Рішення № 105128980, 07.07.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2022 року Справа № 160/5205/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

07.04.2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кадук Вікторія Вікторівна звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням уточненого позову, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову у призначенні пенсії від 26.01.2022 року №046150009183, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком за Списком №2 згідно п.2 ч.2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на підставі заяви про призначення пенсії №30 від 19.01.2022 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області з 19 січня 2022 року призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком за Списком №2 відповідно до п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року на підставі заяви про призначення пенсії №30 від 19.01.2022 року.

Позовна заява обґрунтована тим, що на момент звернення за призначенням пенсії 19.01.2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла 50-річного віку та мала загальний страховий стаж 33 роки 26 днів, пільговий стаж за Списком №2 становив 22 роки 08 місяців 17 днів. Позивач зазначає, що, починаючи з 23.01.2020 року в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 2, а саме: пункт «б»ч. 1 ст. 13 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення»в редакції, чинній довнесення змінЗаконом України від02.03.2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»та частини другоїстатті 114 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»в редакціїЗакону України від 03.10.2017 року № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій». Вважає, що відповідач повинен застосовувати закон, відповідно до якого право на пенсію за віком на пільгових умовах позивач набула в 50 років. Відповідно до вищевикладеного, позивач вважає протиправним оскаржуване рішення, та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2022 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з 11.05.2022 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

12.05.2022 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов письмовий відзив на позов, в якому він зазначає, що 09.07.2003 року прийнято Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-VI (далі Закон №1058), який є пріоритетним та визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. В подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VIII (далі Закон №2148) внесено зміни до Законів №1788 та №1058, відповідно до яких питання визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугою років також передано в сферу застосування лише Закону №1058. Одночасно, Законом №2148 внесено зміни і до пункту 16 Прикінцевих положень Закону №1058, відповідно до яких положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" з цього часу застосовуються виключно в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Фактично Законом №2148 повністю передано в сферу дії Закону №1058 регулювання правовідносин щодо визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугою років та одночасно припинено в цій частині застосування Закону №1788. З огляду на викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2022 року залучено до участі у справі у якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. Вказаною ухвалою розпочато спочатку розгляд даної справи та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 15 червня 2022 року .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 року прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог у даній справі.

20.06.2022 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на адресу суду надійшов письмовий відзив на позов, в якому відповідач заперечує прот позовних вимог та зазначає наступне. 19.01.2022 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Рішенням №046150009183 від 26.01.2022 року Головне управління відмовило у призначенні пенсії, у зв`язку з недосягненням віку (55 років). Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.09.2003 року (надалі - Закон №1058-ІV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж за поданими документами відповідно до ст. 24 Закону №1058-ІV становить 33 роки 0 місяців 26 днів. Пільговий стаж позивача становить 22 роки 8 місяців 17 днів. Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Вік позивачки становить 50 років 10 місяців. Одночасно зазначає, що п. 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Оскільки за наданими документами вік ОСОБА_1 50 років 10 місяців, право виходу на пенсію на пільгових умовах позивачка матиме при досягненні 55 років. На підставі викладеного, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19.01.2022 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою №30 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та п. б) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

До заяви про призначення пенсії були додані копії наступних документів:

- паспорта та РНКОПП;

- диплома НОМЕР_1 з додатком;

- трудової книжки НОМЕР_2 від27.06.1988 року;

- довідки про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №547 від 11.11.2021 року;

- витягу з наказів про атестацію;

- свідоцтва про шлюб НОМЕР_3 ;

- свідоцтва про народження дитини НОМЕР_4 ;

- заяви про виплату пенсії або грошової допомоги та довідка з реквізитами.

Рішенням від 26.01.2022 року №046150009183, прийнятим у порядку розподілу заяв Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком за Списком № 2, у зв`язку із недосягненням віку, передбаченого статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У вказаному рішенні зазначено наступне. Пенсійний вік визначений пунктом 2 частини 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) становить 55 років. Вік заявника 50 років 10 місяців. Необхідний страховий стаж визначений п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) становить 25 років. Страховий стаж особи становить 33 роки 0 місяців 26 днів. Необхідний пільговий стаж на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, визначений п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) становить 10 років. Пільговий стаж особи становить 22 роки 8 місяців 17 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. До пільгового стажу зараховано всі періоди.

Вважаючи рішення відповідача щодо відмови в призначені пенсії на пільгових умовах протиправним, позивач звернулася до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно достатті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами пункту 6 частини першоїстатті 92 Конституції Україниоснови соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюютьсяЗаконом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ(далі Закон № 1788-ХІІ) таЗаконом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV(далі Закон №1058-IV).

Відповідно достатті 2 Закону № 1788-XII, за цимЗакономпризначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно з пунктом «б»статті 13 Закону № 1788-XII(в редакціїЗакону України від 02.03.2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»(далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до набрання чинності Закону № 213-VІІІ, право на пенсію за віком пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до набрання чинності Закону № 213-VІІІ, право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

У свою чергуЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 року (далі Закон №2148-VIII),Закон №1058-IVдоповнено розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».

