Рішення № 105155118, 08.07.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2022 року Справа № 160/5448/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВіхрової В.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

14.04.2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування періоду роботи ОСОБА_1 з 24.04.1989 року по 25.03.1993 року у Дніпропетровській облорганізації ТЛК УРСР та періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 26.02.1996 року до 01.01.1998 року до страхового стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати як страховий стаж період роботи ОСОБА_1 з 24.04.1989 року по 25.03.1993 року у Дніпропетровській облорганізації ТЛК УРСР та періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 26.02.1996 року до 01.01.1998 року, здійснивши перерахунок пенсії з урахуванням зазначеного страхового стажу з моменту призначення пенсії.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що при призначенні пенсії відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.02.2022 року №6135-2164/С-01/8-0400/22 відповідачем не було враховано період роботи з 24.04.1989 року (наказ №8 від 20.04.1989 року) по 25.01.1993 року (наказ №2 від 25.01.1193 року) оскільки має місце описка в даті наказу про звільнення з роботи (первинні документи надані не були). Не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки запис про зміну по батькові « ОСОБА_2 » внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, а саме: відсутня дата видачі паспорта і печатка якою завірено запис про виправлення по батькові не відповідає печатці, якою завірено запис про звільнення з останнього місця роботи. Позивач зазначає, що оскільки, під час звернення до відповідача, було повідомлено про виявлення описки в даті наказу про звільнення з роботи (наказ №2), необхідність надати первинні документи, якими можливо підтвердити даний запис в трудовій книжці, позивач звернулась до Державного архіву Дніпропетровської області, архівного управління Департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради про надання таких документів. 11.02.2022 року за вих. №С-291/0/217-22 Державний архів Дніпропетровської області повідомив, що надати архівну довідку про стаж роботи ОСОБА_1 у Добровільному товаристві любителів книги неможливо через відсутність на зберіганні запитуваних документів. Місце знаходження документів архіву невідомо. У відповіді архівного управління департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради від 14.02.2022 року №8/1-413 зазначено, що Дніпропетровська обласна організація добровільного товариства любителів книги, документи з кадрових питань (особового складу) на державне зберігання до архівного управління не надходили. Відтак відповідачем було враховано лише 29 років 0 місяців 13 днів, проте відповідно до записів наданих позивачем трудових книжок (б/н від 15.11.1975 року та НОМЕР_1 ) стаж позивача складає 40 років 0 місяців 2 дні. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом.

Частиною 2ст. 257 КАС Українивстановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно ч.ч. 1, 2ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч.1ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2022 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії з 12.08.2018 року по 04.10.2021 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи в частині позовних вимог про перерахунок пенсії з 05.10.2021 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою суду від 07.06.2022 року відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2022 року вручена представнику відповідача в приміщенні суду 22.06.2022 року, що підтверджується розпискою про вручення копії ухвали та позову з додатками.

В силу ч. 4 ст.124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідачем, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надіслано до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не було повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6ст.162 Кодексу адміністративного судочинства Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 .

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На початку 2022 року позивач звернулась до відповідача із заявою про з питання пенсійного забезпечення та щодо зарахованих періодів роботи.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.02.2022 року за вих. №6135-2164/С-01/8-0400/22 позивачу повідомлено, що загальний страховий стаж (зарахований по 31.10.2016 року) складає 29 років 13 днів.

Згідно записів трудової книжки, виданої 15.11.1975 року, позивач працювала на посаді секретаря-машиністки в Дніпропетровській облорганізації ТЛК УРСР з 24.04.1989 (наказ №8 від 20.04.1989) по 25.01.1993 (наказ №2 від 25.01.1193), має місце описка в даті наказу про звільнення з роботи. Первинних документів, якими можливо підтвердити запис в трудовій книжці не надано, тому зазначений стаж не враховано при призначені пенсії.

Період з 20.04.1987 по 31.12.1990 зараховано до загального стажу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

При призначенні пенсії до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки запис про зміну по батькові ОСОБА_2 на ОСОБА_3 внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Кабінету Міністрів праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, а саме: відсутня дата видачі паспорта і печатка якою завірено запис про виправлення по батькові не відповідає печатці, якою завірено запис про звільнення з останнього місця роботи.

Періоди роботи з 01.01.1998 по 31.10.2016 зараховано до страхового стажу згідно даних про сплату внесків у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

В листі вказано, що повернутися до розгляду питання, щодо зарахування до стажу вищевказаних періодів можливо після надання уточнюючих довідок з місця роботи.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо не зарахування до страхового стажу вказаних періодів роботи, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно достатті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого облікуна підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці позивача, дата заповнення 15.11.1975 року, у період, не зарахований відповідачем, ОСОБА_1 працювала з 24.04.1989 року по 25.01.1993 року секретарем-машиністкою в Дніпропетровській облорганізації ТЛК УРСР.

Вказаний період не зараховано відповідачем, оскільки наявна описка в даті про звільнення з роботи, а саме дата звільнення 25.01.1993, а дата наказу про звільнення 25.01.1193.

Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , дата заповнення 26.02.1996 року, у період, не зарахований відповідачем, ОСОБА_1 працювала:

- з 26.02.1996 року по 04.07.1997 року машиністкою секретаріату УВП УМВС України;

- з 07.07.1997 року по 31.12.1997 року діловодом-машиністкою в Самарському районному суді м. Дніпропетровська.

Вказані період не зараховані відповідачем, оскільки запис про зміну по батькові ОСОБА_2 на ОСОБА_3 внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Кабінету Міністрів праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, а саме: відсутня дата видачі паспорта і печатка якою завірено запис про виправлення по батькові не відповідає печатці, якою завірено запис про звільнення з останнього місця роботи.

Відповідно до ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На час первісного прийняття позивача на роботу діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412.

Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 Про трудові книжки робітників та службовців та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 Про трудові книжки робітників та службовціввстановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

При цьому, відповідно до пункту 18 вказаної постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Станом на день внесення спірних періодів роботи до трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 26.02.1996 року, порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція №58).

Згідно пункту 2.4Інструкції №58усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.

Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, певні недоліки в записах не можуть бути підставою для виключення періодів роботи зі страхового стажу позивача.

Суд вважає, що право позивача на встановленізакономгарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки або інших бухгалтерських документів.

Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

В даному випадку, суд звертає увагу, що вказані записи в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв`язку з чим зазначення невірного року звільнення (1193 замість 1993) та недоліки в записі про виправлення по батькові позивача, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначених періодів роботи до стажу.

Суд вважає, що є зрозумілим той факт, що позивач не могла бути звільнена з роботи у 1193 році, якщо датою прийняття є 1989 рік, цей факт є очевидною опискою працівника підприємства, на якому працювала позивача, відповідального за ведення трудової книжки.

Дата звільнення є чіткою та зрозумілою 25.01.1993 року, а тому вказаний період протиправно не зараховано до страхового стажу позивача.

Недоліки в оформленні запису про описку в по батькові позивача не спростовують записів про роботу позивача у період з 26.02.1996 року до 31.12.1997 року.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач просить зарахувати період роботи з 26.02.1996 року до 01.01.1998 року, проте період роботи з 01.01.1998 року зараховано позивачем до страхового стажу, що підтверджено листом від 17.02.2022 року за вих. №6135-2164/С-01/8-0400/22, а тому зарахуванню підлягають період роботи позивача з 26.02.1996 року по 04.07.1997 року та з 07.07.1997 року по 31.12.1997 року.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.

Суд зазначає, що витребування та перевірка первинних документів є також правом пенсійного органу. Тобто перекладання обов`язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Відсутність можливості пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні спірних періодів роботи, а тому порушені позивачем права позивача підлягають відновленню шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування періодів роботи ОСОБА_1 з 24.04.1989 року по 25.03.1993 року у Дніпропетровській облорганізації ТЛК УРСР та періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 26.02.1996 року по 04.07.1997 року та з 07.07.1997 року по 31.12.1997 року до страхового стажу.

Як наслідок, з метою ефективного захисту прав позивача, підлягає задоволенню позовна вимога про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з 05.10.2021 року, в межах шестимісячного строку до моменту направлення позовної заяви до суду засобами поштового зв`язку.

Ухвалюючи рішення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання суду, зобов`язання здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 05.10.2021 року є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Більше того, суд звертає увагу, що жодних інших перешкод у проведенні перерахунку пенсії, аніж вирішених в судовому порядку, відповідачем не наведено, а тому суд приходить до висновку, що позивачем виконані всі передбачені законодавством умови для перерахунку пенсії за віком.

Такий спосіб захисту, на переконання суду, матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства, не буде втручанням у дискреційні повноваження органу пенсійного фонду, оскільки судом під час розгляду справи та відповідачем під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії не було встановлено інших підстав для відмови у призначенні пенсії, аніж досліджені та спростовані судом під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Частиною 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині позовних вимог про перерахунок пенсії з 05.10.2021 року.

Відповідно до ч. 1ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.

При зверненні до суду позивачем сплачено суду судового збору у розмірі 992,40 грн., що підтверджується квитанцією від 31.05.2022 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено в частині позовних вимог про перерахунок пенсії з 05.10.2021 року, а в іншій частині позовних вимог про перерахунок пенсії з 12.08.2018 року по 04.10.2021 року позовну заяву повернуто, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 992,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 496,20 грн.

Керуючись статтями9,72-77,90,132,139,246,297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про перерахунок пенсії з 05.10.2021 року задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування періоду роботи ОСОБА_1 з 24.04.1989 року по 25.03.1993 року у Дніпропетровській облорганізації ТЛК УРСР та періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 26.02.1996 року по 04.07.1997 року та з 07.07.1997 року по 31.12.1997 року до страхового стажу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 24.04.1989 року по 25.03.1993 року у Дніпропетровській облорганізації ТЛК УРСР та періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 26.02.1996 року по 04.07.1997 року та з 07.07.1997 року по 31.12.1997 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 05.10.2021 року з урахуванням зазначеного страхового стажу.

В порядку розподілу судових витрат стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 496 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.С. Віхрова