищевказаним позовом.

Представником відповідачів через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідачі проти заявленого позову заперечують та останнім зазначено, що відповідачі діяли у відповідності до норм діючого законодавства. При цьому, представником відповідачів вказано, що рішення Лозівської міжрайонної МСЕК від 09.11.2020 року про встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності, інвалідність з дитинства строком, строком з 09.11.2020 року по 01.12.2023 року, є таким, що винесено обґрунтовано та згідно «Інструкції про встановлення груп інвалідності», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 року №561 та Постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009 року. Також, представником відповідачів зазначено, що немає підстав вважати, що згідно захворювань позивача йому необхідно встановити групу інвалідності безстроково. Крім того, представником відповідачів вказано, що позивачем не надано належних доказів, які б спростовували висновки Обласної МСЕК №1, Лозівської міжрайонної МСЕК та консультативний висновок Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) про те, що у ОСОБА_1 стійкі, помірної важкості функціональні порушення організму позивача призвели до помірно вираженого обмеження її життєдіяльності, яке відноситься до ІІ групи інвалідності. Отже, на думку відповідача позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 29.06.2021 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального провадження; ухвалено розгляд справи №520/8276/21 здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання по справі №520/8276/21.

Позивач у судове засідання, призначене на 07.07.2022 року о 14:00 год., не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Матеріали справи містять подану позивачем заяву, в якій останній просить суд справу №520/8276/21 розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Також, позивачем вказано, що на мирову угоду він погоджується, при таких умовах: скасувати індивідуальні акти, що викладені в довідці до акту огляду медико-соціальною експертною комісією огляду від 09.11.2020 року та в акті огляду медико-соціальною експертною комісією огляду; відповідачі здійснять дії щодо відновлення його законних прав та інтересів і видадуть нову довідку про підтвердження другої групи інвалідності з дитинства без зазначення строку повторного огляду з 01 жовтня 2020 року.

Надаючи оцінку поданій позивачем до суду заяві в частині, що стосується мирової угоди, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 5 ст. 190 Кодексу адміністративного судочинства України сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на підставі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов`язків сторін. Сторони можуть примиритися на умовах, які виходять за межі предмета спору, якщо такі умови примирення не порушують прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Умови примирення не можуть суперечити закону або виходити за межі компетенції суб`єкта владних повноважень.

Умови примирення сторони викладають у заяві про примирення сторін. Заява про примирення сторін може бути викладена у формі єдиного документа, підписаного сторонами, або у формі окремих документів: заяви однієї сторони про умови примирення та письмової згоди іншої сторони з умовами примирення.

Умови примирення сторін затверджуються ухвалою суду. Затверджуючи умови примирення сторін, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Отже, законодавством регламентовано процесуальне право сторін врегулювати спір на будь-якій стадії судового розгляду шляхом примирення та повноваження суду затвердити умови їх примирення, якщо це не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивачем не було дотримано порядку подання до суду доказів можливого примирення сторін, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для розгляду питання про примирення сторін у даній справі.

Представник відповідача, Комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи", у судове засідання, призначене на 07.07.2022 року о 14:00 год., не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду представником відповідача було подано заяву про розгляд справи без його участі. Також, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідач керівник Лозівської міжрайонної медико-експертної комісії комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Голова МСЕК Моренко Ольга Петрівна у судове засідання, призначене на 07.07.2022 року о 14:00 год., не прибула, про дату, час та місце слухання справи повідомлена належним чином. Через канцелярію суду відповідачем було подано заяву про розгляд справи без її участі. Також, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень частини 4 статті 229 КАС України.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

ОСОБА_1 з 28.09.2005 року по 04.11.2005 року знаходився на обстеженні та лікуванні у відділенні нейрохірурії ім. А.П. Ромоданова АМН України.

Позивачем у позовній заяві вказано, що 24.10.2005 року його було прооперовано, а саме видалено пухлину - краніофарінгіoму.

Також, позивачем вказано, що 14.11.2005 року йому встановлено групу інвалідності з 14.11.2005 до 02.09.2011 дитина інвалід з дитинства.