Зокрема, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці засписком № 2виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Разом з цимЗаконом №2148-VIII, у новій редакції був викладений пункт 2розділу XV Закону №1058-IV, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цьогоЗаконумають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цьогоЗакону.

Крім цього, в силу спеціальної вказівки уЗаконі №2148-VIII, наведені вище нормизаконупочали застосовуватись з 01.10.2017 року.

Таким чином, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за Списком № 1, почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом «б» частини першоїстатті 13 Закону № 1788-ХІІу редакціїЗакону № 213-VIIIта пунктом 2 частини другоїстатті 114 Закону №1058-IVу редакціїЗакону № 2148-VIII. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).

Такий стан правового регулювання існував до прийняттяКонституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020"У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".

Конституційний Суд України у вказаному рішенні, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннямиЗакону № 1788-ХІІу редакції до внесення змінЗаконом № 213-VIII.

Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття13, частина друга статті14, пункти «б»-«г» статті54 Закону №1788-ХІІзі змінами, внесенимиЗаконом №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першійстатті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

За змістом пункту 1 резолютивної частинирішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020визнано такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними), статтю13, частину другу статті14, пункти «б» - «г» статті54 Закону № 1788-ХІІзі змінами, внесенимиЗаконом № 213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішеннястаття 13, частина друга статті14, пункти «б» - «г» статті54 Закону №1788-ХІІзі змінами, внесенимиЗаконом № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дняухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У відповідності до пункту 3 резолютивної частини рішення застосуванню підлягають стаття13, частина друга статті14, пункти «б» - «г» статті54 Закону № 1788-ХІІв редакції до внесення змінЗаконом № 213-VIIIдля осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - засписком № 2виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Отже, з 23.01.2020 року правила призначення пенсій за Списком №1 регламентуються одночасно пунктом «б» частини першоїстатті 13 Закону №1788-ХІІу редакції до внесення змінЗаконом №213-VIIIта пунктом 2 частини другої статті 114Закону №1788-ХІІу редакціїЗакону №2148-VIII.

Відносно позивача правила вказаних нормативних положень містять розбіжність у величині показника вікового цензу, що є однією з умов призначення пенсії жінкам за Списком №2, який складає 50 років запунктом «б» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІу редакції до внесення змінЗаконом №213-VIIIта 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114Закону №1788-ХІІу редакціїЗакону №2148-VIII.

Як слідує з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 26.01.2022 року №046150009183, загальний страховий стаж позивача становить 33 роки 0 місяців 26 днів, пільговий стаж становить 22 роки 08 місяців 17 днів.

Тобто відповідачем не заперечується наявність у позивача достатньої кількості загального страхового стажу та пільгового стажу роботи, який дає право на право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2. При цьому, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, відповідач покликається лише на те, що позивач не досягла віку 55 років, що відповідно до вимогстатті 114 Закону №1058-IVунеможливлює призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини другоїстатті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За змістомстатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IVсуди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, суд враховує рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06), у якому вказано, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якостізакону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в своєму рішенні від 21.04.2021 року у зразковій справі №360/3611/20, яке підтримане постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року, вказав, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

У контексті предмету спору, Європейським судом з прав людини сформовано підхід щодо застосування принципу «належного урядування». Так, в рішенні від 20.05.2010 року у справі «Лелас проти Хорватії» (заява № 55555/08) ЄСПЛ наголосив, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків; ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу» (пункт 74).

Отже, принцип «належного урядування» без сумніву є дотичним і до означених пенсійних спорів. Адже особа-пенсіонер чи майбутній пенсіонер, як приватна особа, не має у своєму розпорядженні ані державного апарату, ані владних функцій. Зоною відповідальності саме держави є те, щоб пенсії при призначені були правомірно нараховані та своєчасно поновлені й виплачені. І всі помилки та прорахунки в цій сфері є саме помилками, які могли з`явитись лише як наслідок порушення принципу «належного урядування».

За таких обставин та правового регулювання суд вважає, що відповідач не застосував більш сприятливийзакон, який передбачає право позивача на обумовлену попередньою роботою пільгову пенсію, проте застосувавзакон, який позбавляє зазначеного права, отже діяв всупереч вимог верховенства права.

Враховуючи в силу приписів частини п`ятоїстатті 242 КАС Українипри вирішенні цієї типової справи вищевикладені висновки Верховного Суду, наведені у рішенні від 21.04.2021 року у зразковій справі №360/3611/20, суд вважає за необхідне зазначити, що у даному випадку за обставин, коли є діючими одночасно дві правових норми, які містять різні правила призначення пенсії за Списком №2 щодо параметру вікового цензу, найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років, відтак до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт «б» частини першоїстатті13 Закону №1788-ХІІу редакції до внесення змінЗаконом №213-VIII.

Щодо наявності пільгового стажу позивача до 01.04.2015 року, слід зазначити наступне.

Відповідно п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Відповідно до ст. 62 ЗУ Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Всі періоди роботи позивачки з важкими і шкідливими умовами праці підтверджуються відповідними записами у її трудовій книжні.

