Рішення № 105155055, 06.07.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2022 року Справа № 160/6293/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/6932/22 за позовом ОСОБА_1 до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

03.05.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах робота на яких дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»;

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №046350009551 від 12.04.2022 року про відмову в призначенні мені - ОСОБА_1 , пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу періоди його роботи відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, у Восьмому воєнізованому гірничорятувальному загоні Державної воєнізованої гірничорятувальної служби, а саме: з 23.01.1997 року по 24.09.2001 рік на посаді набирача проб у шахті; з 01.01.2022 року по 15.02.2022 року на посаді командира взводу та призначити і виплачувати йому з дати звернення за призначенням пенсії - 16 лютого 2021 року пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст. 114, ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 03.05.2022 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

Ухвалою суду від 09.05.2022 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.

Ухвалою суду від 09.05.2022 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, а саме копії:

- пенсійної справи позивача;

- звернення позивача про призначення пенсії;

- рішення Пенсійного органу №046350009551 від 12.04.2022 року;

- відомості щодо зарахування/незарахування спірного періоду роботи;

- листи/відмови Пенсійного органу та інші наявні докази щодо суті спору.

24.05.2022 року відповідачем до суду було надано відзив на позовну заяву позивача.

30.05.2022 року судом на розгляд ставилося питання щодо залучення до участі у справі, у якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Ухвалою суду від 30.05.2022 року залучено до участі у справі співвідповідача 2 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

29.06.2022 року відповідачем 2 надано відзив на позовну заяву, разом із витребуваними судом доказами по справі.

У відповідності до приписівстатті 2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимогст.258 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 06.07.2022 року, тобто у межах строку встановленогост.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням відповідача 2 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку із недостатністю пільгового стажу.

Вказує, що з рішення відповідача вбачається, що єдиною підставою у відмові в призначенні йому пільгової пенсії є незарахування відповідачем до пільгового стажу роботи з повним робочим днем під землею періодів його роботи у Восьмому воєнізованому гірничорятувальному загоні Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості з 23.01.1997 року по 24.09.2001 рік, оскільки відсутні копії наказів про атестацію робочих місць.

Крім того, згідно з роздруківкою форми РС-право, Пенсійним органом зараховано лише період його роботи у Восьмому воєнізованому гірничорятувальному загоні Державної воєнізованої гірничорятувальноій службі по 31.12.2021 року, проте, з невідомих причин, не зараховано період його роботи на цьому підприємстві з 01.01.2022 року по 15.02.2022 року.

Також, вказує, що відповідач у своєму листі № 046350009551 від 12.04.2022 р. зазначає, що його пільговий стаж - складає 20 років 01 місяць 27 днів, а отже не зарахування відповідачем періодів його підземної роботи у Восьмому воєнізованому гірничорятувальному загоні Державної воєнізованої гірничорятувальної служби позбавляє позивача гарантованого права на призначення пенсії шахтаря.

Позивач, вважає, що дії Пенсійного органу щодо відмови в зарахуванні періодів його підземної роботи на вказаному вище підприємстві до пільгового стажу роботи відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є неправомірними і такими, що порушують його гарантовані Конституцією соціальні права на пенсійне забезпечення, тому звернувся до суду із цим позовом.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА 1

Відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено,що відповідно до п. 4.2 Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Також зазначено, що на, їх думку, наразі відсутні правові підстави для призначення позивачеві пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вважає, що відмовляючи у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах, він діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

ІV. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА 2

Відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено,що 16.02.2022 позивач звернувся до управління із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

При розрахунку стажу відповідно до документів наданих позивачем встановлено, що позивач має пільговий стаж роботи за Списком 1 складав - 20 років 1 місяць 27 днів.

До пільгового стажу не зараховано період роботи позивача з 23.01.1997 року по 24.09.2001 рік на посаді набирача проб у шахті у Восьмому воєнізованому гірничорятувальному загоні Державної воєнізованої гірничорятувальної служби, оскільки відсутні копії наказів про атестацію робочих місць.

Вважають, що відмовляючи у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах, він діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Щодо спору про період роботи на вказаному підприємстві з 01.01.2022 року по 15.02.2022 року, вважають, що такі вимоги є передчасними, оскільки рішення щодо цього періоду Пенсійним органом прийнято не було.

V. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що позивач є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України.

16.02.2022 року позивач звернувся до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області за №046350009551 від 12.04.2022 року було відмовлено в призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідачем 2 зазначено, що при розрахунку стажу відповідно до документів наданих позивачем встановлено, що позивач має пільговий стаж роботи за Списком 1 складав - 20 років 1 місяць 27 днів. До пільгового стажу незараховано період роботи позивача з 23.01.1997 року по 24.09.2001 рік на посаді набирача проб у шахті у Восьмому воєнізованому гірничорятувальному загоні Державної воєнізованої гірничорятувальної служби, оскільки відсутні копії наказів про атестацію робочих місць.

Отже, Пенсійним органом позивачу було відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах у зв`язку з відсутність необхідного пільгового стажу за ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Також, судом встановлено, та не заперечується відповідачем 2, Пенсійним органом не зараховано період роботи позивача на даному підприємстві з 01.01.2022 року по 15.02.2022 року.

На думку позивача, такі дії Пенсійного органу щодо відмови в зарахуванні періодів його підземної роботи на вказаному вище підприємстві до пільгового стажу роботи відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відповідно відмова у призначенні пенсії на пільгових умовах є неправомірними і такими, що порушують його гарантовані Конституцією соціальні права на пенсійне забезпечення, тому звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував такі обставини справи та положення чинного законодавства України.

VІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058 передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно- правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди призначення пільгових пенсій провадиться за нормами зазначеного закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Згідно з нормами ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За правилами встановленими нормами ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 р. № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 р.

Пунктом 10 Порядку № 383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 р. № 637.

Згідно статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України

Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.93 р. (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, за змістом вказаних норм, для встановлення права особи на пенсію за віком на пільгових умовах необхідним є, крім іншого, встановлення досягнення особою передбаченого законом віку, та відповідна кількість років стажу роботи, в тому числі на відповідних посадах.

При цьому, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

VІІ. ОЦІНКА СУДУ

Як свідчать матеріали справи, підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах стала відсутність у нього необхідного пільгового стажу. При цьому відповідачем не враховано надану позивачем уточнюючі довідки та накази підприємства.

Судом встановлено, що відповідно до записів з трудової книжки позивач працював у Восьмому воєнізованому гірничорятувальному загоні Державної воєнізованої гірничорятувальної служби, зокрема у період:

23.01.1997 року по 24.09.2001 рік на посаді набирана проб у шахті;

з 01.01.2022 року по 15.02.2022 року на посаді командира взводу.

Згідно із пільговою довідкою про підтвердження наявного пільгового стажу роботи, яка видана 16.02.2022 року, Восьмим воєнізованим гірничорятувальному загоні за №186, позивач працював повний робочий день у Восьмому воєнізованому гірничорятувальному загоні Державної воєнізованої гірничорятувальної служби.

Вказана довідка, була надана також і Пенсійному органу, разом із наказом командира Восьмого воєнізованого гірничорятувального загону від 29.05.1995 року «Про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці для визначення робітників на пільгове пенсійне забезпечення по Списку № 1, 2», у яких визначено, що посада - набирач проб у шахті, на якій працював позивач з 23.01.1994 року по 24.09.2001 рік, є атестованою посадою, яка дає право па пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №№ 1,2.

Також позивачем було долученого наказ від 01.04.2020 року «Про атестацію затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці», для підтвердження наявного пільгового стажу роботи позивача у період з 01.01.2022 року по 15.02.2022 року на посаді командира взводу.

Тобто, з урахуванням наведеного вище, стаж роботи позивача у відповідні періоди підтверджений оформленими належним чином записами про займану посаду з зазначенням у його трудовій книжці, уточнюючими довідками та наказами про результати атестації робочих місць за умовами праці.

З огляду на викладене, у відповідача відсутні підстави для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки позивачем підтверджені належними та допустимими документами оскаржувані періоди роботи.

Окрім цього, слід вказати, що відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п.1.8, 1.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Пунктом 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи; 6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пункт 3 Порядку №637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

До заяви про призначення пенсії на підтвердження періодів трудової діяльності позивачем надавались довідки на підтвердження трудової діяльності за відсутності трудової книжки.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності та враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про безпідставність відмови врахувати спірні періоди трудової діяльності позивача без розгляду інформації, що викладена у довідках та долучених наказів.

Суд зауважує, що в трудовій книжці позивача належно відображено спірні періоди роботи позивача.

З зазначених підстав суд дійшов висновку про неправомірність не зарахування до пільгового стажу позивача вказаних періодів роботи.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає про таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що відповідачем 1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не приймалось рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах позивачу, а заява позивача була розглянута відповідачем 2, тому належним способом захисту порушеного права в цьому випадку є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області за №046350009551 від 12.04.2022 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Також, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу періоди роботи ОСОБА_1 відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, у Восьмому воєнізованому гірничорятувальному загоні Державної воєнізованої гірничорятувальної служби, а саме: з 23.01.1997 року по 24.09.2001 рік на посаді набирача проб у шахті; з 01.01.2022 року по 15.02.2022 року на посаді командира взводу.

При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини у даному випадку по справі.

Щодо вимог позивача про зобов`язання Пенсійного органу призначити та виплачувати йому пенсійні виплати, слід зазначити таке.

Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v.UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п.1 ст.6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для п.1 ст.6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п.25, ECHR 2002-II).

У цьому випадку задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача повторно розглянути питання (заяву) про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Також суд керується приписами ч.4 ст.245 КАС України, за змістом якої у разі визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

VІІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Дослідивши матеріали справи, слід зазначити, що Пенсійним органом не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірної відмови позивачу у призначенні пільгової пенсії, згідно оскаржуваного рішення.

За таких обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Щодо розподілу судових витрат, а саме судового збору.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у спірних правовідносинах права позивача були порушені відповідачем 1 та відповідачем 2, суд дійшов висновку, що понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань саме по 372,17 грн., з кожного відповідача окремо.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області за №046350009551 від 12.04.2022 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу періоди роботи ОСОБА_1 відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, у Восьмому воєнізованому гірничорятувальному загоні Державної воєнізованої гірничорятувальної служби, а саме: з 23.01.1997 року по 24.09.2001 рік на посаді набирача проб у шахті; з 01.01.2022 року по 15.02.2022 року на посаді командира взводу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.02.2022 року про призначення пенсії на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні, зокрема, щодо зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи з 23.01.1997 року по 24.09.2001 рік на посаді набирача проб у шахті та з 01.01.2022 року по 15.02.2022 року у Восьмому воєнізованому гірничорятувальному загоні Державної воєнізованої гірничорятувальної служби.

У іншій частині позовних вимогвідмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 372,15 гривень.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 372,15 гривень.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, м.Чернігів, вул. П`ятницька , 83 А, код ЄДРПОУ 21390940).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 06.07.2022 року.

Суддя В.В. Ільков