На засіданні лікарсько-консультативної комісії інституту охорони здоров`я дітей та підлітків Академії медичних наук України (м. Харків, просп. ВЛКСМ, 52-а) від 25.08.2011 року №379 рекомендовано представити ОСОБА_2 за місцем проживання для присвоєння 2 групи інвалідності на підставі наказу МОЗ №183 від 07.04.2004 і наказу МОЗ №565 від 23.11.2004 (п.2.2., азц.2) як інваліда дитинства (Е23), що має більше двох захворювань, що приводять до інвалідності, що призводять до обмеження життєдіяльності та працездатності.

Лозівською медико-соціальною експертною комісією 14 вересня 2011 року було проведено огляд ОСОБА_2 і встановлено 3 групу інвалідності з дитинства до 01.10.2012, проте позивач із вказаним не погодився і звернувся до обласної медико-соціальної експертної комісії з заявою про оскарження 3 групи інвалідності.

Як зазначено позивачем, у зв`язку з вказаними обставинами обласна медико-соціальна експертна комісія направила ОСОБА_2 до ДЗ «Український державний науково-дослідній інститут по медико-соціальним проблемам інвалідності Міністерства охорони здоров`я України».

Так, після обстеження з 17.10.2011 по 28.10.2011 ДЗ «Український державний науково-дослідний інститут по медико-соціальним проблемам інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» постановив консультативний висновок №5696 і надав експертні рекомендації та рекомендовано визначити позивачу ІІІ групу інвалідності, інвалідність з дитинства на період навчання, згідно п.2.2 «Інструкції про встановлення групи інвалідності», наказ МОЗ 183 від 07.04.2004 р.

Обласною медико-соціальною експертною комісією 21.11.2011 року було видано ОСОБА_2 довідку №617402 до акту огляду МСЕК, в якій зазначено, що при проведенні огляду по оскарженню встановлена ІІ група інвалідності, інвалідність з дитинства з 02.09.2011 по 01.10.2012 і видала індивідуальну програму реабілітації №1059 з зазначенням ІІ групи інвалідності.

В подальшому, 17.09.2012 року відповідно до довідки №174739 МСЕК ОСОБА_2 встановлена ІІ група інвалідності, інвалідність з дитинства з 01.10.2012 по 01.10.2013.

Також, 30.09.2013 року відповідно до довідки №626779 МСЕК ОСОБА_2 встановлена ІІ група інвалідності, інвалідність з дитинства з 01.10.2013 по 01.10.2014.

В подальшому, 13.10.2014 року відповідно до довідки МСЕК №706936 ОСОБА_2 встановлена ІІ група інвалідності, інвалідність з дитинства з 01.10.2014 по 01.10.2015.

Також, 15.10.2015 року відповідно до довідки №109893 МСЕК ОСОБА_2 встановлена ІІ група інвалідності, інвалідність з дитинства з 01.10.2015 по 01.10.2016.

В подальшому, 19.09.2016 року відповідно до довідки МСЕК №449665 ОСОБА_2 встановлена ІІ група інвалідності, інвалідність з дитинства з 01.10.2016 по 01.10.2017.

Також, 09.10.2017 року відповідно до довідки №688635 МСЕК ОСОБА_2 встановлена ІІ група інвалідності, інвалідність з дитинства з 01.10.2017 по 01.10.2018.

17.09.2018 року відповідно до довідки №964466 МСЕК ОСОБА_2 встановлена ІІ група інвалідності, інвалідність з дитинства з 01.10.2018 по 01.10.2020.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, з моменту його повноліття, тобто з 2011 року по 2018 рік група інвалідності встановлювалась кожного року і тільки у 2018 році група інвалідності була встановлена на 2 роки. При цьому, під час кожного наступного огляду позивачу встановлювалась ІІ група інвалідності з дитинства.