З 01.09.1988 року по 14.06.1993 року (4 роки 9 місяців 12 днів) ОСОБА_1 навчалась в Криворізькому гірничорудному інституті за спеціальністю «геологічна зйомка, пошуки і розвідка родовищ корисних копалин», що підтверджується копією диплому НОМЕР_1 та додатком до нього, що міститься в матеріалах справи.

Записами трудової книжки НОМЕР_2 від 27.06.1988 року підтверджується, що ОСОБА_1 працювала:

- з 27.06.1988 року по 08.08.1988 року (0 років 1 місяць 13 днів) замірником в Південному ГЗК;

- з 20.06.1991 року по 12.08.1991 року (0 років 1 місяць 24 дні) робочою в Леніногірській ГРЕ;

- з 21.04.1992 року по 01.07.1992 року (0 років 2 місяці 11 днів) гірником на геологічних роботах в Південному ГЗК;

- з 02.08.1993 року по 06.10.1998 року (5 років 2 місяці 5 днів) гірником рудоуправління в AT «Південний ГЗК»;

- з 07.10.1998 року по теперішній час (станом на 31.01.2021 року - 23 роки 2 місяці 25 днів) геологом дільничим рудоуправління в AT «Південний ГЗК».

ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача народився син ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_5 .

Довідкою про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 547 від 11.11.2021 року, виданою AT «Південний ГЗК», витягом з наказів про атестацію підтверджується, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день в AT «Південний ГЗК»:

- у виробництві «гірничі роботи» з 02.08.1993 року по 06.10.1998 року гірником рудоуправління, що передбачено Списком №2 розділ І підрозділ 1 поз.2010100а-11709, затвердженим Постановою КМ СРСР №10 від 26.01.1991 року та Постановою КМУ №162 від 11.03.1994 року;

- у виробництві «гірничі роботи» з 07.10.1998 року по 20.10.2008 року, з 22.10.2008 року по 19.09.2012 року, з 22.09.2012 року по 10.10.2013 року, з 12.10.2013 року по 03.09.2014 року, з 06.09.2014 року по 11.03.2016 року, з 13.03.2016 року по 02.08.2016 року геологом дільничим рудоуправління, що передбачено Списком №2 розділ І підрозділ 1 поз.20101006-20591, затвердженим постановою КМУ №162 від 11.03.1994 року, та Списком №2 розділ І підрозділ 1 поз. 1.1 б, затвердженим постановою КМУ від 16.01.2003 року.

За період з 02.08.1993 року по 02.08.2016 року працювала за Списком №2 - 22 роки 11 місяців 24 дні.

Загальний страховий стаж заявниці складає 33 роки 3 місяці 26 днів (станом на 31.12.2021 року), у тому числі пільговий стаж за Списком №2 - 22 роки 11 місяців 24 дні.

Також, в оскаржуваному рішенні від про відмову у призначенні пенсії від 26.01.2022 року №046150009183 відповідачем зазначено, що до загального та пільгового стажу позивача зараховано всі періоди.

Таким чином, суд констатує, що на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії позивач досягла 50-річного віку, вона до 01.04.2015 року працювала на посадах, що дають право на пільгову пенсію, її пільговий стаж роботи за Списком № 2 становив 22 років 08 місяців 17 днів, загальний страховий стаж складав 33 роки 0 місяців 26 днів, що відповідачем не заперечується та, на переконання суду, є достатнім для призначення позивачу за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Отже, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 є протиправною.

Таким чином, суд вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії від 26.01.2022 року №046150009183, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком за Списком №2 згідно п.2 ч.2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на підставі заяви про призначення пенсії №30 від 19.01.2022 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Що стосується дати, з якої позивачу має бути призначена пенсія, то суд зауважує, що за приписами пункту 1 частини першоїстатті 45 Закону №1058-ІVпенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

З аналізу наведеної нормиЗакону №1058-ІVвбачається, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося до спливу трьох місяців з дня виникнення права на призначення такої пенсії.

Матеріалами справи підтверджено, що 50-річного віку, який є достатнім для призначення даного виду пенсії,позивач набула 22.04.2021 року. Із заявою про призначення пенсії звернулася 19.01.2022 року, тобто пізніше трьох місяців з дня досягнення нею пенсійного віку.

Відтак позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах починаючи з дня звернення з заявою про призначення пенсії, тобто з 19.01.2022 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідача належить зобов`язати з 19 січня 2022 року призначити, нарахувати та виплати ОСОБА_1 пенсію за віком за Списком №2 відповідно до п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року на підставі заяви про призначення пенсії №30 від 19.01.2022 року.

Згідно з ч. 1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв всупереч чинному законодавству України.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача, а тому виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, тому судові витрати в розмірі 992,40 грн. підлягають стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Згідно із ч. 5ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства Українидатою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 241-246,250, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову у призначенні пенсії від 26.01.2022 року №046150009183, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком за Списком №2 згідно п.2 ч.2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на підставі заяви про призначення пенсії №30 від 19.01.2022 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 21910427) з 19 січня 2022 року призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) пенсію за віком за Списком №2 відповідно до п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року на підставі заяви про призначення пенсії №30 від 19.01.2022 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (пл. Центральна, буд. 3,, м. Чернівці, 58002, код ЄДРПОУ 40329345) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 992,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна