Рішення № 105127274, 27.06.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2022 Справа № 914/136/22

Господарський суд Львівської області в складі судді Бортник О.Ю. за участі секретаря судових засідань Зусько І.С. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Фізичної особи-підприємця Андрусишин Олени Іванівни, с.Ременів, Камянка-Бузький район, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Укрбудпрофмонтаж, м.Львів

про стягнення 346015,64грн.

За участі представників:

Від позивача: не з`явився,

Від відповідача: не з`явився.

Встановив: Фізична особа-підприємець Андрусишин Олена Іванівна, с.Ременів, Камянка-Бузький район, Львівська область, звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрбудпрофмонтаж, м.Львів, про стягнення 346015,64грн., з яких: 308000грн. попередньої оплати за непоставлений товар, 9189,37грн. 3% річних та 28826,27грн. інфляційних.

Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем укладено усний Договір поставки товару. Відповідно до умов цього Договору, відповідач зобов`язувався передати у власність Фізичної особи-підприємця Андрусишин Олени Іванівни товар дизельне пальне (талони), в день отримання попередньої оплати, згідно рахунку на оплату товару. На час укладення договору поставки сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю Укрбудпрофмонтаж, м.Львів, 29.12.2020р. надало позивачу рахунок № 29/12_4 на оплату товару дизельного пального (талони) у кількості 14000,00 літрів вартістю 308000грн.

Відповідно до квитанції № Т02Р-АС3Т-ТК6С-948М від 14.01.2021р. Фізичною особою-підприємцем Андрусишин Оленою Іванівною перераховано відповідачу попередню оплату в сумі 308000грн.

Однак, як стверджує позивач, в порушення умов Договору, відповідач не здійснив постачання товару у вказаний строк.

Скерований позивачем засобами електронного зв`язку відповідачу лист вих. № 2 від 09.11.2021р. з вимогою повернути кошти в сумі 308000грн., у зв`язку з неотриманням товару, залишений останнім без задоволення.

Відтак позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 308000грн. попередньої оплати за непоставлений товар.

Крім цього, позивач, на підставі ст.625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на його користь 9189,37грн. 3% річних та 28826,27грн. втрат від інфляції.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, позовні вимоги не спростував, проти задоволення позову не заперечив.

Ухвали Господарського суду Львівської області у справі скеровувались відповідачу за його юридичною адресою.

Згідно з висновками Верховного Суду (постанова від 21.01.2021р. у справі №910/16249/19) направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 18.01.2022р. позовну заяву Фізичної особи-підприємця Андрусишин Олени Іванівни, с.Ременів, Камянка-Бузький район, Львівська область, про стягнення боргу залишено без руху.

У зв`язку з усуненням позивачем недоліків позовної заяви, суд ухвалою від 14.02.2022р. прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначив на 14.03.2022р.

Підготовче засідання у справі відкладалось з підстав, зазначених в ухвалі суду від 14.03.2022р.

Ухвалою суду від 30.05.2022р. закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/136/22 до судового розгляду по суті на 27.06.2022р.

В призначене на 27.06.2022р. представники сторін не з`явилися.

Мотивувальна частина рішення.

Враховуючи зміст позовної заяви, характер спірних правовідносин між сторонами, до переліку обставин, які є предметом доказування у справі, належить доказування існування обставин, які надають позивачу право вимагати від відповідача повернення йому 308000грн. за неотриманий товар. До предмета доказування відповідача у справі належить доказування існування обставин, які спростовують таке право позивача.

Вичерпний перелік доказів, якими позивач підтверджує наявність обставин, що є предметом доказування у справі, зазначено ним в додатках до позовної заяви та поданому у подальшому клопотанні.

Відповідач проти позовних вимог не заперечив, доказів на спростування доводів позивача суду не подав.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Фізичною особою-підприємцем Андрусишин О.І. перераховано ТОВ «Укрбудпрофмонтаж» грошові кошти в розмірі 308000грн. із зазначенням призначення платежу: "оплата зг рах №29/12_4 від 29.12.2020 у т.ч. ПДВ 20% - 51333.33 грн». Вказане підтверджується належно завіреною копією квитанції № Т02Р-АС3Т-ТК6С-948М від 14.01.2021р., яка наявна у матеріалах справи.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд зазначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частина 2 вказаної статті вказує, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Аналогічна правова позиція закріплена в частинах 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України, відповідно до яких зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 5 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Позивач стверджує, що між ним та відповідачем укладено усний Договір поставки товару. Однак позивачем на підтвердження своїх доводів не подано суду жодних доказів вчинення конклюдентних дій, які б підтверджували укладення сторонами договору поставки як у письмовій формі, так і у спрощений спосіб.

Згідно з ч.1 ст.181 ГК України Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Долучений позивачем до позовних матеріалів рахунок на оплату № 29/12_4 від 29.12.2020р. не є доказом визнання відповідачем ціни товару, оскільки такий не містить підпису уповноваженої особи відповідача, яка його виписала.

09.11.2021р. позивачем засобами електронного зв`язку надіслано відповідачу лист вих. № 2, з вимогою повернути кошти у сумі 308000грн. у зв`язку з неотриманням товару.

Квитанція № Т02Р-АС3Т-ТК6С-948М від 14.01.2021р. є письмовим доказом передачі позивачем відповідачу грошових коштів в сумі 308000грн.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

В даному випадку майном є грошові кошти в сумі 308000грн., які отримані відповідачем у зв`язку з їх перерахуванням позивачем без укладення договору поставки, тобто отримані відповідачем без достатніх правових підстав.

Частиною 3 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що положення глави 83 ЦК України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно з статтею 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

На момент розгляду справи судом відповідачем позовні вимоги не спростовано, доказів повернення коштів позивачу в сумі 308000грн. або ж доказів, які б підтверджували підстави набуття відповідачем 308000 грн., не подано.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що перераховані позивачем на рахунок відповідача 308000грн. підлягають поверненню позивачеві.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, заявлено до стягнення з відповідача 9189,37грн. 3% річних за період з 15.01.2021р. до 12.01.2022р. та 28826,27грн. інфляційних за період з січня 2021р. до листопада 2021р.

Верховний Суд України у постанові від 01.06.2016р. у справі № 910/22034/15 зробив висновок про те, що стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 10.04.2018р. у справі № 910/10156/17 погодилася із згаданим висновком та зазначила, що у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних грошей, нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.

Здійснивши обрахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, беручи до уваги наведену у справі переписку, суд дійшов висновку, що обґрунтованими, та такими, що підлягають до задоволення є позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1442,96грн. 3% річних за період з 17.11.2021р. до 12.01.2022р. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє, оскільки прострочення виконання грошового зобов`язання виникло з 17.11.2021 р., а не з 15.01.2021р.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Крім цього, індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому підстави для стягнення з відповідача інфляційних за листопад 2021р. відсутні. При цьому суд бере до уваги Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені у листі Верховного Суду України від 03.04.97р. № 62-97р.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача на його користь 35000грн. витрат на професійну правничу допомогу.

До позову позивачем долучено договір № 03122021 про надання правової допомоги від 03.12.2021р., Акт № 01 приймання-передачі наданих послуг від 03.12.2021р., Ордер на надання правничої (правової) допомоги Серії ВС № 1118806 від 11.01.2022р. та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Гавриченко Ж.В.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг № 01 від 03.12.2021р. вбачається, що адвокат надавала, а позивач прийняв наступні послуги:

-зустріч, попередня консультація з правових питань, роз`яснення прав передбачених господарським та цивільним законодавством України щодо захисту прав ФОП Андрусишин О.І. пов`язаних з невиконанням ТОВ «Укрбудпрофмонтаж» зобов`язань з поставки товару, повернення суми попередньої оплати;

-роз`яснення та надання позивачу переліку необхідних для звернення до суду документів;

-опрацювання законодавчої бази та судової практики, яка регулює правовідносини поставки;

-вивчення документів, наданих позивачем, формування позиції у справі;

-здійснення розрахунку 3% річних та інфляційних втрат;

-підготовка, виготовлення ксерокопій документів для учасників справи та суду;

-написання та подання до суду позовної заяви;

-представництво в суді.

Загальна вартість послуг за цим Актом становить 35000грн.

В акті Акті № 01- приймання-передачі наданих послуг відсутня вартість кожної з наданих адвокатом послуг. Вказане унеможливлює визначення судом вартості кожної з реально наданих послуг на професійну правничу допомогу.

Такі послуги як виготовлення ксерокопій документів для учасників справи та суду не є послугами з надання професійної правничої допомоги, оскільки не потребують спеціальних правових знань та юридичної освіти. Докази, на підставі яких суд міг би встановити витрати адвоката на виготовлення ксерокопій документів позивачем суду не подані.

Крім цього, представник позивача в жодне судове засідання у справі не з`являвся. Тоді як у Акті така послуга, як представництво в суді, зазначена.

За наведених обставин, суд станом на день розгляду справи, не може дійти обґрунтованого висновку про те, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

За відсутності доказів щодо обсягу наданих послуг та виконаних робіт і їх вартості та здійснених адвокатом витрат, необхідних для надання правничої допомоги, суд не може дійти висновку, станом на день розгляду справи судом, про обгрунтованість заявлених позивачем до стягнення з відповідача 35000грн. витрат на правову допомогу. Не усі із зазначених вище послуг та робіт належать до професійної правничої допомоги і вимагали спеціальних правових знань.

Згідно з ч. 8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 238, 240, 241, 242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Фізичної особи-підприємця Андрусишин Олени Іванівни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрбудпрофмонтаж (79000, м.Львів, вул.Промислова, буд.50/52, офіс 88, код ЄДРПОУ 41602047) задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрбудпрофмонтаж (79000, м.Львів, вул.Промислова, буд.50/52, офіс 88, код ЄДРПОУ 41602047) на користь Фізичної особи-підприємця Андрусишин Олени Іванівни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 308000грн. основного боргу, 1442,96грн. 3% річних та 4641,64 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

2.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

5.Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07.07.2022р.

Суддя Бортник О.Ю.