Ухвала суду № 105127283, 07.07.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

07.07.2022 Справа № 914/1504/16

За заявою: Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго», м.Червоноград Львівської області,

про визнання наказу від 16.08.2016 таким, що не підлягає виконанню (вх.№2026/22 від 01.07.2022)

у справі № 914/1504/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Львівгаз, м.Львів

до відповідача: Комунального підприємства Червоноградтеплокомуненерго, м. Червоноград,

про стягнення 5'371'452,69 грн.

суддя Яворський Б.І.,

при секретарі Муравець О.М.

Представники:

від заявника (боржника): Дмуховський С.М.,

від стягувача: Бандирський А.С.

У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа № 914/1504/16 за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Львівгаз до Комунального підприємства Червоноградтеплокомуненерго про стягнення 5'371'452,69 грн заборгованості за договором на розподіл природного газу №0942NQU6WGT016 від 01.01.2016.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.08.2016, позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з КП «Червоноградтеплокомуненерго» на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» 4'255'936,91 грн основного боргу, 244'151,42 грн інфляційних втрат, 26'659,63 грн 3 % річних, 422'352,37 грн пені та 80'571,79 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Господарським судом Львівської області на примусове виконання ухваленого рішення 16.08.2016 видано відповідний наказ.

01.07.2022 на розгляд господарського суду Львівської області КП «Червоноградтеплокомуненерго» подано заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Заява обгрунтована тим, що основний борг у розмірі 4'255'936,91 грн на виконання рішення суду погашений у повному обсязі, тому відповідно до ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення» 244'151,42 грн інфляційних втрат, 26'659,63 грн 3 % річних, 422'352,37 грн пені та 80'571,79 грн судового збору підлягають списанню з дня набрання чинності цим законом.

Відповідно до протоколу передачі судової справи №914/1504/16 раніше визначеному складу суду 01.07.2022 заяву передано на розгляд судді Яворському Б.І.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.07.2022 розгляд заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню призначено на 07.07.2022.

07.07.2022 заявник подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів оплати основної суми заборгованості.

07.07.2022 стягувач подав заперечення на заяву КП «Червоноградтеплокомуненерго» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Зокрема, зазначає, що станом на момент відкриття виконавчого провадження ВП №59778881 (12.08.2019) основний борг в сумі 4255936,91 грн. було повністю погашено. Таким чином, заборгованість у сумі 4255936,91 грн., на яку було нараховано пеню, інфляційні нарахування та проценти річних, станом на 01.06.2021 не існувало, а відтак одна з умов, які необхідні для списання даних сум у відповідності до ч.1 ст.7 закону, відсутня. Крім того, рішення суду, яким призначені визначені суми, вступило у силу до моменту прийняття вище вказаного закону, а відтак повинно виконуватися, адже воно є обов`язкове до виконання.

Представники сторін у судовому засіданні підтримали позицію, викладену у письмових документах.

Частиною 2 статті 328 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Законодавець чітко визначив підстави для визнання судом наказу таким, що не підлягає виконанню, а саме: помилкова видача наказу судом; відсутність у боржника обов`язку повністю або частково у зв`язку з припиненням чи добровільним виконанням обов`язку ним або іншою особою; інші причини.

Під відсутністю обов`язку слід розуміти, що обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням. Під іншими причинами слід розуміти відсутність правових підстав у стягувача на здійснення будь-яких дій відносно боржника (стягнення, зобов`язання вчинити ті чи інші дії або утриматися від вчинення тощо), наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково (аналогічне роз`яснення наведено у п.3.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

Згідно з положеннями ст.12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Суд враховує, що оскільки відповідач є теплопостачальним та теплогенеруючим підприємством, то на відносини сторін з приводу врегулювання заборгованості, що виникла між ними на підставі договору на розподіл природного газу №0942NQU6WGT016 від 01.01.2016, поширюється дія Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення».

У преамбулі цього Закону вказано, що він визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Процедура врегулювання заборгованості - це заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості (ст.1 Закону).

Згідно ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 1 червня 2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються. Нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб: підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону; підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.

При цьому, закон не ставиться право ненарахування (списання) з боржника неустойки, інфляційних втрат та відсотків річних у залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення основної частини боргу до 01.06.2021 (схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.01.2018 у справі № 904/10745/16, від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 14.02.2018 у справі № 908/3211/16, та у справі № 914/3131/15 від 23.01.2018).

Боржник оплатив суму основного боргу до 01.06.2021, що підтверджує матеріалами справи та визнається стягувачем. Відтак, 244'151,42 грн інфляційних втрат, 26'659,63 грн 3 % річних та 422'352,37 грн пені підлягають списанню згідно ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення». Тому обов`язок боржника щодо оплати таких сум відсутній у зв`язку із його припиненням згідно закону.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява у частині визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у частині 244'151,42 грн інфляційних втрат, 26'659,63 грн 3 % річних та 422'352,37 грн пені є правомірною.

Щодо вимоги про задоволення заяви у частині 80'571,79 грн судового збору, то суд відзначає, що така не підлягає задоволенню, адже у вищезазначеному законі про списання судового збору не вказано, а докази сплати такої суми відсутні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про визнання судового наказу від 2016 у справі №914/1504/16 таким, що не підлягає виконанню.

Щодо інших аргументів учасників провадження, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 234, 235, 328 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву КП «Червоноградтеплокомуненерго» про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, задовольнити частково.

2. Визнати наказ Господарського суду Львівської області від 16.08.2016 у справі №914/1504/16 таким, що не підлягає виконанню у частині стягнення 244'151,42 грн інфляційних втрат, 26'659,63 грн 3% річних та 422'352,37 грн пені.

3. У задоволенні решти вимог за заявою відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст. 256, 257 ГПК України.

Ухвала розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивні частини ухвали. Повний текст ухвали складено 07.07.2022.

Суддя Яворський Б.І.