Зі змісту наданого до суду представником відповідачів відзиву на позов встановлено, що на той час, була підвищена група інвалідності ОСОБА_1 визнаний інвалідом ІІ групи, «інвалід дитинства», на період навчання та набуття професії, яка визначалась до 2020 року. При цьому, представником відповідачів вказано, що підвищення групи інвалідності відбулось на підставі приписів п. 27 «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності» постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317: ІІ група інвалідності встановлюється учням, студентам, що вперше здобувають відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень освіти, у разі наявності в них ознак інвалідності на період навчання, а після закінчення навчального закладу видається довідка про придатність їх до роботи у результаті набуття професії.

Судовим розглядом справи встановлено, що 09.10.2020 року надійшло направлення на медико-соціальну комісію за формою №088/0 з медичними документами на ім`я позивача та 26.10.2020 року Лозівською міжрайонною МСЕК були оглянуті медичні документи та обстеження, оскільки на час проходження МСЕК ОСОБА_1 здобув професію, рекомендовано було по контролю провести обстеження медичних документів у Обласній МСЕК №1 КЗОЗ «Обласного центру медико-соціальної експертизи».

Лозівською міжрайонною МСЕК 09.11.2020 року було встановлено ОСОБА_1 ІІІ групу інвалідності, інвалідність з дитинства строком з 09.11.2020 року по 01.12.2023 року.

Позивачем у позовній заяві із посиланням на приписи Переліку анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів і захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №10 від 21.01.2015 року, вказано, що ІІІ група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду в тому числі при: 1) дефект кісток черепа (3 кв. см і більше), не замішений ауто кісткою; 2) первинна (двобічна адреналектомія) або вторинна (внаслідок патології гіпофізу) надниркова недостатність у тяжкій формі; 3) рідкісні (орфанні) генетичні захворювання, що потребують постійної специфічної обов`язкової терапії. Отже, позивачем зазначено, що згідно Переліку рідкісних (органних) захворювань, що призводять до скорочення тривалості життя хворих або їх інвалідизації та для яких існують визнані методи лікування, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27.10.2014 року №778, позивач має встановлені хвороби, а саме: п.6 Розділу І рідкісна ендокринна хвороба Гіпопітуітаризм МКХ-10 Е23.0; п. 7 Розділу І рідкісна ендокринна хвороба Діабет нецукровий пункт МКХ-10 Е23.2; п.12 Розділу І рідкісна ендокринна хвороба Гіпофункція яєчок МХК-10 Е29.1; п. 5 Розділу Х рідкісне новоутворення Краніофарингіома МКХ-10 D44. Позивачем наголошено, що відповідно до абз. 11 п. 27 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317 до ІІ групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значене обмеження життєдіяльності особи та її працездатності. Відтак, оскільки у позивача шість хвороб, чотири з яких рідкісні орфанні і по кожній з шести хвороб йому є підстави для встановлення ІІІ групи інвалідності без зазначення строку повторного огляду. Крім того, оскільки позивач має більше двох хвороб, що призводять до інвалідності, наслідки травми, вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності, то він належить до ІІ групи інвалідності, яка і має бути йому встановлена з дитинства.

Зі змісту наданого до суду представником відповідачів відзиву на позов встановлено доводи останнього стосовно того, що 03.11.2020 року медико-експертна справа позивача була оглянута та ретельно перевірена за наявними медичними документами, обстеженнями, консультованими висновками. Отже, враховуючи, що підвищення групи інвалідності позивача відбувалось на ІІ групу інвалідності «інвалід з дитинства», на період навчання та набуття професії, за рекомендацією Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України (м. Дніпро), консультативним висновком №5696, від 28.10.2011 року, на теперішній час позивач набув професію культпрацівник та враховуючи поліорганність ендокринної патології, рекомендовано встановити третю групу інвалідності з дитинства строком на три роки. Відтак, рішення про встановлення позивачу групи інвалідності було винесено обґрунтовано та у відповідності до норм діючого законодавства.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Приписами ч.2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі - Закон № 875-XII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій інвалідів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 затверджено Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Пунктами 3, 4 Положення про медико-соціальну експертизу передбачено, що медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Пунктом 10 Положення про медико-соціальну експертизу визначено, що залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії: 1) загального профілю; 2) спеціалізованого профілю.

Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров`я МВС, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери. Порядок участі представників Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості та інших працівників соціальної сфери затверджується МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики.

Приписами п.15 Положення про медико-соціальну експертизу передбачено, що комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Згідно з пунктом 17 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідно до пункту 19 Положення про медико-соціальну експертизу, комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Пунктами 20, 21 Положення про медико-соціальну експертизу передбачено, що комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

У разі коли голова або окремі члени комісії не згодні з прийнятим рішенням, їх думка зазначається в акті огляду комісії, який подається у триденний строк Кримській республіканській, обласній або центральній міській комісії, що приймає відповідне рішення із урахуванням результатів додаткового медичного обстеження та консультативного висновку головного спеціаліста відповідного профілю.

Виходячи з аналізу зазначених вище норм чинного законодавства, рішення МСЕК про встановлення інвалідності приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії. Відомості про прийняте рішення вноситься до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Приписами п.1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України 05.09.2011 № 561, (далі Інструкція) визначено, що при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Згідно п.27 Положення про медико-соціальну експертизу підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені:

обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів;

обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані;

обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає);

обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії);

обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів;

обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації;

обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.

Особи з інвалідністю III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що позивач навчався з 01.09.2011 року по 30.06.2015 року у Лозівському училищі культури і мистецтв, після чого у 2015 році отримав відповідний диплом. В подальшому з 2015 року і по 2021 рік позивач продовжував навчання у Харківському національному університеті мистецтв ім.. І.П. Котляревського на заочному відділенні.

У період навчання позивача йому було встановлено ІІ групу інвалідності.

Так, приписами п. 27 Положення про медико-соціальну експертизу передбачено, що II група інвалідності встановлюється учням, студентам вищих навчальних закладів I-IV рівня акредитації денної форми навчання, що вперше здобувають відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень освіти, у разі наявності в них ознак інвалідності на період їх навчання. Після закінчення навчального закладу видається довідка про придатність їх до роботи у результаті набуття професії.

Отже, як встановлено під час розгляду справи, позивачу на період його навчання було встановлено ІІ групу інвалідності.

Водночас, суд зазначає, що під час розгляду справи було встановлено доводи представника відповідачів та відповідача стосовно того, що відповідачем було здійснено детальне вивчення та дослідження справи позивача, за результатами чого і було прийнято рішення про встановлення позивача ІІІ групи інвалідності на період трьох років.

Так, зі змісту наданих під час розгляду справи пояснень та доказів судом встановлено, що під час розгляду медико-експертної справи позивача відповідачем не було враховано наявність у позивача усіх захворювань, оскільки доказів протилежного відповідачами під час розгляду справи надано не було.

Так, зі змісту наданих представником відповідачів пояснень встановлено доводи останньої стосовно того, що підвищення групи інвалідності ОСОБА_1 відбувалось до II групи інвалідності "інвалід з дитинства", на період навчання та набуття професії, і за рекомендацією Українського державного науково-дослідному інституті медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України м. Дніпро., консультативним висновком № 5696, від 28.10.2011р., на теперішній час ОСОБА_1 набув професію-культпрацівник та враховуючи поліорганність ендокринної патології, рекомендовано встановити третю групу інвалідності з дитинства строком на три роки. Відповідно, Обласна МСЕК №1, погодившись із висновком інституту рекомендувала Лозівській міжрайонній МСЕК також встановити третю групу інвалідності з дитинства строком на три роки, що було занесено до акту огляду в медико-експертній справі ОСОБА_1 .

Представником відповідачів наголошено на обставинах того, що за вказаною процедурою протокол засідання не складається.

Також, стосовно огляду на МСЕК 09 листопада 2020 року ОСОБА_1 Лозівською міжрайонною МСЕК було складено протокол засідань МСЕК, в який занесено дані ОСОБА_1 , дата огляду та діагноз, відповідно був складений акт огляду МСЕК та видана довідка (до акту огляду на МСЕК) Серія 12 ААБ №735390 від 09.11.2020 р.

Однак, судовим розглядом справи встановлено, що у позивача наявний певний перелік захворювань із існуванням якого останній пов`язує наявність у нього права на встановлення ІІІ або ІІ групи інвалідності безстроково.

Так, позивачем у позовній заяві із посиланням на приписи Переліку анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів і захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №10 від 21.01.2015 року, вказано, що ІІІ група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду в тому числі при: 1) дефект кісток черепа (3 кв. см і більше), не замішений ауто кісткою; 2) первинна (двобічна адреналектомія) або вторинна (внаслідок патології гіпофізу) надниркова недостатність у тяжкій формі; 3) рідкісні (орфанні) генетичні захворювання, що потребують постійної специфічної обов`язкової терапії.

Отже, під час розгляду справи зі змісту наданих позивачем пояснень та доказів встановлено, що стосовно першого пункту, ОСОБА_1 у 2005 році було проведено операцію і видалено пухлину, після операції, а саме після трепанації черепа у позивача залишився шрам на голові, який і зараз знаходиться на тому ж місці і який становить більше 3-х кв.см.

Також, суд зазначає, що під час розгляду справи представником позивача було заявлено клопотання про витребування інформації від Інституту нейрохірургії імені академіка А.П. Ромоданова, а саме відповідь на запит. В обґрунтування заявленого клопотання представником позивача було вказано, що позивачем на ім`я керівника Інституту нейрохірургії імені академіка А.П. Ромоданова НАМН України було направлено запит на інформації, а саме інформації про те, який дефект кісток черепа (від скількох квадратних сантиметрів і до скількох квадратних сантиметрів) утворюється при хірургії (видаленні) краніофарінгіоми при транскраніальному (через склепіння черепа) доступі, проте відповіді на вказаний запит отримано не було. Зазначена інформація, як вказано представником позивача, має значення для справи.

Ухвалою суду від 06.12.2021 року, зокрема, витребувано від Інституту нейрохірургії ім. академіка А.П. Ромоданова НАМН України інформацію стосовно того, який саме дефект кісток черепа (від скількох квадратних сантиметрів і до скількох квадратних сантиметрів) утворюється при хірургії (видаленні) краніофарінгіоми при транскраніальному (через склепіння черепа) доступі; витребувану інформацію зобов`язано надати безпосередньо до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду.

В подальшому, ухвалою суду від 16.02.2022 року, зокрема, повторно витребувано від Інституту нейрохірургії ім. академіка А.П. Ромоданова НАМН України інформацію стосовно того, який саме дефект кісток черепа (від скількох квадратних сантиметрів і до скількох квадратних сантиметрів) утворюється при хірургії (видаленні) краніофарінгіоми при транскраніальному (через склепіння черепа) доступі, витребувану інформацію зобов`язано надати безпосередньо до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду у строк до наступного судового засідання.

Суд зазначає, що вимог ухвал від 06.12.2021 року та від 16.02.2022 року в частині витребування доказів виконано не було, витребуваних доказів до суду не надано.

Відповідно до частини 9 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Суд зазначає, що відповідачем до суду було подано копію листа Державної установи «Інституту нейрохірургії ім. академіка А.П. Ромоданова НАМН України» від 10.01.2022 року №11/01, зі змісту якого вбачається, що вказаною установою було розглянуто лист в.о. директора КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» за № 01-13/1059 від 28.12.2021 року та за результатами розгляду проінформовано про наступне: гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на лікуванні у відділенні нейрохірургії дитячого віку з 28.09.2005 року по 04.11.2005 року з приводу кістозної краніофарингіоми супраселярної локалізації, нецукрового діабету. 24.10.2005 року йому проведена операція по видаленню пухлини. Відповідно до операційного протоколу, кістковий клапоть укладено на місце і фіксовано. Вищезазначений пацієнт в 2005 році та у 2007 році був на диспансерному огляді в Інституті нейрохірургії. Скарг на наявність дефекту черепу гр. ОСОБА_1 заявлено не було.

Щодо другого пункту представником позивача було надано пояснення та вказано, що відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №4.3756, що знаходиться в МСЕК в особистій справі позивача одна із хвороб у діагнозі написана так: вторинний гіпогонадизм, тяжка форма, що свідчить про те, що у позивача вторинна надниркова недостатність у тяжкій форм, а також те, що у позивача вторинна надниркова недостатність у тяжкій формі внаслідок патології гіпофізу підтверджується і інша частина діагнозу: пангіпопупітуітарний синдром (операція з приводу краніофарингіоми 2005 року) та ще одна частина діагнозу: вторинне «пусте» турецьке сідло.

Щодо третього пункту вказано, що у позивача більше двох рідкісних органних захворювань, а саме відповідно до Переліку рідкісних (органних) захворювань, що призводять до скорочення тривалості життя хворих або їх інвалідизації та для яких існують визнані методи лікування, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27.10.2014 року №778, позивач має встановлені хвороби, а саме: п.6 Розділу І рідкісна ендокринна хвороба Гіпопітуітаризм МКХ-10 Е23.0; п. 7 Розділу І рідкісна ендокринна хвороба Діабет нецукровий пункт МКХ-10 Е23.2; п.12 Розділу І рідкісна ендокринна хвороба Гіпофункція яєчок МХК-10 Е29.1; п. 5 Розділу Х рідкісне новоутворення Краніофарингіома МКХ-10 D44.

Позивачем під час розгляду справи неодноразово наголошувалось про те, що відповідно до абз. 11 п. 27 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317 до ІІ групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значене обмеження життєдіяльності особи та її працездатності. Відтак, оскільки у позивача шість хвороб, чотири з яких рідкісні орфанні і по кожній з шести хвороб йому є підстави для встановлення ІІІ групи інвалідності без зазначення строку повторного огляду. Крім того, оскільки позивач має більше двох хвороб, що призводять до інвалідності, наслідки травми, вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності, то він належить до ІІ групи інвалідності, яка і має бути йому встановлена з дитинства.

Суд зазначає, що відповідачами під час розгляду справи не було надано доказів надання оцінки вказаним вище обставинам під час прийняття спірного у даній справі рішення.

Під час розгляду даної справи суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.12.2021 року по справі №638/2723/16-а, згідно якої Верховний Суд вказав на неодноразове звернення уваги на обставини того, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Аналогічні висновки та правові позиції викладено, зокрема, в постановах від 26 вересня 2018 року у справі №817/820/16, від 17 березня 2020 року у справі №240/7133/19, від 30 листопада 2020 року у справі №200/14695/19-а.

В той же час, під час розгляду справи судом встановлено, що підставою для звернення позивача до суду із позовом у даній справі послугували обставини не здійснення відповідачами належного розгляду його документів та прийняття рішення без врахування усіх істотних обставин.

Відтак, враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, суд приходить до висновку про допущення відповідачами порушення прав ОСОБА_1 в частині не здійснення належного розгляду питання про встановлення йому статусу та групи інвалідності, що призвело до прийняття протиправного рішення.

З огляду на встановлені під час огляду справи обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування акту огляду Лозівської міжрайонної медико-експертної комісії Комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" та виданої довідки (до акту огляду на МСЕК) Серія 12 ААБ №735390 від 09.11.2020 р. та зобов`язання Лозівської міжрайонної медико-експертної комісії Комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" здійснити дії щодо повторного розгляду матеріалів медико-експертної справи ОСОБА_1 щодо підтвердження або встановлення відповідної групи інвалідності з дитинства з 01 жовтня 2020 року.

Положеннями ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із положеннями частин1 та 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 .

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" (вул. Літературна, буд. 6, м. Харків, 61058), Керівника Лозівської міжрайонної медико-експертної комісії комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Голова МСЕК Моренко Ольги Петрівни (вул. Літературна, буд. 6, пов. 2, м. Харків, 61058) про визнання протиправними дій та скасування індивідуальних актів, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати акт огляду Лозівської міжрайонної медико-експертної комісії Комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" та видану довідку (до акту огляду на МСЕК) Серія 12 ААБ №735390 від 09.11.2020 року.

Зобов`язати Лозівську міжрайонну медико-експертну комісію Комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" здійснити дії щодо повторного розгляду матеріалів медико-експертної справи ОСОБА_1 щодо підтвердження або встановлення відповідної групи інвалідності з дитинства з 01 жовтня 2020 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.